Ухвала суду № 85040857, 17.10.2019, Багачевський міський суд Черкаської області (до 25.04.2025 - Ватутінський міський суд Черкаської області)

Справа № 690/455/19

Номер провадження № 1-кп/690/89/19

УХВАЛА

про обрання запобіжного заходу

17.10.2019 року м. Ватутіне

Ватутінський міський суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Линдюка В.С.,

суддів Здоровило В.А., Пасацька Л.А.,

секретар судового засідання Руденко В.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі судових засідань Ватутінського міського суду Черкаської області клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 6, 12, ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 187 КК України, та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 187 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Кривенко Є.П.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників Кобринського В.О., Терещенко Р.В.,

потерпілої ОСОБА_3 ,

представників потерпілої Росавіцької В.П., Ткаля В.Г.,

ВСТАНОВИВ:

До Ватутінського міського суду Черкаської області із прокуратури Черкаської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019250140000332 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 6, 12, ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 187 КК України, та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 187 КК України.

Ухвалою суду від 15.10.2019 року у даному кримінальному провадженні призначене підготовче судове засідання.

Потерпілий ОСОБА_4 у підготовче судове засідання не з`явився, що з урахуванням вимог ч. 2 ст. 314 КПК України унеможливлює прийняття одного з рішень підготовчого судового засідання, передбачених ч. 3 ст. 314 КПК України, а тому воно підлягає відкладенню.

Водночас у підготовчому судовому засіданні прокурор заявила як невідкладні письмові клопотання про обрання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки строк їх тримання під вартою відповідно до ухвали слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області закінчується 20.10.2019 року.

Прокурор Кривенко Є.П., мотивуючи свої клопотання, пояснила, що необхідність обрання найбільш суворого запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 зумовлена тим, що за час досудового розслідування зібрано достатньо доказів на підтвердження вчинення ним інкримінованих кримінальних правопорушень, які додані до клопотання, а також, що на даний час існують ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, так як є достатні підстави вважати, що він може переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та іншого обвинуваченого, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вказані ризики обумовлені тим, що ОСОБА_1 , крім іншого, обвинувачується у вчиненні умисного кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у вигляді позбавленні волі до довічного ув`язнення.

Крім того, ОСОБА_1 має не зняті та непогашені судимості, та на даний час у провадженні Лисянського районного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження у якому він обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України. У межах розгляду вказаного провадження ОСОБА_1 змінювався запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, однак він покладені на нього обов`язки під час перебування під домашнім арештом не виконав, як наслідок, судом надано дозвіл на його затримання з метою приводу до суду для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а у подальшому Звенигородським ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_1 оголошено в розшук.

Мотивуючи клопотання щодо обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою прокурор вказала, що за час досудового розслідування зібрано достатньо доказів на підтвердження вчинення ним інкримінованих кримінальних правопорушень, які додані до клопотання, а також, що на даний час існують ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, так як є достатні підстави вважати, що він може переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та іншого обвинуваченого, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вказані ризики обумовлені тим, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні умисного кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у вигляді позбавленні волі до довічного ув`язнення, а також він не має постійного джерела доходів.

Окремо вказала, що тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також унеможливить: знищення ними іншої зброї, яка використовувалася під час вчинення інкримінованих кримінальних правопорушення, та на даний час не знайдена; узгодження їх позиції щодо інкримінованих їм кримінальних правопорушень, вчинених за попередньою змовою; незаконний вплив на потерпілого ОСОБА_4 , який є знайомим ОСОБА_5 та рідним братом ОСОБА_2

Додатково вказала, що застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не можливе, оскільки не забезпечить виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків, з метою забезпечення швидкого, повного та неупередженого розгляду даного кримінального провадження у розумний строк.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечив можливий факт впливу на потерпілого ОСОБА_4 , оскільки той вже був допитаний під час досудового розслідування. З приводу іншого вказав, що покладається на думку свого захисника.

Захисник Кобринський В.О. заперечив проти обрання його підзахисному ОСОБА_1 найсуворішого запобіжного заходу – тримання під вартою, оскільки названі прокурором ризики вже були підставою для обрання такого запобіжного заходу та продовження строку його дії під час досудового розслідування, тож повторне посилання на них є безпідставним та суперечить вимогам кримінального процесуального законодавства. Доводи прокурора про наявність на розгляді Лисянського районного суду Черкаської області іншого кримінального правопорушення за обвинуваченням його підзахисного вважає недоведеним, оскільки належних доказів щодо вказаного не надано. Крім того, вказав, що прокурором не доведено неможливість обрання більш м`якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , зокрема цілодобового домашнього арешту за місцем його реєстрації, який і просив застосувати.

Обвинувачений ОСОБА_2 заперечив проти клопотання прокурора, жодних мотивів вказаного не навів, та просив суд застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем реєстрації. Також вказав, що підтримує позицію свого захисника.

Захисник Терещенко Р.В. заперечив проти обрання його підзахисному ОСОБА_2 найсуворішого запобіжного заходу – тримання під вартою, оскільки він у минулому не мав судимостей, а лише тяжкість ймовірного покарання не може бути підставою для обрання запобіжного заходу пов`язаного з позбавленням волі. Також підтримав позицію обвинуваченого ОСОБА_2 щодо обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем реєстрації.

Потерпіла ОСОБА_3 підтримала думку прокурора щодо обрання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, додаткових мотивів вказаного не зазначила.

Представник потерпілої Росавіцької В.П. також підтримала думку прокурора щодо обрання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що мотивувала надмірною жорстокістю вчинених ними кримінальних правопорушень та надзвичайною самовпевненістю щодо уникнення відповідальності за них. Додатково вказала, що ні обвинувачені, ні їх захисники, не навели суду доводів щодо існування обставин, які забезпечать належну поведінку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без застосування відносно них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Представник потерпілої Ткаль В.Г. вказав на суспільну небезпечність обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також на обставини вчинення ними інкримінованих кримінальних порушень, зокрема із застосуванням вогнепальної зброї.

Заслухавши думки сторін судового провадження, врахувавши їх доводи, не вирішуючи питання про доведеність вини обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також правильність кваліфікації їх діянь, виходячи лише з матеріалів обвинувального акту та клопотання прокурора, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора про обрання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком 60 днів.

Відповідно до змісту п. 5 ч. 2, ч. 3 ст. 315 КПК України з метою підготовки до судового розгляду, суд вчиняє відповідні дії, зокрема під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Таким чином, вирішення питання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу під час підготовчого судового засідання є гарантією забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду, тож має суттєве значення для підготовки до судового розгляду.

Відповідно до положень ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує, у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого обвинувачується; вік та стан їх здоров`я; міцність соціальних зв`язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан; наявність судимостей; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачуються особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Положеннями ч. 1, п.п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, крім іншого, не може бути застосований, окрім як до: раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років; раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

На даний час суд позбавлений можливості надати оцінку вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, які їм інкриміновані, оскільки такі докази судом не досліджувалися, однак їх наявність не заперечувалася стороною захисту.

Положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують Конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) вказано, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі «Хайредінов проти України» вказано, що ст. 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_1 був затриманий у порядку ст. 208 КПК України, та у вказаному кримінальному провадженні не мав можливості переховуватися від органів досудового розслідування. Водночас ризик переховування його від суду оцінюється як реальний, що зумовлено як суворістю можливого судового рішення, так і його процесуальною поведінкою під час здійснення судового провадження у кримінальному провадженні № 12018250140000234 (судова справа № 694/746/18) за його обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, ч. 4 ст 296 КК України, у якому ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 17.09.2018 року надано дозвіл на його затримання з метою приводу.

Крім того, стороною захисту ОСОБА_1 не надано жодних доказів наявності у нього міцних соціальних зв`язків у місці постійного проживання, наявності родини й утриманців, а також постійного джерела доходів чи належного майнового стану, що хоча б мінімізувало вказаний ризик.

Також суд бере до уваги Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2013 року по справі «Москаленко проти України» у якому вказано, що ризик того, що особа примушуватиме свідків і потерпілого давати неправдиві показання має вимірюватися наявністю достатніх підтверджуючих даних, та критично оцінює доводи прокурора про те, що обвинувачений ОСОБА_1 безумовно буде незаконно впливати на потерпілого ОСОБА_4 з метою змусити його змінити покази, оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено, обвинувальний акт передано для розгляду до суду, а потерпілого під час його допиту у ході судового розгляду даного кримінального провадження буде приведено до присяги та повідомлено про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів.

