Рішення № 85014067, 15.10.2019, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року Справа № 926/1791/19

м. Чернівці

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., при секретарі судового засідання Чиборак У.Г., розглянувши матеріали справи,

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Сіопласт”, с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області

до відповідача Чернівецького міського комунального підрядного шляхово-експлуатаційного підприємства, м. Чернівці

про стягнення заборгованості в сумі 298227,68 грн (з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог).

Суддя М.О. Гурин

Представники сторін:

від позивача – Власенко О.С., ордер КВ № 402032;

від відповідача – не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Сіопласт” звернулося з позовною заявою до Чернівецького міського комунального підрядного шляхово-експлуатаційного підприємства про стягнення заборгованості в сумі 398227,68.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами 27.03.2018 року було укладено договір купівлі-продажу №095/18 (далі - договір), згідно умов якого товариство з обмеженою відповідальністю “Сіопласт” (далі - позивач) взяло на себе зобов`язання передати у власність Чернівецького міського комунального підрядного шляхово-експлуатаційного підприємства (далі – відповідач) товар в асортименті, в кількості та по ціні визначені умовами договору, а відповідач зобов`язувався прийняти та оплатити вартість товару на умовах передбачених договором. Проте, в порушення умов договору відповідач зобов`язання щодо своєчасної оплати переданого товару у повному обсязі не виконав, тому позивач просить стягнути з відповідача 398227,68 грн заборгованості за договором з яких: 270000,00 грн основного боргу, 77754,05 грн пені, 37458,79 грн інфляційних втрат, 13014,84 грн 3% річних та судові витрати в сумі 6015,63 грн.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 23.07.2019 року дану позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для виправлення недоліків позовної заяви у десять днів з дня отримання ухвали.

01 серпня 2019 року на адресу Господарського суду Чернівецької області надійшла заява, якою усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області 02.08.2019 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 27.08.2019 року.

14 серпня 2019 року на адресу Господарського суду Чернівецької області надійшло клопотання від представника позивача про його участь у справі в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 14.08.2019 року клопотання про участі у розгляді справи в режимі відеоконференції задоволено та призначено розгляд справи за участі представника позивача в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 27.08.2019 року відкладено підготовче судове засідання на 13.09.2019 року.

29.08.2019 року на адресу Господарського суду Чернівецької області надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач зазначає, що після відкриття провадження у даній справі відповідачем на їх користю було сплачено 40000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 3022 від 08.08.2019 року та № 3048 від 12.08.2019 року.

09.09.2019 року на адресу Господарського суду Чернівецької області надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач зазначає, що 06.09.2019 року відповідач сплачено на їхню користь ще 20000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2067 від 06.09.2019 року. Дана заява надійшла 10.09.2019 також на електронну адресу суду, проте без підтвердження ЕЦП.

10.09.2019 року на адресу Господарського суду Чернівецької області надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач зазначає, що відповідачем сплачено ще 40000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 3109 від 27.08.2019 року, № 3127 від 29.08.2019 року. Дана заява надійшла 10.09.2019 також на електронну адресу суду, проте без підтвердження ЕЦП.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 13.09.2019 року закрито підготовче провадження та призначення справи до розгляду по суті на 02.10.2019 року, задоволено заяви про зменшення позовних вимог, які станом на 13.09.2019 року становлять – 298227,68 грн, з яких: 170000,00 грн основного боргу, 77754,05 грн пені, 37458,79 грн інфляційних втрат, 13014,84 грн 3% річних.

25.09.2019 року представник позивача надіслала на адресу суду заяву про стягнення судових витрат, а саме витрат на оплату поштового зв`язку в розмірі 337,40 грн.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 02.10.2019 року відкладено розгляд справи по суті на 15.10.2019 року з огляду на неявку представників сторін.

Відповідач жодного разу у судове засідання не з`явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення наявними в матеріалах справи. Відзив на позов не надав.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України зазначається, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Чернівецької області,

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Сіопласт» (продавець) та Чернівецьким міським комунальним підрядним шляхово-експлуатаційним підприємством (покупець) укладено договір купівлі-продажу №095/18 (далі - договір), у відповідності до умов якого продавець зобов`язується передавати у власність покупця товар (ДК 021:2015 44800000-8 «фарби, лаки, друкарська фарба та мастики») вартістю 1134696,00 грн в асортименті, в кількості та по ціні, що визначені умовами цього договору, а покупець зобов`язується прийняти такий товар та оплатити його в порядку визначеному договором (п. 1.1. договору).

Предметом договору є товар, визначений у видаткових накладних та специфікації, що становить невід`ємну частину цього договору (п.1.2. договору).

Пунктом 1.4 договору визначено, що найменування, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, вказаному п. 1.1. визначається покупцем у заявці.

Обсяги закупівлі товару може бути зменшено залежно від платоспроможності підприємства – покупця (п. 1.5. договору).

Пунктом 2.8 договору передбачено, що продавець зобов`язаний надати на кожну партію товару документ (паспорт або сертифікат), що засвідчує відповідність вимогам стандартам та вказують на якісні та технічні вимоги, що висуваються до даного виду товару.

Відповідно пункту 3.1. договору ціна кожної одиниці товару вказана в специфікації та видатковій накладній (рахунку-фактурі) і виражається у гривні. Загальна вартість договору становить 1134696,00 грн в т.ч. ПДВ.

Розрахунки за поставлений товар здійснюються в національній валюті України. Покупець здійснює оплату товару продавцю на підставі видаткової накладної (або інших супровідних документів) на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання товару (п. 3.3. договору).

Зобов`язання покупця щодо оплати партії товару вважаються виконаними в повному обсязі з моменту зарахування на поточний рахунок продавця суми вартості партії повару, вказаної в накладній і є невід`ємною частиною цього договору (п. 3.4. договору).

Пунктом 4.1. договору визначено, що поставки здійснюються згідно заявок покупця на протязі 3 (трьох) календарних днів з дати її отримання. Товар, що відпускається за цим договором, доставляється продавцем за його рахунок на територію замовника: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. О. Кошового,41а.

Приймання товару та перевірка додержання умов цього договору по кількості, асортименту, якості товару здійснюється покупцем в порядку, передбаченому чинним законодавством в момент його отримання від продавця та у відповідності до умов договору (п. 4.2. договору).

Згідно пункту 11.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання покупцем та продавцем і діє до 31 грудня 2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п. 11.2. договору).

На підставі заявок покупця № 62 від 27.03.2018 року, б/н від 23.04.2018 року, № 116 від 01.06.2018 року поставлено товар за видатковими накладними № 174 від 02.04.2018 року на суму 314016,00 грн, № 251 від 26.04.2018 року на суму 48000,00 грн, № 367 від 05.06.2018 року на суму 217560,00 грн. Строк остаточної оплати за вищевказаними видатковими накладними настав відповідно 02.05.2018 року, 26.05.2018 року та 05.07.2018 року. Загальна вартість придбаного товару за договором № 095/18 від 27.03.2018 року становила 579576,00 грн.

Видаткові накладні оформлені належним чином, містять всі необхідні реквізити та інформацію про здійснені за ними господарські операції, підписи відповідальних осіб постачальника (позивача) і одержувача (відповідача), отже, є належними і допустимими доказами у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, якими підтверджується обсяг і вартість переданого позивачем відповідачеві товару на підставі укладеного між ними Договору. Спору між сторонами щодо якості, кількості і вартості поставленого товару за вказаними видатковими накладними немає.

Відповідач зобов`язання з оплати за отриманий товар виконав частково, що підтверджується платіжними дорученнями: № 1834 від 03.08.2018 року на суму 50000,00 грн, № 1496 від 11.09.2018 року на суму 50000,00 грн, № 1603 від 04.10.2018 року на суму 50000,00 грн, № 1824 від 21.11.2018 року на суму 29576,00 грн, № 1921 від 11.12.2018 на суму 20000,00 грн, №1948 від 21.12.2018 року на суму 10000,00 грн, № 1960 від 27.12.2018 на суму 50000,00 грн, № 2120 від 06.02.2019 року на суму 20000,00 грн, № 2408 від 09.04.2019 року на суму 30000,00 грн, таким чиним основна заборгованість за договором № 095/18 від 27.03.2018 року, станом на 03.07.2019 року згідно рахунку № 361 становила – 270000,00 грн.

Також, після порушення провадження у даній справі відповідач сплатив 100000,00 грн основної заборгованості за договором № 095/18 від 27.03.2018 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 3022 від 08.08.2019 на суму 20000,00 грн, № 3048 від 12.08.2019 року на суму 20000,00 грн, № 2067 від 06.09.2019 року на суму 20000,00 грн, №3127 від 29.08.2019 року на суму 20000,00 грн, № 3109 від 27.08.2019 року на суму 20000,00 грн.

Отже, сума основної заборгованості, з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог (вх. № 2013, 2095, 2088), становить – 170000,00 грн.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Так, в силу статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статтею 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до статей 173-174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на вищевказані обставини, вимоги позивача щодо стягнення основної заборгованості в розмірі 170000,00 грн за договором № 095/18 від 27.03.2018 року є обґрунтованими, документально підтвердженими, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних суд встановив.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.

Нарахування позивачем інфляційних втрат та 3 % річних є обґрунтованим та законним, розрахунок здійснений вірно.

З огляду на вищезазначені обставини, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 37458,79 грн інфляційних втрат та 13014,84 грн 3% річних підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 77754,05 грн за період з 03.05.2018 року по 31.10.2018 року.

За приписами частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частинами 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно пункту 5.5 договору покупець за порушення строків оплати поставленого товару сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу і не може перевищувати 1 (один) рік.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок пені, суд встановив, що позивачем дотримано правил нарахування пені, передбачених частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, складові пені і її остаточна сума обчислені правильно, відтак, позов в частині вимог про стягнення пені в сумі 77754,05 грн підлягає задоволенню.

Щодо заяви про стягнення судових витрат, а саме витрат на оплату поштового зв`язку в розмірі 337,40 грн, суд встановив.

Відповідно до частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Враховуючи вищевикладене, керуючись приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оцінивши надані позивачем докази на оплату поштового зв`язку в розмірі 337,40 грн, заява позивача (вх. № 2297) про відшкодування витрат на оплату поштового зв`язку в розмірі 337,40 грн підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" та статті 129 Господарського процесуального кодексу України повернення судового збору у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу надмірно сплаченого судового збору.

З огляду на вищевикладені обставини позивачу – товариству з обмеженою відповідальністю “Сіопласт” повернути 1500,01 грн судового збору за платіжним дорученням № 616 від 10.07.2019 року з огляду на зменшення розміру позовних вимог, решту судового збору в сумі 4473,42 грн - покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 231, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Чернівецького міського комунального підрядного шляхово-експлуатаційного підприємства (58029, вул. О. Кошового, 41 а, м. Чернівці ідентифікаційний код 03357562) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Сіопласт” (08140, вул. М. Величка, 7, Н/П 70, с. Білогородка, Києво-Святошинський район Київської області, ідентифікаційний код 35848260) 170000,00 грн основної заборгованості, 37458,79 грн інфляційних втрат, 13014,84 грн 3% річних, 77754,05 грн пені за період з 03.05.2018 року по 31.10.2018 року, 4473,42 грн судового збору та 337,40 грн судових витрат (витрат на оплату поштового зв`язку).

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю “Сіопласт” (08140, вул. М. Величка, 7, Н/П 70, с. Білогородка, Києво-Святошинський район Київської області, ідентифікаційний код 35848260) на підставі частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" та статті 129 Господарського процесуального кодексу України 1500,01 грн судового збору за платіжним дорученням № 616 від 10.07.2019 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Львівського апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повне судове рішення складено 18.10.2019 року.

Суддя М.О. Гурин