Рішення № 85026343, 25.09.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 вересня 2019 року 15 год. 20 хв.Справа № 280/2990/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Максименко Л.Я.

за участю секретаря судового засідання Биховської А.П.

позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – Тоболовської О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі – відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 08 травня 2019 року № 1588/7 про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 14.04.2019 без розгляду по суті; зобов`язати Міністерство юстиції України розглянути скаргу ОСОБА_1 від 14 квітня 2019 року.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що 14.04.2019 ним в порядку статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» було подано скаргу на рішення Державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільщенкова С.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), на підставі якого до Державного реєстру внесено запис про право власності №30664337. Проте, 08.05.2019 відповідач, на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 25.04.2019, прийняв наказ №1588/7 про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 без розгляду по суті, обґрунтовуючи тим, що скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме не всі подані до скарги копії документів засвідчені. Вважає вказаний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки зазначена норма свідчить про право скаржника додавати засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника, а не його обов`язок. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

08 серпня 2019 року Головним територіальним управлінням юстиції у Запорізькій області, на підставі довіреності від 14.01.2019 №464/9/22-19 надано відзив на позовну заяву (вих. №8475-04.1-04/04.1-02 від 02.08.2018), відповідно до якої Міністерство юстиції України просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що оскаржуваний наказ прийнято з дотриманням Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128, Положення про комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2016 №37/5, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Зазначає, що в порушення вимог ч. 5 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ОСОБА_2 не всі долучені до скарги копії документів були засвідчені, а саме: не всі сторінки копії договору іпотеки від 18.07.2006. Таким чином, вважає, що Міністерство юстиції України діяло на підставі закону та в межах компетенції, а позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Ухвалою суду від 26 червня 2019 року відкрито загальне позовне провадження, підготовче судове засідання призначено на 22 липня 2019 року.

Ухвалою суду від 26 червня 2019 року витребувано від Міністерства юстиції України додаткові докази по справі, зокрема, оригінал скарги ОСОБА_1 від 14.04.2019 з доданими до неї документами, оригінал оскаржуваного наказу №1588/7 від 08.05.2019.

Протокольною ухвалою суду від 22 липня 2019 року підготовче судове засідання відкладено на 27 серпня 2019 року.

Ухвалою суду від 22 липня 2019 року судом повторно витребувано від Міністерства юстиції України додаткові докази по справі, зокрема, оригінал скарги ОСОБА_1 від 14.04.2019 з доданими до неї документами, оригінал оскаржуваного наказу №1588/7 від 08.05.2019.

09.08.2019 Головним територіальним управлінням юстиції у Запорізькій області надано документи для долучення до матеріалів справи на виконання ухвали про витребування доказів.

Протокольною ухвалою суду від 27 серпня 2019 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду на 25 вересня 2019 року.

У судовому засіданні 25.09.2019 позивач підтримав адміністративний позов, просить його задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

25 вересня 2019 року у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Суд, вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, встановив наступне.

14 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою (вх. №А-7081 від 16.04.2019) на рішення державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова Сергія Олександровича про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, відповідно до якої позивач просить провести перевірку правомірності прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 45924824 від 13.03.2019, на підставі якого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності №30664337 та скасувати зазначене рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу). У якості додатків до скарги ОСОБА_1 додано копії наступних документів: інформаційна довідка з Державного реєстру від 19.03.2019, договір кредиту №06Ж164-К від 18.07.2006; іпотечний договір №06Ж164-1 від 18.07.2006; паспорт; свідоцтво про народження ОСОБА_3 , 1998 р.н., ОСОБА_4 2000 р.н., ОСОБА_5 , 2004 р.н., ОСОБА_6 2007 р.н., ОСОБА_7 29012 р.н.

Листом від 11.05.2019 за вих. А-7081/19.2.1 Міністерство юстиції України надіслало на адресу відповідача рішення у формі наказу за результатами розгляду скарги.

Відповідно до пункту 1 частини восьмої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 7 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128, 08.05.2019 заступником Міністерства з питань державної реєстрації прийнято наказ №1588/7 «Про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 14.04.2019 без розгляду по суті». Підставою для прийняття наказу став Висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 25.04.2019 за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 14.04.2019, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.04.2019 за №А-7081.

Не погодившись з вказаним наказом, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовм.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі – Закон №1952), регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Статтею 37 Закону №1952 встановлено порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав, відповідно до частини першої якої рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Згідно пункту 1 частини другої статті 37 Закону №1952 Міністерство юстиції України розглядає скарги, зокрема, на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).

Частиною п`ятою статті 37 Закону №1952 встановлено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:

1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;

2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;

3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;

4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

Відповідно до п.2 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1128 від 25.12.2015 в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок №1128), для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Комісія), положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом.

Згідно пункту 3 Порядку №1128 розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено (далі - скаржник), що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов`язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та / або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд. Така скарга у день її надходження реєструється суб`єктом розгляду скарги відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах. Відсутність обов`язкових відомостей у скарзі та документів, що долучаються до скарги, передбачених Законами, не є підставою для відмови у її реєстрації.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1128 перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення:

1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб`єкта розгляду скарги (належний суб`єкт розгляду скарги);

2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги;

3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб`єкта розгляду скарги.

