Рішення № 85025772, 02.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 49089 м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, (веб адреса сторінки на офіційному веб –порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://adm.dp.court.gov.ua)

02 жовтня 2019 року Справа № 160/7300/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Жукової Є.О.,

при секретарі судового засідання Рубані А.В.,

за участю:

представника позивача Коваленко О.В.,

представника відповідача Дерець Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АМТ ТРЕЙД" (вул. Н. Алексеєнко, 70, м. Дніпро, 49000) до Дніпропетровської митниці ДФС (вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49033) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 24.05.2019 року №UA110000/2019/800129/2, -

ВСТАНОВИВ:

31.07.2019 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АМТ ТРЕЙД" (вул. Н. Алексеєнко, 70, м. Дніпро, 49000) до Дніпропетровської митниці ДФС (вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49033) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 24.05.2019 року №UA110000/2019/800129/2.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

21.12.2018 року між ТОВ «АМТ ТРЕЙД» (м. Дніпро) та компанією CHONQING DILIGENCE GENERAL ОСОБА_1 CO.,LTD укладено зовнішньоекономічний контракт № BSN-1-2019 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємною частиною даного контракту.

22.05.2019 року ТОВ "АМТ ТРЕЙД" задекларувало до митного поста "Аеропорт" Дніпропетровської митниці товар — бензинові генератори у кількості 420 шт. на загальну суму 59940 дол.США, що надійшли в Україну в одному контейнері згідно зазначеного контракту на підставі специфікації №1 від 21.01.19 р. та комерційних та товаросупровідних документів-інвойсу №ТЗ19-20181203 від 28.01.2019 p., коносаменту №MRFB19014355A від 03.02.19 р.

Електронна митна декларація зареєстрована за № UA110030/2019/006093.

Митна вартість товару підприємством була визначена виходячи з ціни контракту відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України за основним методом, зазначеним у ст.58 Митного кодексу України на підставі наданих документів.

Повноважний представник позивача зазначає, що за результатами здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ митницею були додатково витребувані наступні документи, а саме: сертифікат походження; митна декларація країни експорту; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (заявка); прайс-листи виробника товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Листом від 24.05.2019 р. декларант надав відповідні документи, а саме: лист компанії-перевізника про помилку у даті коносаменту, копію ліцензії на заняття підприємницькою діяльністю з перекладом та пояснення про неможливість надання інших додаткових документів.

24.05.2019 року Дніпропетровською митницею ДФС прийнято Рішення про коригування митної вартості № UА 110000/2019/800129/2, яким була визначена митна вартість частини товару. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 24.05.2019 року підприємство задекларувало зазначені товари, а митниця випустила товар у вільний обіг за МД № UA 10030/2019/006226.

Різниця митних платежів (ПДВ) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої Дніпропетровською митницею ДФС складала 34503,97 грн. На підставі викладеного вище, повноважний представник позивача зазначає, що рішення про коригування митної вартості товару від 24.05.2019 року №UA110000/2019/800129/2 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2019 року провадження у справі №160/7300/19 було відкрито, та призначено справу до розгляду у порядку підготовчого провадження за правилами загального позовного провадження.

27.08.2019 р. повноважним представником відповідача, через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду, було подано відзив на позовну заяву від 27.08.2019 р. вх.№47956/19, в тексті якого зазначено наступне.

Позивач 22.05.2019 р. звернувся до Дніпропетровської митниці ДФС з метою здійснення митного оформлення товару: «бензинові генератори» в асортименті, ввезеного на митну територію України згідно зовнішньоекономічного контракту від 21.12.2018 р. № BSN-1-2019, укладеного ТОВ «АМТ Трейд» та компаніє CHONGQING DILIGENCE GENERAL MACHINERY CO.,LTD, Китай, та надав електронну митну декларацію №UA110030/2019/006093.

Товар заявлено до митного органу відповідно до ст. 58 Митного кодексу України за ціною договору.

Автоматизованою системою аналізу та управління ризиками за електронною митною декларацією від 21.05.2019 №UA110030/2019/006093 згенеровано форми контролю: 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів» По наступних товарах можливе заниження митної вартості товару: (1) Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексі України з урахуванням вимог наказу Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України». Ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 ст. 53 МКУ.106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів».

У поданому відзиві від 27.08.2019 р. повноважний представник відповідача зазначає, що за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень ст. 337 МК України, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (гл. 3 ст. 53 МК України), а саме: поставка товару заявлена до митного оформлення на підставі зовнішньоекономічного контракту від 21.12.2018 р. № BSN-1-2019 між CHONGQING DILIGENCE GENERAL MACHINERY CO.,LTD та TOB "AMT ТРЕЙД", Специфікація (Дод.) № 1 від 21.01.2019, яка є невід`ємною частиною контракту, інвойсу від 28.01.2019 № ТЗ19-20181203.

Відповідно до відомостей, що містяться у наданих до митного оформлення документах, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB - Chongqing, згідно Інкотермс.

З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом надано договір транспортно-експедиційного обслуговування від 15.11.2018 № 1511-1/912/2018, заявку від 23.01.2019 № 5/1-1, рахунок від 07.05.2019 р. №L21039, акт виконаних робіт від 07.05.2019 р. про перевезення одного контейнера РОNU7588838.

У відомостях щодо транспортно-експедиційного обслуговування, у заявці

яка є невід`ємною частиною договору про надання транспортно-експедиційного обслуговування від 23.01.2019 № 5/1 -1, не зазначено найменування та опис товару (не має посилання на коносамент, номери контейнерів, інвойс, тощо), який прийнятий до перевезення та не може кореспондуватись з наданим інвойсом на оплату наданих послуг від 07.05.2019 р. № L21039, а тому не можуть бути об`єктивними та такими, що підтверджують транспортні витрати, що мають включатися до митної вартості товару.

Інвойс від 07.05.2019 № L21039 за умовами контракту від 15.11.2018 р. № 1511-1/912/2018 має бути сплачений у сумі 970 дол.США до 17.05.2019 р., отже на час подання документів до митного оформлення, а саме: 21.05.2019 р. він мав бути оплачений, але декларантом платіжне доручення надане не було.

Відповідно до листа посольства України в КНР, на запит МЗС України

отримано відповідь за №6156/16-200-81 від 17.01.2019 р. щодо вартості контейнерних морських перевезень.

Так вартість перевезення 40 футового контейнера з портів КНР до порта «Південий» складає від 2 500 - 3 000 дол. США.

Повноважний представник відповідача зазначає, що сертифікат походження на момент митного оформлення не надавався,

також до митного оформлення не надана митна декларація країни експорту.

У пункті 10.5 контракту від 21.12.2018 № BSN-1-2019 між CHONGQING

DILIGENCE GENERAL MACHINERY CO.,LTD та TOB "AMT ТРЕЙД" зазначено, як виробник товару.

Однак, документального підтвердження щодо цього твердження не надано.

Також у митного органу наявне рішення № UA110000/2019/800073/2 від 04.04.2019 р. про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству.

Представник відповідача зазначає, що листом від 24.05.2019 р. №258 декларантом надані наступні додаткові документи: електронна копія ліцензії на здійснення діяльності підприємством CHONGQING DILIGENCE GENERAL MACHINERY CO.,LTD.

Відсутність ліцензії на експорт, може свідчити, що даний продавець не виробником товару, як заявлено декларантом у МД від 22.05.2019 р. №UA110030/2019/006093.

Митна вартість, визначена митницею, згідно з положеннями ст.64 МКУ] грунтується на ціновій інформації відповідно до наявної у митного органу інформації щодо вартості оцінюваних товарів: товар №1 - заявлено 2.78 дол.США/кг, оформлено за МД: UА 110030/2019/005383 від 07.05.2019 - 3.01 дол.США/кг, також наявне рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству № UА110000/2019/800073/2 від 04.04.2019 р. - 3.01 дол.США/кг.

На підставі викладеного вище, повноважний представник відповідача зазначає, що у зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного прийнято Рішення про коригування митної вартості від 24.05.2019 № UА110000/2019/800129/2.

28.08.2019 р. через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду, повноважним представником було надано відповідь на відзив від 29.08.2019 р. вх.№48565/19,в тексті якого зазначено наступне.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 2.1 договору перевезення вантажу морським транспортом №15111-1/912/2018, предметом договору є міжнародне морське перевезення (фрахт) вантажів, яке зобов`язаний виконати перевізник у порядку та на умовах договору. Детальні умови морського перевезення визначаються у заявках, підписаних замовником, які є невід`ємною частиною договору Перевізник зобов`язується здійснити морське перевезення (фрахт) вантажів у контейнерах по узгодженому сторонами маршруту та на умовах, передбачених даним договором та заявками до нього.

23.01.2019 року перевізнику була направлена заявка №5/1-1 на міжнародне морське перевезення одного контейнера з частиною товару, загальною вагою 22750,00 кг, з товаром "Бензиновий генератор", у кількості упаковок 420, зазначено маршрут перевезення, порти відвантаження та прибуття, місце вивантаження, узгоджена загальна вартість перевезення частині товарів у розмірі 970 дол.США .

Коносамент перевізником відповідно до умов договору, був виданий 03.02.2019 року. Інвойс за зовнішньоекономічним контрактом № ТЗ19-20181203, в якому зазначені номери контейнеру покупцем оформлений 28.01.2019 р.

Таким чином, при складанні заявки на перевезення, замовником фізично у заявці не могло бути зазначено ні номери контейнера та коносамента, ні номер інвойса. Інформація в заяви кореспондується з інформацією, зазначеною у інших наданих документах - вага, брутто, кількість місць з даними, зазначеними у пакувальному листі, коносаменті MRFB19014355A, загальна вартість перевезення з інвойсом № L21039 від 07.05.2019 р.

Як вбачається з митної декларації № UA110130/2019/006093 серед інших документів, наданих до митного оформлення була надана додаткова угода №8 від 17.05.19 р. до договору №1511-1/912/2018 згідно якої термін сплати фрахту за рахунком від 07.05.2019 №L21039 продовжено до 30.05.2019 року.

Щодо твердження Дніпропетровської митниці ДФС щодо листа посольства України в КНР від 17.01.2019 р. №6156/16-200-81 представник позивача зазначає, що вартість перевезення 40 футового контейнера з портів КНР до пор

«Південий» складає від 2 500-3 000 дол. США.

За умовами договору №1511-1/912/2018 компанія "Global Container Lines Latvija SIAj виступає "Перевізником" вантажу, який взяв на себе зобов`язання здійснити морське перевезенні (фрахт) вантажів у контейнерах по узгодженому Сторонами маршруту, на умовах, передбаченні договором і заявками до нього. Загальна сума даного договору складається із сум, зазначених рахунках, інвойсах та/або актах виконаних робіт, виставлених перевізником замовнику (п. 11 1,2, 4,1 Договору).

Саме перевізником, відповідно до зазначених умов зовнішньоекономічного контракту №1511-1/912/2018 було виставлено ТОВ "АМТ ТРЕЙД" (замовнику) рахунок (інвойс на оплату морського перевезення (фрахту) № L21039 від 07.05.2019р., в якому зазначена ціна 97 дол., США за перевозку 1 контейнера з товаром за умовами поставки, тобто ціна фрахту була визначена самим перевізником, а ТОВ "АМТ ТРЕЙД" не має жодного відношення до визначення ціни за морське перевезення (фрахт) задекларованих товарів. Погодившись з визначеною перевізником ціною фрахту, ТОВ "АМТ ТРЕЙД" в подальшому оплатило її, тобто повністю виконало взяті на себе зобов`язання відповідно до умов зазначеного Договору морського перевезення (фрахту).

Посилання відповідача на лист посольства України в КНР є безпідставним і з огляду на те, що посольство України в КНР не займається морськими перевезеннями вантажів.

Відповідно до пункту 3.5. контракту BSN-1-2019 від 21.12.18 р. надання сертифікату походження товару контрактом не передбачено.

Сторонами контракту № BSN-1-2019 узгоджено, що вартість товару встановлюється не за кілограм товару, а за штуку, про що свідчить заповнена в поданих ЕМД графа 41 «Додаткові одиниці виміру» - 796/420, де «796» - додаткова одиниця «штука», а «211» - кількість поставлених бензинових генераторів .

В судове засідання, призначене на 02.10.2019 р., з`явились всі сторони у справі.

Так, судом було поставлено на розгляд питання щодо можливості переходу до розгляду справи по суті за доказами, які наявні у матеріалах справи.

Повноважні представники як позивача, так і відповідача не заперечували щодо переходу до розгляду справи по суті за доказами, які наявні у матеріалах справи.

Таким чином, враховуючи зазначене вище, суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду зазначеної справи по суті, застосувавши принцип процесуальної економії та у відповідності до ст.ст.192 – 211, 217, 224 – 228 КАС України безпосередньо 02.10.2019 р.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

21.12.2018 року між компанією CHONQING DILIGENCE GENERAL MACHINERY CO.,LTD та ТОВ «АМТ ТРЕЙД» укладено зовнішньоекономічний контракт № BSN-1-2019, відповідно до умов якого CHONQING DILIGENCE GENERAL MACHINERY CO.,LTD продає, а ТОВ «АМТ ТРЕЙД» купує «товар», в асортименті, кількості, та за цінами, вказаними в Специфікаціях (додатках), які є невід`ємною частиною даного контракту.

22.05.2019 року ТОВ "АМТ ТРЕЙД" задекларувало до митного поста "Аеропорт" Дніпропетровської митниці ДФС товар — бензинові генератори у кількості 420 шт. на загальну суму 59940 дол.США, що надійшли в Україну в одному контейнері згідно зазначеного контракту на підставі специфікації №1 від 21.01.2019 р., комерційних та товаросупровідних документів-інвойсу № ТЗ19-20181203 від 28.01.2019 p., коносаменту №MRFB19014355A від 03.02.19 р.

Електронна митна декларація зареєстрована за № UA110030/2019/006093.

Митна вартість товару підприємством була визначена виходячи з ціни контракту відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України за основним методом, зазначеним у ст.58 Митного кодексу України на підставі наданих документів.

Так, за результатами здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ митницею були додатково витребувані наступні документи, а саме: сертифікат походження; митна декларація країни експорту; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; транспорті (перевізні) документи, а також документи що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (заявка); прайс-листи виробника товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Листом від 24.05.2019 р. декларант надав відповідні документи, а саме: лист компанії-перевізника про помилку у даті коносаменту, копію ліцензії на заняття підприємницькою діяльністю з перекладом та пояснення про неможливість надання інших додаткових документів.

24.05.2019 року Дніпропетровською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості № UА 110000/2019/800129/2, яким була визначена митна вартість частини товару. 24.05.2019 року підприємство задекларувало зазначені товари, а митниця випустила товар у вільний обіг за МД № UA 10030/2019/006226.

Різниця митних платежів (ПДВ) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої Дніпропетровською митницею ДФС складала 34503,97 грн.

Позивач 24.05.2019 р. задекларував зазначені товари, а митниця випустила товар у вільний обіг за МД № UA110030/2019/006226.

В матеріалах справи містяться відомості, що для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємством було надано до Дніпропетровської митниці ДФС документи, передбачені ч.ч.2, 3 ст.53 МК України, а саме: декларацію митної вартості; зовнішньоекономічний контракт № BSN-1-2019 від 21.12.18 року; специфікацію №1 від 21.01.19 р. до контракту; інвойс №7319-20181203 від 28.01.19 p.; пакувальний лист від 28.01.2019 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України Дніпропетровською митницею ДФС було додатково витребувано від ТОВ "АМТ ТРЕЙД" відповідні документи, а саме: сертифікат походження; митна декларація країни експорту; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідн| для ідентифікації товару; транспортні (перевізні)документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (заявка) -прайс-листи виробника товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Судом встановлено, матеріалами справа підтверджено, що для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України підприємство надало: договір перевезення вантажу морським транспортом з Китаю до України №1511-1/912/2018 від 15.11.2018; додаткову угоду №8 від 17.05.2019; заявку на доставлення вантажу №5/1-1 від 23.01.19 р.; коносамент №MRFB 19014355А від 03.02.2019 p.; рахунок на оплату морського фрахту №L21039 від 07.05.2019; довідка про транспортні витрати від 07.05.2019 p.; акт виконаних послуг від 07.05.2019 p.

23.05.19 р. ТОВ «АМТ ТРЕЙД» платіжним дорученням №62 перерахувало компанії-перевізнику 970 дол.США за перевезення вантажу за договором №1511-1/912/2018 згідно рахунку №L21039 від 07.05.19 р. та акта виконаних робіт від 07.05.2019 р.

Ціна товару та загальна вартість підтверджуються специфікацією від №1 від 21.01.19 р. до контракту та рахунком-фактурою (інвойсом) №ТЗ 19-20181203 від 28.01.2019 р.

Транспортні витрати підтверджуються наданими відповідними документами, а саме: договором №1511-1/912/2018 від 15.11.2018 р. перевезення вантажу морським транспортом (фрахту), заявкою на доставлення вантажу №5/1-1 від 23.01.2019 р., у якій сторонами узгоджена сума фрахту - 970 дол.США за частину контейнера, коносаментом № MRFB19014355A від 03.02.19 p., який підтверджує факт здійснення перевезення, листом компанії перевізника про помилку у даті коносаменту від 24.05.19 року, рахунком на оплату морського фрахту №L21039 від 07.05.2019 р., актом виконаних робіт від 07.05.2019 р. про перевезення вантажу за рахунком № L21039 від 07.05.19, у якому зазначена загальна сума перевезення 970 дол.США, платіжним дорученням №62 від 23-05.2019 р. та заявою на купівлю валюти на підставі договору та акту виконаних робіт.

23.01.19 року перевізнику була направлена заявка №5/1-1 на міжнародне морське перевезення одного контейнера з частиною товару, загальною вагою 22750,00 кг., з товаром: "Бензиновий генератор» у кількості упаковок 420, зазначено маршрут перевезення, порти відвантаження та прибуття, місце вивантаження, узгоджена загальна вартість перевезення частини товарів у розмірі 970 дол.США. Таким чином зазначено всі суттєві умови перевезення, необхідні перевізнику.

Правовідносини сторін, пов`язані із справлянням митних платежів, встановлення порядку і умов переміщення товарів через митний кордон України, їх митним оформленням і митним контролем, застосуванням механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; веденням митної статистики; обміном митної інформації; веденням Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності; здійсненням відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України; запобігання та протидією контрабанді; боротьбою з порушеннями митних правил; організацією і забезпеченням діяльності органів доходів і зборів та іншими заходами, спрямованими на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу та регулюються нормами Конституції України, Митного кодексу України; Податкового кодексу України, тощо.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до Угоди про застосування статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності ( статті 17 та додаток Ш, параграф 6 Угоди).

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок –проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено – банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування – страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до положень ч.6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або за відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 5 ст. 382 Господарського кодексу України права та обов`язки сторін зовнішньоекономічного договору (контракту) визначаються правом місця його укладення, якщо сторони не погодили інше. Порядок визначення права, яке має застосовуватися до договору (контракту) у разі недосягнення згоди сторін стосовно вказаного порядку, встановлюється законом про зовнішньоекономічну діяльність.

За загальним правилом, передбаченим нормами ст.692 Цивільного Кодексу України, оплата товару за договором передбачена після передання товару чи товаророзпорядчих документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного Кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), то покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. А якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Таким чином, у заявці містяться узгоджена сторонами інформація необхідна для морського перевезення товару в Україну. Ця інформація узгоджується з іншими наданими до митного оформлення документами. Вартість перевезення підтверджується такими документами, як: декларацію митної вартості; зовнішньоекономічний контракт № BSN-1-2019 від 21.12.18 року; специфікацію №1 від 21.01.19 р. до контракту; інвойс №7319-20181203 від 28.01.19 p.; пакувальний лист від 28.01.2019 р.

