Ухвала суду № 85040542, 15.10.2019, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/5416/19

Провадження № 2/645/1941/19

УХ В А Л А

про залишення позову без розгляду

15 жовтня 2019 року м. Харків Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого – судді Алтухової О.Ю.,

секретар судових засідань – Волкова А.Р.,

учасники справи:

прокурор Харківської місцевої прокуратури №3 – Сухорукова І.К.,

представник позивача Харківської міської ради – Сінька Ю.Ю.,

представник відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 – адвокат Житченко Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому підготовчому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №3, в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів, -

в с т а н о в и в:

У серпні 2019 року заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №3 звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів.

В обґрунтування позовних вимог прокурором зазначено, що в результаті вивчення місцевою прокуратурою питання наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері земельних правовідносин, встановлено порушення вимог законодавства під час використання земельних ділянок, розташованих на території Немишлянського району м. Харкова. Департаментом територіального контролю Харківської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташована нежитлова будівля «0-1» загальною площею 817,2 кв.м., яка належить по 1/2 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Обстеження здійснювалось з урахуванням геодезичної роботи щодо плану меж фактичного користування вищевказаної земельної ділянки. Встановлено, що на підставі рішення 29 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.12.2013 №1384/13 громадянам Блохіній Г.О. та Блохіній С.С. надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова площею, орієнтовно, 0,2600 га за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , для обслуговування нежитлової будівлі літ. «О-І» (склад) та на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова площею, орієнтовно, 0,2600 га за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , для обслуговування нежитлової будівлі літ. «О-І» (склад). Проте для вчинення вказаних дій відповідачами не надано необхідний перелік документів, який вказано у листі Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 19.04.2017 за №Б-8-10455/1-17.08-39, в зв`язку з чим відповідно до інформації Департаменту земельних відносин Харківської міської ради №7947/0/225-17 у Департаменті договори оренди землі (згідно з доданою до листа план-схемою) по АДРЕСА_1 не укладені. Рішень Харківської міської ради щодо надання у користування та рішень щодо продажу земельної ділянки за вищевказаною адресою не приймалось. Станом на 29.12.2012 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не обліковуються документи, що посвідчують право власності або користування на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 11.10.2013 використовують земельну ділянку площею 0,2600 га по АДРЕСА_1 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав та, відповідно, не сплачують платежів за її використання, відповідно до встановленого законодавчими актами розміру.

Відповідно до розрахунку, здійсненого Департаментом територіального контролю Харківської міської ради здійснено розрахунок безпідставно збережених відповідно до якого відповідачами безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки площею 0,2600 га у період з 01.08.2016 по 31.07.2019 року з кожної складає по 104 558,76 грн. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є ані власниками, ані постійними землекористувачами спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктами плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для них, як землекористувачів, є орендна плата. Таким чином, відповідачі володіють лише нежитловою будівлею, яка знаходиться на спірній земельній ділянці, а з моменту виникнення права власності на вказане нерухоме майно у них виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, яка знаходиться під нерухомим майном. При цьому, останні з часу виникнення права власності на нерухоме майно належним чином не оформили правовідносини щодо користування спірною земельною ділянкою та не сплачують орендної плати за її користування.

Внаслідок використання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вищевказаної земельної ділянки без укладення договору оренди землі, територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси Харківської міської ради щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю.

Звертаючись з позовом в інтересах держави, прокурор обґрунтовує свої дії тим, що враховуючи вимоги ст. 19 Конституції України, Харківська міська рада є належним позивачем у вказаній справі тому, що територіальна громада м. Харкова як власник спірної земельної ділянки делегує Харківській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Проте, Харківською міською радою з часу встановлення факту порушень вимог законодавства при використанні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спірної землі (листопад 2017 року) до теперішнього часу не вживались заходи захисту у судовому порядку порушених прав з метою стягнення з відповідачів безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у розмірі орендної плати та відповідний позов до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з цим же предметом та з цих же підстав до судів не пред`являвся, що свідчить про не здійснення своїх повноважень щодо захисту вказаних інтересів.

Тому, враховуючи викладене та керуючись ст.23 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 4, 56 ЦПК України прокурор звернувся до суду для захисту порушених інтересів держави.

У підготовчому судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 – адвокат Житченко Д.Ю., заявив клопотання про залишення позову без розгляду, з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.257 ЦПК України.

Представник Харківської місцевої прокуратури №3 проти клопотання заперечував.

Представник Харківської міської ради заперечував проти клопотання.

Заслухавши пояснення учасників справи з приводу заявленого клопотання, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що клопотання представника відповідачів підлягає задоволенню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

З матеріалів справи вбачається, що у серпні 2019 року заступник Харківської місцевої прокуратури №3 звернувся до суду з позовом, в якому просив: стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради (далі – ХМР) безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати у сумі 104 558, 76 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати у сумі 104 558, 76 грн.; стягнути з відповідачів судовий збір.

Обґрунтовуючи право на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради, заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №3 посилався на те, що прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно. Факт протиправного та безоплатного використання земель комунальної власності порушує інтереси держави в особі Харківської міської ради, а також ослаблює економічні основи територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради, що потребує прокурорського реагування у межах наданої прокурору Конституцією України компетенції. Разом з цим, Харківською міською радою з часу встановлення факту порушень вимог законодавства при використанні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 спірної землі (листопад 2017 року) до теперішнього часу не вживались заходи захисту у судовому порядку порушених прав з метою стягнення з відповідачів безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у розмірі орендної плати та відповідний позов до відповідачів з цим же предметом та з цих же підстав до судів не пред`являвся, що свідчить про нездійснення Харківською міською радою своїх повноважень щодо захисту вказаних інтересів.

09 серпня 2019 року заступник директора Департаменту територіального контролю виконавчого комітету ХМР на лист Харківської місцевої прокуратури № 3 за № 04-24-2095вих19 від 30.07.2019 року про надання інформації щодо вжиття ХМР заходів правового реагування шляхом звернення до суду із позовними заявами до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності по АДРЕСА_1 (сам лист суду не надано), надав відповідь про те, що вказані заходи правового реагування не вживалися, оскільки матеріали перевірки щодо законності використання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 земельної ділянки за вказаною адресою направлені на адресу прокуратури Харківської області листом від 12.03.2019 року № 3805/0/226-19 в зв`язку із неможливістю ХМР сплатити значно великі суми судового збору за подання позовних заяв майнового характеру (а.с. 36).

15 серпня 2019 року Харківська місцева прокуратура звернулась до голови Харківської міської ради з повідомленням про встановлення прокуратурою порушення вимог чинного законодавства під час використання землі під об`єктами нерухомості та про намір пред`явити позов до Фрунзенського районного суду м. Харкова до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (а.с.37-38).

Ухвалою судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30 серпня 2019 року відкрито провадження у справі (а.с. 40-41).

Відповідно до п. 3 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

У абзаці 1, 2 частині 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року, ухваленої у справі № 826/13768/16 встановлено, що за змістом частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У даному випадку, суд вважає, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо.

Верховний Суд в постанові від 04 жовтня 2019 року, ухваленій у справі за № 804/4728/18 встановив, що Конституція України та ординарні закони не визначають перелік випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим. Наприклад, таке право виникає там і тоді, коли прокурор діє в інтересах громадянина, які за певних очевидних і об`єктивних причин не здатні захистити свої порушені або оспорювані права чи реалізувати процесуальні повноваження. Здійснювати захист інтересів держави в суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Існування інтересу і необхідність його захисту має базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і переслідувати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не має обмежуватися тільки означенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати існування права на таке представництво або, інакше кажучи, пояснити (показати, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор, а не органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, які мають компетенцію на звернення до суду, але не роблять цього, або ж звертається в інтересах громадян, які за віком, станом здоров`я чи соціально-правовим статусом самі не спроможні захистити свої права. Таке обґрунтування повинно основуватися на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію в динаміці, коли суб`єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний сам реалізувати своє право на судовий захист.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити й описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а виокремити ті ознаки, за якими його можна віднести до виняткового випадку, повинен обґрунтувати, що відбулося порушення або існує загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб.

Матеріали справи свідчать про те, що прокурор в позовній заяві не зазначає на захист якого саме «інтересу держави» окрім як формальної вказівки на бездіяльність Харківської міської ради виступає прокурор, не визначено в чому саме полягає неможливість або неналежність захисту «інтересів держави» Харківською міською радою.

Практика Європейського суду з прав людини підтверджує, що участь прокурора у судовому процесі має бути обґрунтована, не допускається здійснення прокурором представництва інтересів у суді особи або органу без наявності чіткого та законного обґрунтування необхідності такої участі, оскільки інакше буде порушено принцип рівності сторін при розгляді спору (див. «Надточій проти України» від 15.05.2008 року.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Менчінська проти Росії» (рішення від 15.01.2009 року), суд зауважив, що сама наявність прокурора в судовому процесі порушує ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки прокурор надаючи свої зауваження та міркування, таким чином стає союзником однієї із сторін, що створює відчуття нерівності у іншої сторони. Суд також зазначив, що, хоча прокурор згідно норм процесуального права і мав формальне право на участь у справі, проте дана справа не мала будь-яких особливих обставин, що виправдовувала його участь.

Доводи прокурора в судовому засіданні, під час заперечення проти клопотання представника відповідачів, висновків суду не спростовують.

Окрім того, у контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення клопотання та залишення позову заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №3, в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів, без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 56, 257, 259, 260, 353, 354 ЦПК України, суд –

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №3, в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів – залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом, повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Повний текст ухвали складено 18.10.2019 року.

Суддя -