Рішення № 85027263, 10.10.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2019 р. № 820/4527/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,

представника відповідача - Боженко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення по адміністративній справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до Акціонерного товариства "Український науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування" про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Представник Акціонерного товариства "Український науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування" 01.10.2019 року звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просить суд ухвалити додаткове рішення у справі № 820/4527/17, яким стягнути з позивача за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн.

В обґрунтування поданої заяви представником відповідача зазначено, що рішенням від 26.09.2019 року у задоволенні позовних вимог позивача було відмовлено. При цьому, відповідачем під час розгляду справи були понесені витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 10000,00 грн. При цьому, представником відповідача вказано, що відповідачем дотримано вимоги п. 2 ч. 7 ст. 139 КАС України, яким передбачено можливість подання доказів понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та до закінчення судових дебатів у справі була зроблена заява про те, що докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу будуть подані ним разом із заявою про розподіл судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України. Також представником відповідача вказано, що понесення відповідачем зазначених витрат підтверджено доказами наданими до суду. З огляду на зазначене представник відповідача просив задовольнити заяву.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання заяви повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання прибув, подану до суду заяву підтримав та просив суд її задовольнити.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази зазначає наступне.

За правилами ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2019 року у задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022) до Акціонерного товариства "Український науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування" (вул. Маршала Конєва, буд. 21, м. Харків, 61001) про стягнення заборгованості - відмовлено.

При цьому, зі змісту рішення суду вбачається, що за результатами розгляду справи суд дійшов висновку що розподіл судових витрат належить здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зазначає, що судовому засіданні, що відбулося 26.09.2019 року представником відповідача було заявлено усне клопотання про неможливість подання до закінчення судових дебатів додаткових доказів, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, з наданої до суду заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу від 01.10.2019 року вбачається, що для надання правової допомоги у справі №820/4527/17 відповідачем було залучено адвоката Боженко Ганну Валеріївну, з якою було укладено договір про надання адвокатом правової допомоги № 2- 7/19 від 31.07.2019 року, відповідно до ч. 1 якого клієнт доручає, а адвокат зобов`язується надати клієнту наступну правову допомогу, зокрема, консультування, складання і підписання процесуальних документів та інших документів правового характеру, представництво інтересів клієнта в адміністративній судовій справі № 820/4527/17, в судах першої, апеляційної, касаційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 додатку № 1 вказаного договору адвокат надає правову допомогу клієнтові на платній основі. Гонорар адвоката сплачується в наступному порядку: 5000,00 грн. авансом в день підписання договору; при проведенні остаточного розрахунку клієнт сплачує адвокату 5000,00 грн. після досягнення результату, який є достатнім при наданні правової допомоги за договором. У разі ускладнення або суттєвої зміни завдання порівняно з первісним сторони узгоджують відповідну зміну гонорару.

Матеріали справи свідчать, що до вказаного договору про надання правової допомоги було укладено додаток № 2 від 05.08.2019 року, в якому сторони погодили розрахунок вартості послуг за надання правової допомоги.

Судом встановлено, що на виконання договору про надання адвокатом правової допомоги № 2-7/19 від 31.07.2019 року сторони уклали акт приймання-передачі правової допомоги № 1 від 01.10.2019 року та остаточно погодили вартість наданих правових послуг за вказаним договором, яка складає 10000,00 грн.

У частині 2 акту приймання-передачі правової допомоги № 1 від 01.10.2019 року до договору № 2-7/19 від 31.07.2019 року наведено детальний розрахунок вартості наданих правових послуг за договором про надання адвокатом правової допомоги.

Як вказано представником відповідача, вартість надання правових послуг за вказаним договором сплачена відповідачем адвокату Боженко Г.В. в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 610 від 31.07.2019 року та № 817 від 27.09.2019 року, рахунками на оплату. При цьому, представником відповідача вказано, що отримання адвокатом вказаних коштів підтверджується довідкою про рух коштів по банківському рахунку адвоката Боженко Г.В. та записами у в книзі доходів самозайнятої особи адвоката.

Дослідивши надані представником відповідача до суду докази на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, суд зазначає, що положеннями ч. 1, 3 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

В той же час, положеннями ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із положеннями ст. 26 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як визначено приписами ч.3 ст.27 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” передбачено, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі положеннями ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу вищевикладеного слід дійти висновку, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

При цьому, адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Зазначене передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.

Водночас, відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у додатковій постанові від 06.03.2019 року по справі №922/1163/18.

