Рішення № 85026289, 10.10.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 жовтня 2019 року Справа № 280/1353/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., при секретарі судового засідання Гопки Л.І.

за участю:

представника позивача – Швець Д.І.

представника відповідача – Карленко Н.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення, вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

1.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 19 лютого 2019 року:

№ 0002681305, яким ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, в загальному розмірі 76390,92 гривень, в тому числі 50927,28 гривень за податковими зобов`язаннями та 25463,64 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0002691305, яким ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 6365,94 гривень, в тому числі 4243,97 гривень за податковими зобов`язаннями та 2121,97 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями;

2.Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф- НОМЕР_2 від 19 лютого 2019 року, згідно якої заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 62244,16 грн.;

3.Рішення № 000271305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19 лютого 2019 року, яким застосовано до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 штрафні санкції в розмірі 16136,33 грн.

Ухвалою суду від 02.04.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.05.2019.

Ухвалою суду від 02.05.2019 відкладено підготовче судове засідання на 27.05.2019.

Ухвалою суду від 27.05.2019 провадження у справі зупинено для надання часу сторонам для примирення до 08.07.2019.

Ухвалою суду від 08.07.2019 поновлено провадження у справі №280/1353/19.

Ухвалою суду від 08.07.2019 відкладено підготовче засідання на 07.08.2019.

07.08.2019 у підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 11.09.2019.

Ухвалою суду від 11.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 10.10.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що акт перевірки не містить жодного посилання на первинні документи, які підтверджують суми виявлених порушень податкового законодавства, відсутні відповідні відомості, таблиці, додатки до акту перевірки. Незрозумілим є визначення розміру заниження оподатковуваного доходу за результатами перевірки, не зазначено норму законодавства порушену позивачем для кожного з порушень, не зазначено обставин діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень. Крім того, позивач проводить підприємницьку діяльність з перевезень вантажним автомобільним транспортом та надає посередницькі послуги з вантажних перевезень. Всі витрати на придбання дизпалива підтверджені на підставі наданих до перевірки первинних документів. Витрати на придбання пального включено до вартості документально підтверджених витрат, повязаних з господарською діяльністю, у тому числі вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що використані у виробництві продукції.

Крім того, позивач не погоджується з позицією податкового органу, що згідно наданих до перевірки первинних документів позивачем не підтверджено суму витрат з придбання запасних частин та проведення поточного ремонту власних транспортних засобів, оскільки Податковий кодекс України не містить жодного визначення терміну «утримання» основних засобів. Враховуючи, що вантажні транспортні засоби використовуються виключно в господарській діяльності підприємця і всі витрати є документально підтвердженими первинними документами, позивач має право на зменшення обєкта оподаткування за рахунок витрат на обслуговування автомобілів, які призначені для вантажних перевезень. Також зазначає, що придбані ним телевізор, комп`ютер та ехолот використовуються в господарській діяльності, а тому такі витрати правомірно віднесені ним до складу витрат, повязаних з провадженням господарської діяльності. Просить позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі, вважає висновки акту перевірки обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті з додержанням вимог діючого законодавства та на підставі виявлених під час перевірки порушень Податкового кодексу України. З урахуванням наведеного просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що в період з 19.11.2018 по 30.11.2018 Головним управлінням ДФС у Запорізькій області було проведено планову документальну виїзну перевірку фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2017. За результатами перевірки складено акт від 14.12.2018 року № 1060/08-01-13-05/ НОМЕР_1 (надалі - акт перевірки). Згідно Розділу IІІ акту “Висновки” плановою документальною виїзною перевіркою платника податків фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 встановлені наступні порушення:

- п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності як наслідок його заниження на загальну суму 50927,28 грн.;

- пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), а саме занижено суму військового збору у розмірі 4242,94 грн.;

- п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 2. ч. 1 ст. 7, ч. 11 ст. 8, ч. 7, ч. 8 ст. 9 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-У1 “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (із змінами та доповненнями), а саме занижено за період 2016 - 2017 р. суму чистого доходу від підприємницької діяльності, в результаті чого занижено зобов`язання зі сплати єдиного внеску на суму 62244,16 грн.

19 лютого 2019 року на підставі акту перевірки від 14.12.2018 року № 1060/08-01-13-05/2511105478 Головним управлянням ДФС у Запорізькій області були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимога про сплату боргу.

Вважаючи прийняті рішення відповідачем протиправними позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Судом встановлено, що підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних рішень стало декілька виявлених під час перевірки порушень:

по-перше, безпідставне віднесення до складу витрат декларації про майновий стан і доходи 2016 року суму по придбаному за готівкові кошти дизельному пальному, згідно чеків у розмірі 87422,76 грн.;

по-друге, не підтвердження суми витрат з придбання запасних частин та проведення поточного ремонту власних транспортних засобів (основних засобів подвійного призначення) у 2016-2017 роках на суму у розмірі 154788,95 грн. без ПДВ. ;

по-третє, не підтверджено суму витрат з ТМЦ, які не мають відношення до здійснення підприємницької діяльності позивача у розмірі 40717,65 грн. без ПДВ, а саме ФОП ОСОБА_1 протягом 2016-2017 років безпідставно віднесено до складу витрат декларації про майновий стан і доходи за 2016 та 2017 роки суму по придбанню бензину та побутових товарів, таких як телевізор, комп`ютер, ехолот, тощо..

По-перше, відповідно до акту перевірки, позивачем були надані первинні документи (актів виконаних робіт, книги обліку доходів та витрат, банківських виписок, чеків на придбання палива, видаткових та податкових накладних, товаро-транспортних накладних, авансових звітів та ін.) , якими не підтверджено суму витрат від здійснення господарської діяльності з придбання ТМЦ у розмірі 87422,76 грн. без ПДВ. Відповідач вважає, що позивачем у 2016 році безпідставно віднесено до складу витрат декларації про майновий стан і доходи 2016 року суму по придбаному за готівкові кошти дизельному пальному, згідно чеків у розмірі 87422,76 грн. Крім того, відповідач також вважає, що позивачем безпідставно віднесено до складу витрат декларації про майновий стан і доходи за 2016 та 2017 роки суму по придбанню бензину та побутових товарів, таких як телевізор, комп`ютер, ехолот, тощо.

З приводу зазначеного правопорушення, суд зазначає наступне. Основним видом господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 є інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (код за КВЕД 52.29) та надання послуг вантажним автомобільним транспортом (код за КВЕД 49.41), що підтверджується актом перевірки та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Як зазначає позивач вартість палива, придбання якого підтверджено чеками РРО, витрачено підприємцем при наданні послуг з основного виду діяльності – здійснення вантажних автоперевезень.

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність – це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами ст.138 ПК України однією зі складових витрат, які враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є витрати операційної діяльності, які включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб – підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. За п. 177.2 ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування доходів є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.

Так, згідно п.177.4 ст.177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Таким чином, за правилами Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

За приписами підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

При цьому, відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що у період, який перевірявся, позивач здійснював вантажні перевезення. Кошти, які витрачалися позивачем на придбання дизельного палива, були віднесені до складу витрат, пов`язаних з господарською діяльністю.

Позивачем до суду та під час перевірки на підтвердження використання пального у господарських операціях, були надані: акти виконаних робіт, книги обліку доходів та витрат, банківських виписок, чеки на придбання палива, видаткові та податкові накладні, товаро-транспортні накладні, авансови звіти та ін..

Слід зазначити, що підприємець самостійно формує програми діяльності, вибирає постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучає матеріально-технічні, фінансові та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону. Крім того, податковий орган, зазначаючи про безпідставне включення позивачем до складу витрат вартість придбаного дизельного палива не наводить обґрунтованих доводів того, що це дизельне паливо не було використане позивачем у його господарській діяльності.

Норми ПК не встановлюють переліку документів, якими повинні бути підтверджені витрати, враховані в податковому обліку. Не встановлює такого переліку і Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV. Частиною першою статті 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Документами, які підтверджують витрати для цілей податкового обліку, можуть бути первинні документи, які засвідчують факт оплати товарів (робіт, послуг) і які відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону №996-XIV, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупівлі (виконаних робіт, наданих послуг).

Право платника податку на включення витрат до витрат звітного періоду виникає, коли вони відповідають таким вимогам: документально підтверджені належним чином оформленими первинними документами; пов`язані із господарською діяльністю підприємця; безпосередньо пов`язані з отриманням доходів; мають бути фактично сплачені; товари (роботи, послуги), з придбанням яких пов`язані витрати, мають бути поставлені (отримані).

Наявність первинних документів під час проведення перевірки є необхідною умовою для підтвердження правомірності декларування показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати такі первинні документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з обов`язком контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів.

З огляду на встановлені у судовому процесі обставини щодо здійснення позивачем підприємницької діяльності у сфері надання послуг з вантажних перевезень, що не заперечується відповідачем, придбання позивачем пального та його використання у межах господарської діяльності (для заправки транспортних засобів), що підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а саме: актами виконаних робіт, книгою обліку доходів та витрат, банківськими виписками, чеками на придбання палива, видатковими та податковими накладними, товаро-транспортними накладними, авансовими звітами та ін., - які (документи) надавались позивачем під час перевірки, що зафіксовано у акті перевірки, суди дійшов висновку, що зменшення позивачем чистого прибутку за 2016-2017 роки на витрати з придбання палива відповідає положенням пункту 177.2 статті 177 ПК. Як вже зазначалося, правовими нормами не встановлено перелік документів, якими повинні підтверджуватися витрати, пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця.

Підпунктами 177.4.5, 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів.

Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на: проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів; ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості).

Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.

Таким чином, наведеними нормами урегульовано порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, при цьому види основних засобів подвійного призначення визначені підпунктом 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України - це земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем до складу витрат віднесено суму по придбаних побутових товарів, таких як телевізор, комп`ютер, ехолот тощо.

Суд враховує, що на підтвердження здійснення таких витрат позивач надав видаткові накладні, товарні чеки на придбання, що відповідачем не заперечується.

Як встановлено судом, витрати, які позивач відобразив у фінансово-бухгалтерській документації є реально понесені останнім, у зв`язку з провадженням господарської діяльності. Зазначені витрати (придбання ПММ, телевізору, комп`ютера, ехолота) у причинному зв`язку узгоджуються з фактом наявності у позивача вантажних автомобілів, а також відповідають меті здійснення такої діяльності.

Крім того, у відповідності до п. 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 року № 395, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно п. 1.6, 1.7 Розділу I Порядку, за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів..

Згідно п.п. 2.3.2.1-2.3.2.2 п. 2.3.2 Розділу II Порядку Результати документальної перевірки діяльності платника податків складаються таким чином: Результати документальної перевірки дотримання податкового законодавства групуються за окремими видами податків і зборів та у розрізі податкових періодів. У цій частині акта (довідки) перевірки відображаються задекларовані платником податків у податковій та іншій звітності показники, результати перевірки цих показників та робиться відповідний запис щодо встановлення або невстановлення порушень. При цьому до акта (довідки) перевірки додаються відповідні аналітичні таблиці. Крім того, наводяться дані про наявність та результати перевірки пільг, наданих відповідно до законів (код пільги, на яку суму і на який податок отримано пільги з розбивкою за роками в межах звітних періодів, що перевіряються); У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

У висновку акта (довідки) документальної перевірки зазначається узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в акті перевірки не визначено конкретно порушення щодо декларування позивачем в декларації про майновий стан і доходи сум валових витрат, а саме не зазначено посиланням на первинні документи на підставі яких відповідачем дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Враховуючи вище зазначене, суд вважає, що висновки відповідача про заниження позивачем витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, за 2016 рік на суму 87422,76 грн. та за 2016-2017 роки на суму 40717,65 грн. є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідач у відзиві зазначив, що витрати на з придбання запасних частин та проведення поточного ремонту належать до витрат на утримання автомобіля об`єкта ОЗ подвійного призначення, а тому не включаються до підприємницьких витрат.

Позивач вважає вказані витрати підтвердженими документально та пов`язаними з господарською діяльністю позивача.

Враховуючи той факт, що основним видом господарської діяльності позивача є допоміжна діяльність у сфері транспорту та надання послуг вантажним автомобільним транспортом, а у своїй господарській діяльності позивач використовує транспортні засоби МАЗ 437141 (тип вантажно-бортовий) та БАЗ Т713.12 (тип вантажний бортовий-тентований), на підтвердження чого ним були надані свідоцтва про їх реєстрацію, тому суд вважає, що витрати на технічне обслуговування транспортних засобів пов`язані з господарською діяльністю позивача.

Крім того, документи, які були надані позивачем до перевірки та відповідачем не заперечуються: акти списання запасних частин, акти виконаних робіт, книги обліку доходів та витрат, банківських виписок, товарні чеки на придбання запасних частин в Україні та за кордоном, видаткові та податкові накладні, товаро-транспортні накладні, авансові звіти свідчать про те, що в цей період позивач здійснював господарську діяльність за основними видами своєї діяльності.

Також суд не погоджується з висновками відповідача, щодо неможливості віднесення до підприємницьких витрат витрати з придбання запасних частин та проведення поточного ремонту у зв`язку з тим, що це витрати на утримання вантажного автомобіля (у тому числі експлуатацією), які відносяться до основних засобів подвійного призначення. Зазначений висновок пов`язаний з наступним правопорушенням, тому оцінку йому буде надано виходячи з аналізу наступного порушення, яке було встановлено під час перевірки.

З приводу зазначеного судом встановлено наступне.

Пунктом 177.2 статті 177 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Водночас, як визначено підпунктом 177.4.5, пункту 177.4 статті 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця:(…) витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею(…).

Згідно підпунктом 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.

Таким чином, наведеними нормами урегульований порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, при цьому види основних засобів подвійного призначення визначені підпунктом 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України серед яких є легкові та вантажні автомобілі.

Основне питання яке виникало під час судового розгляду справи, це чи відносяться транспортні засоби МАЗ 437141 (тип вантажно-бортовий) та БАЗ Т713.12 (тип вантажний бортовий-тентований) до вантажних автомобілів.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про деякі питання ввезення на митну територію України та реєстрації транспортних засобів” від 06.07.2005 р. № 2739-IV ( в редакції Закону, яка діяла станом на 01.01.2017 ) пропуск на митну територію України з метою вільного обігу та першу реєстрацію в Україні ввезених транспортних засобів нових і таких, що були в користуванні, або виготовлених в Україні

здійснюють за умови їх відповідності екологічним нормам не нижче рівня "ЄВРО-2" згідно з технічними регламентами та національними стандартами (щонайменше за умови відповідності вимогам рівня "B" ДСТУ UN/ECE R 49-02A, B:2002 або "B","C","D" ДСТУ UN/ECE R 83-03:2002, які застосовують залежно від особливостей конструкції транспортних засобів):

- для тракторів колісних для перевезення напівпричепів (сідельних тягачів), автобусів та легкових автомобілів - коди товарних позицій 8701 20, 8702 та 8703 згідно з УКТ ЗЕД - з 1 січня 2006 року

- для вантажних автомобілів та автомобілів спеціального призначення - коди товарних позицій 8704 та 8705 згідно з УКТ ЗЕД - з 1 січня 2007 року.

Згідно Закону України “Про Митний тариф України” від 19 вересня 2013 року № 584-VII трактори колісні для напівпричепів мають код УКТ ЗЕД 870120, причепи та напівпричепи – 8716, а моторні транспортні засоби для перевезення вантажів – 8704. Слід зазначити, що згідно п 2. “Примітки” Групи 87 у цій групі термін “трактори” означає транспортні засоби, призначені головним чином для буксирування чи штовхання інших транспортних засобів, пристроїв і вантажів, незалежно від того, мають вони чи ні допоміжні пристосування, у поєднанні з основним застосуванням трактора, для перевезення інструментів, насіння, добрив тощо.

Таким чином податковим органом безпідставно виключено зі складу витрат, витрати на обслуговування транспортних засобів, які використовуються позивачем у господарській діяльності, оскільки, відповідно до норм чинного законодавства, напівпричепи бортові не відносяться до вантажних автомобілів, а отже не є основними засобами подвійного призначення, як основні засоби подвійного призначення пп.177.4.6 п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України.

Відносно рішення № 0002711305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано до позивача штрафні санкції в сумі 16136,33 грн. та вимоги №Ф-0002721305 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 62244,16 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування», базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування» визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно частин 2, 3 статті 9 вказаного Закону, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Суд враховує, що вимога та рішення про застосування фінансових санкцій є похідними від податкового повідомлення-рішення № 0002681305. Оскільки судом встановлено, що відповідач протиправно зменшив валові витрати позивача та збільшив дохід та нарахував податок на доходи фізичних осіб, в результаті чого неправомірно донарахував єдиний внесок та штрафні санкції.

Тому, оскаржені вимога ГУ ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0002721305 від 19.02.2019 та рішення № 0002711305 від 19.02.2019 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відносно податкового повідомлення-рішення №0002691305 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір за податковими зобов`язаннями на 4243,97 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 2121,97 грн., то суд враховує, що це рішення суб`єкта владних повноважень також має похідний характер від податкового повідомлення-рішення №0002681305 щодо якого суд дійшов висновку про його протиправність, тому податкове повідомлення-рішення №0002691305 також є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частина 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позови сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати зі сплати судового збору стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Враховуючи вище наведені обставини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми “Р” №0002681305 від 19.02.2019 року, винесене Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми “Р” №0002691305 від 19.02.2019 року, винесене Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних фінансових санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0002711305 від 19.02.2019, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0002721305 від 19.02.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 39396146) на користь Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1611,37 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 17.10.2019.

Суддя А.В. Сіпака