Рішення № 85025807, 30.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2019 року Справа № 160/8230/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віхрової В.С., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

27.08.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі – позивач) до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (надалі – відповідач), в якій позивач просить:

- визнати рішення відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 13 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 1289 від 11.07.2018 р. протиправним та скасувати;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області включити періоди роботи з 01.04.1997 р. по 20.04.1998 р. у ПП ОСОБА_2 та з 21.04.1998 р. по 18.12.2002 р. у ПП ОСОБА_3 до ОСОБА_1 загального трудового та страхового стажу і призначити пенсію з 18.05.2018 р.

В обґрунтування позовних позивач вказує, що вважає рішення відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 13 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 1289 від 11.07.2018 р. про відмову у включенні до стажу роботи періоди роботи з 01.04.1997 р. по 20.04.1998 р. у ПП ОСОБА_2 та з 21.04.1998 р. по 18.12.2002 р. у ПП ОСОБА_3 та у подальшому у відмові у призначенні пенсії, - протиправними. Вимога, щодо реєстрації трудових договорів у державній службі зайнятості з`явилася у законодавстві лише 24.12.1999 р., з моменту прийняття змін до ст. 24 Кодексу законів про працю України. В укладанні трудових договорів 01.04.1997 р. з ПП ОСОБА_2 , а також 21.04.1998 р. з ПП ОСОБА_3 ніяких сторонніх організацій не брало участі. Для підтвердження стажу роботи до органу пенсійного фонду були надані примірники трудових договорів від 01.04.1997 р. та від 21.04.1998 р. відповідно. Ці трудові договори є оригіналами і є підтвердженням роботи у цих приватних підприємців і стажу роботи за вказаний у договорах період часу. Інформацію стосовно сплати податків і зборів, що діяли на час дії трудових договорів, приватними підприємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у тому числі й на загальнодержавне соціальне страхування, на думку позивача, відповідач може отримати за власними запитами з інших відділів Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, державній фіскальній службі, центрі зайнятості та інших державних органах. Крім того, позивач вказує про наявність довідок, виданих підприємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про нараховані доходи та утримані податки та збори, які органом пенсійного фонду не були враховані.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/8230/19 передана на розгляд судді Віхровій В.С.

Частиною 2 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач – заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч.1 ст. 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2019 р. позовна заява прийнята до розгляду та відкрито спрощене провадження без виклику учасників справи.

26.09.2019 р. через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач повідомив про незгоду з позовними вимогами, оскільки вважає, що обрахований загальний стаж позивача є недостатнім для призначення пенсії за віком. Спірними є періоди роботи ОСОБА_1 з 01.04.1997 по 20.04.1998 роки згідно трудового договору б/н від 01.04.1997 року у Приватного підприємця ОСОБА_2 та з 21.04.1998 по 18.12.2002 роки згідно трудового договору б/н від 21.04.1998 року у Приватного підприємця ОСОБА_3 , оскільки записи в трудовій книжці про звільнення з роботи не засвідчені підписами керівників підприємств або спеціально уповноваженою ними особою, що порушує п. 4-1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 року.

Крім того, при перевірці документів наданих позивачем, а саме довідок про нарахування заробітної плати, виданих ПП ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_2 було виявлено ряд неточностей, які не збігаються з інформацією, яка зберігається в системі персоніфікованого обліку в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Також, відповідач вважає, що ОСОБА_3 пропущено шестимісячний строк звернення до суду, оскільки позивач була повідомлена про прийняття оскаржуваного рішення про що вона, серед іншого, зазначає в своїй позовній заяві та вже 18.08.2018 року направила скаргу до Головного управління про скасування такого рішення. Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу відповідач вказує, що позивачем не надано жодного належного доказу на підтвердження понесення таких витрат.

30.09.2019 р. засобами електронного зв`язку на виконання вимог суду надійшла копія пенсійної справи ОСОБА_1 .

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (надалі – Закон №1058).

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058 ).

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Положенням статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону № 1788-XII визначені види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Судом встановлено, що 18.05.2018 р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та наступними копіями документів: трудова книжка НОМЕР_1 (дата заповнення 22.05.1980 року), трудова книжка НОМЕР_2 (дата заповнення 08.01.1982 року), диплом НОМЕР_3 від 06.03.1980 року, свідоцтво про народження дитини №2622/1984 від 22.01.1985 року, трудовий договір б/н від 01.04.1997 року та трудовий договір б/н від 21.04.1998 року.

За результатами розгляду поданого пакету документів 11.07.2018 р. відділ з питань призначення та перерахунків пенсій № 13 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виніс рішення №186/03-17/27 про відмову у призначенні пенсії.

Загальний стаж позивача обраховано у розмірі 23 роки 1 місяць 10 днів, якого недостатньо для призначення пенсії станом на 18.05.2018 р. Розрахунок було здійснено без урахування періодів роботи з 01.04.1997 по 20.04.1998 роки у Приватного підприємця ОСОБА_2 та з 21.04.1998 по 18.12.2002 роки у Приватного підприємця ОСОБА_3 через відсутність підтвердження стажу роботи.

Не погоджуючись з такими висновками органу пенсійного фонду, позивачем 04.09.2018 р. було подано скаргу до ГУ ПФУ а Дніпропетровській області, за результатами розгляду якої заявнику роз`яснено порядок та процедуру призначення пенсії, а саме зазначено: згідно із записами трудової книжки, з 01.04.1997 по 20.04.1998 заявник працювала продавцем у ПП ОСОБА_2 , з 21.04.1998 по 31.03.2001, травень 2001 року, з 01.01.2001 по 18.12.2002 у ПП ОСОБА_3 В індивідуальних відомостях про застраховану особу наявна інформація про заробітну плану за період роботи у ПП ОСОБА_3 з січня 1999 року по березень 2001 року, травень 2001 року, з жовтня 2001 року по грудень 2002 року. Зазначені періоди зараховано до стажу. За наданими документами загальний стаж становить 24 роки 1 місяць 10 днів. Таким чином, право на призначення пенсії відсутнє. Згідно із відомістю з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 02.08.2018 № 4968/10, яка видана Нікопольською ОДШ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, вказана інформація щодо отримуваного заявником доходу та перерахованого податку щокварталу з 1 кварталу 1998 року по 4 квартал 2002 року. З метою підтвердження факту роботи за сплати страхових внесків за період роботи заявника у ПП ОСОБА_2 та ПП Ігнатенко ОСОБА_4 , відділом з питань призначення та перерахунків пенсій № 13 відповідні трудові договори передано до відділу контрольно - перевірочної роботи для проведення перевірки. Таким чином, після проведення перевірки буде можливо повернутися до питання визначення права на призначення пенсії.

Отже, спірним при вирішенні даної справи є обрахунок загального стажу позивачу станом на дату звернення з урахуванням періодів роботи з 01.04.1997 р. по 20.04.1998 р. та 21.04.1998 р. по 18.12.2002 р.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон №1788-XII), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно ст. 7 Закону №1788-XII, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Статтею 12 Закону №1788-XII встановлено, що право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 56 Закону №1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Згідно з п. "а" ч. 3 ст. 56 Закону №1788-XII, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Статтею 62 Закону №1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок № 637).

Відповідно до п. 1-2 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Порядок ведення трудових книжок працівників регулює Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників затверджена наказом Міністерства праці № 58 від 29.07.1993.

Відповідно до п.2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць - двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

При зверненні позивача з метою оформлення пенсії були надані копії трудової книжки НОМЕР_1 , трудової книжки НОМЕР_2 , диплом НОМЕР_3 від 06.03.1980 року, свідоцтво про народження дитини №2622/1984 від22.01.1985 року, трудовий договір б/н від 01.04.1997 року та трудовий договір б/н від21.04.1998року.

У наданих трудових книжках зазначені періоди роботи позивача:

з 01.04.1997 по 20.04.1998 роки згідно трудового договору б/н від 01.04.1997 року у приватного підприємця ОСОБА_2

з 21.04.1998 по 18.12.2002 роки згідно трудового договору б/н від 21.04.1998 року у приватного підприємця Ігнатенко ОСОБА_4 ,

Судом встановлено, що записи в трудовій книжці про звільнення з роботи не засвідчені підписами керівників підприємств або спеціально уповноваженою ними особою, що порушує п. 4-1 Інструкції №58.

В системі персоніфікованого обліку в індивідуальних відомостях про застраховану особу наявна інформація про заробітну плату позивача у ПП ОСОБА_3 за періоди з січня 1999 року по березень 2001 року, травень 2001 року, з жовтня 2001 року по грудень 2002 року (підтверджується довідкою форми ОК-5). Зазначені періоди роботи зараховані до загального трудового стажу ОСОБА_1 .

При перевірці документів наданих Позивачем, а саме довідок про нарахування заробітної плати виданої ПП ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_2 було виявлено ряд неточностей, які не збігаються з інформацією, яка зберігається в системі персоніфікованого обліку в індивідуальних відомостях про застраховану особу, а саме:

Періоди роботи, які зазначені в довідці б/н від 18.12.2002 року про заробітну плату , яка видана ПП ОСОБА_3 , не збігаються з записами в трудовій книжці з індивідуальними відомостями про застраховану особу та з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, а саме позивач не працювала в 1-му кварталі 1998 року у приватного підприємця ОСОБА_3 і відповідно не могла отримувати заробітну плату, так як договір укладений тільки з 21.04.1998 року..

Також, згідно відомості Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків виданої Марганецьким відділенням Нікопольської ОДНІ ГУ ДФС у Дніпропетровської області та довідки ОК-5 з системи персоніфікованого обліку відсутнє нарахування заробітної плати за квітень, червень 2001 року та третій квартал 2001 року, натомість в довідці про заробітну плату виданої ПП ОСОБА_3 . зазначено нарахування заробітної плати за вищевказані місяці.

Що стосується довідки про нарахування заробітної плати за період роботи у ПП ОСОБА_2 то в ній зазначено, що позивач працювала у 1-му кварталі 1997, ІІ-му кварталі 1997, ІІІ-му кварталі 1997, ІV-му кварталі 1998 року, але це не відповідає дійсності, так як згідно записів трудової книжки позивач прийнята на роботу з 01.04.1997 по 20.04.1998 року.

Суми заробітної плати зазначені в довідках також не співпадають з даними заробітної плати, які зазначені в відомостях.

З метою підтвердження факту роботи ОСОБА_1 у ПП ОСОБА_2 та ПП Ігнатенко ОСОБА_4 , було надано розпорядження щодо здійснення перевірки трудових договорів відділом контрольно-перевірочної роботи №6 управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю Головного управління ПФУ в Дніпропетровської області.

Згідно відповіді відділу контрольно-перевірочної роботи №6 управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю Головного управління ПФУ в Дніпропетровської області, перевірку здійснити не було можливим, оскільки приватні підприємці зняті з обліку як фізичні особи-підприємці (ліквідовані).

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 № 793 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" від 12 серпня 1993 року, а саме абзацом другим пункту 4 передбачено, що періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування з 01.01.1998 по 31.12.2003 зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності.

Згідно змісту відповіді ГУ ПФУ в Дніпропетровській області № 5114/І-09 від 23.07.2019 року, позивачу було рекомендовано надати таку довідку для визначення права на призначення пенсії за віком.

Проте, докази її (їх) надання позивачем в матеріалах справи відсутні.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що матеріали справи не містять достатніх та належних доказів роботи позивача у спірні періоди в ПП ОСОБА_3 , ПП ОСОБА_2 Жодні письмові докази спірні періоди роботи не підтверджують.

Обґрунтувань наявних розбіжностей в системі персоніфікованого обліку, в індивідуальних відомостях про застраховану особу із записами у трудових книжках суду не наведено.

Отже, відповідачем обраховано стаж на підставі наявних документів, що становить 24 роки 1 місяць 10 днів, та є недостатнім для призначення пенсії за віком. Оскільки відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 01.01.2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу: - з 01.01.2018 по 31.12.2018 року — не менше 25 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: -58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.

За наведених обставин у сукупності, враховуючи відсутність даних для обчислення страхового стажу для призначення пенсії за віком, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат за наслідками розгляду даної справи не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 132, 139, 240-246, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Розподіл судових витрат за наслідками розгляду даної справи не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) В.С. Віхрова

Рішення не набрало законної сили 30.09.19

Суддя В.С. Віхрова

Згідно з оригіналом

Помічник судді Ю.Ю. Ковтун