За правилами ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої Відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч. 2-8 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 ст. 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Як вже було зазначено судом, відповідач під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених за електронною митною декларацією, встановив, що в наданих позивачем документах є розбіжності: в інвойсі поставка товару здійснюється на умовах поставки CIР-Дніпро, а відповідно до п.3.8. договору поставки не вказано, що витрати на транспортування та страхування включені до вартості товару. За умовами поставки витрати на транспортування та страхування повинні бути включені до вартості товару.

Зауваження, що викладені відповідачем у Рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

Відповідно до Інкотермс-2010 базис поставки FOB Інкотермс 2010 покладає на продавця обов`язок по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні.

Покупець зобов`язаний оплатити фрахт судна, розвантажити в порту прибуття, виконати імпортне митне оформлення з оплатою імпортних мит і зборів, і доставити товар до місця призначення.

Ціна FOB (FOB price) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

Згідно з п. 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на страхування товарів.

Таким чином, відповідно до умов поставки за договором поставки №BSN-1-2019 від 21.12.2018 р. та наявними у справі товаросупровідними документами, всі витрати (транспортування, страхування товару тощо) вже були включені продавцем в ціну товару, відображену у документах, наданих митному органу для митного оформлення. Тому надання додаткових документів, як і необхідність окремого відображення в них вартості витрат зі страхування, митним законодавством не передбачається.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав до суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд прийшов до висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не може слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Суд також звертає увагу, що приписами ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України встановлено правило, за яким митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: для підтвердження митної вартості товару.

На підставі аналізу наведених норм, суд приходить до висновку, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Проте, відповідачем не було вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення даних складових.

Згідно з положеннями ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб`єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв`язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Згідно з положеннями ст. ст. 179, 189, 190 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення; суб`єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни; ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін; вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Отже, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.

Суд зауважує, що зазначена позиція кореспондується позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Верховного Суду від 23.04.2019 р. у справі №810/1479/16 (адміністративне провадження №К/9901/14257/18), в якій зазначається, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. За таких обставин, рішення про коригування митної вартості товарів від 24.05.2019 року №UA110000/2019/800129/2 - є протиправними та підлягають скасуванню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Доводи позивача щодо заявленої останнім митної вартості та її складової частини підтверджуються декларацію митної вартості; зовнішньоекономічним контрактом № MN/2; специфікацією №2018-1В від 03.01.2019 р. до контракту; інвойсом № WFRT20190126 від 21.01.2019 p.; пакувальним листом від 21.01.2019; прайс-листом підприємства-виробника від 01.01.2019; комерційною пропозицію виробника від 01.01.2019; митною декларацією країни відправлення №422720190000076434 від 28.01.2019 р.

Транспортні витрати також підтверджуються наданими документами, а саме: договором №1511-1/912/2018 від 15.11.18 перевезення вантажу морським транспортом (фрахту), заявкою на доставлення вантажу №5/1-1 від 23.01.19 р., у якій сторонами узгоджена сума фрахту - 970 дол.США за частину контейнера, коносаментом № MRFB19014355A від 03.02.19 p., який підтверджує факт здійснення перевезення, листом компанії перевізника про помилку у даті коносаменту від 24.05.19 року, рахунком на оплату морського фрахту №L21039 від 07.05.19, актом виконаних робіт від 07.05.19 про перевезення вантажу за рахунком № L21039 від 07.05.19, у якому зазначена загальна сума перевезення 970 дол.США, платіжним дорученням №62 від 23.05.2019 р. та заявою на купівлю валюти на підставі договору та акту виконаних робіт.

При цьому, щодо листа Посольства України в КНР від 17.01.2019 р. №6156/16-200-81, отриманого Державною фіскальною службою України та направленого останнім відповідачу – Дніпропетровській митниці ДФС для врахування в роботі, суд зазначає наступне.

В тексті листа від 17.01.2019 р. №6156/16-200-81, підписаного послом України в КНР – О ОСОБА_2 О. Дьоміним прямо, що на виконання відповідного доручення МЗС до листа Державної фіскальної служби України від 18.09.2017 р. № 15909/5/99-191-02 щодо встановлених у Китаї вартості перевезень відповідними видами транспорту надіслано інформацію стосовно тарифів на морський вид транспорту.

У зв`язку з відсутністю укладеної між уповноваженими органами КНР та України Угоди про пряме автомобільне сполучення, офіційні тарифи на вантажоперевезення автотранспортом між країнами відсутні.

При цьому, доказова спроможність зазначеного документа в розумінні ст. ст. 73-76 КАС України, а також з огляду на застосований до позивача з метою коригування заявленої митної вартості товару 6-й резервний метод є досить сумнівною.

Так, відповідно до ЗУ «Про дипломатичну службу» (ст.1) дипломатична служба – це державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності посадових осіб дипломатичної служби, пов`язаній з реорганізацією зовнішньої політики України, захистом національних інтересів України у сфері міжнародних відносин, а також прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном.

Відповідно до ст.3 наведеного закону, правову основу дипломатичної служби, діяльності її органів та посадових осіб дипломатичної служби становлять Конституція України; чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цей та інші закони України, постанови Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, інші акти законодавства України.

Відповідно до ст.6 зазначеного закону основними завданнями органів дипломатичної служби є: забезпечення захисту національних інтересів України; реалізація зовнішньополітичного курсу України, спрямованого на розвиток політичних, економічних, культурних, гуманітарних, наукових, інших зв`язків з іноземними державами та міжнародними організаціями; захист прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном; сприяння утвердженню міжнародного авторитету України, піднесенню у світі її іміджу як надійного і передбачуваного партнера; забезпечення дипломатичними засобами і методами захисту суверенітету, міжнародної безпеки, територіальної цілісності та непорушності кордонів України, її політичних, торговельно-економічних, культурних, гуманітарних та інших інтересів; координація діяльності державних органів щодо забезпечення реалізації єдиного зовнішньополітичного курсу України; вивчення та аналіз політичного та економічного становища у світі, зовнішньої та внутрішньої політики іноземних держав, діяльності міжнародних організацій; забезпечення державних органів інформацією, необхідною для здійснення ефективної зовнішньої та внутрішньої політики України; інші завдання відповідно до законодавства України.

А відповідно до ст.7 вказаного закону, основними функціями органів дипломатичної служби є: служіння Українському народу; забезпечення національних інтересів і міжнародної безпеки України шляхом підтримання мирного та взаємовигідного співробітництва з іноземними державами і міжнародними організаціями за загальновизнаними принципами та нормами міжнародного права; підтримання дипломатичних і консульських зносин з іноземними державами, представництво України у міжнародних організаціях та спеціальних місіях; забезпечення єдності зовнішньополітичного курсу держави; здійснення зовнішньополітичної діяльності держави; забезпечення координації діяльності, що здійснюється державними органами у сфері зовнішніх зносин; організація проведення переговорів, а також участь у підготовці укладення міжнародних договорів України; внесення в установленому порядку на розгляд Президента України або Кабінету Міністрів України пропозицій щодо укладення, виконання та припинення дії міжнародних договорів України; внесення в установленому порядку на розгляд Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України пропозицій з питань розвитку відносин України з іноземними державами та міжнародними організаціями; підготовка пропозицій щодо вдосконалення законодавства України у сфері міжнародних відносин; здійснення функцій дипломатичного протоколу у сфері забезпечення зовнішніх зносин з іноземними державами та міжнародними організаціями; забезпечення в установленому порядку зберігання міжнародних договорів України; здійснення в установленому порядку функцій депозитарія міжнародних договорів України; сприяння діяльності іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій в Україні, а також здійснення нагляду за додержанням дипломатичних і консульських привілеїв та імунітетів; сприяння державним органам у частині здійснення ними зовнішніх зносин, надання їм відповідної методичної, консультаційної та інформаційної допомоги, дотримання міжнародних зобов`язань України; здійснення інформаційного забезпечення Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України з питань зовнішньополітичної діяльності; поширення інформації про Україну за кордоном; забезпечення розвитку зв`язків із закордонними українцями та їх громадськими об`єднаннями; виконання в Україні та за кордоном консульських функцій, передбачених чинними міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та іншими актами законодавства України; забезпечення та координація діяльності з торговельно-економічних питань, що здійснюється закордонними дипломатичними установами України; сприяння залученню допомоги від іноземних держав та міжнародних організацій; сприяння розвитку міжнародного освітнього та науково-технічного співробітництва; інші функції відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 зазначеного закону визначені, відповідно, права та обов`язки посадових осіб дипломатичної служби з відповідним кореспондуванням до норм ЗУ «Про державну службу» серед яких: користуватись правами, визначеними для державних службовців Законом України "Про державну службу", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. виконувати обов`язки, визначені для державних службовців Законом України "Про державну службу", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом; поважати закони, правила і традиції держави перебування, гідно представляти Україну.

Відтак, жодною з перелічених вище норм ЗУ «Про дипломатичну службу», не передбачено право посольства приймати участь у коригуванні митної вартості будь-якого товару, який підлягає митному оформленню шляхом висловлювання припущень щодо «розмірів тарифів на морський вид транспорту». Особливо, враховуючи «відсутність укладеної між уповноваженими органами КНР та України Угоди про пряме автомобільне сполучення та відсутність офіційних тарифів на вантажоперевезення автотранспортом між країнами.

Таким чином, досить дивним є сам факт направлення наведеного вище листа Посольства України у КНР від 17.01.2019 р. № 6156/16-200-81 «для врахування в роботі про здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів з зазначенням про наявність «інформації щодо товарів на транспортування вантажів морським транспортом з Китаю» наданої означеним вище Посольством, надісланого Державною фіскальною службою України на адресу Дніпропетровської митниці ДФС.

Крім того, аналіз відповідних норм Митного кодексу України, а саме: ст.ст.49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57-64, дозволяє суду прийти до логічного висновку про покладення саме на відповідний митний орган обов`язку щодо перевірки правильності визначення митної вартості декларантом відповідно до норм МК України, без покладання означених формальностей на будь-яке Посольство України в будь-якій державі.

Суд також зазначає, що доводи повноважного представника відповідача стосовно того, що «сертифікат походження на момент митного оформлення не надавався, також до митного оформлення не надана митна декларація експорту» спростовується наступним.

Відповідно до п.3.5. контракту BSN-1-2019 від 21.12.2018 р. надання сертифікату походження товару контрагентом не передбачено.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що країна походження товару підтверджена декларацією постачальника, викладеною в інвойсі №Т319-20181203 від 28.01.2019 р., що відповідає положенням Митного кодексу України.

Так, суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення №2928 від 29.07.2019 р. за подання адміністративного позову позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1 921, 00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.), який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України.

Враховуючи задоволення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АМТ ТРЕЙД" (вул. Н. Алексеєнко, 70, м. Дніпро, 49000) до Дніпропетровської митниці ДФС (вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49033) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 24.05.2019 року №UA110000/2019/800129/2, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат з Державного бюджету України, а саме, судового збору у розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятслт двадцять одна грн., 00 коп.).

Керуючись ст. ст. 242-244, 246, 250, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АМТ ТРЕЙД" (вул. Н. Алексеєнко, 70, м. Дніпро, 49000) до Дніпропетровської митниці ДФС (вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49033) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 24.05.2019 року №UA110000/2019/800129/2, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товару від 24.05.2019 року №UA110000/2019/800129/2.

Стягнути судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці ДФС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМТ ТРЕЙД" з оплати судового збору у розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн.) 00 коп. Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 11 жовтня 2019 року.

Суддя Є.О. Жукова