Ухвала суду № 85015650, 17.10.2019, Новокаховський міський суд Херсонської області

Справа № 661/2858/17

Провадження № 6-а/661/4/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2019 року

Новокаховський міський суд Херсонської області в складі:

головуючої судді - Бойко М.Є.,

за участю секретаря судового засідання – Антоненко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м.Нова Каховка подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ГТУЮ у Херсонській області Тищенко Я.А. про примусове входження до житла боржника ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2019 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень ГТУЮ у Херсонській області Тищенко Я.А. звернулась до суду із поданням про надання дозволу на примусове входження до житла боржниці ОСОБА_1 , по АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень ГТУЮ у Херсонській області перебуває зведене виконавче провадження №56089003 по примусовому стягненню з ОСОБА_1 заборгованості на загальну суму в розмірі 987,35 гривень. В ході виконання вказаного зведеного виконавчого провадження державним виконавцем проведено ряд виконавчих дій щодо встановлення місця проживання та майнового стану боржника, в ході яких було встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана квартира належить останній на праві приватної власності. Державним виконавцем неодноразово здійснювались виходи за місцем можливого знаходження майна боржниці, але до помешкання цієї квартири для перевірки майнового стану ОСОБА_1 такого доступу їй надано не було.

Заявниця також зазначила, що за весь час перебування зведеного виконавчого провадження на примусовому виконанні боржниця не здійснила жодних дій на погашення наявної у нєї заборгованості, офіційно не працевлаштована, доходів, а також майна, на яке можливо було б звернути стягнення, окрім зазначеної квартири, не має.

Таким чином, оскільки на даний час ОСОБА_1 від виконання рішення суду ухиляється та не вчиняє жодних дій щодо подальшого погашення своєї заборгованості, державний виконавець звернулась до суду із вказаним поданням про примусове входження до житла боржниці та просить його задовольнити.

Сторони та інші заінтересовані особи в судове засідання не викликались згідно ч. 2 ст. 439 ЦПК України.

В судове засідання представник Новокаховського МВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області також не з`явилася, в поданні просила його розгляд здійснювати без участі державного виконавця.

За таких обставин, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою сторін, суд вважає можливим судове засідання проводити без фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні подання державного виконавця, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень ГТУЮ у Херсонській області перебуває зведене виконавче провадження №56089003 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості на загальну суму 987,35 гривень.

Державним виконавцем з метою перевірки майнового стану боржниці ОСОБА_1 та на підставі ст. 5, 11 Закону України «Про виконавче провадження» були направлені запити за вих. № 62857182 та № 62857183 від 28.08.2019 року, №61106648 та №61106649 від 29.07.2019 року до державних установ, що здійснюють облік, реєстрацію та перереєстрацію рухомого та нерухомого майна на іншого власника та володіють іншими відомостями, необхідними для здійснення вичерпних заходів по виконанню виконавчого провадження (зокрема, до Управління пенсійного фонду України, Державної фіскальної служби). Згідно відповідних довідок, наданих ДФС та УПФУ, у боржника відсутні банківські рахунки, відсутні будь-які офіційні джерела доходу.

У відповідності з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 на праві приватної спільної власності належить квартира АДРЕСА_2 .

Відповідно до п. 13 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб.

При цьому необхідно враховувати, що недоторканість житла гарантується статтею 30 Конституції України, відповідно до якої не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Конституційна гарантія недоторканості житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканість житла, яке визначене в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року).

Частиною першою статті 439 ЦПК України визначено, що питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

З урахуванням аналізу зазначеної вище норми суд зазначає, що підставами для примусового проникнення до житла є: знаходження майна та, якщо боржник чинить перешкоди вільному доступу державного виконавця до цього житла чи іншого володіння.

В інших випадках законодавством не передбачено при виконанні рішень примусового проникнення до житла чи іншого володіння особи.

Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до цього житла чи іншого володіння.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копія постанови про відкриття виконавчого провадження надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

В матеріалах справи відсутні докази того, що боржниця отримувала постанову ДВС про відкриття виконавчого провадження та його повідомлення повідомлення про час і місце виконавчої дії, яка буде проведена, попередження боржниці про необхідність бути присутньою за місцем свого проживання, а також докази її відмови від добровільного допуску державного виконавця до нерухомого майна за місцем проживання, створення ОСОБА_1 перешкод у допуску державного виконавця до цього житла.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Примусове входження до житла не є першочерговим заходом примусового виконання рішення суду.

Державним виконавцем суду не доведено, що інакше, як без примусового проникнення у житло ОСОБА_1 примусове виконання рішення про стягнення з неї коштів є неможливим.

А тому, враховуючи всі зазначені вище обставини, суд приходить до висновку про те, що подання державного виконавця Тищенко Я.А. про примусове входження до житла боржниці ОСОБА_1 є передчасним та таким, що задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного, ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» та, керуючись ст.ст. 260, 439 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ГТУЮ у Херсонській області Тищенко Я.А. про примусове входження до житла ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Херсонського апеляційного суду в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя М. Є. Бойко