Ухвала суду № 85027229, 18.10.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань забезпечення адміністративного позову

Справа № 500/2092/19

18 жовтня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Баранюка А.З.

за участю:

секретаря судового засідання Габрилецької С.Є.

представника позивача адвоката Ленька Р.І.

представника відповідача Цимбал О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області про скасування припису, -

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2019 року до Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із адміністративним позовом до управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області про скасування припису від 23 серпня 2019 року №С-23.08/1 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

16 жовтня 2019 року позивач подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного припису.

В судовому засіданні представник позивача заяву підтримав та пояснив, що ОСОБА_1 здійснювала будівництво житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 після реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Будівництво здійснено відповідно до будівельного паспорту, виданого Відділом містобудування та архітектури Тернопільської райдержадміністрації 03 серпня 2017 року. Після завершення будівництва будинку подано відповідачу декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта, яка зареєстрована останнім 21 вересня 2018 року. Державним реєстратором Тернопільської районної державної адміністрації 28 вересня 2018 року зареєстровано за позивачкою право власності на вказаний житловий будинок. Пізніше зазначений житловий будинок було поділено на 4 окремі об`єкти - квартири, з внесенням запису про право власності на них у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно. На даний час вони відчужені на користь інших осіб за договорами купівлі-продажу.

Представник позивача зазначив, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпала свою дію фактом виконання. Сам факт реєстрації такої декларації та реєстрації право власності на підставі неї виключає можливість віднесення спірного об`єкту нерухомого майна до самочинного в силу його узаконення, у зв`язку з чим проведення позапланової перевірки щодо об`єкту нерухомого майна є незаконним, відповідно, незаконним є припис, виданий за результатами такої перевірки. Оскаржуваний припис несе очевидну загрозу заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам ОСОБА_1 , оскільки порушує її право власності, відтак, їх подальший захист та відновлення прав стане неможливим, а вирішення даного спору втратить актуальність. Крім того, є очевидними ознаки протиправності оскаржуваного припису, отже, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист її прав та обов`язків.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечила та пояснила, що в ході проведеної перевірки було виявлено, що будинок за адресою АДРЕСА_1 збудовано самочинно, а саме, на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети (цільове призначення земельної ділянки на якій будується об`єкт - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)), а також без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи та без належно затвердженого проекту.

Надала пояснення що припис від 23 серпня 2019 року №С-23.08/1 виданий у зв`язку із тим, що позивачем не виконано попередні приписи від 21 червня 2019 року №С-21.06/1 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил. Також пояснила, що оскаржуваний припис стосувався приведення зазначеного будинку до вимог чинного законодавства шляхом знесення третього поверху.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали заяви та подані позивачем письмові докази, судом встановлено наступні обставини.

До управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області надійшла заява ОСОБА_2 , мешканки АДРЕСА_2 з проханням провести перевірку законності будівництва позивачем житлового будинку по АДРЕСА_1 .

За вказаним зверненням відповідачем проведено перевірку щодо дотримання суб`єктом містобудування ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил за результатами якої встановлено, що позивачем проводяться будівельні роботи з самочинного будівництва багатоквартирного житлового будинку, який будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети (цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) і без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи та без належно затвердженого проекту.

21 червня 2019 року відповідачем видано припис №С-21.06/1 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, яким зобов`язано в термін до 21 серпня 2019 року об`єкт будівництва привести до вимог чинного законодавства шляхом знесення самочинно збудованого об`єкту. Також 21 червня 2019 року видано припис №С-21.06/2 про зупинення підготовчих та будівельних робіт на зазначеному об`єкті будівництва.

23 серпня 2019 року відповідачем проведено повторну перевірку в ході якої встановлено, що позивачем не виконано припис від 21 червня 2019 року № С-21.06/1.

За результатами перевірки відповідачем повторно видано припис від 23 серпня 2019 № С-23.08/1 яким ОСОБА_1 повторно зобов`язано до 23 жовтня 2019 року привести до вимог чинного законодавства шляхом знесення самочинно збудованого об`єкту.

Поряд з цим, управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області 09 вересня 2019 року звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до ОСОБА_1 про демонтаж самочинно збудованого будинку по АДРЕСА_1 . Ухвалою суду від 16 вересня 2019 року відкрито провадження у цій справі.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для забезпечення адміністративного позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Статтею 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Суд зазначає, що законодавцем визначено чіткі підстави, за наявності яких допустимо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Як вже зазначалося, 21 червня 2019 року відповідачем видано припис №С-21.06/1 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, яким зобов`язано в термін до 21 серпня 2019 року об`єкт будівництва привести до вимог чинного законодавства шляхом знесення самочинно збудованого об`єкту. Також 21 червня 2019 року видано припис №С-21.06/2 про зупинення підготовчих та будівельних робіт на зазначеному об`єкті будівництва.

З пояснень представника відповідача слідує, що у зв`язку із невиконанням позивачем припису від 21 червня 2019 року про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області 09 вересня 2019 року звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до ОСОБА_1 про демонтаж самочинно збудованого об`єкту.

Однак, 23 серпня 2019 року відповідач повторно надає позивачу припис аналогічного змісту та надає строк для добровільного виконання до 23 жовтня 2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

У абз. 1 ч. 2 статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що за рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

Аналіз наведеної вище норми дає підстави для висновку про те, що в разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, орган державного архітектурно-будівельного контролю уповноважений видати припис про усунення порушень. Цей припис є обов`язковою передумовою для можливості контролюючого органу звернутися до суду на підставі ч. 1 ст. 38 цього Закону у зв`язку з його невиконанням.

Зазначені вимоги Закону були відповідачем дотримані.

Разом з тим, закон не передбачає повторної видачі припису із тих самих підстав. Крім того, вимога про знесення самочинного будівництва у приписі про приведення об`єкту будівництва до вимог чинного законодавства не відповідає нормам ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки вимога щодо знесення самовільного будівництва має вирішуватись судом у ході розгляду справи за позовом органу державного архітектурно-будівельного контролю про таке знесення у зв`язку із невиконанням припису.

Додатково суд звертає увагу на те, що припис повинен бути виконаний у встановлений у ньому строк. Однак, звернення до суду відповідача 09 вересня 2019 року із позовом до позивача про демонтаж самочинного будівництва виключає виконання цього припису у встановлений відповідачем строк до 23 жовтня 2019 року.

З наведеного суд вбачає ознаки протиправності припису від 23 серпня 2019 № С-23.08/1. Відтак, з урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є підставною та обґрунтованою, а тому підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову задовольнити.

2. Зупинити дію припису управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області від 23 серпня 2019 року №С-23.08/1 до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Головуючий суддя Баранюк А.З.

копія вірна

Суддя Баранюк А.З.