Рішення № 85026522, 16.10.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

16 жовтня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3751/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Секірської А.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Карча В.М.,

позивача - не прибув,

представника відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

27 серпня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (далі - відповідач, УПФУ в Станично-Луганському районі), в якому просить:

- визнати рішення УПФУ в Станично - Луганському районі про відмову у призначенні пенсії від 15.11.2018 протиправним;

- зобов`язати УПФУ в Станично - Луганському районі призначити пенсію за вислугу років ОСОБА_1 згідно із п.п.2-1 п.2 Прикінцевих положень розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня звернення за призначенням пенсії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до УПФУ в Станично - Луганському районі за призначенням пенсії за вислугу років згідно із п.п.2-1 п.2 Прикінцевих положень розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», надавши, зокрема, довідку від 31.03.2017 № 46-ДН про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії, яку відповідач відмовився приймати.

У призначенні пенсії за зазначеними нормами позивачу відмовлено, оскільки за висновками відповідача загальний стаж роботи позивача становить 37 років 6 місяців 25 днів, з них на пільгових умовах - немає.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У трудовій книжці позивача зазначено, що він працював на посадах помічника машиніста дизель-поїзда, машиністом дизель-поїзда, машиністом - інструктором локомотивних бригад, що дає право на пенсію за вислугу років. Також у трудовій книжці є запис № 10 про атестацію робочих місць та зазначено, що позивач має право на пільгове пенсійне забезпечення.

Додатково ОСОБА_1 надав довідку про підтвердження наявного стажу від 31.03.2017 № 46-ДН, яку відповідач відмовився долучати до матеріалів справи та відмовив у її прийомі під час подання заяви про призначення пенсії.

В позивача 37 років 6 місяців 25 днів загального стажу роботи, більше 30 років на посадах, які дають право на отримання пенсії за вислугу років п.п.2-1 п.2 Прикінцевих положень розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

На підставі викладеного позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 28.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, поновлено позивачу строк звернення до суду, відстрочено сплату судового збору (арк.спр. 1-2).

Ухвалою суду від 30.09.2019 вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, витребувано від відповідача докази (арк.спр. 61-62).

Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином (арк.спр. 89), у прохальній частині позову просив розглянути справу без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (арк.спр.90), причини неявки суду не повідомив.

30.09.2019 за вх. № 49621/2019 до суду надійшов відзив на адміністративний позов (арк.спр. 65-66), в якому відповідач не визнає позовні вимоги, оскільки за розглядом наданих позивачем документів виявилося, що уточнююча довідка підприємства (Регіональна філія «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця»), що визначає право на пенсію за вислугу років для підтвердження спеціального трудового стажу, відсутня. Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження стажу у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Але згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» знаходиться за адресою: Донецька область, місто Лиман, вул. Привокзальна, буд. 22. Тому врахувати пільговий стаж для визначення права на призначення пенсії за вислугу років згідно п. А ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за даними, які наявні в реєстрі застрахованих осіб, немає.

На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , має статус внутрішньо переміщеної особи, місце проживання як ВПО: АДРЕСА_2 (арк. спр. 6-10), 16.08.2018 звернувся до УПФУ в Станично-Луганському районі із заявою встановленого зразка про призначення пенсії (арк. спр. 71-72).

До заяви позивачем додано, зокрема, військовий квиток, диплом про навчання, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт, трудову книжку, архівну довідку від 23.05.2018 № 21/59/Л-22286, що підтверджується розпискою - повідомленням (арк.спр. 72).

Рішенням УПФУ в Станично - Луганському районі від 15.11.2018 № 9406/03-21 про відмову в призначенні пенсії згідно п.п.2-1 п.2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років згідно п.А ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в обґрунтування якого з посиланням на норми, зокрема, Порядку № 22-1, Порядку № 637, зазначено, що за розглядом наданих документів виявилося наступне: уточнююча довідка підприємства (Регіональна філія «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця»), що визначає право на пенсію за вислугу років для підтвердження спеціального трудового стажу відсутня. Оскільки згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» є Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, буд. 22, врахувати пільговий стаж для визначення права на призначення пенсії за вислугу років згідно п. А ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб, підстав немає. Згідно наданих документів ОСОБА_1 має загальний стаж роботи 37 років 6 місяців 25 днів, з них на пільгових умовах - немає (арк.спр. 82-83).

Вирішуючи справу у межах заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Підпунктом 2-1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) визначено, що особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до пункту "а" статті 55 від 05.11.1991 № 1788-ХІІ Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закону № 1788) право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які забезпечують безпеку руху на залізничному професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетам Міністрів України водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі, жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_2 (арк.спр. 6), тобто станом на дату звернення з заявою про призначення пенсії від 16.08.2018 досяг віку, визначеного пунктом «а» статті 55 Закону № 1788.

Відповідно до витягу з ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії (протокол від 15.11.2018 № 123250000207) відповідачем обраховано загальний страховий стаж 37 років 6 місяців 25 днів (арк.спр. 68-69), що також відповідає вимогам пункту «а» статті 55 Закону № 1788.

До пільгового стажу жодних періодів роботи ОСОБА_1 відповідачем не зараховано з таких підстав:

1) відсутня уточнююча довідка підприємства «Регіональна філія «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця»), що визначає право на пенсію за вислугу років для підтвердження спеціального трудового стажу;

2) неможливо врахувати пільговий стаж для визначення права на призначення пенсії за вислугу років за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб.

Надаючи оцінку правомірності таких підстав для відмови в призначенні пенсії, суд зазначає таке.

Згідно Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 583 "Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення" передбачені, зокрема оглядачі вагонів магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів; оглядачі-ремонтники вагонів магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій; кондуктори вантажних поїздів, слюсарі по ремонту рухомого складу магістральних залізниць.

Відповідно до пункту 3 Роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 18 листопада 1992 року "Про деякі питання призначення пенсій на пільгових умовах та пенсій за вислугу років" встановлено, що відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають зазначені в ній категорії працівників згідно із затвердженими Кабінетом Міністрів України переліками і списками. Якщо в ці переліки і списки включені професії та посади під загальною назвою, то правом на пенсію за вислугу років користуються працівники всіх найменувань по цих професіях та посадах тобто старші головні провідні, а також помічники.

Згідно із статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637). У відповідності до пункту 1 даного Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

За відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 даного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, то для підтвердження трудового стажу приймаються довідки виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення характеристики письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи. Які містять відомості про періоди роботи.

Абзацом 1 пункту 20 Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників У довідці має бути вказано період роботи, що зараховується до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Таким чином, документом, який посвідчує трудовий стаж та працевлаштування в певних організаціях, є трудова книжка.

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_3 (арк. спр. 11-14), в ній наявні такі записи про роботу позивача:

1) 04.07.1982 - 24.05.1984 - служба в лавах Радянської Армії;

Основне локомотивне депо Родаково Донецької залізниці

2) 08.08.1984 - прийнятий дублером помічника машиніста дизель-потягу;

3) 05.09.1984 - переведений помічником машиніста дизеь-потягу;

4) 29.11.1987 - відряджений на курси машиністів дизель-потягів в Краснолиманську дорожньо-технічну школу;

Донецька ордену Леніна залізниця Краснолиманська технічна школа

5) 30.11.1987 - зарахований на курси машиністів дизель-потягів;

6) 05.05.1988 - відряджений на попереднє місце роботи у звязку з закінченням курсів;

Основне локомотивне депо Родаково Донецької залізниці

7) 12.05.1988 - прийнятий помічником машиніста дизель-потягу по закінченні курсів машиністів Краснолиманської техшколи;

8) 14.06.1990 - переведений машиністом (тепловоза) дизель-поїзда;

9) 22.04.1994 - присвоєно третій клас кваліфікації машиніста дизель - потягу;

10) 16.05.1997 - присвоєно третій клас кваліфікації машиніста тепловоза.

За результатами атестації робочих місць професія входить до переліку професій зі шкідливими умовами праці, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення;

11) 10.10.2004 - переведений машиністом - інструктором локомотивних бригад;

12) 17.01.2005 - присвоєно другий клас кваліфікації машиніста тепловозу;

13) 01.04.2008 - Локомотивне депо реорганізовано в моторвагонне депо Родаково АП "Донецька залізниця";

14) 02.03.2009 - переведений машиністом - інструктором локомотивних бригад цеху експлуатації локомотивів пункту підміни локомотивних бригад ст. Луганськ;

15) Державне підприємство "Донецька залізниця" реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця";

16) 15.04.2016 - відокремлений підрозділ "Мотовагонне део Родакове" ДП "Донецька залізниця" реорганізовано шляхом злиття у виробничий підрозділ "Родаківське моторвагонне депо" структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця";

17) 17.07.2017 - звільнений у зв`язку зі скороченням штату працівників п.1 ст. 40 КЗпП України на підставі наказу регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від 28.04.2017 № 645-НЗ-1.

Крім того, в позивача наявні довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 31.03.2017 № 46-ДН, видана структурним підрозділом «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» (арк.спр. 16), інформація в якій повністю узгоджується з записами у трудовій книжці НОМЕР_3 .

Також наявна копія наказу начальника локомотивного депо Родаково Донецької залізниці від 11.11.1996 № 317 «Про результати атестації робочих місць за умовами труда» (арк.спр. 17), разом з тим, пунктом «а» статті 55 Закону № 1788 не визначено такої умови для призначення пенсії за вислугу років як проведення атестації робочих місць.

Як вбачається з Додатку В (обов`язкового) до класифікатора професій ДК 003:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28 липня 2010 року № 327, ним передбачено похідні слова до професій (професійних назв робіт), зокрема, "головний, старший, помічник, учень". Також цим додатком зазначено, що похідні слова до професій (професійних назв робіт) можуть застосовуватися за умови збереження галузевої та функціональної належності, кваліфікаційних вимог, виключення дублювання збереження коду новоутвореної професії.

Відповідно до примітки 2 додатка В до Класифікатора професій назви професій можуть бути розширені за потреби користувача для внутрішнього використання термінами та словами, які уточнюють місце роботи, виконувані роботи, сферу діяльності за умови дотримання лаконічності викладення якщо інше не передбачено у Класифікаторі професій чи відповідних нормативно-правових актах.

Отже від базової професійної назви роботи "кондуктор вантажних поїздів" утворюється деталізована назва посади "старший кондуктор вантажних поїздів", "учень старшого кондуктора вантажних поїздів", "головний кондуктор вантажних поїздів", що узгоджується з нормами Класифікатора професій щодо новоутворення професійних назв робіт.

Посилання відповідача на відсутність уточнюючої довідки як на підставу відмови у призначенні пенсії за вислугу років, оскільки згідно з нормами Порядку № 637 додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Також суд зауважує, що записи у трудовій книжці про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємства, і дефектів їх вчинення не мають.

Більш того, відповідачем у оскаржуваному не зазначено, з яких підстав УПФУ в Станично-Луганському районі не взято до уваги зазначені записи.

Враховуючи приписи пункту "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пункту 3 Роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 18 листопада 1992 року "Про деякі питання призначення пенсій на пільгових умовах та пенсій за вислугу років", суд вважає, що наданих позивачем до матеріалів справи доказів, в тому числі трудової книжки та довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 31.03.2017 № 46-ДН було цілком достатньо для вирішення відповідачем питання про зарахування періодів роботи позивача до спеціального стажу, який дає право на призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на підставі заяви позивача від 16.08.2018.

Щодо доводів відповідача про неможливість врахування пільгового стажу для визначення права на призначення пенсії за вислугу років за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб, суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1998 року № 794 затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - Положення № 794).

Так, згідно з нормами пункту 1 зазначеного Положення персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням (далі - відомості про фізичних осіб).

В основі персоніфікованого обліку згідно з пунктом 3 Положення № 794 лежить обов`язковість і своєчасність подання відомостей про фізичних осіб; обов`язковість використання індивідуального ідентифікаційного номера даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів.

Частиною другою статті 24 Закону № 1058 передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, відповідач повинен враховувати інформацію, що міститься в системі персоніфікованого обліку, в тому числі відомості щодо пільгового стажу.

Також суд зазначає, що дійсно, згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 06.09.2018 № 1004395520, місцезнаходженням регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» є Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, буд. 22 (арк.спр.56-58), тобто територія, підконтрольна державній владі.

Відповідно до статті 44 Закону № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

З аналізу наведених норм вбачається, що у зв`язку зі зверненням позивача щодо призначення пенсії за вислугу років пенсійний орган був зобов`язаний перевірити копії відповідних документів та у разі виявлення невідповідностей вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством.

Однак, у матеріалах відмовної справи відсутні докази звернення відповідача до регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», яка знаходиться у м. Лиман Донецької області.

У відповідності до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на наведене, рішення відповідача від 15.11.2018 № 9406/03-21 про відмову в призначенні позивачу пенсії за вислугу років є протиправним, таким, що не відповідає критеріям обґрунтованості, законності, пропорційності, добросовісності та розсудливості, та підлягає скасуванню.

Що стосується обраного позивачем способу захисту у вигляді зобов`язання відповідача призначити пенсію, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язати утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Окрім того, суд звертає увагу відповідача на те, що частиною третьою статті 245 КАС України передбачено право суду у разі скасування індивідуального акта зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який, зокрема, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б поршено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Оскільки відповідачем при прийнятті рішення про відмову в призначенні пенсії на підставі пункту «а» статті 55 Закону № 1788 обраховано загальний страховий стаж позивача, проте не зазначено, які саме періоди роботи позивача не включено до пільгового стажу, а вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією відповідача, з метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним) та зобов`язати УПФУ в Станично - Луганському районі повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за вислугу років від 16.08.2018 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Так, відповідач повинен обрахувати пільговий стаж позивача за даними трудової книжки та відомостей у системі персоніфікованого обліку, та вирішити питання про призначення пенсії за п. «а» ст. 55 Закону № 1788 з дати звернення з заявою.

Також суд зауважує, що обрання такого способу захисту порушеного права позивача узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, від 17.07.2018 у справі № 514/166/16-а, в яких, зокрема, зазначено, що «..Повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пільгової пенсії, ПФУ діяло необґрунтовано. При цьому, суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання ПФУ призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах».

Правову позицію, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, у зв`язку з чим належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, висловлено Верховним Судом у постанові від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72694515).

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою суду від 28.08.2019 відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини восьмої статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд вважає за необхідне присудити на користь державного бюджету України судові витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255

Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ) до управління Пенсійного фонду України в Станично - Луганському районі Луганської області (код за ЄДРПОУ 21792637, Луганська область, Станично - Луганський район, смт. Станиця Луганська, вул. 1-го Травня, 20) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Станично - Луганському районі Луганської області від 15 листопада 2018 року № 9406/03-21 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 згідно п.п.2-1 п.2 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Станично - Луганському районі Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугою років від 16 серпня 2018 року за № 638, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в Станично - Луганському районі Луганської області на користь Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 18 жовтня 2019 року.

Суддя А.Г. Секірська