Ухвала суду № 85025749, 18.10.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

18 жовтня 2019 року ЛуцькСправа № 140/3064/19 Суддя Волинського окружного адміністративного суду Смокович В.І., отримавши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправною і скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся із позовом до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08 серпня 2019 року № Ф-12408-17.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 КАС України, та місить такі недоліки.

Відповідно до частини другої статті 160 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з частиною першою статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до частини четвертої статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” (далі - Закон № 5076-VI).

У силу положень частин п`ятої-шостої статті 59 КАС України відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді.

Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

Таким чином, особа має право на звернення до адміністративного суду через представника лише на підставі документу, що посвідчує його повноваження у визначеному законом порядку.

Згідно зі статтею 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Відповідно до пункту 4 “Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів”, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 36, зі змінами і доповненнями (далі Положення №36), яке застосовується до ордерів, виготовлених у паперовій формі, ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням.

Згідно із пунктом 14 Положення №36 ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги останній, або керівник адвокатського об`єднання (бюро) зобов`язані вказати на звороті ордера.

Виходячи з наведених норм, повноваження адвоката підтверджуються в порядку, встановленому законом, оригіналом ордеру, виготовленого на паперовому бланку або згенерованого на офіційному веб-сайті НААУ.

Наведені вище норми не містять правил відносно того, що повноваження адвоката можуть бути підтверджені копією ордеру, навіть якщо допустити її засвідчення належним чином.

Інші замінники та форми відтворення змісту цього документа (копії ордера, зокрема, завірені адвокатом) не замінюють обов`язку надавати ордер, як єдиний, унікальний та основний вид цього документу, який і є юридично значимим документом для цілей підтвердження повноважень адвоката.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, визначеній в ухвалі від 27 листопада 2018 року у справі № 826/5357/17.

Як убачається із позовної заяви, остання підписана адвокатом ОСОБА_2 , при цьому на підтвердження повноважень представника до позовної заяви додано засвідчену адвокатом Гарбарчук Н ОСОБА_3 М ОСОБА_3 копію ордеру про надання правової допомоги ВЛ № 068903.

Надана копія ордеру, виготовленого на паперовому бланку, засвічена особою, яка визначає себе представником, та не містить зворотного боку ордеру, на якому відповідно до пункту 14 Положення №36 вказуються відомості про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги.

В силу вимог частини четвертої статті 59 КАС України та вищевикладеного, така копія не є юридично значимим документом на підтвердження повноважень адвоката, а відтак повноваження адвоката діяти від імені позивача у даній справі, зокрема подавати до суду позовну заяву, підписувати процесуальні заяви від імені та в інтересах позивача, не підтверджені в установленому законом порядку. Наведене свідчить про недотримання позивачем вимог частини другої статті 160 КАС України.

Як визначено частиною третьою статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як установлено частиною першою статті 3 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Відповідно до частини першої статті 4 зазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України “Про судовий збір” визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову: майнового характеру, який подано фізичною особою – 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2019 рік” з 01 січня 2019 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1 921 грн.

З позовної заяви слідує, що позивач оскаржує вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08 серпня 2019 року № Ф-12408-17 у сумі 25 003 грн 72 коп., яка є майновою, відтак повинна бути оплачена судовим збором у сумі 768 грн 40 коп.

Проте в порушення вимог частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви не долучено документ про сплату судового збору, доказів про те, що він звільнений від сплати судового збору відповідно до статті 5 Закону України “Про судовий збір” також суду не надав.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Згідно з частиною третьою вказаної статті для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В силу вимог пункту 4 частини першої статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” платник єдиного внеску має право: оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб.

Згідно з абзацом 3 та 4 частини четвертої статті 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до абзацу 9 частини четвертої статті 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” у разі, якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Отже, чинним законодавством України встановлено, що строк звернення платника до суду про оскарження вимоги становить десять календарних днів який обраховується з дати надходження вимоги платнику, для оскарження її в судовому порядку.

Позивач у позовній заяві зазначив, що оскаржену вимогу він отримав 30 вересня 2019 року та підтвердив вказану обставину інформацією з інтернет-ресурсу по відстеженню поштових відправлень.

При цьому до суду із позовом про оскарження рішення позивач звернувся 15 жовтня 2019 року, тобто із пропуском десятиденного строку для такого оскарження.

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

У прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 просить поновити строк для оскарження вимоги від 08 серпня 2019 року, однак не наводить і не надає доказів поважності причин його пропуску.

Частинами першою, другою статті 123 КАС України установлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно із частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Оскільки позовна заява не відповідає зазначеним вище вимогам, встановленим статтями 160, 161 КАС України, її необхідно залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків – десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивачу у цей строк необхідно усунути зазначені недоліки позовної заяви шляхом підтвердження належними доказами наявності повноважень на представництво інтересів ОСОБА_1 адвокатом Гарбарчук Н.М. (оригінал ордера); сплати судового збору у сумі 768 грн 40 коп. та надання оригіналу платіжного документа суду; надання належних доказів в обґрунтування поважності причин пропуску звернення із даним позовом до суду.

Перерахування судового збору необхідно здійснювати за платіжними реквізитами Волинського окружного адміністративного суду, зазначеними на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет.

Керуючись статтями 122, 160, 161, 169, 171, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправною і скасування вимоги залишити без руху.

Встановити позивачу, ОСОБА_1 , строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовна заява і додані до неї документи будуть повернуті позивачу без розгляду.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Суддя В.І.Смокович