Ухвала суду № 85035642, 18.10.2019, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

УХВАЛА

(про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою)

Справа № 348/1529/19

Провадження № 1-кп/348/374/19

18 жовтня 2019 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого-судді: Міськевич О.Я.

секретаря судового засідання: Скоблей О.В.

з участю прокурора: Попович Л.В.

обвинуваченого: ОСОБА_1

захисника: Романка В.М.

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Надвірна в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018090200000546 за обвинувальним актом від 22.07.2019 р. про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Надвірнянського районного суду знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 утримується під вартою в ДП «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» Міністерства юстиції України.

В підготовчому судовому засіданні від прокурора поступило клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , який закінчується 25.10.2019 р. Відносно обвинуваченого ОСОБА_1 продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме що ОСОБА_1 перебуваючи на волі може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків по кримінальному провадженні, а також вчиняти інші злочини.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 -адвокат Романко В.М. в підготовчому судовому засіданні заперечив проти продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки прокурором не доведено продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Крім того згідно практики Європейського суду з прав людини ризики, які доводяться стороною обвинувачення, повинні переважати над правами обвинуваченого. Також вказані злочини відносяться до злочинів середньої тяжкості, тому в застосуванні до обвинуваченого ОСОБА_1 найсуворішого запобіжного заходу немає потреби. Просить відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_1 в підготовчому судовому засіданні зазначив, що прокурором не доведено існування ризику переховування, оскільки він не має жодного наміру переховуватись від суду. Також вказав, що перебуваючи в службовому кабінеті Надвірнянского відділу поліції він почув від працівників поліції, що його хочуть притягнути до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, яких він не вчиняв, оскільки він раніше судимий. Тому, щоб уникнути незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, він покинув місце проживання та не з`являвся на виклики слідчого. Однак наголошує, що свідомого наміру переховуватись від досудового слідства у нього не було. У вирішенні клопотання прокурора про продовження йому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою покладається на розсуд суду.

Потерпілі в підготовче судове засідання не з`явились з невідомих суду причин, про час та місце проведення підготовчого засідання повідомлені завчасно.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши наявні матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.

Ухвалою Надвірнянського районного суду від 27.08.2019 року обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 25.10.2019 року.

Під час судового розгляду справи, керуючись ст. 331 ч. 3 КПК України, суд, розглядаючи питання доцільності продовження обраного обвинуваченому запобіжного заходу, вирішує чи є на час розгляду зазначеного питання ризики, передбачені ст. 177 КПК України, чи вони не зменшилися та не відпали.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Приймаючи рішення про можливість продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд приймає до уваги, що на даний час ризики, які були підставою для обрання заходу забезпечення кримінального провадження, не відпали.

Зокрема стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 продовжують існувати ризик переховування, ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків по кримінальному провадженні, а також вчинення іншого кримінального правопорушення.

Так ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, та покарання, яке загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 185 КК України свідчить про високий ступінь ризику переховування від суду, тому продовження строку запобіжного заходу відповідає меті забезпечення реалізації завдань кримінального провадження, так як у даному кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, невзявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Суд звертає увагу на те, що обвинувачений не заперечує факт переховування, а поважні причини неявки на виклик до органів досудового розслідування ґрунтуються на припущеннях та вільному трактуванні. Із скаргами щодо неправомірних дій правоохоронних органів обвинувачений не звертався.

Посилання захисника на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України є безпідставними, оскільки прокурором наведено достатні та переконливі докази їх існування, з яких вбачається, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України існують, на даний час вони не зменшилися, а в сукупності дають достатні правові підстави для продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує обставини, передбачені ст.ст. 177-178 КПК України, з урахуванням особи обвинуваченого, його віку, стану здоров`я, майнового стану, міцності соціальних зв`язків, що він раніше судимий, обвинувачується у вчиненні злочинів середньої тяжкості, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним, того факту, що існують ризики того, що ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, зможе продовжити злочинну діяльність, переховуватися від суду, впливати на потерпілих та свідків по кримінальному провадженні. Суд приходить до висновку що суспільний інтерес у триманні обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, переважає над особистими інтересами обвинуваченого, прокурором доведені ризики, передбачені ст. 177 КПК України та вважає, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів може не забезпечити належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 та запобігти передбаченим ст. 177 КПК України ризикам, а тому суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора щодо продовження відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому, суд вважає, що альтернативним запобіжним заходом, який здатний запобігти наведеним ризикам, може бути застава, розмір якої визначений ухвалою суду від 27.08.2019 року, і який слід залишити без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 177-178, 331, 395 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні щодо продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 – задовільнити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 – запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 11 год. 00 хв. 16 грудня 2019 року.

Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 здійснювати в ДП «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» Міністерства юстиції України.

Копію ухвали вручити обвинуваченому та прокурору і направити начальнику ДП «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» Міністерства юстиції України для виконання.

Розмір застави, визначений ухвалою суду від 27 серпня 2019 року у сумі 20070,00 гривень (двадцять тисяч сімдесят гривень) залишити без змін.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом семи днів з дня її проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя Міськевич О.Я.