Рішення № 85013753, 07.10.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/744/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОБ", с. Васищеве, Харківського району про стягнення 207346,84 грн за участю представників сторін:

позивача - Мовчан М.В., дов., № 08-21/509/2-19 від 19.02.2019 року

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада (позивач) звернулась до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОБ" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 207346,84 грн. за період з 01 листопада 2017 року по 28 лютого 2018 року, згідно статті 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11 червня 2018 року позов задоволено в повному обсязі; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОБ" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 207346,84 грн. та судовий збір в сумі 3110,20 грн.

05 липня 2019 року по справі № 922/744/18 було видано відповідний наказ.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21 січня 2019 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОБ" залишити без задоволено; рішення Господарського суду Харківської області від 11 червня 2018 року по справі №922/744/18 залишити без змін.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 лютого 2019 року і задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОБ" про визнання наказу у справі №922/744/18 таким, що не підлягає виконанню (вхідний № 24163) відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 16 квітня 2019 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОБ" задоволено частково; рішення Господарського суду Харківської області від 11 червня 2018 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21 січня 2019 року у справі №922/744/18 скасовано; справу №922/744/18 передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 травня 2019 року визначено склад суду для розгляду даної справи - суддя Хотенець П.В.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 травня 2019 року вказано, що справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін; почато у справі № 922/744/18 підготовче провадження та призначено справу № 922/744/18 до розгляду у підготовчому засіданні на 18 червня 2019 року на 12:20 годин.

11 червня 2019 року через канцелярію суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОБ" подано відзив (вхідний № 14309) на позовну заяву, який суд приймає та долучає до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою від 18 червня 2019 року на підставі пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання відкладено на 25 червня 2019 року на 12 годин.

Протокольною ухвалою від 25 червня 2019 року на підставі пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання відкладено на 09 липня 2019 року на 11:30 годин.

09 липня 2019 року через канцелярію суду, Харківською місткою радою подано письмові пояснення (вхідний № 16490), які суд приймає та долучає до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою від 09 липня 2019 року на підставі пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання відкладено на 18 липня 2019 року на 11:40 годин.

18 липня 2019 року через канцелярію суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОБ" подано письмові пояснення (вхідний № 17409), які суд приймає та долучає до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 липня 2019 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 21 серпня 2019 року.

Протокольною ухвалою від 18 липня 2019 року на підставі пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання відкладено на 21 серпня 2019 року на 12:20 годин.

Протокольною ухвалою від 21 серпня 2019 року на підставі пункту 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20 вересня 2019 року на 11:20 годин.

Протокольною ухвалою від 20 вересня 2019 року на підставі частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено перерву до 02 жовтня 2019 року до 11:20 годин.

Протокольною ухвалою від 02 жовтня 2019 року на підставі частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено перерву до 07 жовтня 2019 року до 11:40 годин.

Представник позивача у судовому засіданні та у наданих письмових поясненнях підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі. Представник позивача зазначає, що відповідач є власником нежитлової будівлі літ. "А-1", загальною площею 121,4 кв.м. по просп. Льва Ландау, 22 у м. Харкові на підставі договору купівлі продажу від 12.05.2016; відповідач не має прав на безоплатне одержання у володіння і користування вказаної земельної ділянки. В цьому випадку згідно 206 Земельного кодексу України, статті 14 Податкового кодексу України передача прав володіння і користування земельною ділянкою повинна здійснюватись виключно за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки; відповідач починаючи з 01 листопада 2017 року по 28 лютого 2018 року використовує земельну ділянку площею 0,1805 га. по просп. АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 , яка перебуває у власності територіальної громади м. Харкова, за відсутності належним чином оформлених та зареєстрованих речових прав на землю, без внесення орендної плати, що стало підставою для звернення Харківської міської ради до суду з даним позовом про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати згідно статтей 1212-1214 Цивільного кодексу України. Юридичними підставами позову є статті 1212-1214 Цивільного кодексу України. Посилаючись на ці норми позивач стверджує, що між ним та відповідачем виникли зобов`язання в силу яких позивач як власник майна праві вимагати, а відповідач, котрий власником майна не є, але зберіг його у себе без достатніх правових підстав, зобов`язаний відшкодувати позивачеві вартість цього майна.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, у наданому відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову. У відзиві на позовну заяву зазначає, що -позивачем не надано документального підтвердження проведення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки за адресою: м. АДРЕСА_2 , просп. Льва Ландау, 22 у за користування якою, позивач очікує отримати дохід; позивачем невірно визначено площу земельної ділянки, що мало наслідком некоректність здійснених позивачем розрахунків; позивачем не доведено, що відповідна земельна ділянка може виступати об`єктом цивільних прав, бути передана в оренду і приносити йому дохід до моменту реєстрації її в Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

12 травня 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОБ" (відповідачем) було укладено договори купівлі-продажу посвідчені приватним нотаріусом ХМНО Мірошниченко Т.П., р/№2119, 2092 згідно яким ним було набуто право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 121,4 кв. м по просп. Льва АДРЕСА_1 , 22 у м. Харкові. Право власності на вказану будівлю 12 травня 2016 року зареєстровано за відповідачем в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою від 21 лютого 2018 року № 114779539.

Вказана будівля літ. "А-1" знаходиться на земельній ділянці площею 0,1805 га. по просп. АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 м. Харкові. Земельна ділянка використовується відповідачем для обслуговування й експлуатації зазначеної будівлі, що підтверджується актом обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул просп. Льва Ландау, 22 від 21 лютого 2018 року.

Право користування (оренди) чи інші речові права відповідача на земельну ділянку по просп. АДРЕСА_2 , на якій розташована вказана нежитлова будівля літ. "А-1" не зареєстровані за Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОБ". Не зареєстровані вони і за іншими особами. Це підтверджується листами Управління Держгеокадастру у м.Харкові Харківської області від 17 жовтня 2017 року № 19-20-0.23.08-2237/116-17 та Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 19 жовтня 2017 року № 6582/0/225-17.

Тобто, у відповідності до положень пункту "а" частини 2 статті 83 Земельного кодексу України земельна ділянка по АДРЕСА_2 належить територіальній громаді м. Харкова на праві комунальної власності. Перебуває ця земельна ділянка, як свідчать матеріали справи та вбачається з пояснень представників учасників справи, у фактичному володінні і користуванні відповідача.

Договір оренди земельної ділянки по просп. Льва Ландау, 22 в м. Харкові між Харківською міською радою (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОБ" (відповідачем) не укладено. Відповідно, орендна плата за володіння і користування вказаною земельною ділянкою відповідачем на користь позивача не сплачується.

Відповідно до наявних у справі розрахунків розмір орендної плати нарахованої за володіння і користування цією земельною ділянкою в період 01 листопада 2017 року - 28 лютого 2018 року і збереженої (заощадженої) у себе відповідачем становить 207346,84 грн.

Правові підстави для одержання відповідачем земельної ділянки по просп. Льва АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 . Харкові безоплатно у власність або у користування відсутні. Підстави для звільнення (відстрочення, розстрочення) від сплати орендної плати і збереження (заощадження) її відповідачем також відсутні.

Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми вартості належного позивачеві майна збереженого (заощадженого) відповідачем без достатніх правових підстав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України "Про оренду землі").

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України).

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина 1 статті 190 Цивільного кодексу України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. (частини 1-2 статті 1212 Цивільного кодексу України).

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (стаття 1213 Цивільного кодексу України).

Визначаючи суть і характер правовідносин, які виникли між сторонами суд виходить з того, що згідно чинному законодавству України зобов`язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні. Позадоговірні зобов`язання можуть бути деліктними або безделіктними.

Наразі відсутність укладеного між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОБ" договору оренди земельної ділянки та/або іншого договору виключає договірні зобов`язання.

Відсутність неправомірних дій (бездіяльності) Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОБ" означає відсутність господарського правопорушення (протиправних дій), і, як наслідок, виключає деліктні зобов`язання.

Так, з матеріалів справи вбачається, що фактичний вступ відповідачем у володіння і користування спірною земельною ділянкою стався в результаті дій, котрі є правомірними, адже ніяким чином не суперечать чинному законодавству. А саме, в результаті укладення договору купівлі-продажу будівлі, котра зареєстрована належним чином в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, посвідчення цього договору в нотаріальному порядку, його державної реєстрації.

Фактичне володіння і користування земельною ділянкою відповідачем без укладення договору оренди землі станом на даний час в Україні також не вважається правопорушенням. Так, частина третя статті 125 Земельного кодексу України в редакції від 25 жовтня 2001 року, котра раніше забороняла "приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації" була виключена Законом України від 05 березня 2009 року №1066-VI. Жодних інших норм, котрі б містили заборону такого володіння і використання чинне законодавство не містить.

Не є правопорушенням також і дії/бездіяльність відповідача, що безпосередньо стосуються порядку укладення договору оренди землі. Ні Законами України, ні підзаконними, ні локальними нормативними актами відповідачеві не визначено прямого і безумовного обов`язку підписати договір оренди земельної ділянки одночасно з набуттям права власності на об`єкт нерухомого майна, який на ній розташований. Більш того, згідно існуючому станом на даний час порядку укладення договорів оренди земельних ділянок немає не тільки такого обов`язку, немає навіть і такої можливості. Моменту укладення договору оренди передують різного роду організаційні, правові, технічні та ін. заходи, здійснення яких знаходиться по за межами волі й контролю потенційного орендаря. Їх невиконання (неналежне чи несвоєчасне виконання) не може бути поставлене в провину відповідачеві. Так, встановленим Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові, затв. рішенням 21 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 19 грудня 2012 року №960/12 визначено, що ініціатива у розробці та укладенні договору оренди земельної ділянки виходить від орендодавця. Згідно цьому порядку усі дії особи, котра має інтерес в укладенні договору оренди земельної ділянки перебувають в залежності від дій орендодавця та інших осіб. За таких умов не укладення відповідачем договору та/або не вчинення відповідних попередніх підготовчих дій не може бути інкриміновано відповідачеві, як його противоправна бездіяльність.

Не може бути поставлене відповідачеві в провину і невиконання (несвоєчасне виконання) ним приписів частини 2 статті 123 Земельного кодексу України (особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом її відведення, звертається з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації). Ця норма не містить визначення строку, в який ці дії мають бути вчинені. Тобто, строк виконання цього зобов`язання не встановлений. Як свідчать матеріали справи позивач вимог в порядку статті 530 Цивільного кодексу України про виконання цього обов`язку відповідачеві не пред`являв, у інший спосіб строк виконання цього обов`язку не встановлював. Тобто, бездіяльність у вигляді не звернення з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки також не може бути визнана деліктом (навіть у разі її наявності, що в цьому випадку матеріалами справи не доведено), а отже не може бути підставою виникнення деліктних зобов`язань.

Відсутність ознак господарського правопорушення в діях/бездіяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОБ" визнається і представником позивача в судовому засіданні і не спростовується відповідачем.

Відсутність деліктних зобов`язань у спірних правовідносинах виключає можливість захисту прав позивача як постраждалої сторони шляхом стягнення збитків (в т.ч. упущеної вигоди), адже необхідною умовою стягнення збитків є саме делікт (господарське правопорушення). Зокрема статтями 22, 1166 Цивільного кодексу України унормовано, що необхідною умовою відповідальності у вигляді стягнення шкоди є саме неправомірні рішення, дії чи бездіяльність. Аналогічно статтями 216, 224, 225 Господарського кодексу України визначено, що необхідною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення.

Суд окремо зауважує на неможливості застосування норм законодавства, що регулюють відшкодування збитків саме у вигляді упущеної вигоди - статті 22, 1166 Цивільного кодексу України, статті 224, 225 Господарського кодексу України та ін. Упущена вигода згідно пункту 2 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України є різновидом збитків. Упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності. Тобто, до упущеної вигоди, як різновиду збитків, в повній мірі застосовуються вимоги названих вище норм права, в т.ч. в частині необхідності наявності умов застосування у вигляді делікту (господарського правопорушення).

Таким чином, спірні правовідносини, які виникли між сторонами кваліфікуються як бездоговірні та безделіктні.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що спірні правовідносини охоплюються регулюванням статтей 1212-1214 Цивільного кодексу України. Як вбачається зі змісту цих норм вони підлягають застосованою в т.ч. у відносинах, які не місять ознак делікту. Так, частиною 2 статті 1212 Цивільного кодексу України визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Тобто, ці поширюють свою дію і на випадки набуття (збереження) майна в результаті правомірних дій.

З аналізу змісту норм статтей 1212-1214 Цивільного кодексу України, абзаца 4 частини 1 статті 144, абзаца 5 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

З матеріалів справи та з пояснень представників учасників справи вбачається, що в даному разі наявні усі три названі ознаки.

По-перше, судом встановлено, що відповідач дійсно зберіг (заощадив) у себе майно - кошти, котрі у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування земельною ділянкою площею 0,1805 га. по просп АДРЕСА_2 .

Суд зауважує, що збереження (заощадження) цього майна почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій відповідача з моменту набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" по просп. Льва АДРЕСА_1 м. Харкові. Це є проявом правової природи нерухомого майна. Набута відповідачем будівля будучи згідно статті 181 Цивільного кодексу України нерухомим майном (об`єктом, розташованим на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення) є органічно і нерозривно пов`язаною з цією земельною ділянкою. Тому передача відповідачеві права власності на будівлю автоматично призвела до фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташована ця будівля.

Відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати. Згідно встановлених нормативів її розмір за спірний період склав 207346,84 грн.

По-друге, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно 206 Земельного кодексу України, п.п.14.1.136 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю тощо.

По-третє, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача. Судом встановлено, що власником відповідної земельної ділянки є територіальна громада м. Харкова в особі позивача. Згідно статті 206 Земельного кодексу України, п.п.14.1.136 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада м. Харкова в особі позивача. Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною в т.ч. в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Очевидно, що такий стан речей не відповідає загальним засадам справедливості, добросовісності, розумності, закріпленим пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати. Згідно частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У відповідності до статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

За допомогою цих норм навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

Згідно розрахунків наданих позивачем і перевірених судом розмір вартість майна безпідставно збереженого відповідачем за період 01 листопада 2017 року - 28 лютого 2018 року становить 207346,84 грн.

При цьому суд зазначає, що Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №284 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин оскільки він розрахований на застосування лише у деліктних правовідносинах, та інших вичерпно визначених в його пункті 1 випадках (вилучення (викупу) та тимчасове зайняття земельних ділянок, встановлення обмежень щодо їх використання, погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведення їх у непридатний для використання стан та неодержання доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок).

Всупереч вимог статтей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій) відповідач доказів на спростування наведених розрахунків та інших викладених вище обставин не надав.

У зв`язку з цим суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Такий висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 25 травня 2018 року у справі №922/2976/17. Аналогічну позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 28 січня 2015 року у справі №3-210гс14, від 30 листопада 2016 року у справі №922/1008/15, від 12 квітня 2017 року у справі №922/207/15.

Одночасно суд зауважує, що до спірних правовідносин не може бути застосована правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 28 лютого 2018 року у справі №922/1340/17. Названа справа не є аналогічною по відношенню до справи, що розглядається в даному процесі, адже у ній відповідна земельна ділянка була одержана землекористувачем раніше на законних підставах (на праві постійного користування). Відповідач як постійний землекористувач мав сплачувати за неї земельний податок, а не орендну плату. Тому вимоги позивача про стягнення збереженої (заощадженої) орендної плати в цьому разі не підпадали під регулювання статтей 1212-1214 Цивільного кодексу України, а отже дійсно не мали під собою належних правових підстав.

Також до спірних правовідносин не може бути застосована правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 16 березня 2018 року у справі №922/2661/16, оскільки предметом позову в даній справі була компенсація відповідачем, як співвласником 1/2 частки нежитлових будівель, витрат по сплаті земельного податку, понесених позивачем, а норми статей 1212-1214 Цивільного кодексу України не можуть застосовуватися як підстава для повернення сплачених податків (стаття 1 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у розмірі 3110,20 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОБ" (62495, Харківська область, Харківський район, смт. Васищеве, в`їзд Орєшкова, буд. 3, ідентифікаційний номер 22669519) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7, ідентифікаційний номер 04059243) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 207346,84 грн. та 3110,20 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "17" жовтня 2019 р.

Суддя П.В. Хотенець