Рішення № 85028920, 08.10.2019, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 170/8/18

Провадження № 2/163/46/19

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2019 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Чишія С.С.

з участю секретаря Костюк Р.М.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області цивільну справу за позовом ПрАТ "Волиньобленерго" в особі Любомльської філії до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПрАТ "Волинобленерго" в особі Любомльської філії про стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

У позовній заяві, з урахуванням зменшених позовних вимог, ПрАТ "Волиньобленерго" в особі Любомльської філії просить ухвалити рішення про стягнення з ОСОБА_1 1 919,67 гривень заборгованості за спожиту електроенергію та 1600,00 гривень сплаченого у справі судового збору.

Заявлені вимоги позивач обґрунтував тим, відповідач є споживачем Любомльської філії ПрАТ "Волиньобленерго". Як споживачу йому присвоєний особовий рахунок № НОМЕР_1 та 30.05.2017 року укладений договір про користування електричною енергією за № 542-106093. Крім цього, він зареєстрований в особовому кабінеті побутового споживача на сайті ПрАТ "Волиньобленерго". Оплату за використану електроенергію відповідач проводить не в повному обсязі без зазначення у призначенні платежу періоду, за який здійснюється оплата. У зв`язку із цим перераховані ним кошти за спожиту електроенергію зараховувались на погашення існуючої заборгованості з найдавнішим терміном її виникнення. Відповідачу виставлялись рахунки з вимогою погасити заборгованість, проте повна оплата ним проведена не була.

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, подав відзив на позовну заяву. У ньому вказав, що позивач є його постачальником електроенергії в квартирі АДРЕСА_1 з липня 1995 року. З цього часу по травень 2017 року електроенергія йому постачалась без укладення договору. 29.11.2016 року позивач припинив постачання електроенергії у зв`язку із заборгованістю за спожиту електроенергію. На підставі рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 07.04.2017 року №2562/20/9-17 йому поновлено електропостачання 30.05.2017 року та укладено договір на користування електроенергією. Вважає, що позивач не надав доказів існування у нього заборгованості і не навів пунктів Правил користування електричною енергією, які він порушив. Позивач обрахував виникнення заборгованості у 2005 році: за січень – 629,93 гривень, за травень – 802,00 гривень; за вересень 2016 року – 3 816,40 гривень. Проте у відомостях про заборгованість за 2005-2018 роки позивач не зазначає тарифів, за якими нараховувалась заборгованість, ані показів приладів обліку електричної енергії. З 1995 року по 2007 рік за електроенергію він розраховувався по абонентській книжці, тому доказом несплати може бути лише друга половина квитанції, яка відривалась від абонентської книжки і зберігалась у позивача. Зайво нараховані 629,93 гривень були зараховані йому в жовтні 2016 року, тому, з урахуванням сплачених ним 157,08 гривень, заборгованість за жовтень 2016 року у нього відсутня. У квитанціях до липня 2014 року позивач сам зазначав періоди за які здійснювалася оплата та із наданої інформації щодо звірки розрахунків видно, що він сплачував рахунки із зазначенням періодів, тому неможливо було погашати попередню заборгованість. Програма на сайті ПрАТ "Волиньобленерго", у якому з травня 2016 року він зареєстрований в особистому кабінеті побутового споживача, налаштована так, що усі нарахування вчиняються лише по періодах. Вказав на ст.256 ЦК України щодо застосування трирічного строку позовної давності.

Крім цього, відповідач подав зустрічну позовну заяву, у якій просив стягнути з ПрАТ "Волиньобленерго" в особі Любомльської філії 1 976,84 гривень збитків, 629,93 гривень зайво нарахованих коштів та 704,80 гривень сплаченого судового збору.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтував аналогічними обставинами, що викладені у відзиві. Вказав, що є добросовісним споживачем, а припинення постачання йому електроенергії з 29.11.2016 року по 30.05.2017 року було здійснене без законних на те підстав. Тому згідно із вимогами Закону України "Про електроенергетику" та Правил користування електричною енергією для населення позивач повинен відшкодувати йому вартість недовідпущеної у цей період електроенергії у двократному розмірі, який становить 1 976,84 гривень і обрахований, виходячи із сплаченої ним за попередній аналогічний період 2015-2016 років вартості спожитої електроенергії в сумі 988,42 гривень (988,42 х 2 = 1 976,84). Крім цього, за спожиту електроенергію ним помилково були сплачені 405,88 гривень: за червень 2014 року – 108,22 гривень, за червень 2015 року – 156,30 гривень, за вересень 2015 року – 141,36 гривень. 03.10.2016 року йому були списані 629,93 гривень. Цю суму він просив позивача зарахувати в рахунок погашення заборгованості за: червень 2014 року – 108,22 гривень, за червень 2015 року – 156,30 гривень, за вересень 2015 року – 141,36 гривень, однак фактично даною сумою була погашена заборгованість за вересень 2016 року, за який заборгованості у нього не було. Тому непогашені кошти в сумі 629,93 гривень просить повернути йому, як зайво нараховані.

В судовому засіданні 09.07.2019 року сторони висловили свої доводи і заперечення, судом досліджено письмові докази у справі.

Представники позивача за первісним позовом в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримали, зустрічний позов не визнали. Пояснили, що відповідач вів свої розрахунки та оплачував послуги не в повному обсязі: здійснював оплату лише в сумі на дату зняття показників, а за решту спожиту електроенергію від цієї дати по 01 число наступного місяця не сплачував. При здійсненні оплати у квитанціях не вказував періоду, за який він сплачує борг, тому сплачені кошти зараховувались в рахунок погашення боргу із найдавнішим терміном виникнення. Пільга відповідачу була встановлена на підставі поданої ним заяви з 07.07.2009 року, при цьому така пільга надається із моменту звернення споживача. Через збій у програмі в травні 2005 році було помилково виставлено до сплати 629,93 гривень, проте за рішенням дирекції ця сума була списана із загального сальдо у жовтні 2016 року за діючими у 2015 році тарифами, про що відповідач був повідомлений 26.01.2017 року. Відповідач має два особові рахунки та через помилкову сплату коштів на другий рахунок за його заявою ці кошти були перераховані на його загальний особовий рахунок. Від укладення договору про користування електроенергією відповідач ухилявся через небажання погашати заборгованість. У зв`язку із несплатою боргу в жовтні 2016 року відповідачу було надіслано попередження і згідно Правил на 30-й день точка обліку була відключена. За укладенням договору про реструктуризацію боргу відповідач не звертався.

Відповідач первісний позов не визнав, свій зустрічний позов підтримав. Вказав, що є добросовісним споживачем, надав усі квитанції про оплату послуг. Мав пільгу як суддя, а після виходу у відставку застосування пільги йому безпідставно припинили. Висловив позицію щодо застосування трирічного строку позовної давності.

У це судове засідання сторони не з`явились.

Представник позивача засобами електронного зв`язку надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив задовольнити первісний позов, у зустрічному позові – відмовити.

Відповідач за первісним позовом в канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності, вказав на невизнання первісного позову та підтримання свого зустрічного позову.

За таких обставин суд завершив розгляд справи в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Аналізом доказів по справі суд встановив наступні фактичні обставини.

ОСОБА_1 є споживачем електроенергії, яку постачає ПрАТ "Волиньобленерго", по АДРЕСА_2 з липня 1995 року.

За цією адресою для обліку і розрахунків за спожиту електроенергію відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

До травня 2017 року електроенергія постачалась без укладення договору.

З 07.07.2009 року по 30.11.2010 року включно відповідачу як судді надавалась пільга 50% на норму, визначену законодавством.

У зв`язку із наявністю заборгованості на підставі заяви позивача Шацьким районним судом Волинської області 17.04.2012 року був виданий судовий наказ про стягнення з відповідача 2 006,24 гривень за надані послуги. За заявою відповідача цей судовий наказ був скасований ухвалою цього ж суду від 11.05.2012 року.

У грудні 2015 року та січні 2016 року позивач у наданих розрахунках попереджав відповідача про відключення електроенергії у зв`язку із наявністю заборгованості в сумі 2 920,90 гривень та 2 867,55 гривень, відповідно (а.с.175).

04.08.2016 року у ПрАТ "Волиньобленерго" зареєстроване звернення ОСОБА_1 , у якому він просив повідомити про виниклу у нього заборгованість за користування електроенергією в сумі 3 271,81 гривень. При цьому вказав, що оскільки є добросовісним споживачем та здійснює щомісячну оплату згідно показників лічильника, просив стягнути цю заборгованість в судовому порядку (а.с.173).

Листом від 23.08.2016 року ПрАТ "Волиньобленерго" повідомило відповідача, що заборгованість виникла через здійснення невчасної і неповної оплати за спожиту електроенергію упродовж значного часу, а оскільки з 16.05.2016 року він зареєстрований в "Особистому кабінеті побутового споживача", то зі станом розрахунків ознайомлений. Відповідача одночасно повідомлено про надіслання попередження про відключення і стягнення заборгованості після виконання усіх передбачених пунктами 27 та 28 ПКЕЕн вимог.

29.08.2016 року у ПрАТ "Волиньобленерго" зареєстрована заява ОСОБА_1 , у якій він просив повідомити про конкретні роки і місяці, за які у нього виникла заборгованість. Крім цього, запропонував провести звірку за останні три роки, як строку позовної давності, для встановлення правильності або неправильності сплати за електроенергію (а.с.174).

На цю заяву ПрАТ "Волиньобленерго" листом від 28.09.2016 року надало відповідачу детальну інформацію про нарахування і оплату за спожиту електроенергію протягом 2014-2016 роки та повідомило про необхідність звернення до Шацього РЕМ Любомльської філії ПАТ "Волиньобленерго" з підтверджуючими платіжними документами в разі виявлення невідповідностей або відсутності сум здійснення оплат. При відсутності розбіжностей рекомендовано звернутись в Любомльську філію ПАТ "Волиньобленерго" за укладенням договору на поетапне погашення заборгованості (а.с.45, 114).

У жовтні 2016 року позивач надіслав відповідачу попередження про відключення електроенергії у зв`язку із наявністю у нього заборгованості в загальній сумі 3 186,47 гривень, яке останнім було отримане 21.10.2016 року (а.с.132, 133).

У зв`язку із несплатою заборгованості 29.11.2016 року відповідачу було відключено електропостачання, що підтверджується Актом №1202 П (а.с.134-135).

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), на звернення відповідача надала відповідь від 07.04.2017 року, у якій зазначила, що ПАТ "Волиньобленерго" має визнати рішення засідання ІКЦ неправомірним та здійснити підключення об`єкта споживача до електропостачання, повторивши усю процедуру згідно Правил (а.с.121-122).

У відповідь на такі висновки НКРЕКП ПрАТ "Волиньобленерго" у листі від 27.04.2017 року вказало, що рішення Комісії ІКЦ від 05.01.2017 року у спірній ситуації щодо відключення відповідача як споживача було об`єктивним і не повинно бути визнаним неправомірним. ПрАТ "Волиньобленерго" не заперечує проти відновлення електропостачання відповідачу, однак для цього необхідно укласти договір про користування електричною енергією, від чого останній станом надання цієї відповіді відмовляється. У зв`язку із цим ПрАТ "Волиньобленерго" просило повторно розглянути спірну ситуацію і прийняти об`єктивне і обґрунтоване рішення.

У листі від 11.01.2017 року ПАТ "Волиньобленерго" повідомило відповідача про те, що заборгованість в сумі 3 523,89 гривень станом на 31 грудня 2016 року сформувалась в період з травня 2015 року. Крім цього повідомило, що за результатами звірки розрахунків було встановлено факт переплати відповідачем по його другому особовому рахунку № НОМЕР_2 , тому рекомендовано звернутись до Любомльської філії із письмовою заявою для перерахування надлишково сплачених коштів із цього рахунку на особовий рахунок № НОМЕР_1 в погашення наявної заборгованості (а.с.123).

За заявою відповідача від 16.01.2017 року надлишково сплачені кошти в сумі 1 201,85 гривень були перезараховані з о/р № 542106110 на о/р № 542106093 на погашення заборгованості за 2016 рік (червень – 234,21 гривень; липень – 186,69 гривень; серпень – 196,59 гривень; вересень – 268,77 гривень; жовтень – 157,08 гривень; листопад 158,51 гривень) (а.с.90, 91, 117).

З матеріалів справи також встановлено, що 06.12.2005 року по особовому рахунку відповідача було проведено невірну корекцію, внаслідок чого йому було двічі виставлено в рахунок до оплати 4038 Квт/год по тарифу 0,156 на суму 629,93 гривень.

На підставі рішення Дирекції ПрАТ "Волиньобленерго" від 03.10.2016 року було проведено списання з особового рахунку 629,93 гривень із виключенням цієї суми із активів балансу в жовтні 2016 року за рахунок інших операційних витрат (а.с.93, 115-116).

24.01.2017 року відповідач звернувся до позивача із заявою, у якій, вважаючи, що зайво нараховані 629,93 гривень в рахунок його боргів на день подання цієї заяви не списані, просив цією сумою погасити його борги за наступні періоди: за липень 2014 року – 108,22 гривень, за липень 2015 – 156,30 гривень, за жовтень 2015 року – 141,36 гривень (а.с.118).

Про списання в жовтні 2016 року 629,93 гривень позивач повідомив відповідача листом від 26.01.2017 року із зазначенням суми сальдо по особовому рахунку після здійснення цієї операції станом на 01.11.2016 року, яке складало 3 365,38 гривень (а.с.120).

24.01.2017 року відповідач також звернувся до позивача із заявою, у якій просив укласти із ним договір про користування електроенергвєю за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.119).

30.05.2017 року між сторонами укладено договір про користування електричною енергією за вказаною адресою.

За умовами цього договору споживач електричної енергії зобов`язаний щомісяця знімати покази засобу обліку, як правило на перше число місця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем) та передавати їх електропостачальнику; оплачувати спожиту електричну енергію відповідно до умов договору (п.11 Договору).

Оплата за електричну енергію здійснюється відповідно до показів засобу обліку. Споживач щомісяця сплачує за фактично спожиту електричну енергію за діючими тарифами (цінами) для населення. Розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця.

Також визначено, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 30.05.2017 року становить 2 328,47 гривень. Сторони погодили, що цю спірну заборгованість споживач зобов`язався сплатити, якщо вона буде підтверджена рішенням суду.

Спірні правовідносини між сторонами регулюються чинними на час виникнення спірних правовідносин Законами України "Про електроенергетику", "Про житлово-комунальні послуги", Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів від 26 липня 1999 року № 1357 (далі – Правила № 1357), та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 року № 28 (далі – Правила № 28).

Згідно із ст.1 Закону України "Про електроенергетику " споживачами енергії є, зокрема, фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб.

Постачання фізичним особам електроенергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією.

Підключення електроенергії за заявою наймача (власника будинку) і відкриття особистого рахунку слід вважати фактичним укладенням договору на умовах, передбачених Законом України "Про електроенергетику" та Правилами.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. При цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частиною третьою статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 19 Правил № 1357 передбачено, що розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показів засобів обліку.

У п.21 Правил № 1357 визначено, що знімання показів засобів обліку провадиться електропостачальником (електророзподільним підприємством) та/або побутовим споживачем щомісяця відповідно до умов договору. Побутовий споживач, як правило, знімає покази засобу обліку на перше число місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем).

Зняті споживачем чи отримані та/або зняті енергопостачальником (електророзподільним підприємством) дані про покази засобу обліку в інший день вважаються вихідними даними для визначення показів засобу обліку на перше число календарного місяця шляхом додавання (віднімання) середньодобового споживання, помноженого на кількість днів (діб) між датою зняття показів та першим числом календарного місяця.

Середньодобове споживання визначається виходячи з даних про покази засобу обліку, зафіксовані між двома послідовними зняттями, та кількості днів між цими зняттями показів.

Платіжний документ, який виписується енергоспостачальником, формується ним за обсяг електричної енергії, спожитий протягом календарного місяця (з першого числа розрахункового місяця, по перше число місяця, наступного за розрахунковим).

Пунктом 22 Правил № 1357 передбачено, що у платіжному документі електропостачальник обов`язково має зазначити: номер особового рахунка; адресу об`єкта; призначення платежу; період, за який проводиться розрахунок; значення попередніх та поточних показів засобу обліку (багатофункціонального/зонного засобу обліку у разі його наявності); дату зняття фактичних показів засобу обліку (у разі проведення розрахунків за платіжними документами, які виписуються електропостачальником); обсяг спожитої електричної енергії; тарифи; розмір наданих пільг та житлових субсидій; суму до оплати.

Побутовий споживач, який має право на встановлені законодавством пільги з оплати спожитої електричної енергії, повідомляє у письмовій заяві енергопостачальника про своє право на пільгу з посиланням на відповідний законодавчий акт. Пільгова оплата електричної енергії здійснюється з дня подання побутовим споживачем заяви (п.31 Правил № 1357).

Побутовий споживач електричної енергії зобов`язаний оплачувати спожиту-електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил (п.42 Правил № 1357).

У разі відсутності у побутового споживача коштів на оплату заборгованості він повинен звернутися до енергопостачальника із заявою про складання графіка погашення заборгованості або відстрочення терміну оплати та надати довідки, що підтверджують його неплатоспроможність (п.18 Правил № 1357).

Із матеріалів справи встановлено, що спірна ситуація з приводу нарахувань відповідачу заборгованості за спожиту електроенергію триває з 2016 року.

У цьому позові позивач заявив до стягнення з відповідача 1 919,67 гривень заборгованості, яку підтверджує виписками по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з квітня 2004 року по березень 2018 року (а.с.94-112).

Із цих виписок встановлено, що відображені у них нарахування і оплата відповідають наданим відповідачем рахункам і платіжним документам, а також документам щодо списання 629,93 гривень в рахунок існуючого боргу у жовтні 2016 року та зарахування 1 201,85 гривень з іншого особового рахунку відповідача.

Зміст рахунків, за якими відповідач здійснював оплату електроенергії, відповідають п.22 Правил № 1357.

Щодо нарахування 2,86 гривень у період відключення електроенергії позивач надав відповідачу відповідь від 19.04.2017 року щодо проведеного перерахунку, який мав місце через допущену помилку при знятті показників під час відключення (а.с.170).

Із виписок та наданих відповідачем рахунків і платіжних документів (квитанцій) вбачається, що оплату він здійснював не в повному обсязі, у тому числі, лише в частині вартості спожитої електроенергії станом на дату зняття показників лічильника без урахування середньодобового споживання від цієї дати до першого числа наступного місяця, у зв`язку із чим у нього щомісячно у наростаючому підсумку утворювалась заборгованість.

На підставі цих виписок судом встановлено, що у період з жовтня 2004 року по березень 2018 року відповідачу до сплати нараховано всього 16 442,16 гривень, з яких, з урахуванням списаних 629,93 гривень та зарахованих 1 201,85 гривень в рахунок погашення боргу, всього сплачено 14 540,94 гривень.

Наведені у виписках розрахунки відповідачем жодним доказом не спростовані та неправильності проведення нарахувань не доведено.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту електроенергію становить 1 901,22 гривень.

Щодо застосування строків позовної давності, про які заявляє відповідач, суд виходить із наступного.

Згідно із положеннями ст.ст.257, 261, 264 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Тобто, за змістом указаних норм перебіг позовної давності переривається вчиненням зобов`язаною особою в період перебігу позовної давності дії, що свідчить про визнання нею боргу.

Із матеріалів справи і пояснень представників позивача встановлено, що кошти, які сплачував відповідач, зараховувалися на погашення заборгованості із найдавнішим терміном її виникнення.

Згідно із п.6.5. Правил № 28 у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію, сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, укладають договір щодо реструктуризації заборгованості. При цьому оформлюється графік погашення заборгованості, який є додатком до цього договору.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник електричної енергії має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

Між сторонами договір щодо реструктуризації заборгованості не укладався, графік погашення заборгованості не складався.

Із платіжних документів (квитанцій) вбачається, що при здійсненні оплати за використану електроенергію, відповідач не зазначав періоду, за який він проводив оплату, а вчиненні ним власноручні дописки на квитанціях у спірних правовідносинах правового значення не мають.

У зв`язку з цим зарахування здійснених відповідачем платежів у вказаний позивачем спосіб відповідає положенням п.6.5. Правил № 28.

Крім цього, суд враховує, що відповідач з 16.05.2016 року зареєстрований на сайті ПрАТ "Волиньобленерго" в особистому кабінеті побутового споживача і володів інформацією про зарахування позивачем сплачених ним коштів в рахунок погашення заборгованості за попередні періоди.

Із виписок встановлено, що відповідач здійснював оплату як у неповному обсязі, так і не своєчасно. Проте мали й місце переплати у більшому обсязі, ніж були вказані у рахунках за певний поточний період. Зокрема, востаннє, до дня пред`явлення позову, така оплата зафіксована у 2016 році: за квітень до оплати нараховано 203,49 гривень, відповідачем згідно квитанції від 16.05.2016 року сплачено 501,87 гривень; у лютому нараховано 134,52 гривень, а оплату відповідачем здійснено 15.03.2016 року на суму 291,84 гривень.

Зазначене свідчить про те, що відповідач фактично визнавав, що у нього наявна заборгованість за спожиту електричну енергію та він вчиняв дії щодо її погашення.

Таким чином, у зв`язку із оплатою відповідачем заборгованості, перебіг позовної давності було перервано його діями.

З приводу виникнення заборгованості відповідач звернувся до ПрАТ "Волиньобленерго" лише 31.07.2016 року (а.с.173).

У суд із даним позовом ПрАТ "Волинобленерго" в особі Любомльської філії звернулось 04.01.2018 року.

Отже, виходячи з наведеного, перебіг позовної давності у позивача не сплинув.

Із наведених підстав встановлена судом сума заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 1 901,22 гривень підлягає стягненню з відповідача в користь позивача, а первісний позов частковому задоволенню.

Вирішуючи зустрічні позовні вимоги про стягнення з ПрАТ "Волиньобленерго" в особі Любомльської філії 1 976,84 гривень збитків та 629,93 гривень зайво нарахованих коштів, суд дійшов наступного висновку.

У справі встановлено, що відключення позивача за зустрічним позовом від електропостачання відповідач здійснив у зв`язку із несплатою позивачем заборгованості за спожиту електроенергію.

Відключення електроенергії мало місце з 29.11.2016 року по 30.05.2017 року.

Пунктом 35 Правил № 1357 передбачено, що енергопостачальник має право відключити побутового споживача, зокрема, у разі порушення термінів сплати за спожиту електричну енергію у порядку, визначеному пунктом 27 цих Правил або порушення умов договору про реструктуризацію заборгованості.

Згідно із п.27 Правил № 1357 у разі несплати або неповної оплати за спожиту електричну енергію у строки, визначені пунктом 20 цих Правил, електропостачальник на 30 день надсилає побутовому споживачу поштою або вручає особисто під підпис попередження про відключення електричної енергії.

У разі несплати за спожиту електричну енергію на 30 день після отримання побутовим споживачем попередження енергопостачальник має право відключити побутового споживача від електричної мережі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 року № 591, яка набрала чинності 20.09.2016 року, до п. 27 Правил № 1357 внесені доповнення, якими визначено, що спірні питання щодо заборгованості вирішуються шляхом переговорів між електропостачальником та побутовим споживачем або в судовому порядку. До вирішення спірного питання між сторонами відключення об`єкта побутового споживача не здійснюється (абз.5 п.27 Правил № 1357).

Дослідженими у справі доказами встановлено, що ОСОБА_1 , не погоджуючись із наявністю у нього заборгованості за спожиту електроенергію, 31.07.2016 року звернувся до ПрАТ "Волиньобленерго" із письмовим зверненням про стягнення з нього цієї заборгованості в судовому порядку. Дане звернення зареєстроване у ПрАТ "Волиньобленерго" 04.08.2016 року.

Отже, Любомльська філія ПрАТ "Волиньобленерго", будучи достовірно ознайомленою із такою позицією ОСОБА_1 , всупереч абз.5 п.27 Правил № 1357 спірне питання не врегулювала, до суду із відповідним позовом не звернулась, а в жовтні 2016 року надіслала позивачу попередження про відключення електроенергії у зв`язку із наявністю заборгованості та без законних на те підстав 29.11.2016 року здійснила відключення електропостачання.

НКРЕКП у своїй відповіді від 07.04.2017 року зазначила про необхідність ПАТ "Волиньобленерго" здійснення підключення об`єкта споживача до електропостачання, повторивши усю процедуру згідно Правил.

Про неправомірність дій відповідача щодо відключення електропостачання, на думку суду, свідчить і той факт, що відновлення електропостачання 30.05.2017 року здійснювалось Любомльською філією ПрАТ "Волиньобленерго" не у відповідності до абз.2 п.36 Правил № 1357, який передбачає оплату заборгованості, а у зв`язку із укладенням із ОСОБА_1 договору про користування електричною енергією.

Згідно із п.43 Правил № 1357 енергопостачальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну побутовому споживачу або його майну, в розмірі й порядку, визначених відповідно до законодавства.

Відповідно до п.44 Правил № 1357 у разі тимчасового припинення електропостачання з вини енергопостачальника він несе відповідальність згідно з умовами договору у розмірі двократної вартості недовідпущеної побутовому споживачу електричної енергії.

Оскільки у справі встановлено порушення енергопостачальником Правил № 1357, а відтак неправомірність відключення електропостачання ОСОБА_2 як споживачу та наявність вини Любомльської філії ПрАТ "Волиньобленерго" у цьому, вбачаються обґрунтовані підстави для відповідальності філії в порядку п.44 Правил № 1357.

Згідно із п.1.2. Правил № 28 недовідпущена електрична енергія - різниця між обсягом електричної енергії, який мав бути поставлений споживачеві у певний період відповідно до договору, і фактично отриманим споживачем обсягом електричної енергії за цей період, що виникла в результаті перерви в електропостачанні, у тому числі при відключеннях та обмеженнях.

Відповідно до п.2 Правил № 1357 середньодобовий обсяг споживання - середня величина обсягу електричної енергії, яка спожита протягом доби, за певну кількість днів.

Відповідно до п.2 Правил № 1357 розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць.

Із виписки по особовому рахунку № НОМЕР_1 (а.с.94-96) вбачається, що обсяг спожитої ОСОБА_1 електричної енергії за попередній розрахунковий період відносно відключення електропостачання, тобто за жовтень 2016 року, становить 256 кВт/год (016796 кВт (станом на 01.11.2016 року) - 016540 кВт (станом на 01.10.2016 року) = 256 кВт.).

Отже, середньодобовий обсяг споживання за попередній розрахунковий період становить 8,26 кВт (256 кВт : 31 день у жовтні 2016 року = 8,26 кВт за добу).

Період відключення електропостачання з 29.11.2016 року по 30.05.2017 року становить 181 добу.

Згідно даних виписки тарифи за електроенергію по особовому рахунку позивача за зустрічним позовом за 1 кВт/год з листопада 2016 року по лютий 2017 року (91 день) становили 0,714 гривень, з березня по травень 2017 року (90 днів) – 0,90 гривень.

Враховуючи наведене, розмір двократної вартості недовідпущеної електричної енергії за період з 29.11.2016 року по 30.05.2017 року становить 2 411,50 гривень ((536,69 гривень (8,26 кВт х 0,714 гривень х 91 день) + 669,06 гривень (8,26 кВт х 0,90 гривень х 90 днів)) х 2).

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 1 976,84 гривень, тому з урахуванням положень ст.13 ЦПК України суд не виходить за межі заявлених вимог і стягує з відповідача за зустрічним позовом саме заявлену суму.

Щодо вимоги про стягнення 629,93 гривень, то вона до задоволення не підлягає, оскільки ця сума була зарахована на погашення боргів у жовтні 2016 року, а із заявою про її зарахування в рахунок погашення боргів за інші періоди 2014 -2015 років позивач звернувся лише 24.01.2017 року, вважаючи, що списання цієї суми не було проведено.

При цьому, із заявою про повернення цих коштів, як зайво нарахованих, ОСОБА_1 до відповідача не звертався.

Із наведених підстав зустрічний позов також підлягає частковому задоволенню.

Згідно із ч.12 ст.265 ЦПК України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

У зв`язку з вищенаведеним, слід провести зустрічне зарахування стягнених даним рішенням сум за первісним і зустрічним позовами та стягнути різницю між ними в сумі 75,62 гривень з Любомльської філії ПрАТ "Волиньобленерго" в користь ОСОБА_1 .

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судові витрати за первісним і зустрічним позовами покладаються на відповідачів пропорційно до задоволених вимог із розрахунку задоволення 99,04 % вимог за первісним позовом, що становить 1 584,64 гривень, та 75,84 % за зустрічним позовом, що становить 534,52 гривні.

Враховуючи покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у відповідності до ч.10 ст.141 ЦПК України на ОСОБА_1 , на якого покладено більшу суму судових витрат, слід покласти обов`язок сплатити різницю цих витрат в сумі 1 050,12 гривень на користь Любомльської філії ПрАТ "Волиньобленерго".

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Первісний та зустрічний позови задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Любомльської філії ПрАТ "Волиньобленерго" 1 901 (одну тисячу дев`ятсот одну) гривню 22 копійки заборгованості за спожиту електроенергію.

В решті первісних позовних вимог відмовити.

Стягнути з Любомльської філії ПрАТ "Волиньобленерго" в користь ОСОБА_1 1 976 (одну тисячу дев`ятсот сімдесят шість) гривень 84 копійки двократної вартості недовідпущеної електричної енергії.

В решті зустрічних позовних вимог відмовити.

Провести зустрічне зарахування стягнених даним рішенням сум за первісним і зустрічним позовами та стягнути різницю між ними в сумі 75 (сімдесят п`ять) гривень 62 копійки з Любомльської філії ПрАТ "Волиньобленерго" в користь ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Любомльської філії ПрАТ "Волиньобленерго" 1 050 (одну тисячу п`ятдесят) гривень 12 копійки судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.

Найменування позивача за первісним позовом – ПрАТ "Волиньобленерго" в особі Любомльської філії; місце знаходження: вулиця Брестська 60, місто Любомль Волинської області; код ЄДРПОУ – 00131512.

Ім`я відповідача за первісним позовом – ОСОБА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП – НОМЕР_3 .

Дата складання повного судового рішення – 18 жовтня 2019 року.

Головуючий : суддя С.С.Чишій