Рішення № 85026686, 09.10.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.003299

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Шийович Р.Я.,

від позивача Брегей І.С.,

від відповідача Васильчук І.Б., в режимі відеоконференції,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови в митному оформленні товарів.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) з позовною заявою до Тернопільської митниці ДФС (далі – відповідач, Тернопільська митниця ДФС), у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA403000/2019/000668/2 від 06.05.2019;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403030/2019/00438 від 06.05.2019.

Ухвалою суду від 09.07.2019 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 29.07.2019 заяву відповідача про розгляд справи у режимі відеоконференції задоволено.

02.08.2019 за вх. №27814 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву /а.с.57-61/. Відповідач вказав, що 23.04.2018 уповноваженою особою позивача - агентом з митного оформлення ОСОБА_2 подано митну декларацію для митного оформлення товару: «Автомобіль легковий, бувший у використанні: марки – VOLKSWAGEN; модель – GOLF; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; календарний рік виготовлення – 2015; модельний рік виготовлення – 2016; об`єм двигуна: 1598 см.куб.; потужність 81 кВТ; колір – чорний; колісна формула 4х2; загальна кількість місць – 5; призначення для доріг загального користування – для перевезення пасажирів; торгівельна марка – «VOLKSWAGEN»; країна виробництва – Німеччина (DE); одержувач вантажу – ОСОБА_1 . Разом з вказаною митною декларацією подано додаткові документи на підтвердження відомостей, вказаних у декларації.

Під час автоматизованого контролю із застосуванням системи управління ризиками відповідно до Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №684 від 31.07.2015, автоматизованою системою митного оформлення «Інспектор» згенеровано форми митного контролю: 103-1, 105-2, 106-2. Також АСМО «Інспектор» посадовій особі підрозділу митного оформлення визначено перелік необхідних до виконання митних процедур: «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у спеціалізованого підрозділі, у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості за VIN кодами WVWZZZAUZGP510387, валюта – USD, вартість 10200». Відповідно до профілів ризику згенерованих АСАУР та Розпорядження Тернопільської митниці ДФС №24-р від 19.10.2018 посадовою особою посадовою особою підрозділу митного оформлення направлено запит №425 від 23.04.2019 щодо правильності визнання митної вартості товарів та спеціалізованого підрозділу – відділу адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання.

З огляду на той факт, що позивачем документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, до митного оформлення не подано повного пакету документів, визначених ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. 23.04.2019 під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів посадовою особою митниці розпочато процедуру консультацій декларанта з митним органом, а саме: уповноваженій особі декларанта направлено електронне повідомлення про необхідність надання додатково документів.

06.05.2019 уповноваженою особою декларанта надіслано митниці листом повідомлення про те, що усі документи подані до митного оформлення, надати інші документи не має можливості і протягом 10 днів не надасть.

На переконання митниці, позивач не надав до митної декларації банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару які засвідчували факт перерахування коштів продавцю.

З огляду на вказане, будь-яких платіжних документів, які підтверджували факту сплати позивачем коштів за придбаний транспортний засіб у нерезидента Akonto Edward Zbanski, як до митного оформлення, так і на вимогу митниці не надано.

У рішенні про коригування митної вартості, вартість автомобіля визначено за резервним методом відповідно до ст. 64 Митного кодексу України, оскільки за основним методом визначити вартість транспортного засобу неможливо.

Враховуючи наявність підстав, передбачених ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, Тернопільською митницею ДФС відмовлено у митному оформленні товару за заявленою позивачем його митною вартістю та, відповідно до положень ст. 55 Митного кодексу України, прийнято рішення про коригування митної вартості товару.

У зв`язку з прийняття рішення про коригування митної вартості товару, сформовано картку відмови у митному оформленні митної декларації. У вказаній картці роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує прийняття митної декларації, митного оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

07.05.2019 уповноваженою особою позивача подано до митного оформлення декларацію, за якою вказаний автомобіль випущено у вільний обіг. Відтак, вимога про визнання протиправною та скасування картки відмови на даний час є неактуальною.

Тернопільська митниця ДФС вважає рішення про коригування митної вартості товару таким, що прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим, правових підстав для його скасування немає. Просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 03.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, з підстав, що викладені у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти прозову заперечив повністю, з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав вступне слово представників сторін, з`ясував фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, дослідив письмові докази, та, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 12.04.2019 на підставі рахунку-фактури придбав у нерезидента Akonto Edward Zbanski автомобіль марки Volkswagen Golf, 2015 року виготовлення, VIN: WVWZZZAUZGP510387 за ціною 23300,00 польських злотих /а.с.21/.

Агентом з митного оформлення 23.04.2019 подано до митного оформлення митну декларацію №UA403030/2019/007937. У вказаній митній декларації заявлено до митного оформлення товар – автомобіль легковий, який був у використанні; марка: Volkswagen; модель: Golf; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , за основним методом - за ціною договору в розмірі 23300,00 злотих /а.с.62/.

На виконання вимог ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, до вказаної декларації надано ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення: рахунок фактуру-інвойс (Commercial invoice) №164/2019 від 12.04.2019; декларацію про походження товару (Declaration of origin) №А072119TV15 від 20.07.2015; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2019/26140 від 17.04.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 20.07.2015; договір про надання послуг митного брокера б/н від 15.04.2019; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні; витяг про зняття з обліку від 11.12.2018; фінансова гарантія у вигляді грошової застави №0.0.1325391574.1 від 15.04.2019 та №0.0.1325932690.1 від 15.04.2019; копія митної декларації країни відправлення №19PL01010E0314372 від 12.04.2019; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу № UA.003.04228-19 від 22.04.2019; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України.

Під час автоматизованого контролю, автоматизованою системою митного оформлення «Інспектор» згенеровано форми митного контролю: « 103-1 Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених ЄАІС Держмитслужби»; « 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів»; « 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів». Також, автоматизованою системою митного оформлення «Інспектор» проінформовано: «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодом: WVWZZZAUZGP510387, валюта -EUR, вартість – 10200» /а.с.63/.

Посадовою особою підрозділу митного оформлення направлено до спеціалізованого підрозділу - відділу адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання запит №425 від 23.04.2019 щодо правильності визначення митної вартості товарів /а.с.64/.

Також, Тернопільською митницею ДФС 20.02.2019 розпочато процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення про необхідність надання відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч. 3 ст.53 МК України надати (за наявності): копію митної декларації країни відправлення; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією /а.с.65/.

Листом від 06.05.2019 агентом з митного оформлення надана відповідь митному органу, згідно з якою усі документи подані до митного оформлення, інших докази не може і протягом 10 днів не надасть /а.с.66/.

За результатами розгляду поданої електронної митної декларації №UA403030/2019/007937 від 23.04.2019 та доданих до неї документів, прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA403000/2019/0000668/2 від 06.05.2019 /а.с.17-18/.

У цьому рішенні зазначено, що вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні. На вимогу митного органу декларантом не було подано документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України та додаткових документів відповідно до ч. 3 ст. 53 ст. 53 Митного кодексу України. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних чи подібних товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями ст. ст. 59-63 Митного кодексу України. Митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст. 64 Митного кодексу України.

За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості транспортного засобу згідно МД №UA403010/2019/686 від 14.01.2019 на рівні 9750 євро /а.с.88-89/.

Внаслідок прийняття рішення про коригування митної вартості №UA403000/2019/00668/2 від 06.05.2019 відповідачем відмовлено у митному оформлені товарів за заявленою декларантом митною вартістю та надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA403000/2019/00438 /а.с.19-20/.

31.05.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про подання додаткових документів в порядку ст. 55 Митного кодексу України, у якій вказав, що зважаючи на те, що усі документи, які подавалися раніше і подаються додатково, в повній мірі підтверджують усі складові митної вартості, керуючись ч. 9 ст. 55 Митного кодексу України, просив скасувати рішення та повернути надані фінансові гарантії. До цієї заяви позивач додатково надав товарний чек №164 від 12.04.2019, рахунок-фактуру (інвойс) №164/2019 від 12.04.2019; страховий поліс КМ-F 472757 від 12.04.2019 /а.с.35-36/.

На вказану заяву відповідач надав відповідь від 10.06.2019 за №2258/Б/19-70-19-29, у якій зокрема вказав, що у митного органу відсутні підстави для перегляду рішення від 06.05.2019 та повернення зарезервованих коштів в якості грошової застави. Роз`яснив позивачу можливість оскарження рішення до органу вищого рівня чи суду.

Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару від 22.02.2019 та карткою відмови у митному оформлені (випуску) товарів від 06.05.2019, вважаючи, що такі порушують його права, позивач звернувся за їх захистом до суду.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються нормами Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Митного Кодексу України законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно з ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України (далі – МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В частині 1 ст. 248 МК України зазначено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом з`явлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (ч. 1 ст. 257 МК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України, умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою .

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

За приписами ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За приписами ч.ч. 4, 5, 6 ст. 53 МК України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Вказана норма узгоджується і з нормою ст. 318 МК України, відповідно до якої митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 року в справі №809/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 року в справі №21-127а15 та від 02.06.2015 року в справі №21-498а15.

Судом встановлено, що подані 20.02.2019 року декларантом позивача до митного оформлення митна декларація із рахунком-фактурою (інвойсом) №164/2019 від 12.04.2019 та іншими документами за назвою і змістом відповідали вимогам п. 1, 3 ч. 2 ст. 53 МК України.

Суд, оцінюючи покликання представника відповідача на факт неподання позивачем інших документів, визначених ч. 2 ст. 53 МК України, такі є безпідставними, з огляду на таке.

У спірних відносинах не мало місце укладення зовнішньоекономічного контракту (договору) з переміщення товару до митного кордону України за допомогою перевізника. Отже, подання документів, визначених п. 2, 6 ч. 2 ст. 53 МК України об`єктивно є неможливим. Перелік документів, визначений в п. 7-8 ч. 2 ст. 53 МК України (ліцензія на імпорт товару, страхові документи) не стосуються спірних правовідносин взагалі.

Щодо документів, визначених п. 4-5 ч. 2 ст. 53 МК України (банківські платіжні документи, інші платіжні документи про оплату рахунку), необхідність подання яких при процедурі консультації із декларантом вимагав відповідач, суд вважає їх витребування безпідставним, оскільки сплата за автомобіль здійснена готівкою, про що безпосередньо зазначено в рахунку-фактурі (інвойсі) №1642019 від 12.04.2019, і додаткового підтвердження у даному випадку не потребує.

Також, на виконання вимог п. 7 ч. 3 ст. 53 МК України декларантом позивача до митного оформлення надано копію митної декларації країни відправлення №19PL01010E0314372 від 12.04.2019, у якій зазначено ту саму вартість автомобіля, яку заявлено при митному оформленні в Україні.

Тобто у даному випадку декларант надав відповідачу усі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість транспортного засобу за ціною інвойсу (рахунку-фактури) від 12.04.2019.

Згідно з ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч. 2 ст. 57МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 ст. 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57 МК України).

Згідно з ч. 5 ст. 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57 МК України).

Частиною 1 ст. 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу (ч.ч. 2, 3 ст. 58 МК України).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 ст. 54 МК України).

Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 54 МК України визначено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За змістом ч. 5 ст. 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Разом з тим, відповідно до ч. 7 ст. 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Судом встановлено, що митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації №UA403030/2019/007937 від 23.04.2019, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.

Вартість придбаного автомобіля марки Volkswagen Golf, 2015 року виготовлення, VIN: НОМЕР_1 , у розмірі 23300,00 польських злотих підтверджується фактурою (інвойс) №164/2019 віл 12.04.2019 з Akonto Edward Zbanski, в яких зазначено про сплату покупки готівкою 12.04.2019 /а.с.21. 31/.

В свою чергу, відповідач не вказав на обставини, які обумовили виникнення обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості.

Коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв`язку з відсутністю у документах, зазначених в ч. 2 ст. 53 МК України, всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого транспортного засобу та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за вказаний автомобіль.

Однак, суд вказує на протиправність зроблених митницею висновків про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом за ціною, яка вказана в рахунку-фактурі №164/2019 від 12.04.2019, з огляду на надання декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 року за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення ст. 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст інвойсу (рахунку-фактури) від 12.04.2019, в тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів Польщі інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем нерезидентом відповідного транспортного засобу, а також отримання або не отримання від позивача готівкою коштів в сумі 23300,00 польських злотих та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб.

Поряд з цим, відповідачем не доведено неможливість застосування попередніх п`яти методів визначення митної вартості товару. Загальні посилання на норми МК України, зроблені в оскаржуваному рішенні, не конкретизують підстави щодо незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, що в свою чергу не може вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення.

Також, суд критично ставиться з приводу того, що відповідачем за основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо вартості транспортного засобу, визначену відповідно до митної декларації №UA403010/2019/000686 від 14.04.2019.

Зокрема, за змістом п. 5 «Джерела довідкової інформації, які можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків» Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України, визначено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

В контексті застосування відповідної декларації для порівняльного аналізу ввезеного автомобіля, відповідач залишив поза увагою такі характеристики товару, які мають суттєве значення для визначення ціни товару у даному випадку, а саме, рік випуску автомобілів, тип кузовів у декларації від 14.01.2019 це універсал, тип кузова автомобіля позивача – не зазначено, тобто це може бути інший тип кузова; фактичний пробіг, зафіксований на показнику одометра, та пошкодження автомобіля.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня вартості іншого товару за інформацією іншої митної декларації не є заниженням позивачем митної вартості, та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Крім того, суд зауважує, що автомобіль за митною декларацією від 14.01.2019 імпортовано з Німеччини, а у розглядуваному випадку – Польща. Крім того, у декларації, яку взято для порівняння вартість товару 6000 євро, а не 9750 євро, як визначив з невідомих суду підстав відповідач.

Тобто, з позиції суду, відповідачем при визначені митної вартості безпідставно взято ціну продажу схожого автомобіля, яка зазвичай є вищою і не відповідає реальним цінам за якими продаються транспортні засоби.

Зазначене вказує на необґрунтованість і безпідставність визначення митної вартості вищевказаного автомобіля за резервним методом у розмірі 41716,35 польських злотих.

Суд вважає за доцільне зауважити, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 року в справі №805/2713/16-а.

В даному випадку, суд дійшов висновку, що у відповідача були всі документи для визначення митної вартості за ціною рахунку щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч. 1 ст. 58 МК України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною інвойсу (рахунку-фактури) від 12.04.2019.

На підставі викладеного, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною інвойсу (рахунку-фактури) від 12.04.2019, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Також, враховуючи правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 11.09.2012 у справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладену у постанові від 30.10.2018 у справі №826/25605/15, слід звернути увагу, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Суд зазначає, що під час митного декларування транспортного засобу щодо розмитнення якого виникли спірні правовідносини, після коригування відповідачем його митної вартості, зазначено резервний метод визначення митної вартості. Відповідна обставина, на переконання суду, не може безумовно підтверджувати правильність рішення відповідача про коригування митної вартості автомобіля у разі наявності обставин, що свідчать про непослідовність дій відповідача під час здійснення процедури митного оформлення та помилковість його рішення.

Суд вважає за доцільне також звернути увагу відповідачу на те, що жодних доказів його аргументам про неактуальність позовної вимоги щодо картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення не підтверджені долученими до матеріалів справи письмовими доказами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів №UA403000/2019/000668/2 від 06.05.2019 та надана за насідками такого картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA403030/2019/00438, є необґрунтованими, винесеними без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, з порушенням вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, а отже є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З врахуванням викладеного, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивач від сплати судового збору звільнений на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати зі сторін стягувати не слід.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 294, 295, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA403000/2019/000668/2 від 06.05.2019.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403030/2019/00438 від 06.05.2019.

4. Судові витрати зі сторін не стягувати.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Відповідач: Тернопільська митниця ДФС (46020, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 38; код ЄДРПОУ: 39420537).

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.10.2019.

Суддя Кравців О.Р.