Рішення № 85022468, 16.10.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/4638/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого – судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря Рибак Н.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веста») про визнання кредитного договору недійсним,

встановив:

06 липня 2017 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати недійсним кредитний договір №0054/07/6.10-N від 22.11.2007 року, укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком «Форум» (правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум»), в особі керуючого Новольвівським відділенням Львівської філії АКБ «Форум» Гиркало Олени Валеріївни.

Обґрунтовуючи позовні вимоги покликається на те, що 22 листопада 2007 року між ним та Акціонерним комерційним банком «Форум» (правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум»), в особі керуючого Новольвівським відділенням Львівської філії АКБ «Форум», укладений кредитний договір № 0054/07/6.10-N. Однак, вказаний кредитний договір від імені Банку був підписаний особою, яка не має необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки відомості про неї відсутні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб. Крім того, умови договору споживчого кредиту є такими, що не відповідають чинному законодавству, є несправедливими, а кредитний договір не відповідає актам цивільного законодавства, зокрема ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Постанові правління НБУ №168 від 10.05.2007 року Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.

Позивач вказує, що перед укладенням договору банком не надавався письмовий документ з інформацією, визначеною ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», в даному кредитному договорі відсутня інформація про загальну вартість кредиту для споживача. Також, договір суперечить вимогам ст.632 ЦК України, оскільки у ньому не зазначена реальна ціна договору, що являється істотною умовою договору.

Окрім того, жодних коштів від Банку позивач не отримував, тобто відмовився в односторонньому порядку від виконання взятих на себе зобов`язань. Жодних документів, у тому числі заяви на видачу готівки, ним не оформлялось та не підписувалось, а підпис у заяві на видачу готівки не його, що підтверджується висновком №3377 судово-почеркознавчої експертизи від 06.10.2016 року.

Зазначає, що на забезпечення повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування та можливої неустойки штраф, пеня) між позивачем та Банком було укладено договір іпотеки від 22 листопада 2007 року, предметом якого є квартира за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 52,2кв.м, житловою площею 27,5 кв.м. На момент укладення Кредитного договору № 0054/07/6.10-14 від 22.11.2007 року на його утриманні знаходилось четверо дітей, а тому орган опіки та піклування повинен був надати відповідний дозвіл, оскільки договір стосується майнових прав його неповнолітніх дітей. Такого дозволу органом опіки та піклування надано не було. Таким чином, позивач вважає договір іпотеки від 22.11.2007 року недійсним.

Вказуючи на грубе порушення відповідачем вимог законодавства щодо не надання об`єктивної, повної та достовірної інформації про умови кредиту, введення в оману стосовно реальної процентної ставки за користування кредитом та неповідомлення про сукупну вартість кредиту, позивач просить суд визнати кредитний договір від 22.11.2007 року № 0054/07/6.10-N недійсним, укладеним під впливом обману.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали, з мотивів, наведених у ньому та додаткових письмових поясненнях. Просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог та дотримання банком усіх законодавчих процедур під час укладення оспорюваного Кредитного договору. Також, просив суд застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову. Крім того подав заяву про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

У процесі судового розгляду, на підставі ст.55 ЦПК України, замінено сторону відповідача Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веста», у зв`язку з укладенням між ними 26.03.2019 року договору про відступлення прав вимоги №0002/19/5. Банку подав заяву про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши доводи учасників процесу, суд приходить до наступного висновку.

Відповідачем заявлено вимогу про застосування позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальним правилом, закріпленим у ч.1 ст. 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача.

Отже, перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину відраховується за загальними правилами, визначеними у частині першій статті 261 ЦК України, тобто від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про вчинення цього правочину.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Наведене узгоджується також з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 3 лютого 2016 року у справі № 6-75цс15.

У даній справі, початок перебігу позовної давності для пред`явлення вимог про визнання недійсним спірного Кредитного договору починається з часу, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач вказує, що саме 19 вересня 2016 року йому стало відомо про порушення його прав за умовами укладеного Кредитного договору, зокрема, що договір від імені Банку був підписаний особою, яка не має необхідного обсягу цивільної дієздатності, так як відомості про неї відсутні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб. Вказані доводи приймаються до уваги судом та свідчать про відсутність правових підстав для застосування позовної давності до вимог ОСОБА_1 . Наведені обставини знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду та не були належним чином спростовані відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено наступне.

22 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком «Форум» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веста»), в особі керуючого Новольвівським відділенням Львівської філії АКБ «Форум» укладений кредитний договір № 0054/07/6.10-N.

Відповідно до умов п.1.1. Кредитного договору, Відповідач надає Позичальнику кредит у сумі 50 000,00 (п`ятдесят тисяч) доларів США на придбання квартири.

Згідно п.1.2. Договору, кредитні кошти надаються строком по «19» листопада 2032 року.

Відповідно до п.1.3. Договору, за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 12% річних.

Відповідно до умови п. 2.1. Кредитного договору, забезпеченням повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування та можливої неустойки штраф, пеня) є договір/и іпотеки (застави, поруки) від 22 листопада 2007 року, предметом якого є квартира за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 52,2кв.м, житловою площею 27,5 кв.м.

За умовами п.2.3 Договору, позичальник здійснює повернення кредиту щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту у сумі не менше 167,00 доларів США на відкритий йому позичковий рахунок № НОМЕР_1 в Новольвівському відділенні Львівської філії АКБ «Форум» МФО 385509.

Відповідно до п.2.7. Договору, проценти за користування кредитними коштами Позичальник сплачує самостійно на рахунок № НОМЕР_2 в Новольвівському відділенні Львівської філії АКБ «Форум», МФО 385509, щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитними коштами.

Згідно умови п.2.10. Договору, за обслуговування кредиту в перший місяць кредитування Позичальник, в день отримання кредиту сплачує Банку кошти в розмірі 2% (два) проценти від суми кредиту (оплата здійснюється в грошовій одиниці України по курсу НБУ на день оплати), на рахунок № НОМЕР_3 в Новольвівському відділенні Львівської філії АКБ «Форум», МФО 385509, ЄДРПОУ 33299045.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до положень ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, кредитний договір повинен бути укладений в письмовій формі та містити в собі положення щодо розміру та умов кредиту.

Укладений сторонами кредитний договір визначений сторонами як споживчий кредит, а тому для нього встановлено особливий порядок укладення.

У договорах за участю фізичної особи - споживача, враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч.2 ст.627 ЦК України).

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За положеннями ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. За змістом зазначеної норми закону правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину.

Відповідно до п. 20 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Позивач стверджує, що Кредитний договір № 0054/07/6.10-N від 22.11.2007 року від імені Банку був підписаний особою, яка не має необхідного обсягу цивільної дієздатності, так як відомості про неї відсутні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб.

Так, згідно з ч. 5 ст. 95 ЦК України, відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Згідно інформації наявної у кредитному договорі № 0054/07/6.10-N датованого 22.11.2007 року, він був підписаний від імені Акціонерного комерційного банку «Форум» Керуючим Новольвіським відділенням Львівської філії АКБ «Форум» Гиркало Оленою Валеріївною, однак відомості про юридичну особу з кодом 33299045 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні, що підтверджується Витягом з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1001420333 від 19.09.2016 року.

У відповідності до ч. 4 ст. 87 ЦК України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Як видно з матеріалів справи код МФО 33299045 належав Новольвівському відділенню Львівської філії АКБ «Форум». На дату укладання Кредитного договору дане відділення було відокремленою юридичною особою.

09.02.2010 року Головою правління Банку видано наказ № 19 «Про реорганізацію Львівської філії у відділення «Львівська дирекція АКБ «Форум».

Пунктом 8.1.1. даного наказу визначено наступне: «Забезпечити повідомлення державного реєстратора про виключення відомостей про Львівську філію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ЄДР)».

Пунктом 8.1.3. цього ж Наказу зазначено: «У порядки та строки, визначені чинним законодавством України та нормативно-правовими актами Національного банку України ініціювати внесення запису до Державного реєстру банків та довідника власних підрозділів банків щодо: виключення відомостей про Львівську філію; внесення відомостей про відділення «Львівська дирекція АКБ «Форум».

Таким чином, Львівська філія АКБ «Форум» та всі відділення, що до неї відносились були реорганізовані у Відділення «Львівська дирекція АКБ «Форум».

Отже, на дату укладання Кредитного договору № 0054/07/6.10-N від 22.11.2007 року, Львівська філія була діючою юридичною особою та зареєстрована відповідно до діючого на той момент законодавства України. Відділення було створено на балансі Банку та безпосередньо йому підпорядковувалось, що підтверджується листом НБУ за вих. № 41-119/1653 від 14.04.2010 року щодо внесення запису до Державного реєстру банків, а також Положенням про Відділення № 2400 «Львівська дирекція Публічного Акціонерного Товариства «БАНК ФОРУМ», затвердженим Протоколом Правління ПАТ «БАНК ФОРУМ» № 57 від 15 грудня 2010 року.

Таким чином, доводи позивача, що Кредитний договір укладений особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності спростовуються вищенаведеними обставинами та дослідженими в процесі судового розгляду доказами.

У відповідності до п. 3.1.1. Кредитного договору №0054/07/6.10-N від 22.11.2007 року, Банк зобов`язаний на умовах, передбачених п. 2.2. цього Договору, в сумі, що передбачена п. 1.1. цього Договору, надати Позичальнику кредитні кошти шляхом їх перерахунку за наданими Позичальником платіжними документами, перерахувати на поточний, картковий рахунок Позичальника або видати готівкою відповідно до заявки Позичальника.

Позивач вказує, що кредитних коштів він не отримував у жодний із зазначеного у вказаному договорі спосіб та відмовився в односторонньому порядку від виконання взятих на себе зобов`язань. Жодних документів, у тому числі заяви про видачу готівки, позивачем не оформлялось та не підписувалось.

Крім цього, позивач вказує, що підпис у заяві на видачу готівки йому не належить, що підтверджується висновком №3377 судово-почеркознавчої експертизи від 06.10.2016 року.

Висновком № 3377 судово-почеркознавчої експертизи від 06 жовтня 2016 року, встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 розташований після слів «підпис отримувача» на Заяві на видачу готівки № 30759 від 22 листопада 2007 року – виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_1 .

Однак, як встановлено рішенням Галицького районного суду м. Львова від 07 квітня 2016 року, яке набрало законної сили 15.12.2016 року, 22 листопада 2007 року між АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум», та відповідачем був укладений Кредитний договір №0054/07/6.10-N, відповідно до умов якого банк надав відповідачу ОСОБА_1 кредит в сумі 50 000 доларів США, з кінцевим терміном повернення 19.11.2032 року під 12,0 % річних. Рішенням суду стягнуто з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_4 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (код ЄДРПОУ 21574573) заборгованість за кредитним договором №0054/07/6.10-N від 22.11.2007 року у розмірі 53 949 доларів США 47 центів, яка складається з: простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів – 7 033 доларів США 57 центів; поточної заборгованості по поверненню кредитних коштів – 35 304 доларів США 00 центів; простроченої заборгованості за нарахованими процентами – 10 906 доларів США 27 центів; поточної заборгованості за нарахованими процентами - 705 доларів США 63 центів, також заборгованість за пенею за несвоєчасну сплату тіла та відсотків кредиту у розмірі 223 891 гривень 15 копійок. Також, стягнуто з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_4 ) в дохід держави 3 654,00 грн. судового збору.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що відповідачем ( ОСОБА_3 ) порушено умови кредитного договору, внаслідок чого станом на 20.04.2015 року відповідач заборгував загальну суму у розмірі 53 949,47 доларів США.

ОСОБА_1 оскаржено вказане судове рішення.

За результати розгляду апеляційним судом скарги ОСОБА_1 рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 квітня 2016 року залишено без змін. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 12 грудня 2016 року відхилено покликання ОСОБА_1 на висновок № 3377 судово-почеркознавчої експертизи від 06 жовтня 2016 року, якою встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 розташований після слів «підпис отримувача» на Заяві на видачу готівки № 30759 від 22 листопада 2007 року – виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_1

Цим же рішенням встановлено, що ОСОБА_1 виконував умови договору та погашав заборгованість за кредитом до 02.04.2013 року, що стверджується заявами про переказ ним готівки та особисто вносив кошти на погашення заборгованості за кредитним договором, підписуючи заяву на переказ готівки №999931074 від 21.05.2013 року.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь та самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Наведене спростовує покликання позивача на те, що він не отримував кредитних коштів від банку та відмовився в односторонньому порядку від виконання взятих на себе зобов`язань, а також те, що жодних документів, у тому числі заяви про видачу готівки, позивачем не оформлялось та не підписувалось.

У частині 4 пункту 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч.1 ст.6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено: «У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Згідно ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Відповідно до ст. 230 ЦК України, наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Таким чином, обравши способом захисту своїх прав визнання кредитного договору недійсним з підстав передбачених статтею 230 ЦК України та статями 11, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, позивач, в силу положень ЦПК України, зобов`язаний довести правову та фактичну підстави своїх позовних вимог.

Як видно з матеріалів справи, розрахунок реальної процентної ставки за користування кредитом, визначення сукупної вартості подорожчання кредиту та розміру суми абсолютного значення подорожчання кредиту, відповідач не здійснював, в письмовій формі не викладав, до відома позичальника не доводив та з ним не узгоджував.

Пунктами 7.2 та 7.7 вказаного Кредитного договору передбаченого, що умови кредитування, відповідно до ч.2 ст.11 Законом України «Про захист прав споживачів», позичальником отримано до укладення цього договору.

Однак, наявність у договорі вказаного пункту не свідчить про дотримання вимог закону при укладенні Кредитного договору, з огляду на таке.

Розділом 3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 (далі Правила), передбачено, що банки зобов`язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача, зазначивши таке:

-значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку;

-перелік і розмір інших фінансових зобов`язань споживача, які виникають на користь третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами кредитного договору (страхові платежі під час страхування предмета застави, життя та працездатності споживача, розмір зборів до Пенсійного фонду України, комісії під час купівлі-продажу іноземної валюти для погашення кредиту та процентів за користування ним, біржові збори, послуги реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Пункт 3.2. Правил встановлює, що кредитний договір має містити графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.

Банки зобов`язані (пункт 3.3. Правил) в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов`язань споживача, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді:

а) реальної процентної ставки (у процентах річних), яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту.

б) абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі), розрахунок якого здійснюється шляхом підсумовування всіх платежів (проценти за користування кредитом, усі платежі за супутні послуги, пов`язані з наданням кредиту, його обслуговуванням і погашенням), здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту.

Банки зобов`язані (пункт 3.4. Правил) в кредитному договорі зазначити:

-вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу;

-обґрунтування вартості супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов`язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб`єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо);

-про відкриття банківського рахунку, відкритого з метою зарахування на нього суми наданого кредиту або надання кредиту за рахунком (овердрафт), умови відкриття, ведення та закриття такого рахунку, тарифи та всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв`язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням;

-правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках.

У п. 3.7. Правил зазначено, що якщо умовами кредитного договору передбачено або допускається використання кількох альтернативних варіантів надання банківських послуг, які є супутніми до кредитної операції (зокрема погашення заборгованості готівковими коштами до банку або шляхом безготівкового розрахунку), банк зобов`язаний надати клієнту вичерпну інформацію про вартість кожного з альтернативних варіантів надання послуг.

Пункт 3.8. Правил визначає, що у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов`язані під час укладення кредитного договору:

-попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов`язань за кредитним договором несе споживач;

-надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов`язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов`язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним.

З аналізу та вивчення матеріалів Кредитного договору №0054/07/6.10-N від 22.11.2007 року, судом встановлено, що його зміст не містить встановлених законодавством обов`язкових умов, які необхідні для його укладення, а саме Банк, при укладанні спірного Кредитного договору з позичальником:

-не здійснив належно детальний, достовірний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (адміністративних послуг, витрат на страхування, юридичне оформлення тощо), пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту, згідно вимог ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.3 «Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року №168;

-всупереч вимогам п.2 ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.3 «Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168, не здійснив належно детальний, достовірний та об`єктивний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту;

-не визначив належно реальну процентну ставку, в порушення вимоги п.3.3 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту»;

-не визначив та не вказав про абсолютне значення подорожчання кредиту в грошовому вигляді, згідно вимоги п.3.3 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», шляхом підсумовування всіх платежів здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту;

-всупереч вимогам п.3.7 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», банк не надав позивачу вичерпну інформацію про вартість кожного з альтернативних варіантів надання послуг;

-у порушення вимоги п. 3.8 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», банк не встановив застереження, щодо попередження позичальника про настання валютних ризиків;

-всупереч вимогам п.3.4 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», не зазначив про умови відкриття, ведення та закриття банківського рахунку, тарифи а також про всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв`язку з отриманням кредиту, його обслуговування і погашенням.

Таким чином, зі змісту кредитного договору №0054/07/6.10-N від 22.11.2007 року вбачається, що в ньому відсутні встановлені законодавством обов`язкові умови, які необхідні для його укладення, що, в свою чергу, зумовило неможливість вибору оптимальних умов кредитування позивачем, своєчасної та повної інформації про усі додаткові витрати, що будуть понесені позивачем у зв`язку з укладенням, обслуговуванням та погашенням оспорюваного Кредитного договору, орієнтовну суму переплат за Кредитним договором за період його дії.

Крім цього, в ході розгляду справи відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що Банк, в порушення вимоги п.7 ч.1 ст.6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових ринків», не визначив строк дії кредитного договору; всупереч вимоги п.8 ч.1 ст. 6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових ринків», не визначив порядок припинення дії кредитного договору; у порушення вимоги п.6 ч.4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», не встановив істотної умови договору, про дострокове розірвання кредитного договору, що не є тотожним з достроковим поверненням кредиту; не визначив відповідальності кредитора при порушені умов договору, щодо умов повернення і зарахування кредиту (зокрема, в разі зарахування коштів з каси банку на транзитні рахунки або на рахунки не зазначені в договорі) як того вимагають норми ч.2 ст. 345 ГКУ та п.9 ч.1 ст.6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових ринків»; у порушення вимоги ст.61 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відсутнє застереження щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення; не здійснив оприлюднення інформації про умови іпотечного кредитування згідно імперативної вимоги ст. 2 ЗУ «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»; не встановив положення про інфляційне застереження та не узгодив домовленості, про розрахунки індексації щодо збереження реальної вартості предмету іпотеки; Не надав позичальнику примірника кредитного договору.

Згідно правила ч.1 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Постановою Правління НБУ № 168 від 10.05.2007 року "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту", які розроблені у відповідності до ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", затверджено форму детального розпису сукупної вартості кредиту та «Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Витрати, що складають сукупну вартість кредиту, законодавцем визначено у частині п.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якої сукупна вартість кредиту включає перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо.

Пунктом 3.2.6 Кредитного договору, передбачено право банку змінити розмір процентної ставки. Однак, у договорі не вказано правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом. Крім цього, у договорі не вказано у яких випадках та на підставі чого може відбутись зміна розміру процентної ставки та у який бік.

З дослідженого судом висновку судового експерта від 14.02.2019 року №2744, встановлено, що за даними п.1.3. кредитного договору №0054/07/6.10-N від 22.11.2007 року процентна ставка за використання кредитних коштів становить 12% річних.

Реальна процентна ставка на момент укладення Кредитного договору №0054/07/6.10-N від 22.11.2007 року фактично становить 13,62%.

Абсолютне значення подорожчання кредиту на момент укладення кредитного договору за договором №0054/07/6.10-N від 22.11.2007 року встановлене під час дослідження, фактично складає 80 448,55 доларів США.

Щомісячні платежі, передбачені умовами кредитного договору №0054/07/6.10-N від 22.11.2007 року на момент його укладення, становили: від 169,34 доларів США до 808,93 доларів США.

Також, у висновку зазначено, що під час укладення Кредитного договору №0054/07/6.10-N від 22.11.2007 року не встановлено виконання банком вимог п.п. 2.1, 2.2, 3.1, 3.2, 3.3, 3.8 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» (затверджених Постановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007 року) та п. 2 та 4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживача», щодо викладення в його змісті повного обсягу інформації про кредитні умови, в т.ч. графік погашення заборгованості, розмір орієнтованої сукупної вартості кредиту, детального розпису загальної вартості кредиту для споживача та сукупної вартості кредиту із визначенням її в процентному значенні та в грошовому виразі, у вигляді реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту.

Таким, чином, внаслідок документального недотримання відповідачем «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою Правління НБУ від 10 травня 2007 року № 168 , кредитний договір №0054/07/6.10-N від 22.11.2007 року не містить розрахунку щодо реальної процентної ставки (у процентах річних) та абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі).

Дослідивши експертний висновок, суд приходить до переконання, що банк скористався тим, що позивачу об`єктивно бракувало знань необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і він був введений в оману при отриманні кредитних послуг. До того ж, відповідач, в порушення вимог ЗУ "Про захист прав споживачів" не надав позивачу відомостей, які потрібні клієнту при укладенні кредитного договору та не зазначив їх в його змісті.

Разом з цим, на підставі встановлених судовим експертом обставин, суд дійшов висновку, що документальне оформлення банком кредиту за кредитним Договором №0054/07/6.10-N від 22.11.2007 року не відповідає всім вимогам Закону та нормативно - правовим актам України, які регулюють питання кредитних правовідносин. На думку суду, встановлені судовим експертом розбіжності, є такими, що істотно поліпшують умови банку, який розробляв спірний Кредитний договір, додаткові договори та додатки до нього.

Суд приймає висновок судово-економічної експертизи як належний та допустимий доказ по справі, оскільки такий отриманий у встановленому Законом порядку та спосіб, містить відомості, які стосуються обставин, які підлягають доказуванню та безпосередньо стосується обставин справи.

Наданий суду висновок підтверджує, що під час укладення кредитного договору Банк приховав від позичальника повну та об`єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту та вказав у договорі занижені значення показників суттєвих умов договору, чим фактично ввів позичальника в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би позичальник банку, погашаючи кредит у порядку, визначеному графіком погашення заборгованості.

Таке приховування важливої, об`єктивної та необхідної інформації від позичальника перед підписанням договору та невідповідність встановлених між сторонами у договорі умов до фактично встановлених, з метою встановлення завищених процентів за користування кредитом та отримання прихованого прибутку, свідчить про наявність умислу в діях відповідача.

Вказаних обставин в ході розгляду справи відповідачем належними засобами доказування спростовано не було.

У Рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року зазначено, що у справі про захист прав споживачів кредитних послуг держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.

Отже, виходячи з положень ст.ст. 203, 215, 230, 548 ЦК України, в момент підписання кредитного договору між сторонами, позивач був введений в оману Банком щодо істотних умов договору, ціни та відсоткової ставки, загальної сукупної вартості та абсолютного значення подорожчання кредиту.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що кредитний договір між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком «Форум» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веста») №0054/07/6.10-N від 22.11.2007 року укладений під впливом обману з боку Банку, що у відповідності до положень ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», розцінюється як елемент нечесної підприємницької практики, використання якої, є заборонено Законом, а у такому разі такий договір є недійсним.

З урахуванням наведеного позовна вимога ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору є обґрунтованою, а тому позов підлягає до задоволення.

Підставою позову ОСОБА_1 вказує також на те, що на момент укладення Кредитного договору № 0054/07/6.10-14 від 22.11.2007 року та договору іпотеки, на його утриманні знаходилось четверо дітей, а тому орган опіки та піклування повинен був надати відповідний дозвіл, оскільки договір стосується майнових прав його неповнолітніх дітей.

Оскільки, такого дозволу органом опіки та піклування надано не було, позивач вважає договір іпотеки від 22.11.2007 року нікчемним. При цьому, вимоги про застосування наслідків недійсності правочину у позові ОСОБА_1 не пред`являє.

Як видно з матеріалів справи, зокрема Кредитного договору, на забезпечення повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування та можливої неустойки штраф, пеня) між позивачем та Банком було укладено договір іпотеки від 22 листопада 2007 року, предметом якого є квартира за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 52,2 кв.м, житловою площею 27,5 кв.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч.1 ст.236 ЦК України, недійсний правочин є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч.2 ст. 548 ЦК України, недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно абз. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний від основного зобов`язання характер і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Таким чином, визнання недійсним кредитного договору є підставою для припинення договору іпотеки.

Однак, зважаючи на те, що позивачем не пред`явлено вимоги щодо недійсності правочину, який укладений на забезпечення виконання кредитного договору, суд не оцінює договір іпотеки від 22.11.2007 року на предмет відповідності вимогам закону, оскільки дане питання виходить за межі заявлених позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, документально підтверджені судові витрати понесені позивачем підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним кредитний договір № 0054/07/6.10-N від 22.11.2007 року, укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним Комерційним Банком «Форум» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веста»), в особі керуючого Новольвівським відділенням Львівської філії АКБ «Форум» Гиркало Олени Валеріївни.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веста» на користь держави 640 гривень 00 копійок судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.

Повний текст рішення складено 18 жовтня 2019 року.