Рішення № 85025649, 11.10.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 жовтня 2019 р. Справа № 120/2509/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Богоноса М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука В.В.

представника позивача: Рябокінь Р.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Головного управління Національної поліції у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

05.08.2019 року у Вінницький окружний адміністративний суд звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі – відповідач, ГУ НП у Вінницькій області). У позовній заяві позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати Наказ начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області № 1100 від 11.07.2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП у Вінницькій області» в частині накладення на старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати Наказ начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області № 120 від 12.07.2019 року «щодо особового складу» в частині звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 з посади оперуповноваженого сектору карного розшуку Київського відділення поліції Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області;

- поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Київського відділення поліції Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області;

- стягнути з Головного управління національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12.07.2019 року по дату винесення судом рішення у справі, з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за фактом отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_2 внаслідок конфліктної ситуації із оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Київського відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Пивоваром С.М., наказом Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 12.06.2019 року № 864 створено дисциплінарну комісію та призначено службове розслідування.

За результатами проведеного службового розслідування, комісією складено висновок від 11.07.2019 року. У пункті 3 резолютивної частини висновку службового розслідування від 11.07.2019 року зазначено:

«За порушення службової дисципліни, вимог ч. 1, п.п. 1, 6, 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 1 Розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року № 1179, п. 7 розділу 4 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженому наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, п. 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС від 08.02.2019 року № 100, керуючись статтями 11, 13, 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, застосувати до оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Київського відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_1 (0011429) стягнення у виді звільнення зі служби в поліції».

Позивач вказав, що аналогічне формулювання підстав застосування дисциплінарного стягнення зазначено у п. 2 резолютивної частини наказу № 1100 від 11.07.2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП у Вінницькій області».

Наказом Головного управління Національної поліції у Вінницькій області № 120 від 12.07.2019 року ОСОБА_1 звільнено із служби в поліції у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення.

На думку позивача, висновки службового розслідування як і оскаржувані накази є протиправними, оскільки фактичною підставою для їх прийняття стало те, що на думку дисциплінарної комісії, ним під час службового розслідування надано завідомо недостовірні пояснення про обставини конфліктної ситуації між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Однак позивач вважає, що у його діях відсутній склад будь – якого дисциплінарного проступку.

Крім цього, позивач переконаний у тому, що службове розслідування проведено із порушенням процедури, необ`єктивно та поверхнево зокрема:

службове розслідування призначено за фактом порушення службової дисципліни ОСОБА_3 , а не ОСОБА_1 , що позбавило його можливості скористатися процесуальними правами у ході його проведення (усвідомлювати наслідки наданих пояснень, ознайомлюватися із матеріалами службового розслідування, подавати скарги на дії членів дисциплінарної комісії, тощо);

в оскаржуваному наказі та у висновку службового розслідування не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність ОСОБА_1 вказують на порушення службової дисципліни та стали підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності;

висновки комісії про надання ОСОБА_1 завідомо неправдивих пояснень під час проведення службового розслідування про обставини конфлікту між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є абстрактними, суб`єктивними та не підтверджені документально;

відповідач не врахував обставини, які пом`якшують відповідальність, попередню поведінку позивача та ставлення до виконання службових обов`язків, та не зазначено про мотиви застосування найбільш суворого виду заходів дисциплінарного впливу.

Позивач вважає, що за таких обставин наказ № 1100 від 11.07.2019 року прийнятий із грубими порушеннями закону, не містить доказів його вини у вчиненні дисциплінарного проступку, а тому підлягає скасуванню, як і підлягає скасуванню похідний від нього наказ відповідача № 120 від 12.07.2019 року.

На думку позивача, скасування оскаржуваних наказів є підставою для задоволення похідних позовних вимог про поновлення його на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою від 09.08.2019 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 10-ти денний термін для усунення недоліків позовної заяви.

14.08.2019 року на виконання ухвали суду від 09.08.2019 року надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 15.08.2019 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін та призначено до судового розгляду на 19 вересня 2019 р. о 11:30 год. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено 15-ти денний строк з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву в порядку, передбаченому статтею 162 КАС України.

05.09.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Аргументуючи відзив, відповідач зазначає, що на підставі наказу ГУ НП у Вінницькій області від 12.06.2019 № 864 (зі змінами, внесеними згідно наказів ГУ НП у Вінницькій області від 14.06.2019 № 89, від 21.06.2019 № 910, від 11.07.2019 № 1007) комісією ГУ НП у Вінницькій області проведено службове розслідування за фактом надзвичайної події, що призвела до суспільного резонансу (обставини конфлікту між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , наслідком якого стало отримання останнім тілесних ушкоджень).

З метою встановлення складу дисциплінарного проступку в діянні старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Київського відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта ОСОБА_3 та інших працівників поліції причетних до цієї події, дисциплінарною комісією вивчено хронологію подій, що мали місце з 11 на 12 червня 2019 року.

Під час службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 своїми недостовірними поясненнями зробив спробу направити службове розслідування хибним шляхом, що і стало підставою для кваліфікації його дій як порушення службової дисципліни. Тому, на думку відповідача, ОСОБА_1 правомірно Наказом від 11.07.2019 № 1100 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із служби в поліції за порушення службової дисципліни та вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Закону України «Про Національну поліцію», Правил етичної поведінки поліцейських, Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події.

Як наслідок, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення, наказом ГУ НП у Вінницькій області від 12.07.2019 № 120о/с старшого лейтенанта ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України».

19.09.2019 року позивачем подано клопотання про витребування доказів. З метою спростування тверджень відповідача про завідомо неправдивий характер його пояснень, позивач просив витребувати з Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованому у місті Хмельницькому копії протоколів допиту свідків у кримінальному провадженні № 62019240000000477 від 12.06.2019.

Ухвалою від 19.09.2019 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів відмовлено.

У судовому засіданні 19.09.2019 року представником позивача надано пояснення по суті підстав адміністративного позову, після чого заявлено клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні.

Усною ухвалою суду від 19.09.2019 року клопотання позивача про оголошення перерви задоволено. Із урахуванням думки учасників справи, датою наступного судового засідання визначено 11.10.2019 року.

10.10.2019 року представником ГУ НП у Вінницькій області (Бешлей І.В.) до суду подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із тим, що в день розгляду цієї адміністративної справи представники відповідача будуть приймати участь у судових засіданнях в інших судах.

Усною ухвалою суду від 11.10.2019 року у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовлено. Приймаючи рішення про продовження розгляду справи суд враховував те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, а зазначені у клопотанні причини неприбуття до суду не є поважними. При цьому, суд звернув увагу на те, що інтереси відповідача у минулому засіданні (19.09.2019 року) представляли представники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а у клопотання про відкладення розгляду справи вказано про неможливість прибуття до суду представника ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Також суд зауважив, що відповідач який є юридичною особою публічного права та суб`єктом владних повноважень, має можливість забезпечити представництво своїх інтересів й іншими представниками, окрім тих, що вказані у клопотанні.

Під час судового засідання 11.10.2019 року судом заслухано пояснення представника позивача та досліджено письмові докази.

Надавши оцінку заявам по суті справи, письмовим доказам, суд встановив такі обставини.

Відповідно до п. 1 Наказу ГУ НП у Вінницькій області від 12.06.2019 року № 846 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» призначено службове розслідування. Як зазначено у Наказі від 12.06.2019 року № 846, метою проведення службового розслідування є необхідність повного, усебічного та об`єктивного розслідування факту, що мав місце 11.06.2019 року під час документування кримінального правопорушення. Зокрема внаслідок виниклої суперечки старший оперуповноважений сектору кримінальної поліції Київського відділення поліції ОСОБА_3 відштовхнув громадянина ОСОБА_2 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження (а.с. 31 т. 2).

До складу утвореної дисциплінарної комісії вносились зміни наказами від 14.06.2019 року № 891, від 21.06.2019 року № 910, від 11.07.2019 року № 1007 (а.с. 32-34 т.2).

11.07.2019 року дисциплінарно комісією складено «Висновок службового розслідування за фактом надзвичайної події, що призвела до суспільного резонансу за участю працівника Київського відділення поліції Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Пивовара С.М.» (т.1, а.с. 129 – 205).

У висновку службового розслідування зазначено, що ОСОБА_1 достовірно знаючи про незаконний характер дій ОСОБА_3 під час конфліктної події із ОСОБА_2 свідомо укрив цей факт, а під час проведення службового розслідування своїми завідомо неправдивими поясненнями зробив спробу направити службове розслідування хибним шляхом, що кваліфіковано як перешкоджання проведенню службового розслідування та порушення норми п. 7 розділу 4 Порядку проведення службового розслідування у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 року № 893 (т. 1, а.с. 184).

11.07.2019 року відповідачем прийнято Наказ № 1100 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП у Вінницькій області» (т. 1, а.с. 206-215). У цьому наказі, з поміж іншого зазначено, що оперуповноважений СКП Київського ВП старший лейтенант поліції ОСОБА_1 в порушення п. 7 розділу 4 Порядку затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 року № 893 надав дисциплінарній комісії завідомо неправдиві пояснення про обставини події (т. 1, а.с. 209).

Як наслідок, згідно п. 2 Наказу від 11.07.2019 року № 1100: «За порушення службової дисципліни, вимог частини 1, пунктів 1, 6, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року № 1179, пункту 7 розділу 4 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженому наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, пункту 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС від 08.02.2019 № 100, керуючись статтями 11, 13, 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, вирішено застосувати до оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Київського відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 стягнення у виді звільнення із служби в поліції» (т. 1 а.с. 211).

Наказом від 12.07.2019 року № 120 о/с, ОСОБА_1 звільнено із служби в поліції на підставі п. 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» з 12.07.2019 року (т. 1 а.с. 218).

Наказ від 11.07.2019 року № 1100 та Наказ від 12.07.2019 року № 120 о/с стали предметом оскарження у цій адміністративній справі із підстав відсутності у діях позивача складу дисциплінарного проступку та порушення процедури проведення службового розслідування.

Надаючи оцінку оскаржуваним наказам, суд керується такими мотивами.

Як встановлено із тексту наказів, нормативними підставами для їх прийняття стали: ч. 1, п. 1, 6, 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, п. 7 розділу 4 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, п. 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, ст. ст. 11, 13, 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію».

У свою чергу, фактичною підставою для кваліфікації дії позивача як порушення зазначених у наказі норм, став висновок службового розслідування про надання позивачем дисциплінарній комісії завідомо неправдивих пояснень про обставини події з метою направлення службового розслідування хибним шляхом.

Згідно ч. 1, п. 1, 6, 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Основним обов`язком поліцейського, в силу норми п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII, є обов`язок неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Як передбачено п. 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, що затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Відповідно до п. 7 розділу 4 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893, кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов`язана сприяти проведенню службового розслідування.

Відмова поліцейського або іншої посадової особи поліції надавати пояснення про обставини, які є предметом службового розслідування, крім відмови давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України, а також надання завідомо неправдивих пояснень є перешкоджанням проведенню службового розслідування.

Частинами 5 – 6 ст. 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено, що кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов`язана сприяти проведенню службового розслідування.

Посадові особи, які перешкоджають діям дисциплінарної комісії, притягаються до відповідальності в порядку, встановленому законодавством.

Згідно п. 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08 лютого 2019 року № 100, поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» і зобов`язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події.

Аналізуючи норми зазначених вище нормативно – правових актів, про порушення яких позивачем вказано у висновку службового розслідування від 11.07.2019 року, суд зазначає, що окрім загальних вимог до поведінки поліцейського які стосуються дотримання законів та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, поліцейський зобов`язаний сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції. При цьому способом виконання обов`язку щодо сприяння у забезпеченні службової дисципліни є надання об`єктивних та правдивих пояснень під час проведення службового розслідування, чим сприяти у його проведенні. В іншому випадку (надання завідомо неправдивих пояснень, відмова із непередбачених підстав від пояснень, тощо) є діями (бездіяльністю) які кваліфікуються як перешкоджання службовому розслідуванню та вказують на порушення поліцейським службової дисципліни.

Щодо аргументів відповідача про встановлення службовим розслідуванням факту надання позивачем дисциплінарній комісії завідомо неправдивих пояснень про обставини події з метою направлення службового розслідування хибним шляхом, суд оцінюючи їх враховує наступне.

Підставою для проведення службового розслідування став факт безпосереднього виявлення ознак дисциплінарного проступку, а саме недотримання підстав та порядку застосування заходів фізичного впливу старшим оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Київського відділення поліції Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3 . Подія відбулась під час спровокованого конфлікту та сутички з ОСОБА_2 , о 23.00 11.06.2019 на кінцевій зупинці громадського транспорту «Меморіал Визволення» по вул. Київській у м. Вінниці, внаслідок якого останній отримав тілесні ушкодження та ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що спричинило розповсюдження інформації критичного характеру у засобах масової інформації та викликало значний суспільний резонанс, вплинувши на рівень довіри населення до поліції Вінниччини (т. 1 а.с.129).

У процесі службового розслідування встановлено, що до ГУ НП у Вінницькій області надійшов службовий лист слідчого Першого слідчого відділу (Відділу розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Територіального управління ДБР розташованого у місті Хмельницькому від 13.06.2019 вих. №1296/В/1-3 про організацію проведення службового розслідування з приводу надзвичайної події пов`язаної із неправомірними діями старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Київського відділення поліції Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Пивовара С ОСОБА_7 , що підтверджується витягом з ЄРДР № 62019240000000477 від 12.06.2019.

Із змісту листа встановлено, що у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні, слідчим установлено, що 11.06.2019 близько 23:16 по вул. Київській у м. Вінниці, на кінцевій зупинці тролейбусів «Меморіал визволення», працівник Київського відділення поліції Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області старший оперуповноважений сектору кримінальної поліції старший лейтенант поліції ОСОБА_3 , перебуваючи на службі, запропонував ОСОБА_2 , бути присутнім в якості понятого при проведенні слідчих дій. З цього приводу ОСОБА_2 спровокував конфлікт з працівником поліції та намагався вступити у сутичку, у ході якої ОСОБА_3 відштовхнув ОСОБА_2 , який упав на асфальтне покриття. Унаслідок падіння ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, після чого був доставлений до МКЛ ШМД та госпіталізований до протишокового відділення з діагнозом: ВЧМТ, перелом основи черепа, мозкова кома.

У висновку службового розслідування від 11.07.2019 року зазначено, що кримінальне провадження № 62019240000000477, відомості про яке 12.06.2019 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, 22.06.2019 року перекваліфіковано за ч. 3 ст. 365 КК України та цього ж дня ОСОБА_3 повідомлено про підозру у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3. ст. 365 КК України, яке карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, тобто є тяжким злочином.

У подальшому, 03.07.2019 Колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду, постановлено ухвалу, якою, ОСОБА_3 змінено запобіжний захід - на тримання під вартою, терміном до 19.08.2019 року (т. 1 а.с. 130 – 133).

Із матеріалів службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 під час його проведення надавав пояснення двічі – 18.06.2019 року та 27.06.2019 року.

У наданих поясненнях, характеризуючи обставини конфлікту ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , позивач зазначив, що 11.06.2019 року близько 21 год 30 хв зустрівся із ОСОБА_3 для спільного відпрацювання ввіреної їм території. Відпрацювання території розпочали від ЖК «Квартал» по вул. Київській та рухались пішки в сторону кінцевої зупинки тролейбуса «Меморіал визволення». По ходу руху ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зупиняли раніше відомих їм судимих осіб на предмет зберігання заборонених речей. Виявивши особу із предметом схожим на вибуховий пристрій, з метою проведення невідкладних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_1 намагались залучити понятих. Позивач пояснив, що через деякий час на відстані 40 метрів попереду побачив ОСОБА_3 навпроти якого стояв невідомий чоловік на вигляд близько 45 років. Незнайомець взяв ОСОБА_8 правою рукою за футболку, а лівою рукою намагався нанести удар у голову. У той час ОСОБА_3 встиг зреагувати на це і поставив блок правою рукою, закривши своє обличчя. У зв`язку з цим невідомий чоловік втратив рівновагу, зробив декілька кроків назад і впав, вдарившись головою об асфальт (т.2 а.с. 10, 12-15). Пояснення схожого змісту надано також і ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 21).

Проте, у процесі службового розслідування дисциплінарною комісією отримано й інші пояснення про обставини події очевидців конфлікту ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Зокрема, ОСОБА_9 , опитаний 05.07.2019 року пояснив, що о 23:00 11.06.2019 неподалік зупинки громадського транспорту «Меморіал визволення», що по вул. Київська в м. Вінниця він у власному автомобілі спілкувався із своєю знайомою ОСОБА_10 Відстань між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і його автомобілем становила 5-7 метрів. ОСОБА_9 повідомив, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виникла розмова, яка тривала 5-7 секунд, зміст якої опитаний не чув. Після чого ОСОБА_3 зробив крок у ліво та кулаком правої руки наніс удар в обличчя ОСОБА_2 . При цьому, ОСОБА_2 , не роблячи ніяких дій для пом`якшення падіння, упав на асфальт, вдарившись задньою частиною голови. Тому, ОСОБА_9 вважав, що потерпілий знепритомнів одразу після удару (т. 2 а.с.71-72) .

Аналогічні пояснення було надано свідком події ОСОБА_11 (т. 2 а.с. 67-68).

Опитаний 04.07.2019 року ОСОБА_12 (очевидець події, перебував на відстані 5-7 метрів) повідомив, що після суперечки ОСОБА_3 завдав один точний удар правою рукою ОСОБА_2 у підборіддя. Внаслідок цього, ОСОБА_2 втративши свідомість впав із висоти власного росту назад, ударившись при цьому потилицею голови об асфальт (т. 2 а.с. 65-66).

Опитаний 03.07.2019 року ОСОБА_13 пояснив, що після розмови ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , чоловік спортивної статури, одягнений у футболку темного кольору та джинсові шорти з коротко голеним волоссям (за ознаками ОСОБА_3 ), наніс один точний удар у підборіддя іншому ( ОСОБА_2 ) в наслідок чого потерпілий втратив свідомість та в результаті падіння із висоти власного росту сильно вдарився потилицею об асфальт (т. 2 а.с. 69-70).

Опитана 03.07.2019 року ОСОБА_14 (лікар, прибула у складі бригади швидкої медичної допомоги на місце події), пояснила, що під час огляду ОСОБА_2 , чолові за зовнішніми ознаками ідентифікований як ОСОБА_3 повідомив, що саме він штовхнув потерпілого оскільки між ними виник конфлікт (т. 2, а.с. 73-74).

Під час проведення службового розслідування дисциплінарною комісією досліджено картку виїзду бригади екстреної медичної допомоги № 05249 від 11.06.2019 року, де в розділі місцева симптоматика та спеціальні обстеження, лікарем ОСОБА_14 зазначено, що у ОСОБА_2 в ротовій порожнині та носових ходів велика кількість крові, кровотеча з обох вушних ходів, травматичне пошкодження нижньої губи. На підставі цього зроблено висновок, що травматичне пошкодження нижньої губи ОСОБА_2 , могло статися внаслідок нанесення ОСОБА_3 удару потерпілому, що узгоджується з показаннями очевидців події.

Як передбачено статтею 75 КАС України, однією із властивостей доказів у справі є їх достовірність. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Суд зазначає, що достовірність показань особи у процесі службового розслідування залежить від того, за яких умов відбувалося сприйняття, запам`ятовування, а потім відтворення подій. Велике значення в цьому процесі відіграють особливості конкретної людини та її переконання. Тому, враховуючи обставини за яких відбувалося сприйняття інформації про обставини події ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (розташування, відстань, тощо), відсутність доказів їх особистої зацікавленості чи інших факторів які б могли вплинути на достовірність пояснень цих осіб, суд вважає їх (пояснення) такими, що відображають дійсні обставини досліджуваних обставин (обставин конфлікту між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ).

Щодо пояснень ОСОБА_3 , що є схожими за змістом із поясненнями позивача у справі, то суд оцінює їх критично з огляду на те, що ОСОБА_3 був учасником конфлікту, а тому перебуваючи ще й у статусі підозрюваного, є особою тактика захисту якої спрямована на уникнення відповідальності.

Крім цього, суд надаючи правову оцінку суперечності між поясненнями позивача та інших осіб бере до уваги і норми ст. 76 КАС України, якими розкрито поняття достатності доказів. Цією статтею зокрема передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Достатність доказів, виходячи із наведеного поняття визначається як наявність такої сукупності зібраних доказів, яка викликає у суб`єкта доказування внутрішнє переконання у достовірному з`ясуванні наявності або відсутності обставин предмету доказування, необхідних для їх встановлення та прийняття рішення у справі, яке б відповідало вимогам законності та обґрунтованості.

Як зазначалося, очевидцями конфлікту між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були надані чіткі та однозначні пояснення, які у своїй сукупності давали як дисциплінарній комісії так і суду при розгляді цієї справи обґрунтовані підстави для висновку про недостовірний характер пояснень позивача, що надавалися 18.06.2019 року та 27.06.2019 року.

Відтак, надавши оцінку Висновку службового розслідування від 11.07.2019 року, поясненням як позивача так й інших осіб яким були відомі обставини події, суд встанови, що надані ОСОБА_1 18.06.2019 року та 27.06.2019 року пояснення, за своїм змістом істотно по іншому характеризують обставини заподіяння травм ОСОБА_2 .

З огляду на висновок суд про достовірність та достатність пояснень наданих ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , суд вважає, що причиною розбіжності є надання позивачем неправдивих пояснень (в наслідок необізнаності чи свідомо) з метою перешкоджання проведенню службового розслідування. Такі дії позивача є достатньою підставою для їх правової кваліфікації як порушення службової дисципліни працівником поліції.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

У контексті норми ч. 1 ст. 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, суд зазначає, що склад дисциплінарного проступку позивача утворюють: об`єкт дисциплінарного проступку – правовідносини щодо забезпечення службової дисципліни, зокрема проведення об`єктивного та безперешкодно службового розслідування; об`єктивна сторона дисциплінарного проступку – дії ОСОБА_1 у формі надання неправдивих пояснень (в наслідок необізнаності чи свідомо); суб`єктом дисциплінарного проступку є оперуповноважений сектору карного розшуку Київського відділення поліції Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_1 ; вина позивача характеризується ставленням до вчиненого проступку, інтелектуальний та вольовий аспект якого проявлявся в усвідомленні протиправності своїх дій, передбаченні наслідків таких дій (створення перешкод для службового розслідування), а також бажання настання таких наслідків (враховуючи, що факт надання суперечливих пояснень мав місце двічі - 18.06.2019 року та 27.06.2019 року), а метою вчинення протиправних дій стало перешкоджання проведенню службового розслідування.

Відтак, беручи до уваги склад вчиненого позивачем дисциплінарного проступку, висновки відповідача про порушення ОСОБА_1 норм ч. 1, п. 1, 6, 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, п. 7 розділу 4 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, п. 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, знайшли своє підтвердження при розгляді справи.

Зазначені вище висновки та мотиви суду спростовують аргументи позивача про надання комісією переваги одних пояснень над іншими як і аргументи про необ`єктивне проведення службового розслідування та побудову висновків на абстрактних, суб`єктивних та не підтверджені документально судженнях її членів.

Щодо аргументів позивача про те, що дисциплінарна комісія свідомо не відбирала пояснень в осіб, які могли підтвердити його точку зору відносно обставин конфлікту ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , то такі до уваги не беруться, оскільки на уточнююче запитання суду про ідентифікацію таких осіб, позивач та його представник не надали чіткої відповіді про їх імена чи інші ідентифікуючі дані.

Нормою ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Статтею 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено систему дисциплінарних стягнень та передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Порядок застосування дисциплінарних стягнень передбачений статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, згідно якої під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби (ч. 8 ст. 19).

За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення (ч. 9 ст. 19).

У разі вчинення дисциплінарного проступку кількома поліцейськими дисциплінарне стягнення застосовується до кожного окремо (ч. 10 ст. 19).

Пунктом 6 ч. 1 ст. 77 Закону від 2 липня 2015 року № 580-VIII передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Аналізуючи доводи позивача про неврахування при визначенні виду дисциплінарного стягнення його сумлінного ставлення до служби та попередню поведінку, суд зазначає, що норми Дисциплінарного статуту Національної поліції України не виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції до поліцейських які до моменту притягнення до дисциплінарної відповідальності позитивно характеризувалися за місцем служби. У кожному конкретному випадку в залежності від обставин вчиненого дисциплінарного проступку, його характеру та наслідків, навіть поліцейські із попередньою позитивною службовою репутацією можуть бути звільнені із служби в поліції. У справі яка розглядається, позивач вчинив дії з метою перешкоджання проведенню службового розслідування за фактом застосування заходів фізичного впливу старшим оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Київського відділення поліції Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3 . Подія відбулась під час спровокованого конфлікту та сутички з ОСОБА_2 . Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як передбачено нормою ч. 1 ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відтак, дії позивача спрямовувалися на перешкоджання службовому розслідуванню події, яка спричинила особливо тяжкі наслідки у вигляді смерті людини.

Окрім цього, після події 11.06.2019 року у засобах масової інформації розміщено численні публікації які виходячи із їх змісту, заподіюють істотну шкоду авторитету Національної поліції України (т. 2 , а.с. 3-4, 78-88).

Тому, на переконання суду, зазначені факти вказують на особливо тяжкий характер проступку позивача, що виключає підстави для застосування більш м`якого виду дисциплінарного стягнення.

Щодо аргументів позивача про незаконність оскаржуваних наказів з огляду на те, що службове розслідування призначено за фактом порушення службової дисципліни ОСОБА_3 , а не ОСОБА_1 , що позбавило його можливості скористатися процесуальними правами у ході його проведення (усвідомлювати наслідки наданих пояснень, ознайомлюватися із матеріалами службового розслідування, подавати скарги на дії членів дисциплінарної комісії, тощо), суд оцінюючи їх виходить із таких мотивів.

Процедура проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування врегульована Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений наказом МВС України від 07.11.2018 № 893.

Як передбачено п. 4 розділу ІІ Порядку, у наказі про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії визначаються голова та члени дисциплінарної комісії, зазначається підстава проведення службового розслідування, а також прізвище, ім`я, по батькові, посада поліцейського, стосовно якого воно проводитиметься (у разі якщо на час призначення службового розслідування це відомо).

Аналіз норми п. 4 розділу ІІ Порядку дає підстави для висновку, що службове розслідування може бути призначено як щодо конкретного поліцейського так і щодо певного факту проступку. Таке нормативне регулювання обумовлено тим, що на момент призначення службового розслідування особа, яка вчинила дисциплінарний проступок чи один із таких проступків може бути невідома.

Виходячи із обставин цієї справи, на момент прийняття Наказу ГУ НП у Вінницькій області від 12.06.2019 року № 846 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії», метою його проведення стала необхідність повного, усебічного та об`єктивного розслідування факту, що мав місце 11.06.2019 року під час документування кримінального правопорушення. Зокрема внаслідок виниклої суперечки старший оперуповноважений сектору кримінальної поліції Київського відділення поліції ОСОБА_3 відштовхнув громадянина ОСОБА_2 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження.

Водночас виходячи із складу дисциплінарного проступку позивача, про факт його існування не було та не могло бути зазначено у наказі від 12.06.2019 року № 846, оскільки вчинено позивачем проступок у формі надання неправдивих пояснень 18.06.2019 року та 27.06.2019 року. Тому, дисциплінарний проступок позивача мав місце у ході проведення службового розслідування призначеного наказом від 12.06.2019 року № 846, об`єктом проступку фактично стали правовідносини щодо проведення об`єктивного та безперешкодно службового розслідування призначеного наказом від 12.06.2019 року № 846, відтак й закономірно відповідачем зроблено висновки щодо такого проступку за результатом уже призначеного службового розслідування.

Щодо аргументів представника позивача про те, що дисциплінарне провадження відносно ОСОБА_1 підлягало виділенню в окреме провадження, то такі судом оцінюються критично, оскільки процедур про які зазначає сторона позивача ані Дисциплінарним статутом Національної поліції України, ані Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, що затверджений наказом МВС України від 07.11.2018 № 893 не передбачено. При цьому, представником позивача не враховано, що відповідач при проведенні службового розслідування не може довільно застосовувати встановлені на нормативному рівні процедури, а повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Щодо доводів сторони позивача про порушення прав ОСОБА_1 у процесі службового розслідування, оскільки службове розслідування призначено по факту порушення службової дисципліни ОСОБА_3 і внаслідок цього ОСОБА_3 , а не позивач набув статус поліцейського відносно якого проводиться службове розслідування, то такі судом оцінюються критично із наступних мотивів.

Як встановлено із тексту наданих позивачем під час службового розслідування пояснень від 18.06.2019 року йому роз`яснено як положення ст. 63 Конституції України (зокрема право відмовитися від давання показань або пояснень щодо себе) так і права поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, передбачені ч. 2 ст. 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України (т. 2 а.с. 10). Відтак, дисциплінарною комісією дотримано передбачених п. 14 розділу V Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України вимог щодо процедури відібрання пояснень тим самим і забезпечено гарантії прав позивача під час службового розслідування. Той факт, що за словами позивача він не усвідомлював ймовірних негативних наслідків для себе не вказує на порушення порядку проведення службового розслідування, оскільки є його суб`єктивним ставленням до процедури надання пояснень.

Аргументи позивача про обмеження його прав ознайомлюватися із матеріалами службового розслідування, подавати скарги на дії членів дисциплінарної комісії, тощо до уваги судом не беруться, оскільки у матеріалах службового розслідування відсутні докази того, що ОСОБА_1 намагався реалізувати зазначені права як і докази того, що дисциплінарна комісія обмежила його у їх реалізації (докази подання клопотань, скарг, та докази відмови у їх прийнятті чи розгляді).

Підсумовуючи встановлені обставини та надану їм правову оцінку, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість висновки відповідача про порушення ОСОБА_1 норм ч. 1, п. 1, 6, 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, п. 7 розділу 4 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, п. 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події. Внаслідок вчиненого позивачем дисциплінарного проступку, дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби застосовано відповідно до Закону і тому таке стягнення у повній відповідності із нормами Закону від 2 липня 2015 року № 580-VIII реалізовано у спосіб звільнення позивача зі служби в поліції.

Тому, відповідають вимогам Закону та не підлягають скасуванню оскаржувані позивачем Наказ № 1100 від 11.07.2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП у Вінницькій області» та Наказ № 120 від 12.07.2019 року «щодо особового складу» в частині звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 з посади оперуповноваженого сектору карного розшуку Київського відділення поліції Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області.

У зв`язку із відсутністю підстав для задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказів № 1100 від 11.07.2019 року та № 120 від 12.07.2019 року, не підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення у його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд не встановив факту їх понесення сторонами, оскільки позивач був звільненим від сплати судового збору при зверненні до суду, а доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача до суду не подано.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович