Рішення № 85025906, 18.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2019 року Справа № 160/7858/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення №154/03-08-2019 від 15.07.2019р., зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

14.08.2019р. ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань призначення та перерахунку пенсії №4 управління пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №154-03-08/2019 від 15.07.2019р. про не зарахування позивачеві до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи у ДП "Придніпровський завод кольорових металів" з 12.01.2004р. по 06.11.2008р. і про відмову позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати відповідача зарахувати позивачеві роботу на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 7 розряду у виробництві дорогоцінних металів ДП "Придніпровський завод кольорових металів" з 12.01.2004р. по 06.11.2008р. до пільгового стажу за Списком №2 та призначити позивачеві пенсію зі зменшенням пенсійного віку на 3 роки відповідно до ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням пільгового стажу 8 років 4 місяці 17 днів з 21.03.2019р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що, зокрема, в період з 07.02.2003р. по 06.11.2008р. він працював на Державному підприємстві «Придніпровський завод кольорових металів» на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 7 розряду у виробництві дорогоцінних металів із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2. В квітні 2018 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, до якої надав трудову книжку та довідку про підтвердження пільгового стажу роботи, проте отримав від відповідача рішення №154/03-08/2019 від 15.07.2019р. про відмову у призначенні такої пільгової пенсії за відсутності необхідного пільгового стажу роботи, у якому зазначено про не зарахування до пільгового стажу позивача за Списком №2 періоду його роботи з 12.01.2004р. по 06.11.2008р., оскільки за цей період підприємством не проведено атестацію робочого місця. Позивач вважає протиправним рішення пенсійного органу щодо відмови йому у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, а також і щодо не зарахування періоду його роботи з 12.01.2004р. по 06.11.2008р., оскільки в оспорюваний період позивач виконував роботу зі шкідливими і важкими умовами праці, передбачену Списком №2, після проведення підприємством атестації робочих місць 12.01.1999р., при цьому, умови роботи позивача в період з 12.01.2004р. по 06.11.2008р. порівняно з періодом до 12.01.2004р. не змінилися. Окрім того, позивач зазначає, що листом головного державного експерта області з умов праці Дніпропетровської області від 04.11.2008р. надано згоду на продовження терміну дії атестації в 1999 році (наказ №10 від 12.01.1999р.) до 01.06.2004р. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на рішення Європейського Суду з прав людини та постанову Верховного Суду України від 16.09.2014р. у справі №21-307а14.

Ухвалою суду від 19.08.2019р. було відкрито провадження у даній справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та, зокрема, зобов`язано відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.2).

06.09.2019р., на виконання вимог вказаної ухвали суду, від відповідача засобами електронного зв`язку надійшов письмовий відзив на позов, у якому останній просив відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог в повному обсязі посилаючись на те, що у зв`язку з відсутністю атестації робочих місць по підприємству, на якому працював позивач, період його роботи з 12.01.2004р. по 06.11.2008р. не зараховується до пільгового стажу роботи позивача за Списком №2. Відповідач вказує на те, що позивач не має права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах на день подання заяви про її призначення, оскільки у нього відсутній необхідний стаж роботи за Списком №2. (а.с.36-38).

Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається 18.10.2019р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за відсутності учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

25.04.2019р. ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, до якої позивачем були додані, зокрема, трудова книжка та довідки, які визначають право на пенсію на пільгових умовах №12, №К-565/03-09, №566, що підтверджується копіями відповідної заяви та розписки-повідомлення, наявними у справі (а.с.27,45).

Рішенням №154/03-08/2019 від 15.07.2019р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у зв`язку з відсутністю у позивача необхідного пільгового стажу роботи, при цьому, у даному рішенні зазначено про не зарахування до пільгового стажу позивача за Списком №2 періоду його роботи з 12.01.2004р. по 06.11.2008р., оскільки за цей період підприємством не проведено атестацію робочого місця, що підтверджується копією відповідного рішення (а.с.16,65).

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача з рішенням відповідача №154-03-08/2019 від 15.07.2019р. про не зарахування позивачеві до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи у ДП "Придніпровський завод кольорових металів" з 12.01.2004р. по 06.11.2008р. і про відмову позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах через несвоєчасно проведену роботодавцем атестацію робочих місць згідно до Порядку проведення атестації.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача №154-03-08/2019 від 15.07.2019р. про не зарахування позивачеві до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи у ДП "Придніпровський завод кольорових металів" з 12.01.2004р. по 06.11.2008р. і про відмову позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, зобов`язання відповідача зарахувати позивачеві роботу на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 7 розряду у виробництві дорогоцінних металів ДП "Придніпровський завод кольорових металів" з 12.01.2004р. по 06.11.2008р. до пільгового стажу за Списком №2 та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 25.04.2019р. та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України, виходячи з наступного.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058) встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Пунктом 3 "Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України за № 383 від 18.11.2005р., передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

При цьому, згідно п.2 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005р. №383 “Про затвердження порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах”, під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу.

Відповідно до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що чоловіки мають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058 після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, передбачених Списком №2, та за умови повного робочого дня на відповідних роботах, але не менше 80% робочого часу, при цьому, за відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 12.01.2004р. по 06.11.2008р. позивач працював повний робочий день на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 7 розряду у виробництві дорогоцінних металів ДП "Придніпровський завод кольорових металів", що підтверджується копією трудової книжки позивача, копією довідки ДП "Придніпровський завод кольорових металів" №12 від 13.07.2015р., копією архівної довідки Кам`янської міської ради №К-563/03-09 від 18.04.2019р. наявними в матеріалах справи (а.с.12-15,17,49-52,54,56).

Вказаний період не було зараховано відповідачем до пільгового стажу позивача за Списком №2 з підстав відсутності проведення у вказаний період атестації робочих місць на підприємстві, на якому працював позивач, що підтверджується копіями рішення відповідача №154-03-08/2019 від 15.07.2019р. та розрахунку стажу, наявними у справі (а.с.16,44-зворот).

Відповідно до п. 1, 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. № 442 (далі - Порядок №442), атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Пунктом 6 Порядку №442 встановлено, що атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Згідно з п.10 Порядку № 442 результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків N 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Пунктом 4 Порядку № 442 передбачено, що атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Основна мета атестації, як випливає із зазначеного, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.08.2000 № 205 затверджено Роз`яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці в окремих випадках, в якому зазначено, що в окремих випадках за скрутного фінансово-економічного стану, що склався на підприємстві з незалежних від нього причин, для проведення атестації робочих місць, де не сталися докорінні зміни умов і характеру праці у зв`язку з впровадженням нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, реконструкцією існуючих об`єктів, приміщень тощо, можливе використання результатів санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, отриманих під час попередньої атестації, за умови реалізації технічних і організаційних заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників за результатами попередньої атестації робочих місць і дотримання всіх інших вимог вищезазначеного Порядку.

При цьому, має бути затверджений наказом по підприємству за узгодженням з місцевою державною експертизою умов праці, головним державним санітарним лікарем, відповідно, Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, водного, залізничного, повітряного транспорту, об`єктів, що мають особливий режим роботи, та з виборним органом профспілкової організації і уповноваженим трудового колективу підприємства з питань охорони праці план-графік проведення атестації цих робочих місць у повному обсязі при поліпшенні фінансово-економічного стану підприємства, але не пізніше як через рік, за рахунок фонду охорони праці або інших коштів підприємства.

Так, в матеріалах справи наявні копії Переліку робочих місць, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення по підприємству ГП «ПЗЦМ» від грудня 1998 року та наказу по ДП "Придніпровський завод кольорових металів" про результати атестації робочих місць з умов праці №10 від 12.01.1999р. (період дії по 11.01.2004р.), згідно якого, зокрема, проведено атестацію робочого місця позивача за Списком №2 (а.с.19,22-24,57).

При цьому, в матеріалах справи міститься копія листа Головного державного експерта області з умов праці №003/07-1-388 від 04.11.2008р. про продовження терміну дії раніше проведеної атестації робочих місць за умовами праці, яким продовжено термін дії атестації робочих місць за умовами праці (згідно наказу №10 від 12.01.1999р.) до 01.06.2004р. (а.с.18,61).

Окрім того, згідно наявної в матеріалах справи копії картки умов праці по професії (посаді) електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування, вказана професія атестована згідно пільгового пенсійного забезпечення за Списком №2 за показниками шкідливих факторів, працівники, які працюють на даній посаді мають такі пільги і компенсації, а саме: пенсійне забезпечення за Списком №2, додаткова відпустка – 4, інші – молоко та запропоновано до оплати праці – 8% (а.с.20-21,58-61).

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, надані суду докази та встановлені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що за умови наявності у пенсійного органу вищезазначених доказів на підтвердження продовження дії атестації робочого місця позивача за Списком №2 у період до 01.06.2004р., а також і з урахуванням того, що якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації, відповідачем безпідставно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку із не зарахуванням періоду роботи позивача з 12.01.2004р. по 06.11.2008р. на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 7 розряду у виробництві дорогоцінних металів ДП "Придніпровський завод кольорових металів" до пільгового стажу за Списком №2.

При цьому, слід зазначити, що наявність атестації робочого місця не може бути визначальною обставиною, яка обумовлює право позивача на пільгову пенсію, зважаючи на наявність записів у трудовій книжці, які підтверджують факт роботи позивача на посаді, яка передбачена Списком №2 та характер роботи, яка дає підстави для призначення пільгової пенсії.

Вказаний висновок узгоджується і з висновками Верховного Суду, викладеними у його постанові від 12.07.2019р. у справі №348/2182/16-а.

Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність прийняття відповідачем рішення №154-03-08/2019 від 15.07.2019р. про не зарахування позивачеві до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи у ДП "Придніпровський завод кольорових металів" з 12.01.2004р. по 06.11.2008р. і про відмову позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням норм вищенаведеного законодавства, обставин встановлених судом та з урахуванням правової позиції Верховного Суду, яка наведена вище та не спростована відповідачем жодними доказами.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність прийняття пенсійним органом рішення №154-03-08/2019 від 15.07.2019р. про не зарахування позивачеві до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи у ДП "Придніпровський завод кольорових металів" з 12.01.2004р. по 06.11.2008р. і про відмову позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи оспорюване рішення про відмову у призначенні позивачеві пільгової пенсії за Списком №2 у зв`язку із не зарахуванням до пільгового стажу позивача за Списком №2 періоду його роботи з 12.01.2004р. по 06.11.2008р., діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи оспорюване рішення №154-03-08/2019 від 15.07.2019р. про не зарахування позивачеві до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи у ДП "Придніпровський завод кольорових металів" з 12.01.2004р. по 06.11.2008р. і про відмову позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, порушив права позивача на пенсійне забезпечення, які підлягають судовому захисту шляхом визнання такого рішення протиправним та його скасування, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача у вказаній частині підлягають задоволенню.

Також і підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача зарахувати позивачеві роботу на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 7 розряду у виробництві дорогоцінних металів ДП "Придніпровський завод кольорових металів" з 12.01.2004р. по 06.11.2008р. до пільгового стажу за Списком №2 з урахуванням того, що судом встановлено протиправність рішення відповідача №154-03-08/2019 від 15.07.2019р., зокрема, щодо не зарахування до пільгового стажу роботи позивача вказаного періоду, а тому належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі “Чуйкіна проти України” констатував: “ 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд”, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції – гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення” спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі – провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача зарахувати позивачеві роботу на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 7 розряду у виробництві дорогоцінних металів ДП "Придніпровський завод кольорових металів" з 12.01.2004р. по 06.11.2008р. до пільгового стажу за Списком №2, що є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача призначити позивачеві пенсію зі зменшенням пенсійного віку на 3 роки відповідно до ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням пільгового стажу 8 років 4 місяці 17 днів з 21.03.2019р., оскільки адміністративний суд не наділений повноваженнями спонукати суб`єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, у такому випадку, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки суду, наведеної у такому судовому рішенні, з урахуванням повноважень адміністративного суду, визначених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що найбільш ефективний із можливих способів захисту порушеного права за умови визнання протиправним та скасування рішення відповідача №154-03-08/2019 від 15.07.2019р. про не зарахування позивачеві до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи у ДП "Придніпровський завод кольорових металів" з 12.01.2004р. по 06.11.2008р. і про відмову позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов`язання відповідача зарахувати вказаний періоди до пільгового стажу позивача за Списком №2, є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 25.04.2019р. та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України.

За викладених обставин, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно квитанції №0.0.1229983677.1 від 04.01.2019р. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 512 грн. 27 коп. (768,40 грн./3*2) (а.с.3).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення №154/03-08-2019 від 15.07.2019р., зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №154-03-08/2019 від 15.07.2019р. про не зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 періоду його роботи у ДП "Придніпровський завод кольорових металів" з 12.01.2004р. по 06.11.2008р. і про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 -т Конституції, 61-9, РНОКПП НОМЕР_1 ) роботу на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 7 розряду у виробництві дорогоцінних металів ДП "Придніпровський завод кольорових металів" з 12.01.2004р. по 06.11.2008р. до пільгового стажу за Списком №2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 -т Конституції, АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 25.04.2019р. та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 -т Конституції, АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) – судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 512 грн. 27 коп. (п`ятсот дванадцять грн. 27 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва