Рішення № 85027303, 17.10.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 жовтня 2019 р. № 520/9202/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Білової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулася позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, як правонаступника Індустріального відділу обслуговування громадян м. Харкова (сервісний центр), щодо невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , пенсії за період з 20.12.2017 по 14.03.2019;

- Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області, як правонаступника Індустріального відділу обслуговування громадян м. Харкова (сервісний центр) виплатити пенсію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , пенсії за період з 20.12.2017 по 14.03.2019, негайно після проголошення судового рішення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2019 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона перебували на обліку в Індустріальному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова та з 20.12.2017, на підставі рішення суду, їй призначено пенсію за втратою годувальника за померлого чоловіка. Однак, за період з 20.12.2017 по 14.03.2019 пенсія позивачу не була виплачена. Позивач вважає такі дії відповідача незаконними.

Представник відповідача не погодився з позовними вимогами та надав відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, передбачений чинним законодавством, зазначивши, що позивач перебувала на обліку в Індустріальному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова та отримувала пенсію за втратою годувальника за померлого чоловіка. Пенсія за період з 20.12.2017 по 14.03.2019 рахується в Управлінні згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 335, якою передбачено, що виплата сум заборгованості, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ст. 229 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 до липня 2018 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , є пенсіонером за віком та отримувала відповідну пенсію.

З липня 2018 року позивач перебуває на обліку в Індустріальному об`єднаному управління Пенсійного фонду України Харківської області (правонаступником якого є Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області).

Згідно довідки №0000582962 від 23.07.2018 позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу. Фактичне місце проживання/перебування позивача як внутрішньо переміщеної особи є: АДРЕСА_3 .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 по справі №520/10662/18, яке набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (просп. Московський, буд. 198/3, м. Харків, 61082, ЄДРПОУ 41248021) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення №342 від 19.09.2018 Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України міста Харкова (ЄДРПОУ 41248021) про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у зв`язку з втратою годувальника (за померлого чоловіка ОСОБА_2 ). Зобов`язано Індустріальне об`єднане управління Пенсійного фонду України міста Харкова (ЄДРПОУ 41248021) призначити пенсію ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у зв`язку з втратою годувальника (за померлого чоловіка ОСОБА_2 ) з 20.12.2017.

Позивач зверталася до відповідача з заявою про виплату їй пенсії по втраті годувальника за період з 20.12.2017 по 14.03.2019.

Листом від 02.08.2019 №1825/0211-20 Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомило, що позивач отримує пенсію по втраті годувальника з 20.12.2017. 03.01.2019 до управління надійшло рішення суду з Харківського окружного адміністративного суду № 520/10662/18 від 20.12.2018 про призначення пенсії ОСОБА_1 в зв`язку з втратою годувальника (за померлого чоловіка ОСОБА_2 ), що підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць. Рішення суду виконано, пенсію у межах суми за один місяць нарахована та сплачено у березні 2019 року. Розмір пенсії з 01.07.2019 складає 6412,28 грн. Сума боргу складає 61124,30 грн. Недоотриману пенсію буде сплачено на підставі пункту 15 постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 335 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 р. № 365". Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Таким чином відповідно до постанови № 335 доплата буде виплачена за умовами, визначеними Кабінетом Міністрів України.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон № 1058-IV.

Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Як вбачається з листа відповідача, пенсія по втраті годувальника призначена з 20.12.2017. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Тобто, пенсія позивача за період з 20.12.2017 по 14.03.2019 органом Пенсійного фонду України була нарахована у розмірі 61124,30 грн, однак не виплачена, що підтверджується протоколами з Підсистеми призначення та виплати пенсії № 1 та № 2, та листом від 02.08.2019 №1828/0211-20.

Будь-яких належних причин щодо невиплати позивачу пенсії за період з 20.12.2017 по 14.03.2019 відповідачем не наведено.

Посилання відповідача у листі на постанови Кабінету Міністрів України, які регулюють відносини, що виникають з приводу реалізації права на пенсію внутрішньо переміщеним особам не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах, оскільки довідка позивача не скасовувалася, будь-яких рішень щодо припинення, зупинення або призупинення виплати пенсії позивачу не приймалися, а відбувся перехід позивача з одного виду пенсії на інший.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі “Міллер проти Австрії”, де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні “Гайгузус проти Австрії” від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі “Кечко проти України” (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21– 44а10).

Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

Оскільки в силу приписів Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” позивач отримала право на пенсію за період з 20.12.2017 по 14.03.2019, вказане право не може бути обмежене нормативно-правовими актами, які суперечать Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

З огляду на зазначене, суд вважає, що право позивача на отримання пенсії за період з 20.12.2017 по 14.03.2019 підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності" і що вказані виплати слід вважати "майном" у значені цього положення, оскільки позивач отримав право на вказані суми виплат, яке було законодавчо передбачено та не заперечувалося відповідачем, отже, невиплата вказаних сум є втручанням у право позивача на мирне володіння майном.

Зазначена правова позиція, викладена в рішенні ЄСПЛ по справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26.06.2014 (за заявою №68385/10 та №71378/10), згідно якої, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинним Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.

В даному випадку є підстави стверджувати про наявність "законних сподівань".

Водночас, суд зазначає, що друге речення першого пункту ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності", яке дозволяє позбавити майна лише "на умовах, передбачених законом", а другий пункт зазначає, що держава має право здійснювати контроль за використанням майном шляхом введення в дію "законів" не поширюється на спірні правовідносини, оскільки втручання у право позивача не може бути визнано таким, що відповідає закону.

Таким чином, суд вважає, що позивач мав "законні сподівання" отримати пенсію по втраті годувальника за період з 20.12.2017 по 14.03.2019, отже посилання відповідача на Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, який звужує права позивача не може вважатися належною підставою для втручання в права позивача на отримання пенсії за період з 20.12.2017 по 14.03.2019.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи вказані рішення відповідача з урахуванням положень частини другої статті 2 КАС України, суд приходить до висновку про те, що невиплата пенсії позивачу вчинено не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. При цьому вказані дії не відповідають вимогам обґрунтованості, добросовісності, запобігання дискримінації, пропорційності.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачу пенсії, суд зазначає, що невиплата пенсії а не є активною поведінкою суб`єкта владних повноважень, а отже, з урахуванням вищенаведеного, суд вважає за необхідне задовольнити цю вимогу шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу пенсії.

Також суд зазначає, що позовна вимога про виплату відповідачем пенсії позивачу є похідною від вимог про протиправною бездіяльності, отже така вимога також підлягає задоволенню шляхом зобов`язання Головного управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити пенсію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , за період з 20.12.2017 по 14.03.2019.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Щодо вимоги про допуск негайного виконання після проголошення судового рішення, суд зазначає таке.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 371 КАС України передбачено негайне виконання рішення суду щодо присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення пенсії за один місяць.

Отже, зазначена вимога підлягає частковому задоволенню у межах суми стягнення за один місяць.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , пенсії по втраті годувальника за період з 20.12.2017 по 14.03.2019.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити пенсію по втраті годувальника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , за період з 20.12.2017 по 14.03.2019.

Рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) пенсії у межах суми стягнення за один місяць звернути до негайного виконання.

Стягнути з Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) у розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складений 17 жовтня 2019 року.

Суддя Білова О.В.