Ухвала суду № 85029111, 17.10.2019, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/15683/17

Провадження № 1-КП/200/196/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2019 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

судом присяжних:

головуючого судді Татарчук Л.О.

судді Марущак С.Л.

присяжних (основних) Гармаш ОСОБА_1 Омельчук) І.І., Малютіної Н.С., Коновалової І.А.

присяжної (запасної) Смакоти З.Л.

при секретарі судового засідання Плевако Ю.Д.

за участю:

прокурора Михайлова О.М.

захисника Хоміча Р.Г.

обвинуваченого ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпро клопотання прокурора щодо продовження відносно обвинуваченого строку дії запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 12017040640001712, та клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця п. ОСОБА_5 району Приморського краю Російської Федерації, громадянина України, з повною середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених п.6 ч.2 ст.115 КК України та ч.3 ст.289 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження №12017040640001712 відносно ОСОБА_2 обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень за п.6, ч.2 ст.115 КК України та за ч.3 ст.289 КК України.

У судовому засіданні прокурор вважав за необхідне продовжити відносно ОСОБА_2 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки ОСОБА_2 скоєно особливо тяжкі злочини, зокрема проти життя та здоров`я особи, за яке передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі, в тому числі довічне, а тому існують ризики переховування обвинуваченого від суду або перешкоджання розгляду кримінального провадження та вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.

Заперечував проти клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_2 заперечував проти клопотання прокурора, просив змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, оскільки доказів наявності ризиків прокурором не надано та в матеріалах справи відсутні.

Вказав, що лише тяжкість вчиненого злочину, суворість можливого покарання, а також зі спливом часу та тривалістю перебування під вартою, лише наявність обґрунтованої підозри у вчинення злочину, у відповідності до практики ЄСПЛ, не свідчить про наявність заявлених ризиків, при цьому згідно із вимогами ст.ст.5,6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зазначено про необхідність дотримання розумних строків тримання особи під вартою. Також, про можливість застосування цілодобового домашнього арешту свідчать його міцні соціальні зв`язки та позитивні характеристики.

Захисник Хоміч Р.Г. заперечував проти клопотання прокурора, підтримав клопотання обвинуваченого. Також вказав, що прокурором дане клопотання заявлено усно, а не письмово.

Заслухавши думку учасників судового провадження з приводу клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 строком на 60 днів, суд приходить до висновку щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, при цьому вважаю за необхідне відмовити в задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, з наступних підстав.

Так, частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Крім того, до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено.

Станом на 17 жовтня 2019 року, строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 спливає 01 листопада 2019 року, судовий розгляд справи триває, а наступна дата судового засідання призначена 05.11.2019 року, тобто поза межами строку дії попередньої ухвали про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого.

При цьому, судом при продовженні ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою враховувалися ризики, передбачені ст.177 КПК України, - що обвинувачений може переховуватися від суду, перешкоджати здійсненню кримінального провадження, впливати на представника потерпілого та свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд вважає, що вказані ризики на цей час не зменшилися, залишаються реальними та продовжують існувати, враховуючи зміст пред`явленого звинувачення ОСОБА_2 , а також тяжкість кримінального правопорушення, характер та обставини протиправних дій, в яких він обвинувачується.

Так, ОСОБА_2 звинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, що посягає на найвищі соціальні цінності як то недоторканість життя та здоров`я людини, від якого настали тяжкі непоправні наслідки - смерть людини, за яке передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі, в тому числі і довічне.

Враховуючи суворість покарання, яке може бути призначено у випадку доведеності вини ОСОБА_2 , характер висунутого обвинувачення, яке має суспільний інтерес, суд вважає, що з метою ухилитись від кримінальної відповідальності, ризик того, що ОСОБА_2 може вдатись до спроб переховуватися від суду є цілком обґрунтованим і реально існує, а тому жоден із більш м`яких запобіжних заходів, в тому числі і домашній арешт, не буде достатнім для запобігання вищезазначеного ризику.

Крім того, в даному кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого по даній справі.

Також, ОСОБА_2 немає офіційно доходу, й з урахуванням того, що судовий розгляд ще триває, існує висока вірогідність впливу з боку обвинуваченого на представника потерпілого та свідків, анкетні дані яких, та їх місця проживання йому відомі, що не дасть дослідити повно, всебічно та неупереджено всі обставини у кримінальному провадженні, вчинення ним іншого кримінального правопорушення, враховуючи його звинувачення у скоєнні особливо тяжкого злочину або перешкоджання здійсненню кримінального провадження.

Таким чином, з урахуванням викладених підстав, суд вважає, що даний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням його тривалості та складності справи, відповідає не лише особі обвинуваченого ОСОБА_2 , а й характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого вона обвинувачується, може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, є співмірним з існуючими ризиками та тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Суд вважає, що вищенаведені ризики в повному обсязі доводять обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_2 перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

А тому, суд приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.

З приводу доводів сторони захисту про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт з підстав відсутності ризиків, суд, з урахуванням вищенаведеного, вважає за необхідне відмовити в даному клопотанні, оскільки такий запобіжний захід не відповідає ступеню тяжкості інкримінованого ОСОБА_2 злочину, й не зможе забезпечити його процесуальну поведінку, враховуючи, що ОСОБА_2 усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суворість покарання, може переховуватися від суду та без перешкод залишити будь-яке місце проживання, впливати на свідка та представника потерпілого, чим буде перешкоджати кримінальному провадженню.

Посилання захисту, що обвинувачений ОСОБА_2 має постійне місце мешкання, міцні соціальні зв`язки, його стан здоров`я, суд не може вважати підставою для зміни запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, так як вищезазначені обставини існували і на момент вчинення інкримінованого ОСОБА_2 злочину та жодним чином не виступили стримуючим фактором в його поведінці, а тому не зможуть мінімізувати встановлені наявні ризики та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Твердження сторони захисту як на підставу, яка обґрунтовує зміну запобіжного заходу те, що справа тривалий час розглядається у суді, і обвинувачений тривалий час утримується під вартою, суд не вважає підставою для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 , так як тривалий розгляд справи пов`язаний з її складністю, кількістю учасників та процесуальною поведінкою учасників процесу.

Посилання сторони захисту як на підставу, яка обґрунтовує недоцільність продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 на рішення ЄСПЛ у справах «Смирнов проти Росії», «Харченко проти України», «Єлоєв проти України», «Вренчев проти Сербії», «Тасе проти Румунії», «Шишков проти Болгарії» та інші, суд не може вважати підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки суд при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою виходить з оцінки досліджених конкретних аргументів, прав та свобод людини, а не матеріалів, які характеризують справу або виключно з тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. При цьому, ризики переховування обвинуваченого від суду, перешкоджання та незаконного впливу на свідків, потерпілого встановлені, про що свідчать вищевикладені обставини.

З приводу доводів сторони захисту про те, що прокурором клопотання про продовження строків тримання під вартою заявлено з порушенням порядку та процедури звернення, суд вважає, що дана обставина не є підставою для відмови в задоволенні клопотання, оскільки відповідно до змісту положень кримінально-процесуального законодавства України під клопотанням слід розуміти офіційне звернення до суду особи, яка наділена таким правом. Такі клопотання можуть стосуватися виконання певної процесуальної дії чи прийняття рішення з усіх питань, які мають значення для всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, з метою забезпечення прав і свобод усіх учасників судового провадження, передбаченого загальними засадами КПК. При цьому, КПК України не передбачає чіткого визначення форми такого звернення у судовому провадженні у першій інстанції, а тому клопотання учасників судового провадження викладаються як в усній, так і письмовій формі.

На підставі викладеного суд вважає доцільним продовжити застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а в задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу – відмовити.

Керуючись ст.ст.132, 176-177, 183-184, 193-194, 331 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів – задовольнити.

Продовжити застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 15 грудня 2019 року, включно.

В задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт – відмовити.

Головуючий суддя Л.О. Татарчук