Рішення № 85030694, 18.10.2019, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/142/19

2/189/205/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.10.2019 року смт. Покровське

Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Пустовар О.С.

при секретарі - Комеристій І.А.

представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на підставі довіреності від 24.01.2019 року

представника відповідача ОСОБА_3 С ОСОБА_4 - на підставі довіреності №007.1Др-325-0519 від 20.05.2019 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» (Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз») про визнання дій по складанню акту про порушення неправомірними, визнання незаконним нарахування вартості необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу, -

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз», на теперішній час АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» про визнання дій по складанню акту про порушення неправомірними, визнання незаконним нарахування вартості необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу. В обґрунтування позовних вимог позивачка зіслалася на те, що між нею та відповідачем ПАТ «Дніпропетровськгаз» було укладено договір про надання послуг з газопостачання. На протязі всього часу користування газом, нею як споживачем чітко виконувалися усі умови вказаного договору, а також вчасно вносилася плата за спожитий газ. 28.11.2018 року в ході проведення перевірки її домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено несанкціонований газопровід, про що було складено відповідний акт, у якому крім іншого було зазначено, що прилад обліку спожитого газу (лічильник) було знято та направлено на експертизу, хоча в дійсності лічильник не було знято та припинено газопостачання її домоволодіння. Стосовно несанкціонованого газопроводу нею були надані пояснення про те, що вказаний газопровід було виявлено ще у 80-х роках і з того часу він був запломбований та ним взагалі ніхто не користувався. Незважаючи на дані обставини, 26.12.2018 року без її участі, комісією відповідача було прийнято рішення про стягнення з неї суми вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу у розмірі 53413,75 грн. Проте, факт несанкціонованого відбору газу, у даному випадку, не знайшов свого підтвердження, так як жодного доказу того, що позивачем споживався газ в результаті несанкціонованої врізки відповідач не має. Окрім того, врізана частина труби до газових приладів та до основної магістралі не під`єднувалась, що підтверджується відповідними фотознімками, з яких вбачається, що будівля, біля якої виявлена врізка не має будь-яких отворів чи інших налаштувань через які б міг споживатись газ поза приладами обліку. Крім того, в складеному акті не зафіксовано, що будівля біля якої виявлена дана врізка має опалювальні газом прибори, чи що дана врізка могла бути використана (під`єднана) до газових приладів, що знаходяться в інших приміщеннях. За даних обставин вина позивача ОСОБА_1 у несанкціонованому відборі газу є недоведеною. Відповідно до договору про надання послуг з газопостачання передбачено порядок припинення газопостачання, а саме, газорозподільне підприємство в установленому порядку припиняє (обмежує) газопостачання споживачеві, у тому числі шляхом механічного від`єднання від діючого газопроводу з дотриманням правил безпеки та правил газопостачання у випадках порушенням споживачем правил газопостачання за умови попереднього складання в установленому порядку акта-претензії у випадках несанкціонованого відбору природного газу. Таким чином, укладеним між сторонами договором передбачено можливість припинення газопостачання у випадку несанкціонованого відбору природного газу і не передбачено підстави для припинення газопостачання у випадку виявлення несанкціонованого газопроводу. Враховуючи, що факт несанкціонованого відбору природного газу відповідачем не доведений, а згідно кодексу газорозподільних систем факт виявлення втручання в роботу ЗВТ чи ГРМ має наслідком право, а не обов`язок газорозподільного підприємства припинити постачання газу, припинення газопостачання до будинку позивача є неправомірним, так як факту відбору позивачем природного газу не встановлено та не доведено. Оскільки беззаперечних доказів того, що несанкціоноване втручання в систему газопроводу мало наслідком спричинення шкоди, тобто несанкціонований відбір природного газу, так як доказів несанкціонованого відбору природного газу позивачем не доведено будь-якими доказами. В свою чергу позивачем надаються докази того, що вона щомісячно вносила оплату за спожитий газ і обсяг спожитого позивачем газу відповідав розміру домоволодіння позивача та обліковувався газовим лічильником. Будь-яких приладів чи пристроїв, які вказували на споживання позивачем газу поза газопроводом відповідачем не надано. Виявлення самої врізки не свідчить про те, що здійснювався несанкціонований відбір газу. Тому за недоведеністю цих двох складових складу правопорушення відсутніми є і інші дві складові правопорушення, як: причинний зв`язок та вина. Тому, позивач вважає безпідставним складання акту про порушення від 28.11.2018 року, а також нарахування вартості необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу в сумі 53413,75 грн. Просить суд визнати дії ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» по складанню акту про порушення б/н від 28.11.2018 року неправомірними. Визнати незаконним нарахування ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» вартості необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу в сумі 53413,75 грн. Зобов`язати ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» поновити за власний рахунок газопостачання домоволодіння ОСОБА_1 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача в судовому засіданні обставини викладені в позові та позовні вимоги підтримав та надав суду пояснення щодо позову та просив його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_5 позов не визнала повністю, надала відзив на позовну заяву та у судовому засіданні пояснила, що 28 листопада 2018 року, при перевірці представниками Оператора ГРМ дотримання вимог кодексу ГРС, за адресою споживача ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 встановлено порушення кодексу газорозподільних систем, а саме: несанкціонований газопровід, про що було складено відповідний акт про порушення №650. Оскільки ОСОБА_1 відмовилася від підпису вказаного вище акту про порушення, останній був підписаний депутатом Покровської селищної ради ОСОБА_6 . Один примірник вищевказаного акту про порушення на виконання вимог кодексу газорозподільних систем було направлено споживачу рекомендованим поштовим відправленням, що підтверджується чеком Укрпошти ЦПЗ №3 від 17.12.2018 р. та рекомендованим повідомленням, з якого вбачається відмітка про особисте отримання споживачем даного листа. 28.11.2018 року при складанні акта про порушення відносно ОСОБА_1 представниками оператора ГРМ здійснювалася фотофіксація порушення, а саме наявність несанкціонованого газопроводу, що саме і вбачається з вказаних фотокарток. Також зазначила, що наявність несанкціонованого газопроводу у споживача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 не відповідає проекту системи газопостачання житлового будинку, що підтверджується витягом з проектної документації. Позивач в позовній заяві просить суд визнати неправомірними дії ПАТ «Дніпропетровськгаз» по складанню акту про порушення від 28.11.2018 року при цьому не обґрунтовує в чому саме полягає неправомірність таких дій представниками Оператора ГРМ. Враховуючи вищезазначене просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши представників сторін, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного висновку.

Так, відповідно до п.п. 1,3 частини 1 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 1 статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ч. 1 та ч. 2 ст. 12 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" - постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов`язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Положеннями ч. 4 ст. 12, ч. 3 ст. 19, ч. 1 ст. 23 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" визначено, що несанкціонованим відбором природного газу вважається, крім іншого: споживанням природного газу поза охопленням приладами обліку. У разі порушення або невиконання своїх обов`язків споживач несе відповідальність згідно із законом. Фізичні особи, фізичні особи-підприємці та юридичні особи, які порушили законодавство з питань функціонування ринку природного газу, несуть відповідальність згідно із законом. Правопорушеннями на ринку природного газу, крім інших, є: несанкціонований відбір природного газу; самовільне під`єднання до Єдиної газотранспортної системи України, зривання або пошкодження цілісності пломб, повірочного тавра, заглушок, тощо, що впливає на безпеку постачання природного газу або результати вимірювання; відмова у доступі працівників уповноважених газопостачальних, газорозподільних та газотранспортних підприємств до приміщень, житлових та підсобних приміщень, де розташовані газові прилади (пристрої), лічильники газу.

Також, відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України , кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до п.1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу»: оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання. Який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників); побутовий споживач – фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність; Регулятор- національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно з п.1 ст.4 Закону України «Про ринок природного газу» державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.

Відносини, які виникають між постачальником та споживачами, з урахуванням їх взаємовідносин з Операторами ГРМ регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2496 та зареєстрованими в Міністерстві Юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1382/27827.

Відповідно до розділу ІІІ Правил постачання, підставами для постачання природного газу побутовому споживачу є: наявність у побутового споживача договору розподілу природного газу, укладеного з оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого підключений об`єкт споживача та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у побутового споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу побутовим споживачем та дотримання його умов.

Так, відповідно до поданого 08.07.2019 року клопотання, статуту та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 16.05.2019 року ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ПО ГАЗОПОСТАЧАННЮ ТА ГАЗИФІКАЦІЇ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ» змінило тип акціонерного товариства та найменування на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ», скорочене найменування ПАТ «Дніпропетровськгаз» на АТ «Дніпропетровськгаз». АТ «Дніпропетровськгаз» є правонаступником всіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз».

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником газифікованого житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та являється споживачем природного газу, з відкритим особовим рахунком НОМЕР_1 .

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг N 2500 від 30.09.2015 року затверджено Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам.

Відповідно до п.1.3 Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 ЦК України на невизначений строк шляхом приєднання споживача до умов цього договору. Фактом згоди споживача про приєднання до умов цього договору є отримання постачальником поданої споживачем заяви - приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам за формою, встановленою у додатку 1 до цього договору, та/або сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника, на якого в установленому чинним законодавством порядку покладені спеціальні обов`язки з постачання природного газу побутовим споживачам, - факт споживання природного газу відповідно до вимог Правил постачання та за умови, що у споживача відсутній інший діючий постачальник (для забезпечення приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам усіх діючих побутових споживачів, об`єкти яких знаходяться в межах закріпленої території постачальника із спеціальними обов`язками, останній в установленому порядку надсилає кожному побутовому споживачу заяву-приєднання разом із супровідним листом за формою, встановленою у додатку 2 до цього Договору).

Відповідно до п.7 пар.3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Сторонами визнаний той факт, що між ними, фактично виникли договірні відносини з приводу надання та споживання природного газу по особовому рахунку N НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 здійснювалась оплата наданих відповідачем послуг з газопостачання, що підтверджується даними наданої нею копії оплаченого рахунку. (а.с. 7-8).

Як зазначено в розділі I Кодексу ГРС, несанкціонований газопровід це самовільно під`єднаний газопровід (газовий відвід, штуцер, патрубок), у тому числі без наявного підключеного газового обладнання, фізично з`єднаний, зокрема вварений, врізаний, з газорозподільною системою або газовою мережею внутрішнього газопостачання, витрата (споживання) природного газу, через який не обліковується комерційним вузлом обліку (лічильником газу).

Відповідно до п. п. 5, 8, 11 п. 5.2 розділу V Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг N 2500 від 30.09.2015 року, споживач зобов`язаний не допускати несанкціонованого відбору природного газу; відшкодовувати постачальнику збитки, понесені ним у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобов`язань перед постачальником, відповідно до чинних нормативно-правових актів та/або цього договору; безперешкодно допускати у свої житлові та підсобні приміщення, де розташовані газові прилади і пристрої, лічильники газу, представників Постачальника після пред`явлення ними відповідних службових посвідчень для звіряння показань фактично використаних обсягів природного газу.

Згідно з п.п.3 п.6.1 VI Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг N 2500 від 30.09.2015 року, постачальник має право ініціювати припинення постачання природного газу споживачу у порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством.

Відповідно до п.п.6 п.1, п.2 пар.7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, Оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання на об`єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у таких випадках: несанкціонований відбір природного газу або втручання в роботу ЗВТ чи ГРМ. Споживач зобов`язаний допустити представників Оператора ГРМ на власні об`єкти та не протидіяти їм при здійсненні заходів з припинення (обмеження) розподілу природного газу. При отриманні від Оператора ГРМ письмової вимоги про самостійне обмеження або припинення споживання (відбору) природного газу споживач зобов`язаний виконати вимогу Оператора ГРМ та самостійно обмежити або припинити споживання (відбір) природного газу.

Згідно з п/п 1 п.1 пар.2 розділу XI Кодексу газорозподільних систем, до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу, належить наявність несанкціонованого газопроводу.

Вказані норми закону спростовують посилання позивача, щодо неправомірного припинення газопостачання до його будинку.

Відповідно до п.1 пар.3 розділу XI Кодексу газорозподільних систем, у разі виявлення Оператором ГРМ несанкціонованого газопроводу або несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу, розрахунок об`єму необлікованого природного газу здійснюється за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв споживача (фізичної особи) за період з дня останнього контрольного зняття показань лічильника (контрольного огляду вузла обліку або його перевірки) до дня виявлення порушення (але не більше ніж за 6 місяців) та з урахуванням строку на його усунення. Якщо несанкціонований газопровід проведений шляхом прихованих заходів або фізичною особою, яка є несанкціонованим споживачем, початок періоду, за який визначається об`єм необлікованого природного газу, визначається з дня набуття споживачем (фізичною особою) права власності/користування на житлові (підсобні) приміщення, але не більше двох років, що передували дню виявлення порушення.

28 листопада 2018 року представниками ПАТ «Дніпропетровсьгаз», на теперішній час АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» було здійснено перевірку дотримання вимог кодексу ГРС, за адресою споживача ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 та встановлено порушення Кодексу газорозподільних систем, а саме: несанкціонований газопровід, про що було складено відповідний Акт про порушення №650 від 28.11.2018 року. (а.с.28)

Як вбачається із вказаного Акту, його складено представниками ПАТ «Дніпропетровськгаз», у кількості трьох осіб, ОСОБА_1 відмовилася від його підписання, не скориставшись своїм правом зазначити в акті зауваження щодо дій працівників ПАТ «Дніпропетровськгаз», а також щодо змісту самого акту.

На підтвердження акту про порушення від 28.11.2018 року представником ПАТ «Дніпропетровськгаз», на теперішній час АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» надано для залучення до матеріалів справи фотознімки, на яких зафіксовані зазначені в акті порушення. (а.с.31-33).

Крім того, як встановлено в судовому засіданні, в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 було припинено газопостачання.

У зв`язку із встановленим порушенням на підставі Акту про порушення N650 від 28.11.2018 року, за результатами його розгляду на засіданні комісії ПАТ «Дніпропетровськгаз», було вирішено, згідно акту-розрахунку, вартість необлікованого газу за період з 28.05.2018 року по 27.11.2018 року складає 53413,75 грн.(а.с.98-99).

Судом не приймаються посилання позивача на те, що вказаний газопровід було виявлено в 80-х роках, з того часу він запломбований та ним ніхто не користувався, з огляду на наступне.

Згідно ситуаційного плану, витягами з проектної документації та акту про виявлене порушення № 650 від 28.11.2018 року вбачається, що наявність несанкціонованого газопроводу споживача не відповідає проекту системи газопостачання житлового будинку. (а.с.34-36). Крім того, позивачем не надано належних доказів того, що вказаний газопровід запломбований з 80-х років, як зазначено ним в позовній заяві, а виходячи з обсягу прав та обов`язків споживача природного газу, позивач несе відповідальність за утримання газового обладнання в належному стані, безпечну експлуатацію та своєчасне технічне обслуговування газових мереж та встановленого обладнання.

Крім того, доводи позивача про те, що в акті про порушення зазначено, що прилад обліку спожитого газу (лічильник) було знято та направлено на експертизу, хоча в дійсності лічильник не було знято, є формальним порушенням, що не вплинуло на його зміст та не свідчить про його недійсність. Крім того, як встановлено в судовому засіданні, та не заперечувалося позивачем, лічильник газу не було демонтовано для проведення експертизи, про що і свідчать не заповнені графи в акті про порушення №650 від 28.11.2018 року стосовно проведення експертизи.

