Ухвала суду № 85021682, 15.10.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 15.10.2019

Справа № 320/10830/18

Провадження 1-кп/320/509/19

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Іваненко О.В.,

за участю секретаря - Прозорової Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Мелітополі клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №120180801400003332 стосовно:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополь Запорізької області, громадянина України, особу без постійного джерела доходів, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого п.2 ч.2 ст.115 КК України

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Фурманенко М. В.,

адвоката - Ненашевої Я.В.,

особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру - ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

16 жовтня 2018 року, приблизно о 01 годині 30 хвилин, знаходячись у приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 наявним у нього при собі ножем, наніс малолітньому ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 не менше шести ударів в область тулуба, заподіявши йому, тим самим, тілесні ушкодження у вигляді: множинних колото-різаних проникаючих сліпих поранень грудної клітки та животу в кількості 6, з ушкодженням правої легені, обох куполів діафрагми, печінки, пілоричного відділу шлунка та 5-го ребра справа, різаної рани лівого передпліччя, з ушкодженням м`яких тканин, які згідно з висновком Судово-медичної експертизи №813 від 16 жовтня 2018 року, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, та від яких, приблизно о 03 годині 20 хвилин того ж дня в КУ «ТМО БЛ ІМЛ ШМД» ММР ЗО, настала смерть потерпілого.

Суд вважає, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за п.2 ч.2 ст.115 КК України, так як він вчинив кримінальне правопорушення, скоївши суспільно небезпечне діяння, ознаки якого підпадають під вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті малолітній дитині.

Вина ОСОБА_1 підтверджується показами свідків та матеріалами справи, дослідженими в судовому засіданні.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 суду пояснила, що вона раніше мешкала з ОСОБА_1 , від нього народила сина - ОСОБА_2 , якій мешкав з батьком та його матір`ю – ОСОБА_4 які його виховували та піклувалися ним.

Про скоєне знає зі слів працівників поліції та ОСОБА_4 Апалькін був останній час замкнутим, ні з ким не спілкувався, сина любив, не ображав.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що він працює лікарем швидкої допомоги. У жовтні 2018 року за викликом приїхали на адресу: АДРЕСА_2 Мелітополь, вул. Південна, 137. В кімнаті на полу побачив малолітню дитину, яка ще дихала, але у нього була велика крововтрата із-за множинних ножових ран, він був холодним. Мати перебувала в шоці, голосила, щоб спасли дитину.

Свідок ОСОБА_4 пояснила в судовому засіданні, що вона є матір`ю ОСОБА_1 , який останнім часом був дуже самотнім, замкнутим, ні з ким не спілкувався. Він змінився після гибелі його батька, коли йому було 30 років. ОСОБА_1 постійно мешкав з нею.

Одного часу у них мешкала ОСОБА_6 , яка народила хлопця – ОСОБА_7 . ОСОБА_8 , практично проживав у них, вона, як бабця піклувалася про нього. ОСОБА_1 дуже любив свого сина, жодного разу на нього ні кричав, ні бив. Взагалі не був агресивним.

15.10.2018 року ОСОБА_6 залишила ввечері дитину у них, вона залишились втроє, повечеряли, вона покупала дитину, і вони пішли спати у спальню з дитиною, зачинивши двері. Вони з онуком завжди спали на дивані у спальні, онук спав біля стінки. Двері вона зачиняла, оскільки ОСОБА_1 допізна дивився телевізор.

Вночі, скрізь сон, вона почула, як різко та гучно відкриваються двері, і у просвіті дверей вона побачила ОСОБА_1 , який заскочив через неї на диван та став ножом бити онука, зі словами: «Я спасу тебе від американців». Вона кричала, відштовхувала ОСОБА_1 від онука. ОСОБА_9 зіскочив з дивану та побіг у залу, де став ножом бити себе у живіт. Вона вихватила у нього ножа, порізавшись, та вискочивши з дому, викинула його у сторону.

У дитини були поранення, вона намагалася зупинити кров.

Приїхала швидка допомога, міліція, забрали дитину, ОСОБА_1 в лікарню. Пізніше її онук помер.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою сімї ОСОБА_11 знає з 10 років. Раніше вони родинами дружили, часто спілкувалися. Вона з народження знала ОСОБА_7 .

Вона була понятою під час огляду місця події, оглядала кімнати, підписувала документи.

ОСОБА_1 може охарактеризувати, як тиху замкнуту особу, яка ні з ким не спілкувалася, не товаришував. Останнім часом він не працював.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що він є сусідом. Вночі, на 16 жовтня 2018 року його та його дружину розбудила сусідка ОСОБА_13 , яка запросила бути понятим, пояснивши обставини.

ОСОБА_1 замкнутий та тихий, не конфліктний чоловік.

В судовому засіданні прокурор висловила думку про необхідність застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_1 , оскільки вказані в клопотанні слідчого обставини знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, як і те, що дійсно ним скоєне особливо тяжке кримінальне правопорушення.

Захисник обвинуваченого, адвокат Ненашева Я.В. підтримала думку прокурора стосовно необхідності застосування відносно ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру.

Згідно ст. 84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Згідно п.4 ч.1 ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність.

Заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши в повному обсязі матеріали кримінального провадження, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у скоєнні суспільно-небезпечного діяння повністю підтверджена матеріалами кримінального провадження, а саме:

- протоколом огляду місця події від 16.10.2018р, стенограмою та фототаблицями до нього;

- протоколом огляду трупа від 16.10.2018р. з фототаблицями до нього;

- протоколами проведення слідчого експерименту від 01.11.2018 року;

- висновком експерта №813 від 28.11.2018 року трупа ОСОБА_2 ;

- висновком експерта №350 від 13.12.2018 року трупа ОСОБА_2 ;

- висновком судово-психіатричного експерта №529 від 14.11.2018р., згідно якого ОСОБА_1 1984 р.н. виявляв та виявляє на теперішній час психічний розлад у формі шизофренії, параноїдна форма, поточний процес, галюцинаторно - параноїчний синдром, на що вказує: нормально розвивався з дитинства, отримав середньо-технічну освіту, служив в армії, працював, змінився в психічному стані протязі останніх 4 років, коли почав чути «голоси» імперативного характеру, став замкнутий, відгороджений, тримався на самоті, втратив друзів, практично не виходив з дому, вважав, що його діями хтось керує, порушився сон. На протязі трьох днів до скоєного - не спав, був виснажений, настрій знижений, відчував тривогу, страх, перебуваючи у хворобливому стані, під впливом голосів імперативного характеру, маячною трактовкою - узяв вдома ніж, наніс тілесні ушкодження сину та собі. При теперішньому дослідженні виявляє: знижений настрій, відгородженість, напруженість, підозрілість, паралогічність з елементами зісковзування мислення, емоційну сплощеність, наявність обманів сприйняття імперативного характеру, маячні ідеї відношень, зниження енергетичного потенціалу, відсутність критики до свого стану. Оцінюючи клінічну картину захворювання, наявність шизофренічного регістр синдрому (формальні розлади мислення, наявність обманів сприяння імперативного характеру, емоційну сплощеність, маячні ідеї відношення, зниження енергетичного потенціалу, ознаки психічного автоматизму, синдрому ОСОБА_14 , заключення психолога) комісія доходить до висновку, що ОСОБА_1 1984 р.н. виявляв та виявляє на теперішній час психічний розлад у формі шизофренії, параноїдна форма, поточний процес, галюцинаторно - параноїдний синдром. Ступінь психічних розладів на період інкримінованого йому правопорушення був такий, що позбавляв його здатності усвідомлювати фактичний характер та соціальну безпеку своїх дій та керувати ними. На теперішній час за своїм психічним станом він також не може усвідомлювати фактичний характер своїх дій та керувати ними. Враховуючи психічний стан підекспертного, характер правопорушення, ОСОБА_1 1984 р.н. потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричної установи зі суворим наглядом.

- висновком експерта №332 від 28.11.2018 року ОСОБА_1 на наявність у нього тілесних ушкоджень;

- висновком експерта №1-989 від 29.11.2018 року щодо судової дактилоскопічної експертизи;

- висновком експерта №8-1268 від 21.03.2019 року щодо судово-біологічної експертизи;

- постановою про визнання речових доказів від 25.12.2018р., якою труси потерпілого ОСОБА_2 , футболка білого кольору з РБК, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні;

- квитанцією про отримання на зберігання речових доказів №859-294, а саме ножа в полімерному спец.пакеті;

- квитанцією про отримання на зберігання речових доказів №931-294.

Враховуючи викладене, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об`єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, забезпечуючи права людини і основоположні свободи, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, суд дійшов до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст.19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого КК України, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Згідно ст. 93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такий примусовий захід медичного характеру як госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.

Відповідно ч.5 ст. 94 КК України , госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов`язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах суворого нагляду.

Згідно ст. 511 КПК України визначено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру закінчується закриттям кримінального провадження або складенням клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру. Прокурор затверджує складене слідчим або самостійно складає клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру і надсилає його суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.513 КПК України, під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з`ясовує такі питання: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; 2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; 3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; 4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; 5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.

Відповідно ч.2 ст. 513 КПК України визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

Відповідно до роз`яснень п.п. 5, 15 Пленуму Верховного Суду України № 7 від 03.06.2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», розглядаючи справи про застосування примусових заходів медичного характеру, суди повинні враховувати, що такі заходи, як надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку, госпіталізація до психіатричного закладу зі звичайним, посиленим або суворим наглядом, передбачені ст. 94 КК України, можуть застосовуватися до осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння (злочини) в стані неосудності (обмеженої осудності) або вчинили злочини в стані осудності чи обмеженої осудності, але до постановлення вироку або під час відбування покарання захворіли на психічну хворобу, що позбавляє їх можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) чи керувати ними. Суд при визначенні виду психіатричного закладу, в який слід помістити психічно хворого, має виходити як з його психічного стану, так і характеру скоєного ним суспільно-небезпечного діяння.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 дійсно вчинив інкриміноване йому діяння, а саме скоїв суспільно-небезпечне діяння, яке виразилося в умисному протиправному заподіянні смерті малолітній дитині в стані неосудності, враховуючи характер та тяжкість захворювання, тяжкість вчиненого діяння, ступінь небезпечності хворого, що підтверджується висновком судово-психіатричного експерта №529 від 14.11.2018р., суд вважає необхідним застосувати примусові заходи медичного характеру до ОСОБА_1 , що вчинив суспільно-небезпечне діяння, оскільки останній в силу свого хворобливого стану і характеру вчиненого суспільно-небезпечного діяння, являє небезпеку для суспільства та з метою запобігання вчинення нових суспільно-небезпечних діянь, потребує госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.

Підстави для зміни запобіжного заходу ОСОБА_1 відсутні.

Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Витрати, пов`язані із залученням експертів віднести за рахунок держави.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлено.

Керуючись ст. 93, 94 КК України, ст.19 ЗУ «Про психіатричну допомогу», ст.ст.370-372, 373-376, 512, 513 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №120180801400003332 стосовно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусовий захід медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з суровим наглядом.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання ухвалою законної сили у вигляді поміщення до психіатричного закладу, а саме до Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної Установи «Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров`я України» залишити без змін.

Речові докази по кримінальному провадженню:

- труси потерпілого ОСОБА_2 , футболка білого кольору з РБК, що знаходяться на зберіганні у камері схову Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області – знищити.

- картонну коробку, до якої, згідно пояснювального напису поміщено, подушку зі слідами РБК, вилучену 16 жовтня 2018 року, в ході проведення огляду місця події, за адресою: АДРЕСА_1 ; картонну коробку, до якої, згідно пояснювального напису поміщено, подушку зі слідами РБК, вилучене 16 жовтня 2018 року, в ході проведення огляду місця події, за адресою: АДРЕСА_1 ; картонну коробку, до якої, згідно пояснювального напису поміщено, простирадло з РБК, вилучене 16 жовтня 2018 року, в ході проведення огляду місця події, за адресою: АДРЕСА_1 ; картонну коробку, до якої, згідно пояснювального напису поміщено, простирадло з РБК, вилучене 16 жовтня 2018 року, в ході проведення огляду місця події, за адресою: АДРЕСА_1 ; картонну коробку, до якої, згідно пояснювального напису поміщено, ковдру зі слідами РБК, вилучену 16 жовтня 2018 року, в ході проведення огляду місця події, за адресою: АДРЕСА_1 ; картонну коробку, до якої, згідно пояснювального напису поміщено, фрагмент килима з РБК, вилучений 16 жовтня 2018 року, в ході проведення огляду місця події, за адресою: АДРЕСА_1 ; картонну коробку, до якої, згідно пояснювального напису поміщено, фрагмент килима з РБК, вилучений 16 жовтня 2018 року, в ході проведення огляду місця події, за адресою: АДРЕСА_1 ; картонну коробку, до якої, згідно пояснювального напису поміщено, ковдру з РБК, вилучену 16 жовтня 2018 року, в ході проведення огляду місця події, за адресою: АДРЕСА_1 ; картонну коробку, до якої, згідно пояснювального напису поміщено, штору з РБК, вилучену 16 жовтня 2018 року, в ході проведення огляду місця події, за адресою: АДРЕСА_1 ; картонну коробку, до якої, згідно пояснювального напису поміщено, покривало з РБК, вилучене 16 жовтня 2018 року, в ході проведення огляду місця події, за адресою: АДРЕСА_1 ; 3 (три) паперові конверти, до яких, згідно пояснювальних написів упаковано зразки крові трупа ОСОБА_2 , зразки букальних клітин підозрюваного ОСОБА_1 , зразки букальних клітин свідка ОСОБА_4 , (квитанція про отримання на зберігання речових доказів №931-294) - що знаходяться на зберіганні у камері схову Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області – знищити.

- ніж в полімерному спец.пакеті (квитанція про отримання на зберігання речових доказів №859-294) що знаходиться на зберіганні у камері схову Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області – знищити.

На ухвалу можуть бути подані апеляційні скарги в Запорізький апеляційний суд через Мелітопольський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після спливу 30 днів з дня її проголошення, у разі якщо учасниками судового провадження не буде подано апеляційних скарг. У разі подання апеляційних скарг, ухвала суду набирає законної сили після ухвалення апеляційним судом рішення.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду О. В. Іваненко