Як встановлено судом, у договорі № 2-7/19 про надання адвокатом правової допомоги від 31.07.2019 року сторонами визначено, умови оплати гонорару адвоката, припинення або розірвання договору викладені в додатку № 1 до договору, що є конфіденційним.

Так, у додатку № 1 до договору № 2-7/19 про надання адвокатом правової допомоги від 31.07.2019 року передбачено, що адвокат надає правову допомогу клієнтові на оплатній основі; гонорар адвоката сплачується в наступному порядку: 5000,00 грн. авансом в день підписання договору; при проведенні остаточного розрахунку клієнт сплачує адвокату 5000,00 грн. після досягнення результату, який є достатнім при наданні правової допомоги за договором; у разі ускладнення або суттєвої зміни завдання порівняно з первісним сторони узгоджують відповідну зміну гонорару.

При цьому, суд зазначає, що оскільки договір про надання правової допомоги фактично є договором про надання послуг, то до останнього застосовуються вимоги та положення Цивільного кодексу України, що застосовуються до договору про надання про надання послуг.

За договором про надання послуг виконавець зобов`язаний надати послугу, а замовник - оплатити її. За змістом статей 632, 903 ЦК України ціна договору (плата за договором) - форма грошового визначення вартості наданих послуг. Оплата виконавцю послуги здійснюється за виконання ним договірного обов`язку з її надання.

При цьому, суд зазначає, що визначення сторонами у договорі про надання правової допомоги додаткової винагороди адвокату за досягнення позитивного рішення у справі за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 ЦК України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", а є платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг.

Суд зазначає, що рішення суду у адміністративній справі є результатом вирішення спору, що виник між учасниками договірних правовідносин, актом органу судової влади, що приймається, складається і підписується виключно суддями відповідно до чітко визначених процедур судочинства іменем України на засадах верховенства права.

При цьому, судове рішення не належить до об`єктів цивільних прав (частина перша статті 177 ЦК України), а його ухвалення у конкретній справі не є результатом наданих адвокатами сторін послуг, а тому не може бути предметом договору (частина перша статті 638 цього Кодексу).

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.06.2018 року у справі №462/9002/14-ц.

Також суд зазначає, що положення процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17.09.2019 року по справі №810/3806/18.

Так, зі змісту заяви про додаткове рішення вбачається, що представником відповідача заявлено до відшкодування витрати на правничу допомогу у сумі 10000,00 грн.

При цьому, зі змісту акту приймання-передачі правової допомоги №1 від 01.10.2019 року до договору №2-7/19 про надання адвокатом правової допомоги від 31.07.2019 року вбачається, що відповідачем було отримано наступні послуги: складення клопотання про поновлення провадження у справі - 1000,00 грн., складення клопотання про найменування відповідача - 1000,00 грн.; складення додаткових пояснень у справі щодо обставин, що виникли після поновлення провадження - 4000,00 грн.; складення заяви про розподіл судових витрат або заяви про додаткове рішення - 2000,00 грн.; участь адвоката у судових засіданнях у суді першої інстанції - 1000,00 * 2 судові засідання = 2000,00 грн.

Суд зазначає, що з огляду на приписи ч.5 ст. 134 КАС України заявлені представником відповідача до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 грн. стосовно складення клопотань про поновлення провадження у справі та про найменування відповідача є тільки опосередковано пов`язаними із розглядом справи, не співмірними із виконаним адвокатом обсягом робіт, обсягом таких послуг та завищеними, оскільки обсяг вказаних клопотань складає один та два аркуші.

Також суд зазначає, що заявлені представником відповідача до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 грн. стосовно складення заяви про розподіл судових витрат або заяви про додаткове рішення не є такими, що пов`язані із розглядом справи, оскільки пов`язані із питанням відшкодування відповідачу витрат на правову допомогу.

При цьому, суд вважає обґрунтованими заявлені представником відповідача до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн. стосовно складення додаткових пояснень у справі щодо обставин, що виникли після поновлення провадження.

Водночас, суд зазначає, що у судових засіданнях, які відбулися 12.09.2019 року та 26.09.2019 року, приймала участь представник відповідача адвокат Боженко Ганна Валеріївна.

Таким чином суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення на користь відповідача за рахунок бюджетних асигнувань позивача суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Отже, заява представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до положень ч.5 ст. 252 КАС України, додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Керуючись ст.ст. 134, 139, 243-246, 250, 252, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі - задовольнити частково.

Стягнути на користь Акціонерного товариства "Український науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування" (вул. Маршала Конєва, буд. 21, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ - 00220285) суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ - 14099344).

У задоволення решти вимог заяви відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили додатковим рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст додаткового рішення складено 18 жовтня 2019 року.

Суддя Мельников Р.В.