Рішення № 85027462, 17.10.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/2394/19

РІШЕННЯ

іменем України

17 жовтня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Ковальчук О.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладене в протоколі від 12.04.2019 №46, в частині відмови у призначенні йому одноразової грошової допомоги, передбаченої статтями 16, 16-3 закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XІІ (далі по тексту - Закон №2011-XІІ), та зобов`язати відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, передбачену статтями 16, 16-3 Закону №2011-XІІ, з урахуванням раніше виплаченої суми.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що 12.04.2019 комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум безпідставно відмовила йому у призначенні одноразової грошової допомоги (пункт 15 Протоколу №46), у зв`язку з тим, що між первинною втратою працездатності та встановлення ІІ групи інвалідності пройшло більше двох років. Вважає рішення Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні одноразової допомоги протиправним, оскільки відповідно до статті 58 Конституції України, закон України від 06.12.2016 №1774-УІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", що набрав чинності 01.01.2017, на спірні правовідносини не розповсюджується.

Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що між первинною втратою працездатності позивача та встановлення йому ІІ групи інвалідності пройшло більше двох років. Допомога у зв`язку з встановленням втрати працездатності виплачена позивачу в розмірі 21315,00 грн. Позивач реалізував своє право на отримання одноразової грошової допомоги в повному обсязі. Тому рішення Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні одноразової допомоги є правомірним. Вважає, що зобов`язання Міністерства оборони України виплатити позивачу одноразову грошову допомогу є втручанням в дискреційні повноваження відповідача.

У відповіді на відзив позив зазначив, що під час огляду МСЕК у червні 2015 року йому не була встановлена інвалідність. Вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону №2011-ХІІ. Вказав, що закон України від 06.12.2016 №1774-УІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", що набрав чинності 01.01.2017, на спірні правовідносини не розповсюджується.

У запереченнях відповідач не погодився з доводами позивача, викладеними у відповіді на відзив, з підстав їх необґрунтованості. Просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою від 05.08.2019 Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 17.10.2019 Хмельницький окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про залучення третьої особи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.

03.06.2015 позивачу – ОСОБА_1 встановлений ступінь втрати працездатності в розмірі 25% внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК АГ0004443.

09.01.2019 позивачу встановлена ІІ група інвалідності внаслідок травми, поранення, пов`язаних із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою МСЕК АВ0038542.

Після встановлення ІІ групи інвалідності позивач звернувся до Міністерства оборони України з заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону №2011-ХІІ.

12.04.2019 комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум, посилаючись на пункт 4 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, прийняла рішення, оформлене протоколом №46, про відмову ОСОБА_1 у призначенні грошової допомоги, у зв`язку з тим, що між первинною втратою працездатності та встановлення ІІ групи інвалідності пройшло більше двох років.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом №2011-XII.

Відповідно до частин 1, 2 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Підставою для отримання одноразової грошової допомоги є встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджений Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту – Порядок №975).

Відповідно до пункту 2 Порядку №975 особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу як інваліду ІІ групи.

03.06.2015 позивачу встановлений ступінь втрати працездатності в розмірі 25% внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби.

09.01.2019 позивачу встановлена ІІ група інвалідності внаслідок травми, поранення, пов`язаних із захистом Батьківщини.

Згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону №2011-XII якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Положення цієї норми застосовується при вирішенні питання щодо отримання доплат між розміром раніше отриманої одноразової грошової допомоги при встановленні інвалідності нижчої групи та розміром одноразової грошової допомоги, яка повинна виплачуватись при встановлені інвалідності вищої групи.

Стаття 16 Закону №2011-XII визначає перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, а стаття 16-3 цього Закону визначає порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги, строків же реалізації права на одноразову грошову допомогу не передбачено ні цим Законом, ні іншими нормативно-правовими актами.

На день звернення позивача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги на підставі статей 16, 16-3 Закону №2011-XII діяв Порядок №975. Тому саме його належить застосовувати у спірних правовідносинах.

Згідно з пунктом 12 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Частиною 2 пункту 3 Порядку №975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Таким чином, у разі встановлення військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у них виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується їм з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин строків реалізації права на одноразову грошову допомогу законодавством передбачено не було, то позивач має право на отримання вказаної допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення групи інвалідності.

Аналогічна правова позиція вкладена в постанові Верховного Суду України від 10.03.2015 у справі №21-563а14, постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №806/694/16.

Тому рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладене в протоколі від 12.04.2019 №46, в частині відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої статтями 16, 16-3 Закону №2011-XІІ є протиправним.

У рішенні у справі "Федоренко проти України" Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Стреч проти Сполучного Королівства".

У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

Належним способом захисту права, який призведе до поновлення порушеного права в цьому випадку, є зобов`язання відповідача призначити позивачу одноразову грошову допомогу, оскільки за наслідками розгляду його заяви відповідач визначився зі своєю позицією у спірних правовідносинах та відмовив у призначенні такої допомоги.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, відповідач вчинив дії щодо прийняття рішення про відмову у призначенні грошової допомоги. Таке рішення є протиправним.

Якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанта поведінки у суб`єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов`язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 19.12.2018 у справі №333/2180/17.

Тому суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, передбачену статтями 16, 16-3 Закону №2011-XІІ, з урахуванням раніше виплаченої суми.

Враховуючи викладене, позов необхідно задовольнити.

У зв`язку зі звільненням позивача від сплати судового збору відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір з відповідача не стягується.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладене в протоколі від 12.04.2019 №46, в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтями 16, 16-3 закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XІІ.

Зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену статтями 16, 16-3 закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XІІ, з урахуванням раніше виплаченої суми.

Судовий збір з відповідача не стягується.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) Відповідач:Міністерство оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168 , код ЄДРПОУ - 00034022)

Головуючий суддя О.К. Ковальчук