Рішення № 85015262, 22.07.2019, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/1645/17

Провадження № 2/589/53/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2019 року

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Курбанової А.Р.,

за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Шостка Сумської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-Голландська агрокомпанія» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лан» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання поновленим договору оренди земельної ділянки з попереднім орендарем,-

ВСТАНОВИВ:

04 травня 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Українсько-Голландська агрокомпанія» (далі по тексту - ТОВ «УГАК» ) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Лан» (далі по тексту- ТОВ «Агрофірма «Лан») про визнання недійсним договору оренди землі щодо земельної ділянки, розташованої на території Маківської сільської ради Шосткинського району Сумської області, площею 7,9474 га, кадастровий номер 5925384200:01:003:0016, укладеного 10 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Лан», а також про визнання поновленим на той же строк і на тих самих умовах договору № 105 оренди землі від 07.07.2009р., укладеного між гр. ОСОБА_1 та позивачем, який зареєстрований в Шосткинському міжрайонному відділі Сумської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», запис у Державному реєстрі земель під № 040962501757 від 28 вересня 2009 року.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «УГАК» посилається на те, що оспорюваною угодою було порушено його право на оренду вказаної земельної ділянки та право на поновлення договору № 105 оренди землі від 28.09.2009р., укладеного між ОСОБА_1 та позивачем. Дані твердження позивач обгрунтовує вимогами ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

В свою чергу, 16.01.2018р. ТОВ «Агрофірма «Лан» надано до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти позову зазначило, що для правильного вирішення спору позивач повинен довести, а суд встановити факт порушення його прав. Також акцентував увагу на тому, що переважне право орендаря може бути реалізовано лише тоді, коли орендодавцю стало відомо про намір орендаря реалізувати своє право, проте, за переконанням представника ТОВ «Агрофірми «Лан», матеріали справи не містять доказів отримання орендодавцем листа-повідомлення та проекту додаткової угоди, а останнім був укладений договір з ТОВ «Агрофірма «Лан» на більш сприятливих умовах. Таким чином, ТОВ «Агрофірма «Лан» не вбачає підстав для задоволення позову, у зв`язку з відсутністю порушення прав позивача відповідачами.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що 18.08.2016р. ОСОБА_1 було направлено повідомлення про намір ТОВ «УГАК» поновити договір оренди землі, разом з вказаним листом також направлені три примірники проекту додаткової угоди. ОСОБА_1 погодився з проектом додаткової угоди, про що свідчить його підпис на угоді та листі-повідомленні від 18.08.2016р. №183. Про існування договору оренди цієї ж земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Лан» позивачу стало відомо при спробі зареєструвати своє речове право. Позивач вважає укладення договору між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Лан» порушило його переважне право наймача, оскільки ТОВ «УГАК», належно виконуючи свої обов`язки за попереднім договором, дотримавшись необхідного порядку, мало перевагу на укладення такого договору перед третіми особами.

В свою чергу, ОСОБА_1 в своїй заяві від 14.07.2017р. фактично позов визнав.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до Державного акту на право приватної власності на землю від 17 вересня 2004 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, розташованої на території Маківської сільської ради Шосткинського району Сумської області, кадастровий номер 5925384200:01:003:0016 площею 7,9474 га.

07 липня 2009 року між ОСОБА_1 (Орендодавець) та ТОВ «УГАК» (Орендар) укладено договір оренди землі № 105 (далі Договір № 105), згідно з п. 1, 2 цього договору Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 7,9474 га, кадастровий номер 5925384200:01:003:0016, яка знаходиться на території Маківської сільської ради Шосткинського району Сумської області. Згідно з п. 41 Договору № 105 він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Вказаний договір був зареєстрований у Шосткинському міжрайонному відділі Сумської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 28 вересня 2009р. за № 040962501757.

У цьому контексті судом відхиляються доводи відповідача ТОВ «Агрофірма «Лан» на необхідність рахувати строк дії договору оренди землі з дати його укладення, з огляду та те, що строк дії договору земельної ділянки починається після набрання таким договором чинності (тобто його державної реєстрації), а не з моменту його укладення. При цьому, суд враховує позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 15.08.2018р. у справі № 532/384/16-ц.

Відповідно до п. 8 вказаної угоди Договір № 105 було укладено терміном на 7 років. Також його сторонами було обумовлено, що після закінчення строку договору Орендар має переважне право його поновлення на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Виходячи з наведених умов Договору № 105 і обставин справи, суд доходить висновку, що строк дії цього договору спливав лише 28 вересня 2016 року.

Протягом строку дії Договору № 105 позивач належним чином виконував його умови, претензій щодо невиконання/неналежного виконання договірних зобов`язань від Орендодавця не надходило, договір достроково не розривався.

Більш того до закінчення строку дії Договору № 105 позивач, скориставшись своїм переважним правом щодо його поновлення, направив відповідачу лист-повідомлення від 18 серпня 2016р. за вих. №163 з пропозицією поновлення Договору № 105, до якого було додано проект додаткової угоди. Слід зазначити, що ОСОБА_1 погодився з проектом додаткової угоди та підписав її у той же день, таким чином вказана угода була укладена.

Між тим, ще до спливу 28 вересня 2019 року строку дії Договору № 105, 10 серпня 2016 року між відповідачами ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Лан» був укладений договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_1 надав, а ТОВ «Агрофірма «Лан» прийняло в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Маківської сільської ради, площею 7,9474 га, кадастровий номер 5925384200:01:003:0016. Таким чином, об`єктом вказаного договіру оренди була та сама земельна ділянка, що і орендувалася позивачем за Договором № 105.

Наведене змусило звернутися позивача до суду із даним позовом.

Аналізуючи доводи сторін, суд вважає необхідним звернутися до приписів, якими визначаються підстави для визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Перевіряючи зміст оспорюваної в межах даної справи угоди щодо дотримання наведених законодавчих положень, слід зазначити наступне.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Так, у статті 1 цього Закону визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

При цьому, зміст правовідносин оренди землі виключає можливість передачі однієї і тієї ж самої земельної ділянки орендодавцем в оренду одночасно двом орендарям. Користування землею на умовах оренди передбачає отримання орендарем цієї землі у своє володіння (за виключенням ситуації суборенди).

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах щодо оренди землі добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

За встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , уклавши до закінчення попереднього орендного договору договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Агрофірма «Лан», діяв недобросовісно, порушив відповідне право позивача на оренду землі. Враховуючи викладене у сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 10.08.2016р. між відповідачами, є підставними та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про поновлення договору оренди землі на тих самих умовах і на той самий строк, то такі задоволенню не підлягають, адже як було встановлено вище, між ОСОБА_1 та ТОВ «УГАК» в процесі реалізації останнім свого права на переважне поновлення Договору № 105 вже було досягнуто домовленості про поновлення дії цього договору на той самий строк з одночасною зміною його умов в частині орендної плати, про що свідчить підписана між ними додаткова угода від 18.08.2016 року /а.с. 11/. Наведене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для судового захисту відповідних прав позивача.

Крім того, оскільки даний спір виник саме внаслідок неправильних дій ОСОБА_1 , у відповідності до ч. 9 ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з останнього понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати пропорційно до обсягу задоволених позовних вимог в розмірі 1600 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 76-81, 83, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди землі щодо земельної ділянки, розташованої на території Маківської сільської ради Шосткинського району Сумської області, площею 7,9474 га, кадастровий номер 5925384200:01:003:0016, укладений 10 серпня 2016 року між ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Лан» /ЄДРПОУ 30831142, адреса: вул. Радянська, буд. 52Г АДРЕСА_1 /.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-Голландська агрокомпанія» /ЄДРПОУ 33174406, адреса: вул. Колгоспна, 4, с. Макове, Шосткинський район, Сумська область/ 1600 (одна тисяча шістьсот) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду через Шосткинський міськрайонний суд Сумської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 30.09.2019р.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області А.Р.Курбанова