Відповідно до Висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 25.04.2019 за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 14.04.2019, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.04.2019 за №А-7081, комісією встановлено, що скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки не всі додані до скарги копії документів засвідчені, а саме: не всі сторінки копії договору іпотеки від 18.07.2006 засвідчені.

Досліджуючи питання щодо встановленого порядку засвідчення копій документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності) представник відповідача зазначив, що зазначений порядок врегульовано Національним стандартом України: Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003,затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 №55 (далі – Стандарт ДСТУ 4163-2003).

З цього питання суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1.1 розділу 1 Стандарт ДСТУ 4163-2003 поширюється на організаційно-розпорядчі документи (далі - документи) - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності:

- органів державної влади України, органів місцевого самоврядування;

- підприємств, установ, організацій та їх об`єднань усіх форм власності (далі - організацій). Згідно пункту 1.2 розділ 1 Стандарту ДСТУ 4163-2003 цей стандарт установлює: склад реквізитів документів; вимоги до змісту і розташовування реквізитів документів; вимоги до бланків та оформлювання документів; вимоги до документів, що їх виготовляють за допомогою друкувальних засобів.

Зокрема, пунтом 4.1 розділу 4 Стандарт ДСТУ 4163-2003 передбачено використання реквізиту №27 (відмітка про засвідчення копії) при підготовці та оформлення управлінської документації.

Згідно пункту 5.27 розділу 5 Стандарту ДСТУ 4163-2003 відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23.

Також, відповідно до пункту 77 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1242 (далі – Типова інструкція), напис про засвідчення документа складається із слів «Згідно з оригіналом», найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії і проставляється нижче реквізиту документа «Підпис».

Напис про засвідчення копії скріплюється печаткою із зазначенням на ній найменування відповідної установи (без зображення герба) або печаткою структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) установи.

Пунктом 76 Типової інструкції визначено, що установа може засвідчувати копії лише тих документів, що створюються в ній, а також у випадках, передбачених в абзаці другому цього пункту. Копія документа виготовляється і видається тільки з дозволу керівника установи, його заступників або керівника структурного підрозділу.

У разі підготовки документів для надання судовим органам, під час вирішення питань щодо прийняття громадян на роботу, навчання, засвідчення їх трудових, житлових та інших прав у взаємовідносинах з установою, а також під час формування особових справ працівників установа може виготовляти копії документів, виданих іншими установами (копії дипломів, свідоцтв про одержання освіти тощо) (абзац другий цього пункту).

Відмітка «Копія» проставляється на лицьовому боці у верхньому правому кутку першого аркуша документа.

Досліджуючи додатки, що були додані позивачем до скарги від 14.04.2019 суд встановив, що всі надані копії документів містять відмітку на першому аркуші «згідно з оригіналом/ підпис/ ОСОБА_8 В ОСОБА_9 / 14.04.2019».

При цьому представник відповідача зазначив, що копія договору іпотеки від 18.07.2006 не містить відповідного засвідчення на кожній сторінці.

Однак, суд звертає увагу, що норми вищезазначеного Стандарту ДСТУ 4163-2003 та Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади не розповсюджують свою дію на засвідчення копій документів фізичними особами. Крім того, вказані положення не містять вимог щодо засвідчення кожного аркушу копії документа.

Також, слід зазначити, що частина п`ята статті 37 Закону №1952 передбачає право особи додати до скарги засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності). При цьому, вказана норма не містить вимоги щодо засвідчення кожної сторінки документу фізичною особою. Позивач, при зверненні до Міністерства юстиції України, додав до скарги копії наявних документів та засвідчив їх на першому аркушу кожного документу.

Тому, на думку суду, вимога щодо засвідчення кожного аркушу копії договору іпотеки є законодавчо не обгрунтованою та занадто формальною.

Слід зазначити, що звертаючись до суб`єкта владних повноважень із заявою (скаргою), яка спрямована на реалізацію або захист своїх прав, особа може розраховувати, що її звернення буде розглянуто без надмірного формалізму та з дотриманням встановлених строків розгляду. Вказана позиція викладена в постанова Верховного Суду від 31.05.2019 по справі № 826/9758/17 (№ в ЄДРСР 82169329).

Таким чином, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваного наказу Міністерство юстиції України припустилося надмірного формалізму, що призвело до суттєвого обмеження права позивача на оскарження дій державного реєстратора, відтак позовні вимоги про визнання протиправним та скасуваня наказу Міністерства юстиції України від 08 травня 2019 року № 1588/7 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно ч. 3 ст. 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Міністерство юстиції України розглянути скаргу ОСОБА_1 від 14 квітня 2019 року, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю.

За приписами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією від 20.06.2019. Вказана сума судового збору підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 08 травня 2019 року № 1588/7 про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 14.04.2019 без розгляду по суті.

Зобов`язати Міністерство юстиції України розглянути скаргу ОСОБА_1 від 14 квітня 2019 року, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень) 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Рішення в повному обсязі складено та підписано 07.10.2019.

Суддя Л.Я. Максименко