Ухвала суду № 85026279, 16.10.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

16 жовтня 2019 року Справа № 280/3414/19 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., за участю секретаря Фесик А.В, розглянув у залі суду у м. Запоріжжя в підготовчому засіданні клопотання представників відповідача та третьої особи про залишення позову без розгляду у справі

за позовом: ОСОБА_1

до Господарського суду Запорізької області

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Державна судова адміністрація України

про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №280/3414/19 за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Господарського суду Запорізької області (далі - відповідач), третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Державна судова адміністрація України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

У підготовчому засіданні представником відповідача та третьої особи заявлено клопотання про залишення позову без розгляду (вх. №42679) з тих підстав, що позовна заява не відповідає вимогам п.3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України. В обґрунтування заявленого клопотання представник відповідача пояснила, що при відкритті провадження у даній справі суд помилково дійшов висновку, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову на підставі п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 30.01.2019 у справі №910/4518/16 стверджує, що пільга щодо сплати судового збору не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях. За таких обставин зважаючи на несплату позивачем судового збору при поданні позовної заяви на думку представників відповідача та третьої особи позов ОСОБА_1 слід залишити без розгляду на підставі п.7 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач у підготовчому засіданні заперечив проти заявленого клопотання, просив відмовити у його задоволенні. Звернув увагу суду та представника відповідача на відсутність підстав для залишення позову без розгляду, оскільки нормою на яку посилається представник відповідача передбачено надання часу позивачу для усунення недоліків, а в даному випадку позивачу не надавався час для усунення недоліків позовної заяви. Крім того, послався на підстави для звільнення позивача від сплати судового збору, що викладені у позовній заяві, зокрема на рішення Конституційного Суду від 15 жовтня 2013 року у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 , та від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 за конституційним зверненням громадян щодо офіційного тлумачення положення частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на висновки Верховного Суду у постановах від 07 березня 2018 року у справі №754/4063/16-ц, від 06 червня 2018 року у справі №127/234458/16-ц, від 18.12.2018 у справі №234/6607/17. Стверджує, що у вказаних рішеннях суди дійшли висновку, що позивачі звільняються від сплати судового збору за позовами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Вирішуючи заявлене представником відповідача та третьої особи клопотання про залишення позову без розгляду суд виходить з наступного.

Ухвалою судді від 22 липня 2019 року було відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження. При відкритті провадження судом зроблений висновок, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Предметом даної справи є стягнення з господарського суду Запорізької області на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку за період з 18.02.2016 по 15.04.2019 у розмірі 759498,10 грн. (без утримання податку на доходи фізичних осіб й інших обов`язкових платежів).

Заявляючи клопотання про залишення позову без розгляду представник відповідача та третьої особи посилаються на висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 30.01.2019 у справі №910/4518/16 та стверджують, що пільга щодо сплати судового збору не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Так, у висновках щодо застосування норм права Велика Палата Верховного Суду вказує: за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1,2 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати. Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі – у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Посилання позивача на рішення Конституційного Суду від 15 жовтня 2013 року у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 , та від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» а також на висновки Верховного Суду у постановах від 07 березня 2018 року у справі №754/4063/16-ц, від 06 червня 2018 року у справі №127/234458/16-ц, від 18.12.2018 у справі №234/6607/17 суд не бере до уваги у зв`язку з наступним.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 Конституційний Суд України роз`яснив, що положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Отже, вищезазначені Рішення Конституційного Суду України не стосуються вирішення питання наявності чи відсутності підстав для звільнення позивачів від сплати судового збору у справах про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, який в свою чергу не входить до структури заробітної плати.

Щодо висновків Верховного Суду викладених у постановах від 07 березня 2018 року у справі №754/4063/16-ц, від 06 червня 2018 року у справі №127/234458/16-ц, від 18.12.2018 у справі №234/6607/17 суд зазначає, що по-перше, такі висновки були зроблені до винесення постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/4518/16 на яку посилається представник відповідача, по-друге, у вказаній постанові від 30.01.2019 Велика Палата Верховного Суду відступила від попередніх висновків зроблених зокрема в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №234/6607/17, в якій суд зазначав, що позивачі звільняються від сплати судового збору за позовами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який входить до структури заробітної плати.

Отже, суд при відкритті провадження у справі №280/3414/19 помилково дійшов висновку про наявність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.

У відповідності до ч.3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до п. 7 ч.1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

З урахуванням вказаних норм суд не знаходить підстав для залишення позову без розгляду, оскільки таке питання повинно вирішуватися лише за результатом усунення або не усунення позивачем недоліків позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 цього Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з ч.2 ст.4 Закону України “Про судовий збір” ставки судового збору встановлюються зокрема у таких розмірах: за подання до адміністративного суду позову майнового характеру фізичною особою – 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст.7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2019 рік” розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2019 становить 1921 грн.

Ціна позову складає 759498,10 грн., а отже сума яку повинен сплатити позивач при зверненні до суду із цим позовом складає 7594,98 грн. (1 відсоток ціни позову).

За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків шляхом надання суду оригіналу документа про сплату судового збору у сумі 7594,98 грн. за наступними реквізитами: отримувач коштів УК у Дніпр. р-ні м. Зап. /Дніпр./ 22030101; код отримувача 38025423; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача 899998; рахунок отримувача UA078999980000034310206084010; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Запорізький окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Керуючись ст.ст. 161, 171, КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання представників відповідача та третьої особи про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити частково.

Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви до 04 листопада 2019 року, шляхом надання суду оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 7594,98 грн.

Ухвала суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 294, 295, 296 та 297 КАС України.

Суддя Н.В.Стрельнікова