Ухвала суду № 85018211, 15.10.2019, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/9305/18

Провадження № 1-в/219/392/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2019 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі: судді Медінцевої Н.М.,

за участю секретаря Волохіної Г.С.,

прокурора Горобця О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бахмуті клопотання засудженої ОСОБА_1 , про застосування до нього ч. 5 ст. 72 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з клопотанням про перерахунок їй строку ув`язнення із розрахунку один день ув`язнення за два дні позбавлення волі з часу її затримання та взяття під варту по день набрання вироком законної сили. Мотивуючи його тим, що вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 червня 2018 року їй було призначено покарання у вигляді 7 років позбавлення волі. Строк відбуття покарання вважається з часу її затримання, з 27 червня 2018 року. Таким чином вона з 27 червня 2018 року по теперішній час знаходиться під вартою. Вважає, що має право застосування до неї вимог ч. 5 ст. 72 КК України, оскільки вона не відбула повністю покарання.

В судове засідання засуджена не прибула, про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення вказаного клопотання, вказав, що в задоволенні клопотання необхідно відмовити.

Суд, вислухавши думку прокурора та дослідивши матеріали справи, вважає клопотання таким, що задоволенню не підлягає.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 72 КК України зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, проводиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. У строк попереднього ув`язнення включається строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання; тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження; перебування обвинуваченого у відповідному стаціонарному медичному закладі при проведення судово-медичної або судово-психіатричної експертизи; перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув`язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.

В п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» закону зазначено, що цей закон застосовується до всіх осіб, щодо яких на момент набрання чинності цим Законом набрав законної сили обвинувальний вирок, покарання за яким не відбуто повністю.

Згідно ст.1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 засуджена вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 15 серпня 2018 року, яким ОСОБА_1 визнано винною за ч. 1 ст. 121 КК України та призначено їй покарання у вигляді 7 років позбавлення волі, вирок набрав законної сили 17 вересня 2019 року. Строк покарання за цим вироком засудженій обчислюється з дня взяття її під варту по даному кримінальному провадженню, а саме з 27 червня 2018 року.

Суд звертає увагу, що злочин ОСОБА_1 вчинила в 2018 році, як і під варту вона була взята 27 червня 2018 року, тобто після того як, набув чинності Закон України від 18 травня 2017 року№2046-VIII«Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув`язнення», яким передбачено, що попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день.

Статтею 3 Закону України «Про попереднє увязнення» визначено, що підставою для попереднього ув`язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом.

При цьому у строк попереднього ув`язнення за нормами КПК включається строк: а) затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; б) затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання; в) тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом як на стадії досудового розслідування, так і під час судового розгляду кримінального провадження; г) перебування обвинуваченого на судово-медичній чи судово-психіатричній експертизі; д) перебування особи, що відбуває покарання, в установах попереднього ув`язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.

Відповідно до Правового висновку Великої палати Верховного суду, п. 103. Якщо особа вчинила злочин в період з 24 грудня 2015 року до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (пряма дія Закону № 838-VIII).

Пункт 106 вищевказаного висновку каже про те, що якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII. В такому разі Закон № 838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону № 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України не допускається.

Тобто аналізуючи правовий висновок Великої палати Верховного суду можливо дійти висновку, що для застосування Закону № 2046-VIII повинна бути наявна сукупність таких факторів як: 1) злочин повинен бути вчинений до 20.06.2017 року; 2) до особи повинні застосовуватись заходи попереднього ув`язнення, або щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення.

Однак до ОСОБА_1 станом на набрання законом Закон № 838-VIII законної сили (21 червня 2017 року) заходи попереднього ув`язнення не застосовувались, оскільки чин вона вчинила у 2018 році по даному кримінальному провадженню, а тому до неї не може застосовуватись положення Закону № 2046-VIII.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов обґрунтованого висновку, про відмову ОСОБА_1 у задоволенні клопотання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 75 КК України, ст. 369, 371, 372 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання засудженої ОСОБА_1 , про застосування до нього ч. 5 ст. 72 КК України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом 7 днів з дня її оголошення.

Суддя Н.М. Медінцева