Ухвала суду № 85026769, 18.10.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

18 жовтня 2019 р. № 400/3204/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення компенсації в сумі 52 000,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення компенсації в сумі 52 000,00 грн.

Ухвалою суду від 07.10.2019 року, судом на підставі положень ч.1 ст.169 КАС України позовну заяву залишено без руху, та позивачу надано десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

17.10.2019 року за вх. №16727 від позивача надійшла уточнена позовна заява.

Станом на 18.10.2019 року провадження у справі № 400/3204/19 не відкрито.

Водночас, через канцелярію суду 17 жовтня 2019 року позивачем подана заява про забезпечення позову шляхом встановлення обов`язку відповідача вчинити певні дії, а саме придбання та видачі на ім`я ОСОБА_1 санаторно - курортну путівку до санаторно-курортних закладів на 2019 рік з компенсацією оплати на 2018 рік, або накласти арешт на рахунки відповідача з метою стягнути компенсацію в солідарному порядку 52 000,00 грн. за протизаконну остаточну відмову в позачерговому забезпеченні санаторно - курортною путівкою до санаторно-курортних закладів на 2018 рік та 2019 рік до набрання законної сили рішення по даній справі.

В обґрунтування цієї заяви зазначено, що відповідачами протиправно остаточно відмовлено в позачерговому забезпечені ОСОБА_1 санаторно- курортною путівкою до санаторно- курортних закладів, як на 2018 рік так і на 2019 року, посилаючись на відсутність бюджетних асигнувань виділених на зазначені цілі на бюджетний рік. Завник зазначає, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову призведе до ускладнення чи унеможливить виконання судового рішення, а захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за якими він звернувся до суду, не буде вже ефективним.

З огляду на наведене заявник вважає, що існують підстави для забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

За приписами ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частина 2 ст. 151 КАС України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Статтею 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Згідно пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності субєкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суддя також зазначає, що забезпечення позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивачів.

Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою.

Таким чином, із цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд згідно ч. 1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд звертає увагу на те, що, звертаючись до суду із клопотанням про вжиття заходів із забезпечення адміністративного позову, наведені позивачем доводи не надають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, що передбачені ст.150 КАС України, оскільки позивачем на час звернення з такою заявою не надано суду жодних доказів та чітких фактів наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди власним правам, свободам та інтересам та не наведено підстав, з яких вбачається, що захист його прав та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення адміністративного позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Єдиним обгрунтуванням заяви про забезпечення позову є те, що остаточна відмова в позачерговому забезпечені ОСОБА_1 санаторно- курортною путівкою до санаторно- курортних закладів, як на 2018 рік так і на 2019 рік є протиправною.

Суд зазначає, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дій та/або бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

При цьому, вживаючи заходи забезпечення позову шляхом встановлення обов`язку відповідача вчинити певні дії, а саме придбати та видати на ім`я ОСОБА_1 санаторно - курортну путівку до санаторно-курортних закладів на 2019 рік з компенсацією оплати на 2018 рік з мотивів явної протиправності відмови відповідачів в проведенні таких дій, судом буде фактично ухвалено рішення по суті справи без її розгляду, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки відповідача з метою стягнення компенсації в солідарному порядку 52 000,00 грн. з відповідачів за протизаконну остаточну відмову в позачерговому забезпеченні санаторно - курортною путівкою до санаторно-курортних закладів на 2018 рік та 2019 рік, суд зазначає, що такий вид забезпечення позову взагалі не передбачений статтею 151 КАС України.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність будь-яких обєктивних даних, з яких можливо зробити висновок, що до моменту ухвалення рішення у справі, невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також, що очевидними є ознаки протиправності дій/бездіяльності Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у Миколаївській області, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, такими діями та/або бездіяльністю.

Таким чином, суд доходить висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову є необґрунтованою, недоведеною та непідтвердженою жодними належними доказами, а тому у забезпеченні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 120, 150, 151, 154, 241, 243, 256, 294 КАС України, суд, - УХВАЛИВ :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову від 03.06.2019 року шляхом встановлення обов`язку відповідача вчинити певні дії, а саме придбання та видачі на ім`я ОСОБА_1 санаторно - курортну путівку до санаторно-курортних закладів на 2019 рік з компенсацією оплати на 2018 рік, або накласти арешт на рахунки відповідача з метою стягнути компенсацію в солідарному порядку 52 000,00 грн. за протизаконну остаточну відмову в позачерговому забезпеченні санаторно - курортною путівкою до санаторно-курортних закладів на 2018 рік та 2019 рік до набрання законної сили рішення по даній справі - відмовити.

Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала набрала законної сили в порядку ст. 256 КАС України.

Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського окружного адміністративного суду протягом пятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя Г. В. Лебедєва