Рішення № 85034330, 18.10.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2019 року м. Житомир справа № 240/9079/19

категорія 112030000

Житомирський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом до Хорошівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області , у якому просила:

- визнати неправомірними дії Хорошівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо припинення виплати пенсії у зв`язку з втратою годувальника та відмови у здійсненні перерахунку пенсії у зв`язку з втратою годувальника;

- зобов`язати Хорошівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вчинити дії, зокрема, поновити їй виплату пенсії у зв`язку з втратою годувальника, починаючи з 01.06.2019 з одночасним перерахунком пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі додатково наданих довідок про доходи фізичної особи ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 2014 року отримувала пенсію за віком, призначену відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 01.08.2017 їй призначено пенсію у зв`язку з втратою годувальника. У листопаді 2018 року звернулася до Хорошівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою щодо проведення перерахунку пенсії на підставі додатково поданих документів. Листами Хорошівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 07.03.2019 та від 03.06.2019 їй відмовлено у проведенні перерахунку та повідомлено про те, що з 01.06.2019 її пенсійна справа приведена у відповідність до вимог чинного законодавства, а саме проведено перерахунок пенсії через перехід на пенсію за віком, оскільки вона не досягла пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Позивач такі дії відповідача вважає протиправними та стверджує, що призначаючи пенсію за віком у 2014 році, а з 01.08.2017 пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідач визнав досягнення нею пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Ухвалою суду від 31.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання на 20.08.2019.

20.08.2019 судом, без виходу до нарадчої кімнати, заслухавши думку позивача, постановлено ухвалу про заміну сторони у справі на правонаступника, а саме: відповідача іншою юридичною особою - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, яке є повним правонаступником Хорошівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

В судовому розгляді справи оголошено перерву до 23.09.2019 та зобов`язано представника відповідача надати в наступне судове засідання матеріали пенсійної справи та матеріалів службового розслідування.

23.09.2019 перерву в справі продовжено до 03.10.2019 у зв`язку з неявкою у судове засідання належним чином повідомленого відповідача.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області подано до суду відзив на позовну заяву з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі за безпідставністю та необґрунтованістю. Заперечуючи проти позову, відповідач стверджує, що позивачу з 11.04.2014 призначено пенсію за віком відповідно до умов встановлених ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у подальшому згідно заяви ОСОБА_3 їй проведено перерахунок пенсії через перехід з виду пенсії за віком на вид пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Однак, даний перерахунок було проведено неправомірно, у зв`язку з чим, з 01.06.2019 пенсійна справа була приведена у відповідність до чинного законодавства з огляду на те, що відповідно до ст.36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Так, згідно із ч.2 вказаної норми цього Закону непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. У зв`язку з цим, позивачу поновлено пенсію за віком внаслідок неможливості призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до ст.36 Закону №1058-VI, особам, пенсія, яким призначена із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-XII.

В судове засідання позивач не з`явилася, подала клопотання про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача прибув до суду, подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Разом із клопотанням до матеріалів справи долучені копії документів із пенсійної справи позивача.

Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом постановлено протокольну ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні.

Перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Установлено, що з 11.04.2014 ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) призначено державну пенсію за віком як потерпілій від ЧАЕС 4 категорії відповідно до умов визначених ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

З 01.08.2017 позивачу проведено перерахунок пенсії через перехід з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.

У листопаді 2018 року ОСОБА_5 звернулася до Хорошівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою щодо проведення перерахунку пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок надання додаткових довідок про доходи фізичної особи за період роботи ОСОБА_6 - ОСОБА_7 (померлий чоловік ОСОБА_3 ) з 2012-2016 роки.

Рішенням Хорошівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 07.03.2019 № 12/1 ОСОБА_4 відмовлено в проведенні перерахунку пенсії.

Листом Хорошівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 07.03.2019 №846/03.1 позивача повідомлено про те, що право на проведення перерахунку пенсії відповідно до частини 4 статті 43 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відсутнє. При цьому вказано на те, що подані довідки про доходи фізичної особи за періоди роботи ОСОБА_8 ОСОБА_7 з 2012-2016 року, які видані "Северным монтажным управлением "Севзапэнергомонтаж", м. Санкт - Петербург, не можуть бути взяти до уваги, оскільки вони не встановленого зразку.

Крім того, листом №1946/03.1 від 03.06.2019 Хорошівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивача про те, що на даний час вона не має права на пенсію по втраті годувальника, оскільки не досягла пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону №1058.

Також вказано, що з 01.06.2019 пенсійна справа позивача приведена у відповідність до вимог чинного законодавства, а саме проведено перерахунок через перехід на пенсію за віком. З 01.06.2019 розмір пенсії за віком становить 1497 грн.

Вважаючи такі дії Хорошівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області неправомірними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства, позивач звернулася до суду з даним позовом, за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначає та регулює Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV ).

Згідно із частиною 3 статті 4 Закону №1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються:

види пенсійного забезпечення;

умови участі в пенсійній системі чи її рівнях;

пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат;

джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення;

умови, норми та порядок пенсійного забезпечення;

організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Положеннями частини 1 статті 5 Закону №1058-IV закріплено, що даний Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Частиною 2 статті 5 Закону №1058-IV встановлено, що виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Види пенсійних виплат закріплені в статті 9 Закону №1058-IV, згідно з положеннями якої відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Норма закріплена в статті 10 Закону №1058-IV передбачає право вибору пенсійних виплат та встановлює, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Частиною 2 даної статті визначено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;

3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. (ч.3 ст.36 Закону №1058-IV)

Статтею 26 Закону № 1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком і встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 відповідно до паспорту серії НОМЕР_1 виданого Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто на момент призначення пенсії по втраті годувальника (01.08.2017) досягла 55 років.

Поряд з наведеним, слід відмітити, що Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Статтею 55 Закону № 796-XII встановлено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, і передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, та вказано кількість років, на які зменшується вік виходу на пенсію відповідним категоріям осіб.

Положеннями частини 3 статті 55 Закону № 796-XII визначено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Аналіз вищенаведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що необхідною умовою для призначення зазначеним особам пенсії у зв`язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії є встановлення їм інвалідності або досягнення ними пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV.

Отримання цими особами пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до законодавства, яке регулює призначення такої пенсії на пільгових умовах, не дає підстав для призначення їм, до досягнення передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV віку, пенсії у зв`язку з втратою годувальника чи переведення на цей вид пенсії.

Вказані висновки щодо застосування норм права, узгоджуються з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 29 березня 2017 року у справі № 565/235/15-а, та повинні застосовуватись до спірних правовідносин на виконання ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і ч. 5 ст. 242 КАС України.

У контексті наведеного суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 ні на момент призначення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника, ні на момент виникнення спірних правовідносин не досягла віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV, досягнення якого дає право на призначення або ж переведення на вказаний вид пенсії з іншого виду.

Твердження позивача про те, що відповідач, призначивши їй у 2014 році пенсію за віком, а з 01.08.2017 і пенсію у зв`язку з втратою годувальника, визнав досягнення нею пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", не спростовують вищевикладеного висновку суду та суперечать нормам статті 36 Закону №1058-IV. Призначення (відновлення) позивачу пенсії у зв`язку з втратою годувальника до досягнення нею віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV, спричинить надання ОСОБА_9 необґрунтованих переваг у соціальній сфері.

Поряд з цим, суд зауважує, що помилка посадової особи Територіального Пенсійного органу при призначенні позивачу пенсії по втраті годувальника за відсутності у останньої такого права на вказаний вид пенсії, тобто до досягнення віку передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV, не може слугувати підставою для продовження отримання виплат за вказаним видом пенсії.

Також слід урахувати, що за правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в рішенні "Великода проти України" (№ 43331/12), законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У рішенні по справі «Ейрі проти Ірландії» Європейський суд з прав людини констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового (Airey v. Ireland № 6289/73). Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" (Kjartan Аsundsson v. Iceland № 60669/00). Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

У рішенні від 05.09.2017 у справі «Фабіан проти Угорщини» (Заява № 78117/13) (Fabian v. Hungary) параграфи 74 - 82, 84, Європейський суд з прав людини зазначив, що у вирішенні "справи стосовно зменшення, зупинення чи припинення соціальної пенсії" мають значення: ступінь втрати пільг; чи був елемент вибору; та ступінь втрати засобів для існування. Оскільки виплата пенсії заявника була призупинена лише в період, коли він був переведений на роботу та він мав можливість вибрати між продовженням державної зайнятості та отриманням його пенсії, Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що справедливий баланс між вимогами загального державного інтересу та правами заявника був дотриманий.

З огляду на вищевикладені правові норми та встановлені у справі обставини щодо відсутності у позивача, як на момент призначення їй пенсії по втраті годувальника так і на момент звернення до пенсійного органу із заявою про перерахунок такої пенсії, визначених чинним законодавством України підстав для призначення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно припинив з 01.06.2019 виплату ОСОБА_9 пенсії у зв`язку з втратою годувальника та відмовив у здійсненні перерахунку такої пенсії.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 вказаного Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 вказаного Кодексу).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на все викладене вище, з урахуванням встановлених фактів, суд вважає, що в даній справі відсутні обставини, за наявності яких необхідно було б з метою захисту прав позивача визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати позивачу пенсії у зв`язку з втратою годувальника та відмови у здійсненні перерахунку пенсії у зв`язку з втратою годувальника та зобов`язати відповідача вчинити дії щодо поновлення їй виплати пенсії у зв`язку з втратою годувальника, починаючи з 01.06.2019 з одночасним перерахунком такої пенсії на підставі додатково наданих довідок про доходи фізичної особи ОСОБА_2 .

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Беручи до уваги наведене суд відмовляє ОСОБА_4 в задоволенні позову.

Зважаючи на висновок суду та враховуючи положення статті 139 КАС України, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 1536,80 грн сплаченого судового збору відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. О.Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко