Рішення № 85026441, 17.10.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2019 року № 320/2550/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориспільської міської ради Київської області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Бориспільської міської ради Київської області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Бориспільської міської ради Київської області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0803 га, по АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Бориспільську міську раду Київської області прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 площею 0,0803 га, кадастровий номер 3210500000:11:044:0032, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 і надати громадянці ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею О, 0803 га, кадастровий номер 3210500000:11:044:0032, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що після отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 та розроблення відповідного проекту, вона звернулась до відповідача для затвердження вказаного проекту із відповідною заявою. Проте, Бориспільською міською радою не було вчинено жодних дій та не прийнято будь-якого рішення стосовно звернення позивача, що на її переконання свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності.

Відповідач з адміністративним позовом не погодився, надав суду відзив, в якому вказав, що чинним законодавством не передбачено механізму прийняття міською радою рішень про передачу у власність земельних ділянок державної або комунальної власності. Стверджував, що суд не у праві втручатися у повноваження міської ради щодо затвердження проекту землеустрою, тому, на думку відповідача, відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .

Третя особа своїм правом, закріпленим статтею 165 КАС України, не скористалась, пояснень по суті справи до суду не надала.

Ухвалою суду від 27.05.2019 відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі.

Протокольною ухвалою від 20.08.2019, суд без виходу до нарадчої кімнати ухвалив закрити підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 17.09.2019, учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з`явились. Разом з цим, матеріали справи містять клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі.

Враховуючи вищенаведене та керуючись приписами статті 194 КАС України, суд перейшов у письмове провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, на підставі клопотання ОСОБА_1 від 09 жовтня 2014 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,10 га, по АДРЕСА_1 рішенням від 11 листопада 2014 року № 4710-57-VI вирішила надати такий дозвіл (позивач зазначений у відповідному списку громадян під № 89).

22 лютого 2016 року у Державному земельному кадастрі проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:11:044:0032 ( АДРЕСА_1 ). Одночасно уточнено, що площа земельної ділянки складає не 0,1000 га, а 0,0803 га.

Після розроблення ФОП ОСОБА_3 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), позивач звернулась до відповідача із заявою від 25.01.2018, в якій просила затвердити проект землеустрою.

З матеріалів справи встановлюється та не заперечувалось відповідачем, що питання позивача було розглянуто 4 вересня 2018 року на 45 сесії VII скликання Бориспільської міської ради, та прийнято рішення про відправлення матеріалів на довивчення.

Наступні розгляди заяви ОСОБА_1 відбувались 18.10.2018 (46 сесія VII скликання), 20.11.2018 (47 сесія VII скликання), 11.12.2018 (48 сесія VII скликання), 29.01.2019 (52 сесії VII скликання), 05.03.2019 (53 сесія VII скликання), 09.04.2019 (55 сесія VII скликання).

За результатами поіменного голосування, рішень щодо заяви позивача прийнято не було, про що свідчать витяги протоколів пленарних засідань Бориспільської міської ради, наявні у матеріалах справи.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача в частині не прийняття рішення щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 , звернулась до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі по тексту - ЗК України) та Законом України «Про землеустрій».

Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Відповідно до частини восьмої статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Частиною дев`ятою статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина десята статті 118 ЗК України).

Отже, системний аналіз наведених норм права свідчить, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

У той же час, згідно зі статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, серед інших, вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення місцевої ради приймаються на сесії місцевої ради у порядку, визначеному законом та регламентом відповідної ради.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що розроблений проект землеустрою підлягає погодженню та затвердженню відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування. У разі прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, одночасно вирішується питання про надання земельної ділянки у власність. При цьому, чинним законодавством передбачено, що рішення про затвердження проекту землеустрою або відмову у його затвердженні орган місцевого самоврядування приймає виключно на пленарних засіданнях відповідної ради у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17 та від 19 червня 2018 року у справі № 816/1920/17.

Під час судового розгляду встановлено, що відповідач не вчинив дій щодо прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду, що свідчить про порушення відповідачем вимог статті 118 Земельного кодексу України.

За таких обставин, оскільки у спірному випадку позивач звернувся із заявою про затвердження проекту землеустрою, відповідач був зобов`язаний прийняти відповідне управлінське рішення. Тому, відсутність належним чином оформленого рішення Бориспільської міської ради Київської області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, чи відмову у його затвердженні, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Отже, підсумовуючи вищевказане, суд приходить до висновку про наявність підстав стверджувати про порушення прав позивача у спірних правовідносинах у частині допущення відповідачем бездіяльності щодо ухилення від прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Відтак, позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності Бориспільської міської ради, є обґрунтованими та базуються на положеннях законодавства, у зв`язку із чим, підлягають задоволенню.

Водночас, щодо позовної вимоги про зобов`язання Бориспільську міську раду Київської області прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Також, у своєму рішенні від 16.09.2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Ради Європи № П (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради Європи від 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційність суб`єкта владних повноважень передбачає його виключну компетенцію та законну свободу дій у момент прийняття рішення та/або вчинення певної дії. Після прийняття рішення та/або вчинення певної дії дискреційні повноваження такого суб`єкта вичерпуються (припиняються), а у результаті неминуче настають правові наслідки.

У той же час, завданням судової гілки влади є захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав, зокрема з боку суб`єктів владних повноважень, що віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Тобто, виключно за наявності прийнятого рішення та/або вчиненої дії суб`єктом владних повноважень, та у разі встановлення судом їх протиправності, зобов`язання такого суб`єкта вчинити певні дії, не є втручанням в його дискреційні повноваження, адже останнім вже реалізовано свою дискреційність та обрано одне з кількох юридично допустимих рішень. У свою чергу, завданням суду є надати правову оцінку такій реалізації та обраному рішенню.

У спірних правовідносинах, які є предметом розгляду даної справи, відповідач - суб`єкт владних повноважень ще не висловив свою правову позицію та не реалізував межі своїх дискреційних повноважень, що як наслідок свідчить про відсутність факту порушення прав позивача певними діями (рішенням) відповідача.

Це означає, що на даному етапі правових відносин учасників справи, зобов`язання відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, не входить до компетенції суду, адже відсутній вмотивований акт індивідуальної дії щодо позивача, за результатами дослідження якого, суд міг би надати правову оцінку діям Бориспільскої міської ради Київської області.

Беручи до уваги вищенаведене, суд зазначає, що належним захистом порушеного права позивача у конкретному випадку, є зобов`язання Бориспілької міської ради Київської області розглянути заяву ОСОБА_1 , отриману 25.01.2018 (№Ш-417) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,08 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача, а позовні вимоги визнає такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 20.05.2019 (а.с. 2).

Отже, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору підлягають присудженню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Бориспільської міської ради Київської області, у розмірі, що є пропорційним до задоволеної частин позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Бориспільської міської ради Київської області щодо ухилення від прийняття рішення стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0803 га, по АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Бориспільську міську раду Київської області розглянути заяву ОСОБА_1 , отриману 25.01.2018 (№Ш-417) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,08 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Бориспільської міської ради Київської області (код ЄДРПОУ 04054903) судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.