Рішення № 85026296, 11.09.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 вересня 2019 року Справа № 280/1161/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., при секретарі судового засідання Гопки Л.І.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

представника відповідача – Дон В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправними та скасування рішення, податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000011305 від 02.01.2019р., № 0000021305 від 02.01.2019р., № 0000031305 від 02.01.2019р., рішення № 0000061305 від 02.01.2019р. про застосування штрафної санкції в сумі 26220,69 грн.;

визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0000051305 від 02.01.2019р. про донарахування єдиного соціального внеску в сумі 178265,99 грн.

Ухвалою суду від 25.03.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.04.2019.

Ухвалою суду від 24.04.2019 провадження у справі зупинено для надання часу сторонам для примирення до 01.07.2019.

Ухвалою суду від 01.07.2019 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 01.07.2019 провадження у справі зупинено для надання часу сторонам для примирення до 08.08.2019.

Ухвалою суду від 08.08.2019 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 08.08.2019 провадження у справі зупинено для надання часу сторонам для примирення до 11.09.2019.

Ухвалою суду від 11.09.2019 провадження у справі поновлено.

Протокольною ухвалою суду від 11.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у цьому ж засіданні 11.09.2019.

Відповідно до статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 11 вересня 2019 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Представник позивача, адвокат Дон В.О. у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві. Зокрема зазначив, що за результатами документальної планової виїзної перевірки позивача щодо повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб з доходів за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року відповідачем 25.10.2018 складено Акт № 982/08-01-13-05/ НОМЕР_1 . На підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення рішення № 0000011305, № 0000021305, № 0000031305 та вимога про сплату боргу від 02 січня 2019 року № Ф-0000051305. Позивач не погоджується з нарахованою сумою грошового зобов`язання та вважає, що висновки відповідача щодо порушення позивачем норм діючого законодавства є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам та нормам чинного законодавства, а податкові повідомлення-рішення протиправними і таким, що підлягають скасуванню.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на адміністративний позов (вх. №16013 від 22.04.2019). Зокрема зазначив, що на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010р. №2755-УІ, ст.13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-УІ та відповідно до затвердженого плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2018 рік, проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2017. За результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки був складений акт №982/08-01-13-05/2788425692 від 25.10.2018, згідно якого встановлені порушення: пп."в" п.176.1 ст.176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), ст.177.10 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), п. 177.2, пп. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755- VI (зі змінами та доповненнями), пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, підпункт 1.3 пункту 161 підрозділу 10 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), ч.2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010, п.2 ч.1 ст.7, п.5 ст.8, п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-VI, абз. «г» п. 198.5 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), формування ФОП ОСОБА_1 податкового кредиту покупцям за рахунок виписки податкових накладних на товар який фактично не придбавався та не виготовлявся. 02.01.2019 за результатами розгляду заперечень до акту перевірки № 982/08-01-13-05/ НОМЕР_1 , ГУ ДФС у Запорізькій області винесені податкові повідомлення-рішення №0000011305, № 0000021305, № 0000031305. Представник відповідача вказав, висновки викладені в акті документальної планової виїзної перевірки №982/08-01-13-05/2788425692 від 25.10.2018 відповідають вимогам чинного законодавства, а податкові повідомлення-рішення №0000011305, № 0000021305, № 0000031305 від 02.01.2019 є правомірними та не підлягають скасуванню.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши документи, розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 здійснюється підприємницька діяльність з 2005 року.

З вказаного періоду перебуває на обліку як платник податку на додану вартість.

Протягом 2016-2017 років здійснював господарську діяльність, пов`язану з придбанням та оптовою торгівлею сільськогосподарськими машинами й устаткуванням. Вказане підтверджується первинними документами з придбання та продажу машин, устаткування та комплектуючих, копії яких додаються до позову.

Частково придбані матеріали використовувалися для ремонту, поліпшення та обслуговування нежитлового приміщення та обладнання, що знаходиться в цьому приміщенні.

На підставі наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі також - Відповідач) від 07.09.2018 р. № 3079 проведено документальну планову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року.

Перевірка проводилась з 27.09.2018 р. по 18.10.2018 р.

За наслідками перевірки складено Акт № 982/08-01-13-05/2788425692 від 25.10.2018 року (надалі – Акт перевірки).

Висновки акту полягають в наступному: плановою документальною виїзною перевіркою встановлені порушення вчинені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1

- пп. «в» п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України, перекручення даних наданих в декларації за 2016 рік та 2017 рік, а саме завищення валових витрат.

- ст. 177.10 ПКУ у перевіряємий період був платником податку на додану вартість, про те в Книзі обліку доходів і витрат включав до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт та послуг).

- п. 177.2, пп. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 ПКУ занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на 1327645,93 грн., у т.ч. за 2016р. на суму 494852,55 грн. та за 2017р. на суму 832893,38 грн.

- пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, підпункт 1.3 пункту 161 підрозділу 10 Податкового кодексу України, а саме заниження суми утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 110637,16 грн., у т. ч. за 2016 рік на суму 41229,38 грн. та за 2017 рік на суму 69407,78 грн.;

- ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року, а саме здійснювалося неналежне ведення документації на підставі якої нараховується єдиний внесок за 2016 рік та 2017 рік при обліку отриманого доходу від підприємницької діяльності;

- п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 5 ст. 8, п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме заниження сум єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу на суму 178265,99 грн., у т. ч. за 2016 рік на суму 83940,96 грн., за 2017 рік на суму 94325,03 грн.;

- абз. «г» п. 198.5 ПКУ донараховано ПДВ у сумі 1212748 грн., у т. ч. квітень 2016 р. – 5500 грн., травень 2016 р. – 30778 грн., червень 2016 р. – 4850 грн., липень 2016 р. – 52146 грн., серпень 2016 р. – 276261 грн., вересень 2016 р. – 165337 грн., листопад 2016 р. – 1571 грн., грудень 2016 р. – 66871 грн., березень 2017 р. – 1700 грн., квітень 2017 р. – 9580 грн., травень 2017 р. – 6 грн., червень 2017 р., - 165251 грн., липень 2017 р. – 91686 грн., серпень 2017 р. – 277218 грн., вересень 2017 р. – 45698 грн., жовтень 2017 р. – 16483 грн., листопад 2017 р. – 1584 грн., грудень 2017 р. – 228 грн.

02 січня 2019 року ГУ ДФС у Запорізькій області були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000011305, № 0000021305, № 0000031305 та вимога про сплату боргу від 02 січня 2019 року № Ф-0000051305 на підставі акта перевірки № 982/08-01-13-05/2788425692 від 25.10.2018 року.

Рішенням № 0000011305 від 02.01.2019 р. ФО-П Сазонову ОСОБА_3 .Д. з посиланням на ст.ст. 198, 123, 58, 54 ПК України було донараховано ПДВ у розмірі 1515935,00 грн.

Рішенням № 0000021305 від 02.01.2019р. ФО-П Сазонову ОСОБА_4 . з посиланням на ст.ст. 177, 123, 58, 54 ПК України було донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 1991468,89 грн..

Рішенням № 0000031305 від 02.01.2019р. ФО-П ОСОБА_1 з посиланням на ст.ст. 164, 161, 123, 58, 54 ПК України було донараховано військовий збір, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 138296,44 грн.

Вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0000051305 від 02.01.2019р. ФО-П ОСОБА_1 з посиланням на ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» донараховано єдиний соціальний внесок в сумі 178265,99 грн.

Рішенням № 0000061305 від 02.01.2019р. з посиланням на п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» застосовано до ФО-П ОСОБА_1 застосовано штрафну санкцію в сумі 26220,69 грн.

Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Так, усі рішення суб`єкта владних повноважень повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами (ч. 2 ст. 19 Конституції України). «На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень, крім того, що має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України, зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. «У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. Під встановленими законом повноваженнями прийнято розуміти як ті, на наявність яких прямо вказує закон - так звані «прямі повноваження», так і повноваження, які прямо законом не передбачені, але безпосередньо випливають із положень закону і є необхідними для реалізації суб`єктом владних повноважень своїх функцій (завдань) так звані «похідні повноваження». «У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За правилами підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (далі - ПК) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України (тут і в подальшому в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

П. 177.4. ст. 177 Податкового кодексу України встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п. 161 Розділу ХХ Податкового кодексу України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

1.1. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

1.2. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

1.3. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

1.4. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Згідно п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування резидента є:

163.1.1. загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

163.1.2. доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

163.1.3. іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платникам єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

П. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно з п. 201.10. ст. 201 ПК України, Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пп. а) п. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

п. 198.2. ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкове законодавство України не ставить право платника податку на оформлення податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Доводи податкового органу про не підтвердження реальності зазначених господарських операцій з огляду на не підтвердження поставок в ланцюгу до товаровиробника, не можуть бути підставою для позбавлення платника (позивача) права на формування податкового кредиту. Сума податку на додану вартість, яка включена до ціни товару, є податковим зобов`язанням продавця товару і саме продавець товару несе обов`язок сплатити суму податку до бюджету, а у разі, якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних контролюючим органом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні. Податкові накладні видані особами, які на час здійснення господарських операцій зареєстровані суб`єктом підприємницької діяльності, платниками податку на додану вартість, та внесені до Єдиного реєстру податкових накладних.

У сфері податкових правовідносин діє презумпція добросовісності платника, яка, з одного боку, передбачає надання правового захисту платникам, які у повному обсязі виконують свої обов`язки з правильного нарахування, утримання та перерахування до бюджету законно встановлених податків, а також з дотримання необхідних умов для використання права на податкову вигоду; з іншого ж боку, розглядувана презумпція передбачає покладення на контролюючий орган тягаря доказування наявності складу податкового правопорушення у діях (бездіяльності) платника, який у протилежному випадку вважається добросовісним.

У рішенні ЄСПЛ «Булвест» АД проти Болгарії» як на звичну практику країн Європейського Союзу в питанні відповідальності платників податку за податкові делікти посилається на два рішення Суду Європейського союзу: об`єднане рішення (консультативний висновок) Суду ЄС від 12 січня 2006 року в справі Optigen Ltd (C354/03), Fulcrum Electronics Ltd (C355/03) and Bond House Systems Ltd (C484/03) v Commissioners of Customs & Excise і об`єднане рішення Суду ЄС від 6 липня 2006 року в справі Axel Kittel v. Belgian State, (C439/04) і Belgian State v. Recolta Recycling (SPRL, C440/04) (ECR 2006, page I0616).

У рішенні Суду ЄС від 12 січня 2006 року зазначається: «... право на вирахування податку на додану вартість особою, що має статус платника ПДВ, яка здійснює відповідні операції, не може зачіпатися тією обставиною, що в ланцюгу поставок, в яку входять зазначені операції, попередня або наступна операція будуть пов`язані з шахрайством при сплаті податку на додану вартість, про яку платник податку не знав та не міг знати».

Схожа правова позиція міститься й у другому рішенні Суду ЄС від 6 липня 2006 року: «… якщо отримувач товару не знав і не міг знати, що купляючи товар, він бере участь в ухиленні від сплати податку, загальна система податкового права ЄС має трактуватися як виключаюча норму національного права, у відповідності до якої той факт, що угода купівлі-продажу товару вважається недійсною як така що суперечить публічному порядку та вчинена продавцем на протиправних основах, приводить до того, що платник податку втрачає право на податковий кредит ПДВ, який фактично ним було сплачено; у цьому відношенні не важливо, чи визнано угоду недійсною через шахрайство з ПДВ або через інші обманні дії… лише у випадку, якщо на підставі дослідження об`єктивних факторів буде встановлено, що товар поставлявся платнику податку, який знав або мав знати про те, що купляючи товар, він бере участь в угоді, пов`язаній з ухиленням від сплати податку, національний суд може відмовляти такому платнику податку в праві на податковий кредит».

В цьому контексті поняття «добросовісний платник», яке вживається в сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника податків додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебуваю поза межами його впливу.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов`язковим для правозастосування органами правосуддя.

У п. 38 рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» (заява №803/02, INTERSPLAV проти України) зазначено, що на думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Запорізькій області від 02 січня 2009 року № 0000011305, № 0000021305, № 0000031305 та вимоги про сплату боргу від 02 січня 2019 року № Ф-0000051305, є обґрунтованими, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми “Р” №0000011305 від 02.01.2019 року, винесене Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми “Р” №0000021305 від 02.01.2019 року, винесене Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми “Р” №0000031305 від 02.01.2019 року, винесене Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Визнати протиправним та скасувати рішення №0000061305 від 02.01.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0000051305 від 02.01.2019, винесену Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 9605,00 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 23.09.2019.

Суддя А.В. Сіпака