Рішення № 85021626, 25.06.2019, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 25.06.2019

Справа № 334/2431/18

Провадження № 2/334/643/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф, при секретарі Лиходід А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Юрія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року ПАТ «Юрія`звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, в обґрунтування якого зазначило, що Наказом № 1226 від 24.07.2017 року відповідач був прийнятий на посаду керівника регіонального структурного підрозділу АУП РСП міста Запоріжжя в ПАТ «Юрія».

17.11.2017 року між ПАТ «Юрія» та ОСОБА_1 було укладено договір безвідсоткової позики, як з працівником підприємства, та було надано грошові кошти в сумі 83000,00 грн. на строк в дванадцять місяців. Сума позики була видана відповідачу готівкою, що підтверджується розпискою ОСОБА_1 від 17.11.2017 року. За заявою відповідача погашення вказаної суми заборгованості мало відбуватись шляхом щомісячного утримання коштів з його заробітної плати згідно погодженого графіку погашення позики.

Протягом 2017 року з заробітної плати відповідача утримано частину заборгованості за договором позики на суму 11235,00 грн., непогашеною залишилась заборгованість у розмірі 71765,00 грн.

01.03.2018 року трудові відносини між ПАТ «Юрія» та ОСОБА_1 припинені за заявою останнього. Відповідно до п. 3.5. Договору безвідсоткової позики, в разі припинення трудових відносин між Позичальником та Кредитором, Позичальник зобов`язується повернути позику Кредитору не пізніше подання заяви про звільнення або підписання наказу про звільнення Позичальником. Окрім невиконання умов Договору, відповідач залишив без уваги Лист – вимогу підприємства № 205 від 19.02.2017 року про повернення суми заборгованості.

У зв`язку з викладеним, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Договором безвідсоткової позики від 17.11.2017 року в розмірі 71765,00 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн.

Відповідач подав до суду відзив на позов, проти обставин викладених у позові щодо отримання позики від ПАТ « ОСОБА_2 » заперечує в повному обсязі, обґрунтовуючи це тим, що фактично між ним та підприємством склались фінансові відносини. У відзиві зазначив, що відповідно до п. 2.3. Статуту ПАТ «Юрія» господарська діяльність із надання позик взагалі не є предметом діяльності товариства, а крім того, відповідно до п.2.3. Постанови Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 зі змінами та доповненнями в редакції яка діяла на день укладення нібито Договору безвідсоткової позики (17.11.2017 року), а також Постанови Правління НБУ від 06.06.2013 року № 210 зі змінами та доповненнями, чинної на 17.11.2017 року, станом на 17.11.2017 року, було встановлено граничну суму розрахунків готівкою між фізичною особою та підприємством (підприємцем) протягом одного дня в розмірі 50000 грн.

Натомість, позивачем в позовній заяві зазначено, що відповідач 17.11.2017 року отримав готівкою суму позики в розмірі 83000,00 грн., але в обґрунтування вказаного, не надано жодного бухгалтерського документу, що суперечить вимогам ч.8 ст.19 Господарського кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону України «Про акціонерні товариства», акціонерне товариство зобов`язане зберігати, зокрема, документи бухгалтерського обліку, натомість, позивачем надано тільки документи внутрішньо господарського (управлінського) обліку і до позову не додано документів бухгалтерського обліку, фінансової та/або податкової звітності (інших документів для прийняття рішень зовнішніми користувачами, такими як органи державної влади, банки тощо), які б доводили обставину отримання Ужвою ОСОБА_3 від ПАТ «Юрія» у позику коштів, утримання заборгованості з заробітної плати останнього. До позову не додано розрахунок сум, що стягуються.

ОСОБА_1 у відзиві зазначає, що грошові кошти за вказаним Договором безвідсоткової позики ним одержані не були, а вказаний правочин було вчинено для приховання існуючих на той час трудових відносин між ним та ПАТ «Юрія», з метою порушення його трудових прав та гарантій, шляхом покладення на нього додаткових цивільних обов`язків, як безпідставної умови для погодження його звільнення в майбутньому.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 було подано клопотання про витребування доказів, яке ухвалою суду від 23.07.2018 року було задоволено, та у Публічного акціонерного товариства «Юрія» (код ЄДРПОУ - 00447853; 18030, м. Черкаси, вул. Кобзарська, буд. 10) витребувано наступні бухгалтерські документи: обґрунтований розрахунок сум, що стягуються відповідно до позову; завірені належним чином копії документів бухгалтерського обліку стосовно виданої позики, зокрема: копію видаткового касового ордеру про видачу ОСОБА_1 17.11.2017 року готівкою позики в розмірі 83 000 грн.; витяги з журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, витяг з книги обліку виданих та прийнятих грошей (касова книга) за 17.11.2017 року; оборотно-сальдову відомість або картку по рахунку 301 каса, оборотно-сальдову відомість по рахунку або картку рахунку, на якому відображена в бухгалтерському обліку ПАТ «Юрія» заборгованість по договору безвідсоткової позики від 17.11.2017 року; копії документів про нарахування ОСОБА_1 заробітної плати та утримання з неї заборгованості за договором позики протягом 2017-2018 років (зокрема, копії відомостей нарахування заробітної плати протягом 2017-2018 років та утримання грошових коштів з заробітної плати тощо), всі документи - для залучення до матеріалів справи;оригінали документів стосовно виданої позики, зокрема: видатковий касовий ордер про видачу ОСОБА_1 17.11.2017 року готівкою позики в розмірі 83 000 грн.; документи про нарахування ОСОБА_1 заробітної плати та утримання з неї заборгованості за договором позики протягом 2017-2018 років (зокрема, відомостей нарахування заробітної плати протягом 2017-2018 років, тощо), для дослідження (огляду) в судовому засіданні.

В судове засідання представник позивача не з`явився. Подав суду заяву про розгляд справи без його участі, на задоволенні позову наполягає. На виконання ухвали суду від 23.07.2018 року про витребування доказів надав письмові пояснення, з яких вбачається, що надати копію видаткового касового ордеру та відповідних витягів з бухгалтерських проводок, витребуваних ухвалою суду, не має можливості, оскільки позика була оформлена шляхом укладення договору та розписки на отримання готівкою 83000,00 грн., а крім того така позика необхідна була відповідачу терміново, тому по бухгалтерським проводкам вона і не була проведена.

В судове засідання відповідач не з`явився. Його представник – адвокат Шостак А.П. подала заяву, в якій просить розгляд справи провадити без її участі та участі позивача. Просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, у зв`язку з його недоведеністю та відсутністю.

Вивчивши матеріали справи та з`ясувавши обставини, на які позивачі посилаються як на підставу своїх вимог, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

У відповідності до ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судом встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_1 від 24.07.2017 року він цього ж дня був прийнятий на посаду керівника регіонального структурного підрозділу АУП РСП м. Запоріжжя в ПАТ «Юрія», що також підтверджується Наказом №1 226 від 24.07.2017 року, виданим генеральним директором ПАТ «Юрія».

З матеріалів справи вбачається, що на підставі написаної власноруч заяви ОСОБА_1 від 17.11.2017 року, між останнім та ПАТ «Юрія»17.11.2017 року було укладено Договір безвідсоткової позики, згідно п.2.1 якого сума позики, яку просив надати йому ОСОБА_1 становила 83000,00 грн.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої і другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Поняття позикових відносини і договору позики визначаються положеннями глави 71 ЦК України.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Факт підписання розписки від 17.11.2017 року, а також її власноручного написання ОСОБА_1 не оспорює.

Згідно п.3.1, 3.2 Договору позики від 17.11.2017 року обов`язок позичальника повертати отриману позику встановлюється щомісячними платежами включно до 30-го числа згідно з Графіком (додаток №2), а термін повернення позики становить 12 місяців з моменту надання.

