Рішення № 85034406, 18.10.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2019 року справа № 580/2705/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Черкаській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

30.08.2019р. до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби в Черкаській області (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.05.2019 №Ф-4682-51 у розмірі 9390,94 грн.

В обґрунтовання позовних вимог, позивач зазначає, що відповідач при винесенні оскаржуваної вимоги порушив норми ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", оскільки позивач є пенсіонером та звільнений від сплати єдиного внеску.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 30.08.2019р. розгляд даної справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

05.09.2019р. до суду, в межах строку встановлено судом, представником відповідача подано відзив у відповідності до якого проти задоволення адміністративного позову заперечував. Зокрема, зазначив, що позивач, є пенсіонером та звільнений від сплати єдиного внеску і подачі звіту. Проте, оскільки, останній самостійно визначив суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік, у відповідності до поданих звітів, тому в силу п. 4 ст.4 Закону №2464, повинний сплатити їх. З цих підстав представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто у письмовому провадженні.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон №2464).

Відповідно до статті 1 Закону України № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи (п. 3.1 ч. 1 ст. 1 Закону України № 2464) - відповідно до внесених змін до Закону України № 2464 що діють з 04.07.2013.

Відповідно до п. 6 ч. 1 Закону України № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 41 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи. У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції. Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється. Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України. Розмежування повноважень і функціональних обов`язків контролюючих органів визначається законодавством України. Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Платниками єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування згідно п. 4 ч. 1 статті 4 Закону України № 2464 є, зокрема фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

З огляду на викладені вище норми Закону України № 2464 позивач є страхувальником, в розумінні цього Закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, 18.02.2015р. (30.05.2019р. внесено запис про припинення підприємницької діяльності), ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , а також відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку від 04.03.2015 № 124/23-04-17-0219 є платником єдиного податку.

Згідно пенсійного посвідчення Серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 з 01.12.2009 є пенсіонером по інвалідності 3 групи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 31.01.2019р. до контролюючого органу подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік, згідно якого визначено суму зобов`язань по єдиному внеску за період з 01.01.2018р. по 31.12.2018 р. в сумі 9828,72 грн.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 31.01.2019 ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Черкаській області подано заяву щодо скасування поданого звіту з сумами нарахованого доходу та сум нарахованого єдиного внеску за 2018 рік.

Окрім того, судом встановлено, що у відповідності до наданих даних контролюючого органу, ОСОБА_1 в період з 01.01.2018р. по 31.12.2018р. до ДФС не подавав заяву про добровільну участь або одноразову сплату ЄСВ.

21.05.2019р. ГУ ДФС у Черкаській області винесено вимогу № Ф-4682-51 про сплату ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 9390,94 грн.

Суд вважає неправомірними дії відповідача щодо винесення вимог про сплату позивачем недоїмки зі сплати єдиного внеску, оскільки фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є пенсіонером, що обрав спрощену систему оподаткування, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-VI "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України № 1058) передбачає чітке визначення поняття "пенсіонер" - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 9 Закону України № 1058 передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України № 2464 особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає доведеним право позивача на звільнення його від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як пенсіонера по інвалідності та фізичну особу-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, а також визнає протиправною та такою, що підлягає скасуванню вимогу № Ф-4682-51 від 21.05.2019 про сплату позивачем недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 9390,94 грн., в зв`язку з чим позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Отже, фізичні особи-підприємці, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на підставі ч. 4 Закону № 2464, проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільних засадах.

Однак, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 жодних заяв до контролюючого органу про добровільну участь зі сплати ЄСВ не подавав, як і не виявляв бажання сплачувати ЄСВ, а подані звіти, не може бути підставою для нарахування податковим органом зобов`язання від якого позивач звільнений.

Таким чином, суд відхиляє доводи представника відповідача, про наявність у ФОП ОСОБА_1 недоїмки зі сплати ЄСВ, оскільки нарахування останнього позивачу, порушує фундаментальний принцип ч. 4 Закону № 2464, самостійного вибору.

Аналогічний висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2019 р. в справі № 814/779/17.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Черкаській області №Ф-4682-51 від 21.05.2019р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 39392109) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.А. Білоноженко