З огляду на вказане, суд вважає, що ризик незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_1 на потерпілого ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні, який існував під час досудового розслідування, на даний час суттєво знижений, хоча і не відсутній.

Ризик знищення обвинуваченим ОСОБА_1 зброї, яка використовувалася під час вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень та місцезнаходження якої у ході досудового розслідування не встановлено, об`єктивно існує, однак на даний час досудове розслідування у кримінальному проваджені завершено, а проведення слідчих (розшукових) дій під час судового провадження може здійснюватися у виключних випадках.

Також суд враховує, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні 8 кримінальних правопорушень, з яких 3 є особливо тяжкими (п.п. 6, 12, ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України), 1 – тяжким (ч. 1 ст. 263 КК України), а інші – невеликої тяжкості (ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України). У разі визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого: п.п. 6, 12, ч. 2 ст. 115 КК України, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавленням волі, з конфіскацією майна; ч. 4 ст. 187 КК України – позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна; ч. 3 ст. 289 КК України – позбавлення волі від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Обвинувачений ОСОБА_1 , якому виповнилося повних 29 років, у минулому вже двічі притягувався до кримінальної відповідальності, а саме: вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 20.06.2017 року за ч. 1 ст. 185 КК України призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 850 грн.; вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.06.2018 року за ч. 4 ст. 407 КК України призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбуття призначеного покарання з випробуванням іспитовим строком 2 роки, судимість за які не знято та не погашено, інкриміновані йому діяння вчинив під час дії іспитового строку, встановленого вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.06.2018 року. Крім того, на даний час не завершено судове провадження у кримінальному провадженні за його обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, ч. 4 ст. 296 КК України.

З огляду на вказане, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_1 має негативну репутацію, яка зумовлена неодноразовим притягнення до кримінальної відповідальності, а також високий рівень суспільної небезпеки, що одночасно з невстановленням у ході досудового розслідування місця знаходження іншої зброї, яка використовувалася під час вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, у сукупності свідчить про наявність високого ступеня ризику вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 іншого кримінального правопорушення.

Також суд бере до уваги те, що документів, які б свідчили про такий стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_1 , який унеможливлює його перебування у місцях попереднього ув`язнення, стороною захисту не надано.

При цьому, суд критично оцінює доводи захисника Кобринського В.О. про неможливість повторного посилання прокурором на ризики, з числа передбачених ч. 1 ст. 177 КК України, які вже враховувались на стадії досудового розслідування під час обрання та продовження строку дії запобіжного заходу відносно його підзахисного ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, оскільки вони не ґрунтуються на положеннях кримінального процесуального законодавства.

З огляду на вказане, суд вважає, що оскільки об`єктивно існують ризики переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від суду, знищення ним зброї, яка використовувалася під час вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень та місцезнаходження якої у ході досудового розслідування не встановлено, незаконного впливу на потерпілого ОСОБА_2 , а також вчинення ним іншого кримінального правопорушення, наявні достатні підстави для обрання відносно нього найбільш сурового запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 15.12.2019 року включно, оскільки вказане нівелює існуючі ризики, забезпечить його належну процесуальну поведінку та явку до суду, що сприятиме розгляду судом вказаного кримінального провадження з дотриманням розумних строків.

З урахуванням вказаного та встановлених у судовому засіданні обставин, суд вважає, що більш м`які запобіжні заходи є недостатніми, оскільки не можуть запобігти доведеним під час розгляду ризикам.

Вказане обумовлено тим, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання є недостатнім з огляду на особу ОСОБА_1 , зокрема його репутацію, майновий стан, а також співмірність тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень з суворістю запобіжного заходу.

Крім того, відсутні передумови до застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, оскільки жодних клопотань такого змісту від осіб, які б заслуговували на довіру, до суду не надходило.

Також застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою його місця реєстрації – АДРЕСА_1 , не спроможне запобігти ризикам переховування його від суду та вчинення нового кримінального правопорушення, оскільки у минулому він вже порушував умови перебування під цілодобовим домашнім арештом у кримінальному провадженні за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України, які є менш тяжчими, ніж деякі з кримінальних правопорушень у вчиненні яких він на даний час обвинувачується. Вказане одночасно з відсутністю законних джерел до існування виключає можливість застосування вказаного запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки фактично унеможливлює дотримання ним його умов.

Вирішуючи питання щодо обрання обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує, що він був затриманий у порядку ст. 208 КПК України, та у вказаному кримінальному провадженні не мав можливості переховуватися від органів досудового розслідування.

Водночас ризик переховування його від суду оцінюється як реальний, що зумовлено суворістю можливого судового рішення, оскільки ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні 3 кримінальних правопорушень, які є особливо тяжкими. У разі визнання ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого: п.п. 6, 12, ч. 2 ст. 115 КК України, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавленням волі, з конфіскацією майна; ч. 4 ст. 187 КК України – позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна; ч. 3 ст. 289 КК України – позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Крім того, стороною захисту ОСОБА_2 не надано жодних доказів наявності у нього міцних соціальних зв`язків у місці постійного проживання, наявності родини й утриманців, а також постійного джерела доходів чи належного майнового стану, що хоча б мінімізувало вказаний ризик.

Ризик незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_2 на ОСОБА_4 , потерпілого у даному кримінальному провадженні, який є його рідним братом, суд оцінює критично, оскільки він є потерпілим внаслідок діянь вчинення яких інкриміновано лише ОСОБА_1

Ризик знищення обвинуваченим ОСОБА_2 зброї, яка використовувалася під час вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень та місцезнаходження якої у ході досудового розслідування не встановлено, об`єктивно існує, однак на даний час досудове розслідування у кримінальному проваджені завершено, а проведення слідчих (розшукових) дій під час судового провадження може здійснюватися у виключних випадках.

Водночас, суд вважає, що вказане також свідчить про наявність ризику вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 іншого кримінального правопорушення.

Обвинуваченому ОСОБА_2 виповнилося повних 26 років, у минулому до кримінальної відповідальності не притягувався, відомості про такий стан його здоров`я, що унеможливлює його перебування у місцях попереднього ув`язнення, суду не надано.

З огляду на вказане, суд вважає, що оскільки об`єктивно існують ризики переховування обвинуваченого ОСОБА_2 від суду, знищення ним зброї, яка використовувалася під час вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень та місцезнаходження якої у ході досудового розслідування не встановлено, а також вчинення ним іншого кримінального правопорушення, наявні достатні підстави для обрання відносно нього найбільш сурового запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 15.12.2019 року включно, оскільки вказане нівелює існуючі ризики, забезпечить його належну процесуальну поведінку та явку до суду, що сприятиме розгляду судом вказаного кримінального провадження з дотриманням розумних строків.

З урахуванням вказаного та встановлених у судовому засіданні обставин, суд вважає, що більш м`які запобіжні заходи є недостатніми, оскільки не можуть запобігти доведеним під час розгляду ризикам.

Вказане обумовлено тим, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання є недостатнім з огляду на співмірність тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень з суворістю запобіжного заходу.

Крім того, відсутні передумови до застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, оскільки жодних клопотань такого змісту від осіб, які б заслуговували на довіру, до суду не надходило.

Також застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою його місця реєстрації – АДРЕСА_2 , не спроможне запобігти ризикам переховування його від суду та вчинення нового кримінального правопорушення, так як відсутність законних джерел до існування фактично унеможливлює дотримання ним його умов.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні злочинів, вчинених із застосуванням насильства, та який спричинив загибель людини, суд, з урахуванням положень п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, обираючи їм запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на час здійснення судового провадження, не визначає їм розмір застави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 31, 177-179, 183, 193, 194, 196, 197, 315, 376, 392 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання прокурора про обрання запобіжних заходів задовольнити.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 15.12.2019 року, включно.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 15.12.2019 року, включно.

Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження.

Копію ухвали надіслати до Черкаського слідчого ізолятору № 30 ДПтС України в Черкаській області для відому та виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду Черкаської області через Ватутінський міський суд протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 18.10.2019 року о 14 год. 30 хв.

Головуючий суддя Линдюк В.С.

Судді Здоровило В.А.

Пасацька Л.А.