Судом встановлено, що 28.11.2018 р. працівниками ПАТ «Дніпропетровськгаз», на теперішній час АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» було проведено перевірку дотримання вимог ГРС за адресою: АДРЕСА_1 , споживач ОСОБА_1 та виявлено наявність несанкціонованого газопроводу. Перевірка проводилася представниками газового господарства, а саме: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , у присутності власника домоволодіння ОСОБА_1 . У зв`язку з тим, що остання відмовилася від підпису акту, не скориставшись своїм правом зазначити в акті зауваження щодо дій працівників ПАТ "Дніпропетровськгаз", а також щодо змісту самого акту, було запрошено ОСОБА_10 О ОСОБА_11 , яка є депутатом Покровської селищної ради, що підтверджує його дійсність та законність.

Зазначеними вище, дослідженими в судовому засіданні доказами, підтверджується, що ОСОБА_1 , яка є споживачем природного газу, було допущено порушення, наявність несанкціонованого газопроводу, що є підставою для припинення газопостачання та відшкодування завданих збитків.

Позивачем ОСОБА_1 не доведено незаконність дій представників ПАТ «Дніпропетровськгаз», на теперішній час АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», щодо виявлення несанкціонованого газопроводу, складення акту про порушення, складення протоколу засідання комісії з розгляду актів про порушення, складення акту-розрахунку необлікованого об`єму та обсягу природного газу і його вартості, оскільки вони діяли відповідно до умов Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам та норм Кодексу газорозподільних систем.

Так, відповідно до п.5 глави 5 розділу XI Кодексу газорозподільних систем, акт про порушення після пред`явлення представником Оператора ГРМ службового посвідчення складається в присутності споживача/ несанкціонованого споживача та/або незаінтересованої особи (представника власника/користувача, на території чи об`єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення його особи та засвідчується їх особистими підписами. Представник Оператора ГРМ перед складанням акту про порушення зобов`язаний повідомити споживача (несанкціонованого споживача) про його право внести зауваження та заперечення до акту про порушення, викласти мотиви своєї відмови від його підписання або підписати його без зауважень.

Згідно з п.4 гл. 5 Розділу XI Кодексу, у разі відмови споживача (несанкціонованого споживача) від підписання акту про порушення він вважається дійсним, якщо його підписали: або більше одного представника Оператора ГРМ, а відмова споживача (несанкціонованого споживача) від підпису акта про порушення підтверджується відеозйомкою; або представник Оператора ГРМ та одна незаінтересована особа (представника власника/користувача, на території чи об`єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення цієї особи. У разі відмови споживача (несанкціонованого споживача) від підписання акта про порушення, про це робиться відмітка в обох примірниках акта про порушення, один з яких надсилається споживачу (несанкціонованому споживачу) рекомендованим поштовим відправленням. Відповідно до норм Кодексу, обов`язковою умовою визнання Акта про порушення дійсним, є підтвердження факту відмови споживача від підпису відеозйомкою (за умови його підписання не менш як одним представником ГРМ).

При складанні Акту про порушення № 650 від 28.11.2018 року, представник Оператора ГРМ зазначив в ньому про необхідність споживача (несанкціонованого споживача) бути присутнім на засіданні комісії, на якому буде розглянуто складений акт про порушення, та визначив:

1) місцезнаходження комісії з розгляду актів про порушення;

2) дату та орієнтовний час проведення засідання комісії, на якому буде розглядатися складений акт про порушення;

3) контактний телефон особи Оператора ГРМ (для уточнення інформації щодо часу та місця засідання комісії);

Так, згідно п. 8 гл. 5 Розділу XI Кодексу, акт про порушення має бути розглянутим комісією Оператора ГРМ з розгляду актів про порушення, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення.

Відповідно до п. 11 гл. 5 Розділу XI Кодексу, за результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення. При задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості.

Отже, за змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Тому, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов, вже мають бути порушені особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Окрім того, за змістом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Так відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Права та законні інтереси споживачів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживача. Тобто, за змістом вказаної норми суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов`язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.

Таку ж позицію підтримано Верховним Судом України у справі N 6-4ц11 (постанова від 06.06 2011 року), а також у справі N 6-26441св09, зокрема, в ухвалі від 23.02.2011 року зазначено, що, як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Стаття 16 ЦК України визначає один із способів захисту - це визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, а такий спосіб захисту як визнання неправомірним та скасування акту не передбачено ЦК України. Ст. 16 ЦК України визначає також ще один з способів захисту - це визнання правочину недійсним. Також, припускаючи, що в розумінні позивача визнання неправомірним та скасування акту є тотожним визнанню недійсним правочину, слід зазначити, що відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема: договори та інші правочини. Вказаний вище акт про порушення не містить істотних умов, в ньому не зафіксовано, які права і обов`язки виникають між сторонами. Даний акт засвідчує лише факт порушення вимог Кодексу ГРМ. З огляду на те, що дія зазначеного акту не спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а лише фіксує певний факт, тому, такий акт не є правочином в розумінні ст. 202 ЦК України.

Оскарження рішення комісії ПАТ «Дніпропетровськгаз», на теперішній час АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», яким оформлено факт наявності несанкціонованого газопроводу та нараховано суму збитків 53413,75 грн. за своїми ознаками до таких актів не відноситься, оскільки не носить характеру обов`язкових до виконання ненормативних актів, а є лише фіксацією порушення, яке було виявлено при проведенні перевірки дотримання умов Договору постачання газу. Оскаржений акт може бути використаний в якості доказу, у разі звернення з позовом до суду відповідачем і підлягає оцінці судом у відповідності з вимогами ст. 212 ЦК України.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що рішення суду повинно бути спрямоване на реальне настання правових наслідків захист чи відновлення порушеного чи оспорюваного права і законного інтересу, а також на вжиття передбачених ЦК заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Так, зокрема, надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України "Про запобігання корупції", державний орган - орган державної влади, в тому числі колегіальний державний орган, інший суб`єкт публічного права, незалежно від наявності статусу юридичної особи, якому згідно із законодавством надані повноваження здійснювати від імені держави владні управлінські функції, юрисдикція якого поширюється на всю територію України або на окрему адміністративно-територіальну одиницю ПАТ "Дніпропетровськгаз", на теперішній час АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» та його посадові особи не належать до структурних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим чи органів місцевого самоврядування, а ні їх посадових осіб.

А тому, суд в принципі не може визнати такі дії неправомірними, так як такого способу захисту не передбачено чинним законодавством України.

Таку позицію підтримано Верховним Судом України у справі N 6-4ц11 (постанова від 06.06.2011 року), а також у справі N 6-26441св09, зокрема в ухвалі від 23.02.2011 року зазначено, що, як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Враховуючи правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 12.06.2007 року у справі N 3/576н, слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання, складання актів, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення. Заявлена позивачем вимога про визнання неправомірними дій ПАТ «Дніпропетровськга», на теперішній час АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» по складанню акту про порушення та незаконним рішення нарахування вартості необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу газу, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення. Доводи позивача щодо незаконності рішення комісії з приводу розрахунку вартості необлікованого об`єму природного газу в розмірі 53413,75 грн. можуть бути запереченням у разі пред`явлення до нього позову відповідачем про стягнення заборгованості.

Враховуючи, що позивачем не представлено достатньо об`єктивних та переконливих доказів у підтвердження усіх своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги спростував, суд прийшов до висновку, що в позовних вимогах ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Відповідно до вимог частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав, а тому судові витрати компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.10,11,15,60,88,209,212-215,218 ЦПК України, Кодексом газорозподільних систем, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015року № 2494, -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» (Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз») про визнання дій по складанню акту про порушення неправомірними, визнання незаконним нарахування вартості необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу - відмовити.

Судовий збір компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до Розділу VІІІ п.п.15.5 п.15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Покровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.С. Пустовар