Рішення № 85026097, 18.10.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2019 року м. Житомир справа № 240/10525/19

категорія 112030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у відмові призначити йому пенсію за віком із зниженим пенсійним віком як потерпілому від аварії на ЧАЕС категорії 3 - неправомірними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити йому пенсію за віком із зниженим пенсійним віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з моменту його звернення до відповідача.

В обґрунтування позову зазначає, що в період з 26.04.1986 по 09.10.1990 та з 15.11.2002 по цей час постійно був зареєстрований та проживав в м. Коростень Житомирської області, має посвідчення потерпілого від аварії на ЧАЕС серії "Б" № НОМЕР_1 від 18.04.2014 категорії 3, його страховий стаж складає більше 37 років, як наслідок позивач має право на зниження пенсійного віку.

Ухвалою від 20.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач надіслав письмовий відзив на позовну заяву (а.с. 27-28), в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що у позивача відсутня обов`язкова умова проживання (роботи) не менше трьох років у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993; крім того, відсутня обов`язкова умова проживання (роботи) позивача у зоні посиленого радіологічного контролю з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7), звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

За результатами розгляду заяви відповідач, листом від 10.09.2019 № 676/03.9 (а.с. 18) повідомив позивача про відмову в призначені пенсії з тих підстав, що з наданих позивачем документів не вбачається, що він постійно проживав (працював) з моменту аварії на ЧАЕС не менше 3-х років у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993.

Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон), особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на зменшення пенсійного віку на 3 роки* та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (абз. 5 п.2 ч. 1 ст. 55 Закону).

В п.2 ч. 1 ст. 55 Закону зазначено: "*Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період."

Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали або працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 роки не менше 3 років, при цьому така особа повинна була постійно проживати або постійно працювати у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Згідно абзацу 9 підпункту 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України N 22-1 від 25 листопада 2005 року (далі - Порядок), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року N 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Відповідно до частини третьої статті 65 Закону та пункту 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року N 51, посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом N 796-XII.

З огляду на вищезазначені норми Закону, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.

Належність позивача до особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи 3 категорії ніким не оспорювалась, а тому посвідчення (а.с.16) є чинним.

Слід зазначити, що стаття 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пов`язує право особи на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку з фактом постійного проживання або роботи на відповідній забрудненій території.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону, видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Наявність посвідчення без довідки, що підтверджує період проживання або роботу на забрудненій території не є достатньою підставою для визначення права на призначення пенсії із зменшенням віку.

Аналогічна позиція зазначена в Постанові Верховного Суду від 24.07.2018 по справі № 129/3151/16-а (К/9901/30229/18).

До заяви про призначення пенсії за віком позивачем була додана довідка КВЖРЕП № 1 від 22.07.2019 № 1077 (а.с.17), згідно якої ОСОБА_1 постійно проживав та був зареєстрований в м. Коростень, яке, згідно Постанови КМ України № 106 від 23.07.1991 віднесено до зони гарантованого добровільного відселення (3 зона), з 26.04.1986 по 09.10.1990, з 15.11.2002 по даний час.

Згідно із записами в трудових книжках ОСОБА_1 від 17.10.1990 № АТ-ІІІ 3 2071564 (а.с. 8-9), № АТ-VІ № 2610743 (а.с. 10-12) в період з 05.08.1982 по 15.06.1990 позивач служив в Радянській армії, при цьому в період з 05.08.1982 по 20.07.1986 навчався у Вільнюськму вищому командному училищі радіоелектроніки ППО.

Як вбачається з довідки військового комісаріату міста Томська від 02.08.2019 № 145 (а.с.13), військового квитка серії НОМЕР_2 , виданого 26.12.1990 Радянським РВК м. Томська (а.с.14-15), позивач з 05.08.1982 по 24.06.1990 проходив військову службу в Збройних Силах СРСР, а саме з 05.08.1982 по 20.07.1986 - курсант Вільнюського вищого командного училища радіоелектроніки ППО, а з 24.09.1986 по 24.07.1990 служив на посадах офіцерського складу. При цьому, відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 від 26.12.1990 (а.с.14зворот), службу на офіцерських посадах проходив з 20.07.1986.

Відповідно до записів у вказаному військовому квитку, ОСОБА_1 після закінчення військового навчального закладу проходив військову службу в 14 окремій армії ППО. Загальновідомим є той факт, що підрозділи 14 окремої армії ППО в 1986-1990 роках дислокувалась на території РРФСР та Казахської РСР.

Як вбачається з Положення про паспортну систему в СРСР, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 28.08.1974 № 677, яким в період проходження позивачем військової служби регулювався порядок прописки по місцю проживання громадян СРСР, без паспортів громадянина СРСР проживають військовослужбовці; документами, що посвідчують особу військовослужбовців є посвідчення особи та військові квитки, яки видаються командуванням військових частин та військових установ (п.1); громадяни підлягають у встановленому порядку прописці по місцю постійного проживання (п.6); військовослужбовцям, звільненим з рядів ЗС СРСР, паспорта можуть бути видані на підставі військових квитків (п.10); паспорта повинні бути здані громадянами при призові на військову службу - у військові комісаріати по місцю призову, а при зарахуванні у військово-учбові заклади - в ці учбові заклади для послідуючого направлення в ОВС (п.19); прописка здійснюється громадян, що мають паспорта, - по паспортах, а військовослужбовців, що проживають поза казармами, кораблями та суднами - по довідкам, виданим у встановленому порядку військовими частинами та військовими установами (п.22); особи, що призиваються на військову службу, підлягають виписці по отриманні ними повістки про прибуття на збірний пункт (п.30).

Тобто згідно вказаного Положення місце постійного проживання військовослужбовця відповідало його місцю служби і такий військовослужбовець не міг бути прописаний не за місцем служби.

Аналізуючи записи в трудових книжках, військовому квитку позивача, довідки військового комісаріату міста Томська від 02.08.2019 № 145 та приписи Положення про паспортну систему в СРСР, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , який в період з 05.08.1982 по 24.06.1990 був військовослужбовцем і проходив службу за межами Української РСР, не міг у вказаному періоді постійно проживати та бути прописаним (зареєстрованим) в м. Коростені, а тому інформація, зазначена в довідці КВЖРЕП № 1 від 22.07.2019 № 1077 (а.с.17), згідно якої ОСОБА_1 постійно проживав та був зареєстрований в м. Коростень з 26.04.1986 по 09.10.1990, не відповідає дійсності.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відмовляючи в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідач діяв відповідно до законодавства, а тому в задоволенні позову належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_3 ) до Головного Управління Пенсійного фонду України у Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код 13559341) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк