Рішення № 85022146, 19.09.2019, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/5835/17

Пр. № 2/336/63/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Щасливої О.В.,

при секретарях Морозовій В.М., Аксьоновій О.А.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Железняк Л.В.,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Запорізька міська рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та житловим будинком,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування належним йому нерухомим майном.

В заяві зазначив, що є власником Ѕ частини будинку АДРЕСА_1 . Відповідач є власником будинку АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці, яка є суміжною з ділянкою, де знаходиться житло позивача. Відповідач у відсутність дозволу на виконання будівельних робіт підняв рівень земельної ділянки під своїм будинком та облаштував у вказаному місці замощення, що у відсутність системи водовідведення на ділянці відповідача призвело до негативних наслідків для позивача, які полягають у стіканні талих вод та атмосферних опадів під стіни належних позивачеві житлового будинку літ. А, літньої кухні літ. Д, сараю літ. Ж, що тягне їхнє руйнування, утворення зсередини них цвілі, грибку, тріщин. Крім того, піднімаючи рівень земельної ділянки, ОСОБА_2 вийшов за її межі та пересунув межу між земельними ділянками в бік земельної ділянки під будинком позивача на 40 сантиметрів, зменшивши відстань від літньої кухні літ. Д до вчиненого відповідачем замощення до 33 сантиметрів, що зумовило настання труднощів в підході позивача до стін літньої кухні з метою здійснення догляду за нею.

У зв`язку з викладеним просить про усунення перешкод у здійсненні ним користування земельною ділянкою та житловим будинком шляхом зобов`язання відповідача встановити ринви (водостічні жолоби) на належному йому будинку АДРЕСА_2 та влаштувати водовідведення з земельної ділянки під вказаним будинком в такий спосіб, щоб виключити стік води на належну ОСОБА_1 земельну ділянку; встановити по межі між земельними ділянками № 15-А та АДРЕСА_1 бордюр висотою не менш ніж 30 сантиметрів від поверхні земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , для запобігання стіканню води з земельної ділянки на земельну ділянку під будинком АДРЕСА_1 ; перенести споруджену відповідачем підпорну стіну на лінію межі між земельними ділянками під будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , яка проходить на відстані 0,73 метра від задньої стіни літньої кухні лі. Д за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 03.11.2017 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали вимоги позову, просять про його задоволення.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що з моменту набуття будинку АДРЕСА_2 , яке сталося 17 березня 2012 року, він не здійснював ніяких самочинних перебудов на земельній ділянці, її рівень не підвищував. Земельна ділянка позивача не страждає від витоку води з його ділянки, оскільки в місці розмежування ділянок встановлений паркан, який пов`язаний фундаментом з землею, а наземна частина є шифером. Згідно із влаштованою на його ділянці схемою водовідведення вода витікає в бік земельної ділянки під будинком АДРЕСА_3 . Що стосується тверджень про підвищення ним рівня земельної ділянки, вони є хибними, оскільки він не піднімав земельну ділянку, а лише забетонував її в певних місцях. У зв`язку з тим, що паркан є міцним та тривким, в його розташування він ніколи не втручався. Що стосується підпорної стінки, про демонтування якої просить позивач, вона є нічим іншим, як дерев`яним щитом, що встановлений самим позивачем між належною йому літньою кухнею літ. Д, яка знаходиться майже на межі між ділянками сторін, та парканом між сусідніми земельними ділянками. Таким чином, хоча на його будинку й немає ринв, які позивач йменує римбами, проте це не є порушенням будівельних норм та правил, оскільки водовідведення на його земельній ділянці організовано за допомогою інших заходів і здійснюється воно таким чином, що не шкодить благополуччю нерухомості позивача.

У зв`язку з викладеним просить про відмову в задоволенні позову.

Вислухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.

Судом встановлено, що сторони є власниками сусідніх земельних ділянок і нерухомого майна, що знаходиться на них. Позивачеві належить право власності на земельну ділянку і споруди за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 140-143). Відповідачу належить будинок АДРЕСА_3 і земельна ділянка під вказаним об`єктом нерухомості.

Здійснення права власності внормоване статтею 319 ЦК України, відповідно до якої власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам інших осіб.

Садиба, якою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями, як об`єкт права власності визначена статтею 381 ЦК України.

Зміст добросусідства, відповідно до якого власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо), внормований статтею 103 ЗК України.

Вимоги позову спрямовані в русло правовідносин, які регулюють захист права власності і регламентовані главою 29 ЦК України.

Обрання такого способу захисту права, як усунення перешкод в здійсненні права користування майном, в контексті захисту права власності передбачено статтею 391 ЦК України, на яку посилається позивач і яка надає власнику право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.

Згідно із роз`ясненнями пункту 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Виходячи з наведеної норми цивільного законодавства і роз`яснень постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, підставою для звернення особи, яка є власником, до суду за захистом права є наявність такої поведінки (бездіяльності) відповідача, що створює перешкоди позивачеві у здійсненні ним користування та розпорядження майном, тобто, на думку суду, для застосування судового захисту права власності необхідно не лише констатувати певні дії відповідача, але й причинний зв`язок між цією поведінкою і реальними або такими, що припускаються, порушеннями права позивача, а також наявність шкоди правам та інтересам позивача.

Зазначаючи, що відповідач всупереч вимог будівельних норм та правил підвищив рівень земельної ділянки, а також не облаштував ринвами (водостічними жолобами) житловий будинок, позивач вважає, що ці порушення перебувають у причинному зв`язку з перешкодами для здійснення права користування належною позивачеві нерухомістю.

Що стосується доводів позивача про підвищенні рівня земельної ділянки, яке і спричинило позивачеві перешкоди у здійсненні права власності, судом встановлено, що відповідач означених робіт не виконував, між тим вулиця Арктична має природний схил у бік начала вулиці, тобто з боку земельної ділянки № АДРЕСА_3 в бік земельної ділянки № АДРЕСА_1 (висновок експерта на аркуші справи 108).

Для з`ясування обставин, що мають значення для справи, що потребує використання спеціальних знань, за клопотанням позивача і його представника судом призначено судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання, чи сприяє наявне на ділянці № АДРЕСА_3 . Арктичній відведення опадів їх перетіканню з ділянки під будинком АДРЕСА_3 на ділянку під будинком АДРЕСА_1 .

Проведеним дослідженням встановлено, що влаштоване відведення опадів з земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , власником якої є ОСОБА_3 , у бік земельної ділянки під будинком АДРЕСА_1 відсутнє. Відведення атмосферних опадів з земельної ділянки під будинком АДРЕСА_2 на земельну ділянку під будинком АДРЕСА_3 . Перетікання атмосферних опадів з земельної ділянки АДРЕСА_3 на земельну ділянку АДРЕСА_1 . Арктичній є неможливим, так як з боку АДРЕСА_4 по межі між земельними ділянками встановлено суцільний паркан з шиферу до стіни літньої кухні літ. Д, а далі водовідвід виконано у бік земельної ділянки АДРЕСА_3 . (а. с. 106-122).

Зазначений висновок оцінюється судом як об`єктивне підтвердження ґрунтовності заперечень проти позовних вимог.

Хоча експертне дослідження і констатує відсутність заходів по водовідведенню атмосферних опадів з даху будинку АДРЕСА_3 ринв), проте відсутність цих заходів не відбивається негативно на стані належної позивачеві нерухомості і жодним чином не обмежує його право на повноцінне користування належними йому речами, так як перетікання атмосферних опадів на земельну ділянку позивача є неможливим.

Крім наведених міркувань про відсутність шкоди для позивача від відсутності водостічних жолобів на будинку відповідача суд враховує і ті обставини, що, за твердженнями позивача, вода на його ділянку стікає саме у зв`язку з підвищенням відповідачем рівня своєї ділянки, а на ділянку відповідача опади потрапляють не лише з даху будинка.

Відсутність ринв на даху будинку відповідача за вказаних обставин могла б завдати шкоди інтересам самого відповідача, проте не ці обставини є предметом з`ясування при вирішенні цього спору.

Рекомендації відповідачу від районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району в особі заступника голови адміністрації влаштувати водовідведення та встановити ринви на об`єктах нерухомого майна, невиконання яких відповідачем позивач пов`язує з підставами для звернення за судовим захистом, суд при вирішенні спору на користь відповідача до уваги не приймає, оскільки ці рекомендації надані безвідносно до будь-яких негативних наслідків для позивача у зв`язку з відсутністю водостічних жолобів (а. с. 49-50).

Між тим наведений судом висновок експертизи, що призначена у зв`язку з необхідністю застосування спеціальних знань, який є належним до предмету спору і містить чіткі умовиводи щодо неможливості перетікання води з ділянки відповідача на ділянку позивача, виконаний експертом, що попереджений про кримінальну відповідальність за неналежне виконання покладених на нього судом зобов`язань, тому суд надає йому перевагу при вирішенні спору.

З описаних міркувань виходить суд при розв`язанні вимог про зобов`язання відповідача встановити по межі між земельними ділянками бордюр висотою не менш ніж 30 сантиметрів від поверхні земельної ділянки АДРЕСА_3 для запобігання стіканню води на земельну ділянку під будинком № АДРЕСА_1 , беручи до уваги, крім описаних міркувань, і зміст добросусідства про те, що встановлення меж між ділянками є результатом обопільних зусиль сусідів, про що свідчить семантика вжитого в статті 106 ЗК України іменника «сприяння» (власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж).

Предметом доказування в цій справі є не лише правомірність поведінки відповідача, але й наявність шкоди для позивача від дій відповідача.

Констатуючи відсутність дій з боку відповідача, які могли б перешкоджати позивачеві у здійсненні ним права власності, суд враховує і ту обставину, що позивачем не доведено і наявність перешкод, з якими він зіткається при користуванні належним йому нерухомим майном.

Вирішуючи вимогу про зобов`язання перенести підпорну стіну на лінію межі між земельними ділянками під будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 , суд не вбачає підстав для її задоволення у зв`язку з безпідставністю її висування, оскільки, як встановлено судом, підпорною стіною є встановлений самим позивачем фрагмент дерев`яної решітки між належною йому літньою кухнею літ. Д та парканом між сусідніми земельними ділянками.

Межі здійснення цивільних прав встановлені статтею 13 ЦК України, відповідно до якої при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Суд вважає, що відповідачем не вчинено дій, що порушували б право позивача.

І так як об`єктом судового захисту є лише порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, а порушенням суб`єктивного права є такий негативний вплив на нього, при якому воно звужується за своїм змістом або перестає існувати, що і може бути підставою для зверненням особи за судовим захистом, суд не вбачаючи ознак порушення права, не вбачає підстав і для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 15, 319, 391 ЦК України, ст. ст. 103, 106 ЗК України, ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 77-81, 158, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Повне рішення суду складено 15 жовтня 2019 року.

Суддя О.В. Щаслива