Рішення № 85031460, 16.10.2019, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

провадження №2/279/981/19

Справа № 279/1371/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2019 р.

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

судді Коваленко В.П.

за участю секретаря Петрук О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каміл груп» в особі директора Сілко Руслана Ростиславовича, третя особа – Ушомирська сільська об`єднана територіальна громада, про витребування майна із чужого незаконного володіння, скасування додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 18.02.2019 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Каміл груп» в особі директора Сілко Руслана Ростиславовича, третя особа – Ушомирська сільська об`єднана територіальна громада, в якому просить визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки б/н від 25.05.2015 року та витребувати у відповідача земельну ділянку площею 2,23 га, яка належить йому на праві приватної власності із чужого незаконного володіння. В обгрунтування своїх вимог зазначив, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину на майно від 29.06.2017 зареєстрованого в реєстрі № 396 , ним було отримано у спадщину за законом рухоме та нерухоме майно після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 . До складу спадкового майна входить земельна ділянка площею - 2,23 га, що стверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 780487, яка розташована на території Ушомирської сільської ради Коростенського району , якій було присвоєно кадастровий № 1822386000:26:000:0033, що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 847298818223.

25.05.2015 року між спадкодавцем ОСОБА_2 та ТОВ «КАМІЛ ГРУП» в особі директора ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,23 га. вартістю 11 745 грн. 45 коп. на 10 років, за яким орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, послугами та в натуральній формі, що відповідає 5 (п`яти) відсоткам від вартості земельної частки (паю) та складає - 587,27 грн. (п`ятсот вісімдесят п`ять гривень двадцять сім копійок). 14.11.2016 року орендодавець ОСОБА_2 помер (свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_1 ).

07.03.2019 року ОСОБА_1 стало відомо що орендар ТОВ «КАМІЛ ГРУП» в особі директора Сілко Руслана Ростиславовича 18.02.2019 року без його згоди та не поставивши його до відома, шляхом підроблення його особистого підпису, уклав додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки № б/н від 25.05.2015 року. При зверненні до директора ТОВ «КАМІЛ ГРУП» ОСОБА_4 , ОСОБА_1 було запропоновано укласти угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки так як договір підроблено і він не являється дійсним, на що ОСОБА_4 в грубій, категоричній формі відмовив. Секретар ТОВ «КАМІЛ ГРУП» Клименко Ірина Артемівна, повідомила, що вона особисто поставила підпис від імені ОСОБА_1 в додатковій угоді до договору оренди земельної ділянки від 18.02.2019 року, оскільки у неї не було часу збирати підписи у орендодавців, так як угоди укладалися не тільки з позивачем.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання надав заяву про розгляд справи у його відсутність, просив позовні вимоги задоволити. Представник відповідача ОСОБА_5 надала заяву, в якій заперечила проти задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи Ушомирської сільської ради Шутенко М.М. в судове засідання не з"явився , надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

За таких обставин суд вважає за можливе розглядати дану справу на підставі наявних матеріалів, без фіксації технічними засобами.

Суд, дослідивши матеріали цивільної саправи , прийшов до наступного.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - Земельним Кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону України « Про оренду землі» договір оренди землі підлягає державній реєстрації на підставі ч.1 ст. 210, ч.3 ст. 640 ЦК України, ч.2 ст. 125 ЗК України, ст. 18 Закону України « Про оренду землі « є укладеними з моменту його державної реєстрації.

25.05.2015 року між спадкодавцем ОСОБА_2 та ТОВ «КАМІЛ ГРУП» в особі директора ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,23 га. вартістю 11 745 грн. 45 коп. на 10 років.

11.02.2016 року Коростенським міськрайонним управлінням юстиції було проведено державну реєстрацію права оренди зазначеної земельної ділянки на підставі договору оренди земельної ділянки від 25.05.2015 року, укладеного між ОСОБА_2 (спадкодавцем) та ТОВ " Каміл Груп" .

18.02.2019 року в рамках вказаного договору було укладено додаткову угоду без згоди власника земельної ділянки (позивача по справі).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам ждержави і суспільства, його моральним засадам;2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 3) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

У відповідності до ч.1ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п"ятою та шостою ст.203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судом достовірно встановлено, що власник спадкового майна ОСОБА_1 не підписував додаткову угоду до договору оренди землі. Судом призначалась по справі почеркознавча експертиза, проте, виконати її не представилось можливим, оскільки відповідачем не надано оригінал вказаної угоди. Чинним цивільно-процесуальним законодавством не передбачено, що позивач має підтверджувати недійсність правочину саме висновком почеркознавчої експертизи.Представник відповідача, заперечуючи проти позову, не надала суду належних і допустимих доказів на спростування вимог, не навела інших доказів на підтвердження своїх заперечень.

Згідно ч.1ст.236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

За приписами ч.ч.1,3 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов"язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможлдивості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом статей 317,318 ЦК власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, що передбачено ст. 387 ЦК України.

Відповідно до п. п. 21, Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК України . Пунктом 19 вказаної постанови передбачено, що застосовуючи положення ст.387 ЦК України, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи , яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Майно може бути повернуте власника про його витребування на підставі ст.387 ЦК України , якщо позивач надасть докази, що підтверджують наявність обставин,зазначених в цій статті, а саме підтвердження права власності позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння поза його волею, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Згідно висновку викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №674/31/15 на практиці слід розмежовувати випадки застосування двосторонньої реституції як наслідку недійсності правочину та витребування майна від добросовісного набувача як способу захисту прав власника, порушених незаконним відчуженням цього майна.

Так, реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнаний недійсним. У звязку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред"явлена тільки стороні недійсного правочину.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, ст.ст. 203,2015, ,387 ЦК України, суд.,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задовольнити .

Визнати недійсною додаткову угоду від 18.02.2019 укладену між ТОВ "Каміл Груп" та ОСОБА_6 , до договору оренди земельної ділянки №б/н від 25.05.2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «КАМІЛ ГРУП» в особі директора ОСОБА_7 Ростиславовича.

Витребувати з чужого незаконного володіння Товариства "Каміл Груп" земельну ділянку площею 2,23 га, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , , яка розташована на території Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя В.П. Коваленко