Рішення № 85020476, 17.10.2019, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________ Справа № 299/3061/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.10.2019 року м.Виноградів

Виноградівський районний суду Закарпатської області в складі: головуючого – судді Левка Т.Ю., секретар судового засідання – Роман К.С., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради Закарпатської області про визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача Виноградівської міської ради Закарпатської області, у якій просить визнати за ним право власності на самочинно збудовану будівлю магазину, розташованого в АДРЕСА_1 , у зв`язку з відмовою приватного нотаріуса провести оформлення права власності на вказане нерухоме майно.

Позивач ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з`явився, однак подав до суду письмову заяву від 16.10.2019 року про підтримання позовних вимог та розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача Виноградівської міської ради Закарпатської області будучи повідомленим про день, час та місце проведення підготовчого судового засідання належним чином, в підготовче судове засідання не з`явився, однак подав через канцелярію суду письмову заяву від 15.10.2019 року за № 02-21/469, згідно якої вимоги позивача визнає, проти задоволення таких не заперечує та просить суд розглянути справу у його відсутність.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого судового провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Представником відповідача позов визнано повністю, що не суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому в порядку ст.206 ЦПК України визнання ним позову прийнято судом.

Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов`язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін та визнання позову відповідачем, суд вважає за можливе у підготовчому судовому засіданні ухвалити рішення про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що у 2018 році між позивачем ОСОБА_1 та громадянином ОСОБА_2 було укладено домовленість про купівлю торгового кіоску з терасою та навісом, що знаходиться на земельній ділянці житлової та громадської забудови та належить до земель запасу Виноградівської міської ради у м. Виноградів, по АДРЕСА_2 .

На виконання усної угоди про купівлю торгового кіоску з терасою та навісом, продавцем ОСОБА_3 , позивачу, як покупцю, за обумовлену ціну було передано майно та відповідні документи, а саме: рішення Виноградівської міської ради від 25.08.2007 року № 592, будівельний паспорт на забудову земельної ділянки від січня 2008 року на ім`я ОСОБА_3 ті ін. документи.

На зазначеній ділянці в 2019 році позивачем було самочинно збудовано магазин загальною площею 103,2 кв. м.

Перед початком будівництва позивачем було замовлено в ТОВ «АрхіГруп» «Робочий проект «Будівництво магазину в м. Виноградів по вул. Миру б/н Виноградівського району Закарпатської області». Згідно пояснювальної записки до робочого проекту Будівництво магазину в АДРЕСА_1 » проект виконано у відповідності з діючими нормами і правилами, в тому числі по вибухопожежній безпеці. Відповідно до розрахунку класу наслідків (відповідальності) доданого до проекту магазин відноситься до класу наслідків (відповідальності) з незначними наслідками - СС1.

Судом встановлено, що під час проведення будівельних робіт були дотримані архітектурні, будівельні, санітарні та екологічні норми. З початку будівництва жодних заяв, претензій та скарг, як з боку територіальної громади міста в особі Виноградівської міської ради, так і від суміжних землекористувачів не надходило, що свідчить про відсутність порушення прав інших осіб цим будівництвом.

У серпні 2019 року, після завершення будівництва позивач звернувся до ТОВ «Відділ технічної інвентаризації» з замовленням на проведення технічної інвентаризації та виготовлення технічного паспорта на побудований ним магазин, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до технічного паспорта на магазин від 27.08.2019 загальна площа приміщення складає 103,2 кв. м., а його інвентаризаційна вартість, згідно довідки ТОВ «Відділ технічної інвентаризації» №27/08 від 27.08.2019 становить 275 700 гривень.

Після отримання технічного паспорта позивач звернувся до експерта з будівельно-технічної експертизи з проханням провести будівельно-технічне дослідження та надати висновок судового будівельно-технічного експертного дослідження.

Згідно дослідницької та резолютивної частин висновку судового будівельно-технічного експертного дослідження № Д0024/2019 від 04.09.2019 року, встановлено наступне:

- споруджена будівля по АДРЕСА_2 м. Виноградів відповідає проекту розробленому ФОП ОСОБА_4 ;

- за результатами проведеного дослідження на місці знаходження об`єкта експертизи, встановлено, що на об`єкті виконані всі основні роботи, передбачені проектною документацією, окрім незначної частини оздоблювальних внутрішніх робіт - об`єкт практично готовий до експлуатації;

- будівля магазину по вул АДРЕСА_1 невід`ємно пов`язана із землею фундаментом, переміщення будівлі є неможливим без їх знецінення, тобто відноситься до об`єктів нерухомого майна.

На початку вересня 2019 року з отриманим технічним паспортом на будівлю магазину, позивач звернувся із заявою до приватного нотаріуса про оформлення права власності на нерухоме майно.

Листом приватного нотаріуса Виноградівського нотаріального округу Рішко О.І. від 11.09.2019 року за № 474/01-16 позивачу відмовлено в реєстрації права власності на будівлю магазину у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на це нерухоме майно та рекомендовано звернутися до суду для вирішення вказаного питання.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом. При цьому власник, здійснюючи свої права, зобов`язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних і держави.

За змістом ч.4, 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування. Отже, до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов`язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку.

В свою чергу ст. 376 ЦК України, врегульовані питання щодо самочинного будівництва.

Так, відповідно до змісту ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда інше нерухоме майно, вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети, або без відповідно документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч.2 ст.376 ЦК України).

За приписами частини п`ятої цієї ж статті, визначено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Вказана правова норма поширюється на осіб, які є власниками або ж користувачами земельних ділянок, за умови, що це не порушує права інших осіб, і створений об`єкт нерухомості є самочинним будівництвом.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 4 постанови від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Згідно п.2 цієї Постанови суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема, про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснила самочинне будівництво. Пунктом 3 Постанови чітко визначено, що право власності у порядку, передбаченому частиною третьою статті 376 може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв`язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до ст.1 Першого Протоколу до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності не інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи неможливість оформити право власності на самочинно збудоване майно в адміністративному порядку, а також відсутності встановлених ст. 376 ЦК України обставин, що унеможливлюють визнання права власності на самочинне будівництво, суд прийшов до переконання, що за позивачем слід визнати право власності на самочинно збудовану будівлю магазину, що розташований в АДРЕСА_1 .

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 18, 81, 200, 206, 223, 259, 263-265 ЦПК України, ст.16, 376 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , мешканцем АДРЕСА_3 , право власності на будівлю магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 103,2 кв. м., на земельній ділянці з цільовим призначенням землі житлової та громадської забудови, яка належить до земель запасу Виноградівської міської ради Закарпатської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

ГоловуючийТ. Ю. Левко