Ухвала суду № 85034090, 15.10.2019, Київський районний суд м. Одеси

____________________

Справа № 2-3598/11

Провадження № 4-с/520/73/19

УХВАЛА

15.10.2019 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Салтан Л.В.,

секретар судового засідання Дідур В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі скаргу ОСОБА_1 (в уточненій редакції) на дії та бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Мельниченко Анни Володимирівни щодо винесеної постанови про опис та накладення арешту на майно боржника від «22» лютого 2018 року (в порядку ст. 447 ЦПК України), суб`єкт оскарження - старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (код ЄДРПОУ 34929741) Мельниченко Анна Володимирівна, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 00032129), Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (код ЄДРПОУ 36789421)

ВСТАНОВИВ:

28 лютого 2018 року до Київського районного суду м. Одеси надійшла скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Мельниченко Анни Володимирівни.

За заявленими вимогами заявник ОСОБА_1 просить визнати дії та бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Мельниченко Анни Володимирівни, щодо винесення постанови про опис та арешт майна боржника за адресою: АДРЕСА_1 від 22 лютого 2018 року неправомірним; зобов`язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Мельниченко Анну Володимирівну скасувати постанову про опис та арешт майна боржника за адресою: АДРЕСА_1 , 8 від 22 лютого 2018 року.

У скарзі заявник вказує, що у старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Мельниченко Анни Володимирівни перебуває в провадженні виконавчий лист від «18» грудня 2013 року відповідно до винесеного рішення Київського районного суду м. Одеси від «18» грудня 2013 року у цивільній справі №2-3598/11.

19 лютого 2018 року представник стягувача повідомив ОСОБА_1 телефоном, що 22 лютого 2018 року державним виконавцем буде проводитись опис майна за адресою: АДРЕСА_1 - нежитлової будівлі (торгового павільйону). ОСОБА_1 попередив, що не може бути присутнім при описі у призначену дату, і просив перенести виконавчі дії після 28 лютого 2018 року. Про це ж представник ОСОБА_1 повідомив і державного виконавця у заяві від 19.02.2018 року. В цій же заяві боржник ОСОБА_1 просив надати йому можливість бути присутнім при описі та

передати йому майно на відповідальне зберігання.

26 лютого 2018 року ОСОБА_1 ознайомився з виконавчим провадженням й встановив, що виконавчі дії не відкладалися та 22.02.2018 року державний виконавець Мельниченко А.В. винесла постанову про опис майна. ОСОБА_1 стверджує, що майно описане нечітко, постанова складена без додержання вимог статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із чим заявник просить визнати дії та бездіяльність державного виконавця неправомірними та зобов`язати його скасувати оскаржувану постанову.

Сторони у судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не сповістили.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що слід задовольнити частково зазначену скаргу, виходячи з наступного.

Судовий контроль за виконанням судових рішень регламентований розділом VII Цивільного процесуального кодексу України, статтею 447 якого встановлено право сторони виконавчого провадження на звернення із скаргою до суду, у випадку якщо така сторона вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

ОСОБА_1 є стороною виконавчого провадження по виконанню судового рішення Київського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2013 року у цивільній справі № 2-3598/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Виконавчий лист по примусовому виконанню вказаного рішення виданий 18.12.2013 про стягнення з ОСОБА_1 (ІПН – НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (65125, м. Одеса, вул. Базарна, 17, р/р НОМЕР_2 в Одеському облуправлінні АТ «Ощадбанк», МФО 328845) заборгованості за кредитним договором №1925-н від 07 вересня 2007 року у розмірі 708150,20 доларів США.

Вказані відомості зазначені у постанові старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Мельниченко А.В. від 22.02.2018 року, якою постановлено описати і накласти арешт на таке майно: нежитлову будівлю (торговий павільйон) загальною площею 21,7 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нежилу будівлю (торговий павільйон) № 022016 від 07.10.2002 р., виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради. Окремо розташована будівля.

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухове майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодооб`єктів нерухомого майна № 112622676, сформованої 02.02.2018 року арешт на описане у постанові майно був накладений на підставі постанови про арешт майна боржника ОСОБА_1 , серія та номер: НОМЕР_3 , виданий 31.08.2017, видавник: ВП ВРУ ДВС ГТУЮ в Одеській області; підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 37682420 від 20.10.2017 18:14:35, ОСОБА_2 , Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області.

Отже, оскільки арешт на майно ОСОБА_1 був накладений ще у 2017 році, оскаржувана постанова стосується опису цього майна.

Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 18 Закону виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Порядок опису майна боржника врегульований Законом України «Про виконавче провадження» (далі – Закон) та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 (далі – Інструкція).

Так, згідно з статтею 56 Закону арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються: 1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; 2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди; 3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

Пунктом 10 Інструкції передбачено, що після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника повинні бути вказані: назва кожного внесеного в постанову предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо); якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису; якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування; прізвище, ім`я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач); відмітка про роз`яснення зберігачеві майна обов`язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт; якщо виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження; відмітка про роз`яснення сторонам виконавчого провадження або заставодержателю про можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця; зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі. Постанова про опис та арешт майна (коштів) підписується виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна (коштів). У разі відмови від підпису осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в постанові.

Перевірка судом постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Мельниченко А.В. від 22.02.2018 року про опис і накладення арешту на майно боржника ОСОБА_1 виявила невідповідність постанови, як загальним вимогам, встановленим статтею 56 Закону, так і спеціальним, які зазначені в п. 10 Інструкції.

Одразу визначається, що постанова не містить номеру виконавчого провадження.

Про те, що вказана постанова має відношення до виконавчого провадження ВП № 53729491 вдалося встановити лише із змісту листа № 09.12063/В-8 від 07.03.2018 року за

підписом начальника відділу примусового виконання рішень Шапошникова В.В. (вхід. № 13441 від 17.04.2018 року).

Крім того, всупереч вимогам статті 56 Закону в оскаржуваній постанові не зазначені: кількість приміщень, їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення, інформація про підсобні приміщення та споруди.

Також, всупереч положенням п. 10 Інструкції у постанові не вказані відміні ознаки описуваного предмету – форма, розмір. В постанові не міститься відмітка про попередження зберігача про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за пошкодження, знищення майна, на яке накладено арешт. Постанова не підписана стягувачем. Відмітка про його відсутність чи відмову від підпису не проставлена.

Таку постанову не можна вважати винесеною із дотриманням вимог закону, а дії державного виконавця Мельниченко А.В. такими, що відповідають закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону сторони можуть реалізувати свої права і обов`язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов`язаний вчинити певні дії особисто.

Під час судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_3 , як представник боржника ОСОБА_1 , 19 лютого 2018 року звернулася із письмовою заявою про відкладення опису майна з 22.02.2018 року на 28-29.02.2018 року, у зв`язку із неможливістю боржника бути присутнім під час вчинення виконавчих дій в день, призначений державним виконавцем Мельниченко А.В.

Згідно з п. 3 ч. 2 статті 18 Закону виконавець зобов`язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

За положеннями ч. 1 ст. 32 Закону за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.

В матеріалах справи не мститься результатів розгляду заяви ОСОБА_3 , як представника ОСОБА_1 від 19.02.2018 року про відкладення виконавчих дій з 22.02.2018 року на 28-29.02.2018 року.

Опис майна не відкладався та був проведений 22 лютого 2018 року. В матеріалах справи не зазначені причини, по яким обмежувалося право ОСОБА_1 , як сторони виконавчого провадження бути присутнім при вчиненні виконавчих дій, об`єктом яких є майно, належне йому на праві власності.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади повинні здійснювати свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України (ч. 2 ст. 6 Конституції).

Україна проголошена демократичною, правовою державою, в якій права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ст. 1, ч. 2 ст. 3 Конституції).

Частиною третьої статті 19 Закону встановлене право учасників виконавчого провадження надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Права ОСОБА_1 були обмежені, причини цього не зазначені.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Сутність судового контролю полягає у використанні судом своїх повноважень у випадку встановлення факту здійснення незаконної, необґрунтованої або несправедливої дії для поновлення законних прав та інтересів. Згідно статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 судом встановлена неправомірність дій та бездіяльності старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Мельниченко Анни Володимирівни, які потягли винесення постанови про опис та арешт майна боржника за адресою: АДРЕСА_1 від 22 лютого 2018 року із порушенням встановленого законом порядку.

ОСОБА_1 просить суд зобов`язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Мельниченко Анну Володимирівну скасувати оскаржувану постанову.

Принцип диспозитивності цивільного судочинства визначений частиною першою статті 13 ЦПК України, та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 451 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

ОСОБА_1 , заявляючи вимогу про зобов`язання державного виконавця скасувати власну постанову, не звернув уваги по положення статті 74 Закону та п. 16 Інструкції, якими правом скасувати постанову державного виконавця, якщо вона суперечить закону наділений виключно начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

17 квітня 2018 року заявник надав суду докази спроби досудового врегулювання спору – лист № 09.1-2248/В-8 від 16.03.2018 року за підписом начальника відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області Міністерства юстиції України Шапошнікова В.В. (вхід. № 13441). Вказаним листом повідомлено ОСОБА_1 , що на виконанні у Відділі перебувають виконавчі провадження ВП № 53729491. В ході проведення виконавчих дій за постановою державного виконавця від 22.02.2018 описано та арештовано нерухоме майно боржника, а саме буд. АДРЕСА_1 . Станом на теперішній час відсутні підстави для скасування вказаної постанови. Завірена належним чином постанова отримана 12.03.2018 представником Янєвою Я.С.

Заявник ОСОБА_1 начальника відділу до участі у справі по розгляду скарги не притягував, дії цієї особи не оскаржував та ніяких вимог до неї не заявляв.

Вимоги ОСОБА_1 про покладення зобов`язань щодо скасування оскаржуваної постанови на державного виконавця, який цю постанову виносив задоволенню не підлягають, оскільки такий порядок скасування не встановлений законом.

Так, із змісту роз`яснень, викладених у п. 18 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» № 6 від 07.02.2014, - у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав. При цьому суд не має права зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 13, 447-453 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Мельниченко Анни Володимирівни щодо винесеної постанови про опис та накладення арешту на майно боржника від 22 лютого 2018 року - задовольнити частково.

Визнати дії та бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Мельниченко Анни Володимирівни щодо винесення постанови від 22 лютого 2018 року про опис та накладення арешту на майно боржника ОСОБА_1 по виконавчому листу № 2-3598/11, виданого 18.12.2013 Київським районним судом м. Одеси – неправомірними.

У задоволені вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Мельниченко Анни Володимирівни скасувати постанову про опис та накладення арешту на майно боржника від 22 лютого 2018 року - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.

Головуючий Салтан Л. В.