Рішення № 85025893, 25.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2019 року Справа № 160/3028/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

при секретарі судового засідання Ткач Л.А.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Кареніної Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

03.04.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) з позовом до Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (далі – відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 03.10.2018 року Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 у садівничому товаристві “Сонячний-2” ОСОБА_1 для ведення садівництва;

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 у садівничому товаристві “Сонячний-2” ОСОБА_1 для ведення садівництва;

- зобов`язати Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради нанести на Генеральний план міста Дніпра земельну ділянку № 139 у садівничому товаристві “Сонячний-2”, як землі садівничих товариств.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 18.07.2018 року втретє звернувся до голови Дніпропетровської міської ради з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 у садівничому товаристві “Сонячний-2”, якою позивач та члени його родини користуються майже 30 років, для ведення садівництва. Проте, рішенням від 03.10.2018 року відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 у садівничому товаристві “Сонячний-2” ОСОБА_1 для ведення садівництва, чим порушено норми Конституції України та Земельного кодексу України. Позивач посилається на те, що мотиви відмови – використання земельної ділянки для ведення садівництва на зазначеній території не відповідає вимогам чинної містобудівної документації, оскільки така територія належить до земель лісопарків та гідропарків, - є безпідставними, з огляду на те, що така земельна ділянка була отримана в користування дружиною позивача, як членом садівничого товариства “Сонячний-2”. Оскільки такі дії, на думку позивача, спрямовані на перешкоджання його права на отримання дозволу на розробку проекта землеустрою та є протиправними, звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 08.04.2019 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

У встановлений судом строк, відповідач заперечуючи проти позову, надав свій відзив на позов, який долучений до матеріалів справи. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначив, що не погоджується з позовними вимогами та вважає їх необґрунтованими, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка знаходиться на території лісопарків, гідропарків та відповідно до вимог чинного законодавства України земельні ділянки, які мають статус лісопарків, належать до земель загального користування населених пунктів, та повинні використовуватись виключно для масового відпочинку населення і не можуть передаватись у приватну власність.

03.06.2019 року позивачем подано до суду відзив на позов, в якому посилається на те, що надані відповідачем графічні матеріали мають схематичний вигляд, різні зони не мають чітких кордонів. Також вказує, що надані ним графічні матеріали з сайту «Публічна кадастрова карта України» є загальнодоступним джерелом, законодавчо не визначено, що землі садових ділянок садівничих товариств відносяться до елементів благоустрою загального користування. Крім того, зазначає, що спірна земельна ділянка була передана у 1997 році рішенням міської ради садівничому товариству “Сонячний-2”. Крім того, доводи відповідача ґрунтуються на генеральному плані міста, де спірна земельна ділянка зображена схематично, без проведення зонінгу та деталізації плану, з огляду на що сформовано невірний висновок щодо належності такої земельної ділянки до території лісопарків, гідропарків.

Позивач вимоги позовної заяви підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача вимоги позову не визнав, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали, справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської районної ради депутатів № 57 від 28.01.1985 року передано Садівничому товариству «Сонячний-2» земельні ділянки площею 8,1 га за рахунок земель державного фонду міста. Також, пунктом 2 вказаного рішення передбачено, що у зв`язку з обмеженою кількістю вільних земель в місті, земельні ділянки розподілити по 0,04 га для кожного члена садівничого товариства.

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів № 296 від 30.05.1986 року «Про відвід земельної ділянки виробничому об`єднанню з випуску важких пресів під колективні сади замість знесених» вирішено виділити виробничому об`єднанню з випуску важких пресів земельну ділянку площею 7,5 га за рахунок земель державного фонду, розташовану в балці «Білій». Також, пунктом 2 вказаного рішення передбачено, що у зв`язку з обмеженою кількістю вільних земель в місті, земельні ділянки розподілити по 0,04 га для кожного члена садівничого товариства.

Згідно державного акту на право користування землею серія та номер Б № 009562 від 1986 року, виконавчим комітетом Дніпропетровської районної (міської) Ради депутатів трудящих за землекористувачем - Заводом важких пресів – закріплено в безстрокове і безоплатне користування 7,5 га землі в межах згідно з планом землекористування. Земля передана для розташування Садівничого товариства «Сонячний-2».

Вказаний акт зареєстрований в Книзі записів державних актів та право користування землею за № 119.

Листом ВАТ «Дніпропрес» від 31.10.1997 року № 72/2192, скерованим міському голові ОСОБА_2 , надано згоду на передачу у приватну власність членам Садівничого товариства «Сонячний-2» земельної ділянки площею 7,5 га в балці «Білій» АДРЕСА_1 району АДРЕСА_2 . АДРЕСА_3 , на якій розташоване Садівниче товариство «Сонячний-2».

Згідно довідки голови правління Садівничого товариства «Сонячний-2» Романова В.А. № 8 від 01.07.2018 року та даних членської книжки № 139, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , є членами Садівничого товариства «Сонячний-2», користуються земельною ділянкою № НОМЕР_1 розміром 0,10 га з 1990 року та здійснюють відповідно плану – членські внески.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 18.07.2018 року звернувся до Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для садівництва орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована в Новокодакському районі за адресою: АДРЕСА_4

Листом від 03.10.2018 року № 8/7-2860 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що відповідно до встановленого порядку департаментом було направлено запит з графічними матеріалами місця розташування земельної ділянки до Головного архітектурно-планувального управління щодо відповідності містобудівним вимогам та можливості відведення запитуваної земельної ділянки для садівництва. Відповідно до листа ГоловАПУ від 31.08.2018 року № 4/16-2389 за матеріалами генерального плану розвитку міста зазначена земельна ділянка знаходиться на території лісопарків, гідропарків. Використання земельної ділянки для ведення садівництва на зазначеній території не відповідає вимогам чинної містобудівної документації. Враховуючи вищезазначене подальший розгляд питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 для садівництва в СТ « АДРЕСА_5 -2» не можливий.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі по тексту - ЗК України) та Законом України «Про землеустрій».

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України та цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Приписи ч. 2 ст. 4 Земельного кодексу України визначають, що завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Згідно ч. ч. 1, 4, 5, 6 ст. 35 Земельного кодексу України громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

До земель загального користування садівницького товариства належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування. Землі загального користування садівницького товариства безоплатно передаються йому у власність за клопотанням вищого органу управління товариства до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на підставі документації із землеустрою, за якою здійснювалося формування земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Приватизація земельної ділянки громадянином - членом садівницького товариства здійснюється без згоди на те інших членів цього товариства.

Використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ч. ч. 3-4 ст. 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Отже, законодавцем гарантовано право безоплатної передачі земельної ділянки громадянину у власність, зокрема, у межах норм безоплатної приватизації, порядок проведення якої регламентовано положеннями ст. 118 Земельного кодексу України.

Так, згідно ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

При цьому, суд звертає увагу на те, що у частині 7 ст. 118 Земельного кодексу України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту. Водночас, у ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.

Із наведених вище норм Земельного Кодексу України вбачається, що підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року у справі № 21-358а13 та в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17, від 21 серпня 2018 року у справі №820/2303/17.

Судом встановлено зі змісту листа від 03.10.2018 року № 8/7-2860, що фактично Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради клопотання ОСОБА_1 від 18.07.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 у садівничому товаристві “Сонячний -2” не вирішено, а лише повідомлено про неможливість розгляду питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 для садівництва в СТ « АДРЕСА_5 -2».

Згідно з вимогами Типової інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55, службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами, як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи тощо.

Отже, положеннями вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань у межах повноважень місцевий орган виконавчої влади має видавати відповідне рішення. При цьому, листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.

Таким чином, волевиявлення Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, наведене у листі від 03.10.2018 року № 8/7-2860, мало бути оформлено відповідним рішенням.

Також, суд звертає увагу на те, що Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому, зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Відповідач, відмовляючи позивачу в наданні дозволу, має обґрунтувати підстави такої відмови, передбачені ст.118 Земельного Кодексу України, оскільки вказані норми статті 118 Земельного кодексу України не містить такої підстави для відмови органом у наданні відповідного дозволу як то погодження землевласника, книжки садовода, яка підтверджує членство у садівничому кооперативі, підтверджуючих матеріалів щодо прийняття рішення сільською радою про передачу у власність земельної ділянки, що планується до відведення, тощо.

Так, суд звертає увагу на те , що згідно даних сайту «Публічна кадастрова карта», наданих позивачем, земельна ділянка (кадастровий номер 1210100000:08:549:0074), що розташована поряд зі спірною земельною ділянкою, має цільове призначення: для індивідуального садівництва.

Крім того, у рішенні виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів № 296 від 30.05.1986 року «Про відвід земельної ділянки виробничому об`єднанню з випуску важких пресів під колективні сади замість знесених» спірна земельна ділянка визначена як землі державного фонду, які розташовані в балці «Білій», а також погоджено передачу у приватну власність членам Садівничого товариства «Сонячний-2» земельної ділянки площею 7,5 га в балці «Білій» Ленінського району АДРЕСА_2 . АДРЕСА_3 , на якій розташоване Садівниче товариство «Сонячний-2».

Суд вказує, що відповідне рішення про зміну цільового призначення або встановлення цільового призначення спірній земельній ділянці «землі лісопарків, гідропарків», відповідачем до суду не надано.

Також, суд акцентує увагу, що відповідач посилається на дані генерального плану міста, проте з наданого витягу неможливо встановити джерело походження, масштаб та будь-які інші дані, які надавали б змогу ідентифікувати даний генеральний план та встановити його відповідність.

Окрім того, судом враховано, що рішенням Дніпропетровської міської ради № 191/32 від 23.05.2018 року «Про надання громадянам дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення садівництва у м.Дніпрі» надано громадянам дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення садівництва у м.Дніпрі, а саме: у межах садівничого товариство «Сонячний-2» (№№ ділянок 109, 131, 69, 41, 89, 90, 94, 88, 10 та 91), у тому числі ОСОБА_3 .

У судовому засіданні 09.09.2019 року було допитано свідка - начальника відділу забудови Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради ОСОБА_4 , який пояснив, що на запит департаменту було підготовлено відповідь, згідно якої за діючим генеральним планом міста запитувана ОСОБА_1 територія не знаходиться в зоні садівничих товариств, а розташована в зоні зелених насаджень загального користування, лісопарків та гідропарків. Вказав, що за останні роки відбувалась зміна у законодавстві та у певний період часу з 2012 - 2014 роки не було необхідності погоджувати приватизацію земельної ділянки з Головним архітектурно-планувальним управлінням, тобто була спрощена процедура приватизації земельної ділянки. Також пояснив, що до розроблення та затвердження генерального плану та проведення зонування не має відношення.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд зазначає , що підстави для неможливості розгляду по суті клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва в листі від 03.10.2018 року № 8/7-2860 не вказані, жодним чином не вмотивовані.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, обґрунтовує підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у зв`язку з тим, що за матеріалами генерального плану розвитку міста зазначена земельна ділянка знаходиться на території лісопарків, гідропарків, але доказів того, що цільове використання такої земельної ділянки було змінено до суду не надає.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в пункті 53 рішення по праві «Серявін та інші проти України», «…ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», «49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року)».

Визначення мотивів та обґрунтувань є обов`язком органу при винесенні рішення, будь-які наступні обґрунтування щодо наявності тієї чи іншої підстави для прийняття оскаржуваного рішення не може бути прийнято судом , оскільки відсутні докази, що саме з цієї підстави прийнято таке рішення.

Такі дії відповідача не узгоджується як з вимогами ст. 8 Конституції України в частині принципу правової визначеності як невід`ємної складової принципу верховенства права, так і з вимогами ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України в частині дотримання законодавчо визначеного способу реалізації владних управлінських функцій.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог та визнання бездіяльності Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради щодо не належного розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 у садівничому товаристві “Сонячний-2” та не прийняття рішення, протиправною.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Крім того, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради у спірних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень, який Земельним кодексом України та законами України наділений повноваженнями вирішувати питання щодо розпорядження земель міста Дніпра, відповідно до закону. Вказані повноваження є дискреційними.

В даному випадку питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою віднесено до компетенції відповідача - Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради та приймається ним на основі адміністративного розсуду. У зв`язку з чим, суд зобов`язує Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 у садівничому товаристві “Сонячний -2” та прийняти рішення у порядку, встановленому законодавством з урахуванням висновків суду у цій справі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 768,40 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № N1DVQ7213 від 03.04.2019 року.

У зв`язку з частковим задоволенням позовної заяви, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду, підлягає стягненню з Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 384,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради щодо не належного розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 у садівничому товаристві «Сонячний-2» та не прийняття рішення у порядку, протиправною.

Зобов`язати Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 у садівничому товаристві «Сонячний-2» та прийняти рішення у порядку, встановленому законодавством з урахуванням висновків суду у цій справі.

У іншій частині позовних вимог - відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири гривні 20 копiйок) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (адреса: м. Дніпро, 49000, пр-т. Дмитра Яворницького, буд. 75; код ЄДРПОУ 37454258).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 07 жовтня 2019 року.

Суддя І.О. Лозицька