Згідно п.3.4 - 3.6 вказаного Договору, сума позики повертається Позичальником у готівковій формі шляхом внесення необхідної суми грошових коштів до каси Кредитора, який має право повертати заборгованість по даному договору шляхом утримань із заробітної плати Позичальника, а в разі припинення трудових відносин між сторонами, Позичальник зобов`язується повернути позику Кредитору не пізніше подання заяви про звільнення або підписання наказу про його звільнення.

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

Частиною другою статті 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Як доказ того, що ОСОБА_1 отримав від ПАТ «Юрія» 17.11.2017 року безвідсоткову позику, позивач надав копії написаної власноруч відповідачем розписки про отримання ним грошових коштів у розмірі 83000,00 грн., заяви на ім`я генерального директора товариства з проханням утримувати із своєї заробітної плати заборгованість по Договору позики від 17.11.2017 року відповідно до Графіку її погашення, згідно якого за період з грудня 2017 року до жовтня 2018 року включно із його заробітної плати повинно бути утримано сім тисяч гривень кожного місяця, а за листопад 2018 року – шість тисяч відповідно(а.с.28-30).

15.02.2018 року ОСОБА_1 на ім`я генерального директора ПАТ «Юрія» склав заяву про звільнення з посади керівника АУП РСП м. Запоріжжя за згодою сторін з 16.02.2018 року. (а.с.31)

Згідно долученої до позову копії Наказу (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) № 276-0000001797 від 01.03.2018 року, не підписаного відповідачем, ОСОБА_1 був звільнений з займаної посади за ст.38 КЗпП України (за власним бажанням). (а.с.32)

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

При цьому, наявність оригіналів договорів позики у відповідача (позикодавця) згідно з положеннями статті 545 ЦК України свідчить, що зобов`язання з повернення позики позичальником не виконано. Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється лише виконанням, проведеним належним чином.

Однак, під час розгляду справи як доказ достовірності та належності позовних вимог позивачем не було надано для огляду суду оригіналу спірного Договору безвідсоткової позики від 17.11.2017 року, оригіналу розписки ОСОБА_1 про отримання ним готівкою грошових коштів у розмірі 83000,00 грн.

У абзаці 2 частини першої статті 218 ЦК України визначено, що заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.

Аналогічні положення містяться й у статті 1051 ЦК України, згідно з якою позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Позивач в позовній заяві зазначає, що ОСОБА_1 отримав 17.11.2017 року готівкою суму позики в розмірі 83000, грн., однак в обґрунтування вказаного не надає жодного належного бухгалтерського документу, з якого б вбачалось, що вказана сума дійсно була видана відповідачу у зазначеному розмірі готівкою.

До позову не додано документів бухгалтерського обліку, фінансової та/або податкової звітності, які б доводили обставину отримання ОСОБА_1 з каси ПАТ «Юрія» у позику коштів (зокрема, копії видаткового касового ордера тощо, відповідно до Постанови Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» зі змінами та доповненнями, яка була чинна на день укладення Договору відсоткової позики (17.11.2017 року).

Позивачем також не надано документів, з яких би вбачалось, що із заробітної плати відповідача дійсно за період його роботи на підприємстві здійснювались відрахування заборгованості за Договором відсоткової позики від 17.11.2017 року.

Також до позову не було долучено повного розрахунку суми, яка стягується.

При цьому суд звертає увагу на те, що ухвалою суду від 23.07.2018 року було задоволено клопотання відповідача, проти якого в судовому засіданні не заперечував представник позивача, про витребування документів на підтвердження обставин, на які посилався позивач у своєму позові. Однак, ухвала суду про витребування доказів від 23.07.2018 року залишилась без виконання зі сторони ПАТ «Юрія».

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати судові докази в обґрунтування своїх вимог. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Доказів, що підтверджують обґрунтованість позовних вимог, у судовому засіданні не здобуто, отже в позові необхідно відмовити.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, не підлягають задоволенню і вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат.

Керуючись ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 43, 49, 7677, 81, 259, 264, 268, 273, 354 ЦПК України суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Юрія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити..

Рішення суду набирає закон ної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Турбіна Т. Ф.