Рішення № 85025910, 18.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2019 року Справа № 160/8978/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Захарчук-Борисенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у м.Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в особі Центрально-Міського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

16.09.2019 ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в особі Центрально-Міського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком як матері особи інваліда з дитинства;

- скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.08.2018 за вих.№ п 13121-18 у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком як матері особи інваліда з дитинства;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком як матері інваліда з дитинства та виплатити нараховані суми пенсій не затребувані позивачем своєчасно, за минулий час не більш як 3 роки перед зверненням (13.08.2018) за одержанням пенсії у відповідності до п.3 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 10.08.2018 він звернувся із заявою про призначення трудової пенсії як матері інваліда з дитинства до Центрально-Міського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у відповідності до ч.3 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». 30.08.2018 позивач отримав відмову у призначення пенсії за віком, як матері інваліда з дитинства від 22.08.2018 за вих.№ п 13121-83 відповідно до якої зазначено, що згідно наданих позивачем копій документів право на призначення дострокової пенсії за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства відсутнє. Дану відмову позивачем було оскаржено, проте рішення про відмову у призначенні пенсії залишилось без змін. Згідно відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 26.10.2018 за вих.№25363/03-03/26 за результатами розгляду скарги позивача встановлено, що у разі надання підтверджуючих документів щодо визнання дитини позивача інвалідом до 6-річного віку, буде можливо повернутися до розгляду питання щодо визначення права про призначення пенсії відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Відповідно до рішення про результати розгляду скарги від 14.01.2019 вих.№28662/П-11 вирішено, шо наданими документами не підтверджується факт виховання до шестирічного віку дитини з інвалідністю (інвалідність підтверджено з 9 років) та дії Головного управління щодо відмови у призначенні пенсії є правомірними.

Позивач вважає такі дії та відмову органу Пенсійного фонду України протиправними, оскільки вони, на його думку, є незаконними, не обгрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, а тому звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2019 було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

08.10.2019 до суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на адміністративний позов, в якому останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з тим, що підстави для призначення та виплати ОСОБА_1 дострокової пенсії як матері інваліда з дитинства відсутні, оскільки донька позивача визнана інвалідом з дитинства у віці 9 років, а тому ОСОБА_1 мала б надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області висновок лікарсько-консультативної комісії про те, що її донька мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 17.11.1982 серії НОМЕР_1 .

Згідно копії витягів з актів огляду у МСЕК до довідки Сер. МСЕ – ДНА-01 №324320 та №360739, відповіді головного лікаря КЗ «Міська дитяча лікарня №1» вих. №214к від 17.12.2010 ОСОБА_2 визнано інвалідом з дитинства з діагнозом: цукровий діабет, інсулінозалежна форма згідно наказу №175 від 05.12.1991 у віці 9-ти років.

Відповідно до копії довідки управління соціального захисту населення від 19.08.2019 № 4898 ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті ради та допомоги не отримує.

Судом встановлено, що 13.08.2018 позивач звернувся до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через Центрально-Міський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) із заявою про призначення їй трудової пенсії як матері інваліда з дитинства пенсії у відповідності до ч.3 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Рішенням від 22.08.2018 № п 13121-18 «Про розгляд звернення» управлінням обслуговування громадян Центрально-Міського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу було відмовлено у призначенні пенсії як матері інваліда з дитинства, оскільки з наданих позивачем документів право на призначення дострокової пенсії за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства відсутнє. Окрім того, відповідачем у вищевказаній відмові зазначено, що позивачу необхідно звернутись до Центрально-Міського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та надати весь перелік документів, необхідних для призначення дострокової пенсії за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства, після чого буде визначено право на призначення пенсії.

Не погодившись із рішенням відповідача від 22.08.2018 № п13121-18 позивач 28.09.2018 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зі скаргою, в якій просив скасувати відмову у призначенні пенсії; призначити позивачці пенсію за віком як матері інваліда з дитинства; виплатити позивачці суми пенсії, що не були нею затребувані за минулі 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії.

Листом від 26.10.2018 №25363/03-03/26 «Про розгляд звернення» Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за результатами скарги позивача зазначено, що, зокрема, у разі надання підтверджуючих документів щодо визнання доньки позивача інвалідом до 6 - річного віку, буде можливо повернутися до розгляду питання щодо визначення права на призначення пенсії відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

07.12.2018 позивач звернувся до Пенсійного фонду України зі скаргою на рішенням відповідача від 22.08.2018 № п13121-18, в якій просив скасувати відмову у призначенні пенсії; призначити позивачці пенсію за віком як матері інваліда з дитинства; виплатити позивачці суми пенсії, що не були нею затребувані за минулі 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії.

Рішенням Пенсійного фонду України від 14.01.2019 №28662/П-11 рішення Головного управління від 22.08.2018 про відмову у призначенні пенсії залишено без змін, а скаргу ОСОБА_1 від 07.12.2018 – без задоволення.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо відмови в призначенні дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Таким чином, соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Згідно з абзацу 1 пункту 3 частини першої статті 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV; у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.

Аналізуючи наведені вище норми обов`язковими умовами, за наявності яких у жінки, яка є матір`ю інваліда з дитинства, з`являється право на призначення дострокової пенсії є: 1) досягнення жінкою 50 років; 2) наявність у неї стажу роботи не менше 15 років; 3) виховання інваліда з дитинства до шестирічного віку, якнайменше.

Відповідно до абзацу 11 підпункту 5 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю (при призначенні пенсії згідно з абзацом першим пункту 3 частини першої статті 115 Закону).

Пунктом 2.17 Порядку № 22-1 передбачено, що при призначенні пенсій жінкам, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, матерям осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, а також, у разі відсутності матері або за її згодою, чоловікам, які здійснювали виховання п`ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю, факт народження дитини встановлюється на підставі свідоцтва про народження, а її виховання до зазначеного віку - на підставі свідоцтва про народження чи паспорта дитини. У разі смерті дитини подається свідоцтво про смерть.

Згідно з пунктом 2.18 Порядку № 22-1, визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).

Таким чином, чинним законодавством розмежовано поняття інваліда з дитинства та дитини-інваліда. При цьому, в разі, якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства до досягнення вісімнадцятирічного віку.

Отже, необхідність подання висновку лікарсько-консультаційної комісії передбачено для тих інвалідів з дитинства, які визнані такими після досягнення вісімнадцятирічного віку.

При цьому, з наведених норм права вбачається, що законом не передбачена вимога про те, що сама інвалідність дитини інваліда з дитинства повинна настати саме до 6 років, також не передбачена вимога для призначення пенсії, як обов`язковість визнання дитини інвалідом до 6-ти річного віку. В законі визначена лише вимога про виховання такої дитини до шести років.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2019 року у справі № 216/2437/16-а (№ К/9901/20559/18) від 31 липня 2018 року у справі № 501/2838/16-а (№ К/9901/23238/18).

Судом встановлено, що на день звернення позивача до Центрально-Міського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення трудової пенсії як матері інваліда з дитинства за віком, ОСОБА_1 досягла 50 років та мала загальний стаж роботи понад 15 років. Вказані обставин відповідачем не заперечуються.

У даному випадку донька позивача була визнаною інвалідом з дитинства до досягнення вісімнадцятирічного віку, а саме у віці 9 років.

З огляду на це, відмова відповідача у призначенні пенсії з мотивів ненадання висновку лікарсько-консультаційної комісії є необґрунтованою.

Отже, враховуючи, що позивачем разом із заявою про призначення пенсії було надано медичний висновок, яким підтверджується, що інвалідність її доньки настала до виповнення вісімнадцятирічного віку, та з урахуванням подання позивачем всіх інших документів, передбачених Порядком № 22-1, суд дійшов висновку, що відповідач відмовляючи позивачеві у призначенні їй дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства діяв не на підставі норм чинного законодавства.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї та практику Суду як джерело права.

Зокрема, статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції кожній фізичній або юридичні особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В пунктах 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» від 01.06.2006 Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S. A. v. Belgium, рішення від 20 листопада 1995 року, серія А, № 332, с. 21, п. 31).

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити їй дострокову пенсію за віком та виплати суми пенсій не затребувані позивачем своєчасно, за минулий час не більш як 3 роки перед зверненням (13.08.2018) за одержанням пенсії, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

У пункті 5 Порядку № 22-1 зазначено, що днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

З матеріалів справи слідує, що заяву про призначення пенсії позивач подав 13.08.2018, звернувшись до Центрально-Міського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, за місцем проживання.

За таких обставин, позовна вимога у щодо призначення дострокової пенсії за віком, а саме з 13.08.2018 та виплати суми пенсій не затребувані позивачем своєчасно, за минулий час не більш як 3 роки перед зверненням (13.08.2018) за одержанням пенсії підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Керуючись статтями 14, 72-78, 90, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) в особі Центрально-Міського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян (50024, м.Кривий Ріг, вул.П.Калнишевського, 1-А) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком як матері особи інваліда з дитинства.

Скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.08.2018 за вих.№ п 13121-18 у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком як матері особи інваліда з дитинства.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком як матері інваліда з дитинства та виплатити нараховані суми пенсій не затребувані позивачем своєчасно, за минулий час не більш як 3 роки перед зверненням (13.08.2018) за одержанням пенсії у відповідності до п.3 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко