Ухвала суду № 85025596, 17.10.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

17 жовтня 2019 р. Справа № 120/2632/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження заяву відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0549 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0549 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою від 20.08.2019 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали, шляхом подання до суду позовної заяви, оформленої відповідно до вимог ст.ст. 160 КАС України, з уточненням змісту позовних вимог та наданням заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із обґрунтованими пояснення щодо поважності причин пропущеного строку звернення з адміністративним позовом до суду, а також доказів на підтвердження поважності таких причин.

03.09.2019, у встановлений судом строк, на адресу суд від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано позовну заяву в уточненій редакції заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Ухвалою від 06.09.2019 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику) повідомлення сторін.

27.09.2019 через канцелярію Вінницького окружного адміністративного суду надійшла заява представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду. Заява обґрунтована тим, що згідно зі ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) позивачем пропущено строк звернення до суду з позовною заявою. На думку представника відповідача, строк звернення до суду у позивача закінчився ще 2013 року, оскільки розрахунки з ним були проведено під час звільнення, у той час, як із позовною заявою про стягнення коштів за неотримане речове майно звернувся до суду лише у 2019 році, зі спливом більш ніж 6 років. При цьому позивач зазначає, що лише у 2019 році дізнався, що відповідно до довідки 34/20 військова частина А0549 не виплатила компенсацію вартості за неотримане речове майно. А тому на думку представника відповідача, доводи позивача є безпідставними та необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

09.10.2019 від позивача надійшли заперечення на подану заяву Військової частини А0549 про залишення позовної заяви без розгляду. Обґрунтовуючи заперечення позивач зазначає, що строк звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку не може бути обчислений, оскільки відповідач не здійснив з ним повного розрахунку. А строк звернення до суду починає обчислюватись лише коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що роботодавець фактично розрахувався з ним. Тому доки належні суми не виплачені звільненому працівнику, строк давності не обчислюється.

Розглянувши подану заяву про залишення позовної заяви без розгляду, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 1 ст. 118 КАС України встановлено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 4 ст. 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

В контексті наведених норм, суд, розглянувши питання щодо залишення позовної заяви без розгляду, зазначає про наступне.

В матеріалах справи міститься заява позивача про поновлення строку звернення до суду в порядку ст. 121 КАС України.

Мотивуючи подану заяву позивач зазначає, що 10.04.2013 був звільнений з військової служби у запас (за віком) та виключений зі списків особового складу військової частини А0201, однак повний розрахунок при звільненні з ним не був проведений. З метою захисту своїх прав, позивач неодноразово звертався до командування військової частини А0549 з вимогою провести повний розрахунок, відповідно до ч.1 ст. 116 Кодексу законів про працю України (далі КзпП України).

Листом №350/607/пс від 07.03.2019 командир військової частини А0549 відмовив позивачеві у виплаті сум при звільнені. У зв`язку з цим останній звернувся за захистом своїх порушених прав до суду. Також зазначає, що нездійснення повного розрахунку є правопорушенням, яке носить триваючий характер, що почалось з протиправної бездіяльності відповідача та продовжується шляхом невиконання обов`язку, передбаченого ст. 116 КзпП України. Отже, на думку позивача, строк звернення до суду починає обчислюватись лише коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що роботодавець фактично розрахувався з ним. А тому поки належні суми не виплачені звільненому працівнику, строк давності не обчислюється.

За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 122 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав вимоги КАС України та подав клопотання в межах строку, відповідно ухвалою про відкриття провадження у справі суд поновив пропущений строк звернення до суду. Після відкриття провадження у справі суд не знайшов підстав вважати, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним.

Крім того, суд при вирішенні заяви враховує практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, згідно якої право на судовий захист, є важливішим, ніж встановлені процесуальним законом особливості реалізації ним цього права.

Європейський суд з прав людини в рішенні по справі "Іліан проти Туреччини" наголошував, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

У рішеннях по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13.01.2000 та по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998 Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Так у справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, про те, що в задоволенні заяви представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 5, 118, 121, 122, 123, 256 КАС України суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника відповідача про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду відмовити.

Ухвала окремо оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України. Заперечення проти неї можуть бути викладені в апеляційній чи касаційній скарзі на рішення суду, прийняте за результатами розгляду адміністративної справи

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович