Рішення № 85013410, 16.10.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.10.2019Справа № 910/9694/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Унітехнології ЮЕЙ» (03142, м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 22, оф. 207)

до Публічного акціонерного товариства «Укрпластик» (02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 1)

про стягнення 3 196 366,27 грн.

за участю представників:

від позивача: Горда В.В.

від відповідача: Рожок В.О.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Унітехнології ЮЕЙ» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрпластик» про стягнення 3 196 366,27 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок невиконання відповідачем умов договору підряду №20/04-2017 від 20.04.2017, а саме, в частині здійснення своєчасного та повного розрахунку за виконані позивачем роботи, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 3 184 366,27 грн, з яких: 2 948 238,78 грн - основний борг, 147 411,94 грн - пеня, 58 964,70 грн - інфляційні втрати та 29 750,82 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.07.2019 прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9694/19, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.09.2019.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

16.08.2019 відповідачем через загальний відділ діловодства суду подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що з моменту укладення договорів підряду № 20/04-2017 від 20.04.2017, № 14/11-2017 від 24.11.2017 та додаткових угодо до них, вартість робіт за договорами збільшилася від початкової, що не було передбачено у бюджеті проекту. За доводами відповідача, оскільки якість робіт за вказаними договорами можна оцінити тільки після введення в експлуатацію, а також зважаючи на значні фінансові затрати, які не були передбачені в бюджеті для фінансування даного проекту, ТОВ «Укрпластик» було ініційована та проведена зустріч з представниками позивача, за результатами якої сторони погодили направлення з боку відповідача пропозиції щодо графіку погашення заборгованості за договорами. Так, 04.06.2019 директором ТОВ «Укрпластик» було направлено на електрону пошту позивача листа з пропозицією встановити графік погашення заборгованості за договорами. Однак, позивачем, запропонований відповідачем, графік не був акцептований, інших пропозицій також не надходило від позивача. А відтак, за твердженням відповідача, сторони ще не досягли кінцевої згоди щодо строків виплати, а тому подання даного позову є передчасним. При цьому, у відзиві відповідач зазначає, що не мав наміру не сплачувати заборгованість, проте одночасне стягнення такої суми призвело б до важких фінансово-економічних наслідків для відповідача, а тому пропонував графік погашення основної заборгованості протягом вересня-листопада 2019 року. Також у відзиві відповідач зазначив про безпідставність та необґрунтованість щодо адвокатських витрат у розмірі 12 000,00 грн.

03.09.2019 загальним відділом діловодства суду зареєстроване клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливість направити уповноваженого представника у судове засідання.

У судовому засіданні 04.09.2019 суд на місці ухвалив задовольнити клопотання відповідач та відкласти підготовче засідання на 25.09.2019.

25.09.2019 відповідачем через загальний відділом діловодства суду подане клопотання про розстрочку погашення основної суми заборгованості протягом жовтня-грудня 2019 року, та долучення до матеріалів справи копію балансу (звіт про фінансовий стан) станом на 30.06.2019, копію звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід за І півріччя 2019 року та копію звіту про рух грошових коштів (за прямим методом) за І півріччя 2019 року. У вказаному клопотанні відповідач також просить не застосувати до останнього штрафні санкції у вигляді пені, інфляційних втрат та 3% річних, судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 покласти на позивача.

У судовому засіданні 25.09.2019, враховуючи відсутність з боку сторін заяв, клопотань, постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого засідання у справі та призначення справи до розгляду по суті на 09.10.2019.

У судовому засіданні 09.10.2019 за клопотанням представника позивача відкладено засідання до 16.10.2019 у зв`язку з необхідністю подати докази на підтвердження обставин викладених в позовній заяві.

10.10.2019 через загальний відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи акт виконаних робіт від 16.03.2019 на суму 34 740,00 грн, який помилково не було долучено до матеріалів позовної заяви, проте враховано в сумі позову та обґрунтування позовних вимог.

У судове засідання 16.10.2019 з`явилися представники сторін, надали свої пояснення по суті спору, за змістом яких: позивач позовні вимоги підтримує повністю, а відповідач просив суд розстрочити виконання судового рішення, відповідно до поданого графіку та не застосовувати до відповідача штрафні санкції.

У судовому засіданні 16.10.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив.

20 квітня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Унітехнології ЮЕЙ» (надалі - підрядник/позивач) та Публічним акціонерним товариством «Укрпластик» (надалі - замовник/відповідач) було укладено договір № 20/04-2017 (надалі - договір №20/04-2017) відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується на власний ризик виконати, у відповідності до умов договору, монтажні роботи в рамках реалізації проекту «Будівництво установки рекуперації розчинників (літ. 3А за затвердженим генеральним планом 7059-3А-ГП, розміром плями забудови 30810х38620м), згідно договірної ціни (Додаток №1), Специфікації матеріалів поставки замовника Додатка № 2, а також згідно проектної документації стадії РД, у обсязі згідно Додатка № , що передається замовником підряднику за актом приймання-передачі проектної документації (надалі - роботи) на об`єкті «Будівництво комплексу установки рекуперації розчинників з викидів у повітря від друкарських машин ПАТ «Укрпластик» по вул.. М. Раскової, 1 у Дніпровському районі м. Києва» за адресою м. Київ, вул.. М. Раскової, 1, вартість та обсяг робіт визначається договором. А замовник зобов`язався прийняти якісно виконані підрядником роботи та оплатити їх на умовах, визначених договором.

У п. 4.1. договору №20/04-2017 сторони визначили, що загальна сума цього договору є динамічною та складає на момент підписання 2 554 845,78 грн, в т.ч. ПДВ.

Відповідно до п. 5.1. договору №20/04-2017 перелік та вартість робіт визначаються у додатку № 1 до договору. Перелік матеріалів поставки замовника визначений у додатку № 2 до цього договору.

Згідно з умовами п. 5.5. договору №20/04-2017 загальна сума цього договору, зазначена у п. 4.1. договору, може бути також змінена за згодою сторін шляхом укладення відповідної додаткової угоди до цього договору.

Порядок розрахунків, визначений сторонами у розділі 6 договору №20/04-2017, зокрема, замовник протягом п`яти банківських днів з дати підписання договору сплачує підряднику аванс у розмірі 60 відсотків від загальної суми вартості одговору, в сумі 1 532 907,47 грн, в т.ч. ПДВ. Після виконання робіт на суму здійсненої передплати, подальші розрахунки за договором проводяться по факту виконання робіт, на підставі підписаних сторонами актів приймання-здачі виконаних робіт. Оплата виконаних підрядником робіт здійснюється замовником протягом п`яти банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі виконаних робіт обома сторонами.

Судом встановлено, що відповідачем на виконання умов договору № 20/04-2017 перераховано на рахунок позивача 10.05.2017 грошові кошти (аванс) у сумі 1 532 907,47 грн, згідно виставленого рахунку-фактури № СФ-000033 від 03.05.2017.

Як вбачається із матеріалів справи, 06.02.2019 сторонами укладено додаткову угоду до договору № 20/04-2017, якою внесли зміни до п. 4.1. договору, встановивши загальну суму договору 2 674 510,80 грн.

Даний договір №20/04-2017, відповідно до п. 10.1. набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного проведення розрахунків за цим договором,а в частині гарантійних зобов`язань - до повного їх виконання.

Гарантійний термін на виконані, згідно договору, роботи становить 12 (дванадцять) календарних місяців з моменту підписання заключного акту прийому-передачі робіт (п. 14.1. договору).

За доводами позивача, останнім належним виконані роботи за договором № 20/04-2017 на загальну суму 2 674 510,79 грн, що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, що підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, зокрема:

Акт № 1/8 прийому-передачі виконаних робіт за жовтень 2017 на суму 248 057,08 грн та довідка про вартість робіт від 31.10.2017;

Акт № 3/3 прийому-передачі виконаних робіт за жовтень 2017 на суму 41 826,32 грн та довідка про вартість робіт від 31.10.2017;

Акт № 4/6 прийому-передачі виконаних робіт за жовтень 2017 на суму 59 017,44 грн та довідка про вартість робіт від 31.10.2017;

Акт № 5/1 приймання виконаних робіт за березень 2018 від 16.03.2018 на суму 580 921,54 грн та довідка про вартість робіт від 16.03.2018;

Акт № 2/4 за березень 2018 від 16.03.2018 на суму 114 155,98 грн та довідка про вартість робіт від 16.03.2018;

Акт № 6/7 за березень 2018 від 16.03.2018 на суму 81 210,82 грн та довідка про вартість робіт від 16.03.2018;

Акт № 9/5 прийому-передачі виконаних робіт за 2019 від 12.03.2019 на суму 263 560,04 грн та довідка про вартість робіт від 12.03.2019;

Акт № 8/9 прийому-передачі виконаних робіт за 2019 від 12.03.2019 на суму 364 617,90 грн та довідка про вартість робіт від 12.03.2019;

Акт № 7/2 прийому-передачі виконаних робіт за 2019 від 12.03.2019 на суму 682 947,44 грн та довідка про вартість робіт від 12.03.2019;

Акт № 10/1 прийому-передачі виконаних робіт за 2019 від 12.03.2019 на суму 238 196,23 грн та довідка про вартість робіт від 12.03.2019.

Як вказує позивач, вказані роботи прийняті відповідачем без зауважень та оплачені частково у сумі 1 532 907,47 грн, а відтак неоплаченими залишаються роботи на суму 1 141 603,32 грн (2 674 510,79 грн - 1 532 907,47 грн).

Також між позивачем як підрядником та відповідачем як замовником 14 листопада 2017 року укладено договір підряду № 14/11-2017 (надалі - договір № 14/11-2017), за умовами якого позивач зобов`язався на власний ризик виконати у відповідності до умов договору, будівельні робот по влаштуванню систем каналізації, водопостачання, пожежогасіння, монтажні роботи в рамках реалізації проекту «Будівництво установки рекуперації розчинників (літ. 3А за затвердженим генеральним планом 7059-3А-ГП, розміром плями забудови 30810х38620м)» згідно договірної ціни (Додаток №1), а також згідно проектної документації стадії Р в обсязі згідно Додатка № 2, що передається замовником підряднику за актом приймання-передачі проектної документації на об`єкті «Будівництво комплексу установки рекуперації розчинників з викидів у повітря від друкарських машин ПАТ «Укрпластик» по вул.. М. Раскової, 1 у Дніпровському районі м. Києва» за адресою м. Київ , вул.. М. Раскової, 1 (надалі - роботи). А замовник зобов`язався прийняти якісно виконані підрядником роботи та оплатити їх на умовах, визначених договором.

Згідно з п. 4.1. договору № 14/11-2017 загальна ціна цього договору є динамічною та складає на момент підписання 3 149 912,33 грн, в т.ч. ПДВ.

Відповідно до п. 5.1. договору № 14/11-2017 перелік та вартість робіт і матеріалів визначаються у додатку № 1 до даного договору.

Згідно з умовами п. 5.5. договору № 14/11-2017 загальна сума цього договору, зазначена у п. 4.1. договору, може бути також змінена за згодою сторін шляхом укладення відповідної додаткової угоди до цього договору.

Порядок розрахунків, визначений сторонами у розділі 6 договору № 14/11-2017, а саме: замовник сплачує підряднику аванс у сумі 1 731 600,00 грн, в т.ч. ПДВ. Після виконання робіт на суму здійсненої передплати, подальші розрахунки за договором проводяться по факту виконання робіт, на підставі підписаних сторонами актів прийому-передачі виконаних робіт. Оплата виконаних підрядником робіт здійснюється замовником протягом п`яти банківських днів з дати підписання акту прийому-передачі виконаних робіт обома сторонами на умовах договору.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем на виконання умов договору № 14/11-2017, перераховано 22.01.2018 грошові кошти (аванс) у сумі 1 731 600,00 грн, згідно виставленого рахунку-фактури № СФ-000094 від 04.12.2017.

01.08.2018 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № 14/11-2017, якою внесли зміни до п. 4.1. договору, встановивши загальну суму договору 3 419 460,94 грн. та внесли зміни до локальних кошторисів, шляхом укладення в у новій редакції Додатків № 2-1-1 - 2-1-3 до договору.

Додатковою угодою № 2, укладеною сторонами 07.02.2019, викладено у новій редакції додатки № 2-1-1 - 2-1-10 до договору щодо договірної ціни та локальні кошториси на будівельні роботи, а також змінено загальну ціну договору, та встановлено у сумі 3 538 235,48 грн.

Відповідно до п. 11.1. даний договір №14/11-2017, набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного проведення розрахунків за цим договором,а в частині гарантійних зобов`язань - до повного їх виконання.

Гарантійний термін на виконані, згідно договору, роботи становить 12 (дванадцять) календарних місяців з моменту підписання заключного акту прийому-передачі робіт (п. 16.1. договору).

На виконання умов договору № 14/11-2017, позивачем виконано роботи та прийнято відповідачем за актами на загальну суму 3 538 235,48 грн, що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, що підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, зокрема:

Акт 1/8 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2018 від 16.03.2018 на суму 34 740,00 грн та довідка про вартість робіт від 16.03.2018;

Акт № 8/7 прийому-передачі виконаних робіт за 2019 від 12.03.2019 на суму 127 541,60 грн та довідка про вартість робіт від 12.03.2019;

Акт №5/4_К2-1 прийому-передачі виконаних робіт за 2019 від 12.03.2019 на суму 704 329,26 грн та довідка про вартість робіт від 12.03.2019;

Акт № 6/5_К2-1 прийому-передачі виконаних робіт за 2019 від 12.03.2019 на суму 189 812,66 грн та довідка про вартість робіт від 12.03.2019;

Акт № 06/10 прийому-передачі виконаних робіт за 2019 від 12.03.2019 на суму 717 533,58 грн та довідка про вартість робіт від 12.03.2019;

Акт № 10/10 прийому-передачі виконаних робіт за 2019 від 14.03.2019 на суму 121 630,54 грн та довідка про вартість робіт від 14.03.2019;

Акт № 3/2_К3 прийому-передачі виконаних робіт за 2019 від 14.03.2019 на суму 163 838,72 грн та довідка про вартість робіт від 14.03.2019;

Акт № 09/10 прийому-передачі виконаних робіт за 2019 від 14.03.2019 на суму 320 953,57 грн та довідка про вартість робіт від 14.03.2019;

Акт № 2/1_К1 прийому-передачі виконаних робіт за 2019 від 14.03.2019 на суму 657 638,66 грн та довідка про вартість робіт від 14.03.2019;

Акт № 4/3_К2 с прийому-передачі виконаних робіт за 2019 від 14.03.2019 на суму 500 216,87 грн та довідка про вартість робіт від 14.03.2019.

Як вказує позивач, вказані роботи прийняті відповідачем без зауважень та оплачені частково у сумі 1 731 600,00 грн, а відтак неоплаченими залишаються роботи на суму 1 806 635,46 грн (3 538 235,48 грн - 1 731 600,00 грн).

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача 13.06.2019 направлялися претензії № 92 та № 93 від 27.05.2019 щодо погашення заборгованості у сумі 1 806 635,46 грн за договором підряду № 14/11-2017 та заборгованості 1 141 603,32 грн за договором № 20/04-2017 протягом 10 робочих днів. Вказані претензії отримані відповідачем 01.07.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення рекомендованого повідомлення, проте заборгованість не була погашена, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості у судовому порядку. В обґрунтування правової позиції, позивач посилається на положення ст. 509, 526, 530, 599, 610 ЦК України, ст. 223 ГК України та умови договору.

Отже, спір у справі виник, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язання за договором, а саме в частині здійснення своєчасної та повної оплати за поставлений товар.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладених між сторонами договорів № 20/04-2017 від 20.04.2017 та № 14/11-2017 від 14.11.2017 суд дійшов до висновку, що останні за своєю правовою природою є договорами підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Як встановлено ч.4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладених між сторонами договорів підряду позивач виконав роботи та здав їх відповідачу, що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, які підписані уповноваженими представниками замовника та підрядника без жодних зауважень та заперечень, зокрема: за договором № 20/04-2017 відповідачем прийнято, виконані позивачем, підрядні роботи на загальну суму 2 674 510,79 грн, та за договором № 14/11-2017 відповідачем прийнято, виконані позивачем, підрядні роботи на загальну суму 3 538 235,48 грн.

Таким чином, вищенаведене свідчить про прийняття відповідачем виконаних позивачем робіт без будь-яких претензій щодо їх якості, строків, об`ємів і вартості та виникнення обов`язку у останнього щодо їх оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що у п. 6.1. договорів сторонами передбачено, обов`язок замовника здійснити авансові платежі у визначених сумах, зокрема: 60 % за договором № 20/04-2017 у сумі 1 532 907,47 грн та за договором № 14/11-2017 у сумі 1 731 600,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується факт оплати авансових платежів з боку відповідача за договорами, а саме, згідно виставленого позивачем рахунку-фактури № СФ-000033 від 03.05.2017, відповідачем 10.05.2017 перераховано грошові кошти у сумі 1 532 907,47 грн за договором № 20/04-2017 та на підставі, виставленого позивачем рахунку-фактури № СФ-000094 від 04.12.2017, відповідачем 22.01.2018 здійснено платіж у сумі 1 731 600,00 грн, за договором № 14/11-2017.

Оплата виконаних підрядником робіт здійснюється замовником протягом п`яти банківських днів з дати підписання акту прийому-передачі виконаних робіт обома сторонами на умовах договору (п. 6.3. договорів).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та умов договорів, виконання відповідачем грошового зобов`язання по оплаті виконаних позивачем робіт станом на момент розгляду спору настав.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги зазначене вище та враховуючи, що відповідачем не заперечується факт наявності заборгованості за договорами у сумах зазначених позивачем, доказів належного виконання зобов`язання щодо оплати виконаних позивачем робіт матеріали справи не містять, суд приходить до висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договорами підряду належним чином доведений, документально підтверджений та строк оплати є таким, що настав, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 731 600,00 грн за договором № 20/04-2017 та 1 806 635,46 грн за договором № 14/11-2017 є обґрунтованими документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню в цій частині у повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв`язку з неналежним виконання договірних зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 57 080,17 грн, 3% річних у розмірі 11 634,97 грн та інфляційні втрати у розмірі 22 832,00 грн за договором № 20/04-2017 та пеню у розмірі 90 331,77 грн, 3% річних у розмірі 18 115,85 грн та інфляційні втрати у розмірі 36 132,70 грн за договором № 14/11-2017

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За перерахунком суду розмір 3% становить більше, ніж заявлено позивачем, однак, приймаючи до уваги, що суду не надано право виходити за межі позовних вимог, то до стягнення підлягає 3% у розмірі 29 750,82 грн (11 634,97 грн + 18 115,85 грн).

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат за період з 20.03.2019 по 30.06.2019, суд встановив, що позивачем не вірно розрахований розмір сукупного індексу інфляції та початку періоду прострочення за договором № 14/11-2017, враховуючи, що акти приймання виконаних робіт на суму 1 764 278,36 грн підписані сторонами 14 березня 2019 року, а відтак з урахуванням умов договором (п. 6.3) початок прострочення виконання грошового зобов`язання наступив з 22.03.2019.

За перерахунком суду належною до стягнення є сума інфляційних втрат у розмірі 35 333,62 грн, а саме:

за договором № 20/04-2017 у розмірі 13 681,72 грн, зокрема:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі20.03.2019 - 30.06.20191141603.321.01213681.721155285.04за договором 14/11-2017 у розмірі 21 651,90 грн, зокрема:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі20.03.2019 - 30.06.201942357.121.012507.6442864.7622.03.2019 - 30.06.20191764278.361.01221144.261785422.62

За таких обставин, за перерахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційні втрати у сумі 35 333,62 грн, в іншій частині слід відмовити.

Що стосується заявленої до стягнення пені у розмірі 57 080,17 грн за договором № 20/04-2017 та 90 331,77 грн за договором № 14/11-2017, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Так, у п. 11.4 договору № 20/04-2017 та у п. 12.4 договору № 14/11-2017 сторони передбачили, що у випадку прострочення виконаних грошових зобов`язань замовник сплачує підряднику пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що була чинною на той момент, від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання зобов`язання, але не більше ніж 5 (п`ять) % від суми простроченого платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що останній є обґрунтованим (з урахуванням приписів договору) та арифметично вірним, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 147 411,94 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов`язань за договором, як і не надано доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов`язку оплатити існуючу заборгованість в заявленому позивачем розмірі. Навпаки, зі змісту відзиву відповідача та клопотання, вбачається, що останнім визнається факт заборгованості, проте з урахуванням скрутного фінансового становища, відповідач просить суд розстрочити виконання рішення суду щодо основної суми заборгованості за договором протягом вересня-грудня 2019 року. А також просить суд не застосовувати до останнього штрафні та фінансові санкції у вигляді пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Представник позивача, заперечував проти клопотання про розстрочення рішення, вказуючи на те, відповідачем не вчиняються жодні дії на погашення заборгованості, як до подачі позовної заяви так і в процесі розгляду справи, в тому числі, у строки зазначені самим відповідачем. А відтак позивач, зазначає про недобросовісну поведінку відповідача, й просив суд відмовити у задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення.

Згідно з частиною першою статті 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Розстрочення - це виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

При розгляді клопотання про розстрочку рішення, суду необхідно встановити обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі у визначений строк або встановленим господарським судом способом, врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. До клопотання/заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Так, у п. 40 рішення від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

З підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч. 2 ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом, встановлено, що клопотання про розстрочку виконання рішення, відповідачем обґрунтовується як наявність значної кредиторської заборгованості та скрутний фінансовий стан, в підтвердження чого долучив лише копію балансу (звіт про фінансовий стан) станом на 30.06.2019, копію звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід за І півріччя 2019 року та копію звіту про рух грошових коштів (за прямим методом) за І півріччя 2019 року.

Проте, суд зазначає, що в порушення приписів 73,74 ГПК України відповідачем не надано жодного доказу, з якого можливо було б встановити про відсутність станом на поточний місяць коштів на банківських рахунках відповідача для погашення заборгованості за рішенням суду. При цьому, суд зазначає, що сам факт тяжкого матеріального становища відповідача не є виключною підставою для надання розстрочки виконання рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено, що станом на день розгляду справи по суті, відповідачем не було надано суду належних доказів в підтвердження наведених обставин, а посилання лише на скрутне фінансове становище, в даному випадку, не може бути підставою, яка ускладнює виконання рішення суду. Крім цього, суд зауважує, що протягом розгляду даної справи, відповідачем не вчинялися жодні дії на погашення існуючої заборгованості, в тому числі, у сумах та строках, вказаних у клопотанні про розстрочку.

З огляду на зазначене вище та враховуючи, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування виняткових обставин, які є підставами для розстрочки виконання рішення суду, суд вирішив відмовити у задоволенні клопотання ПАТ «Укрпластик про розстрочення виконання рішення».

Суд також зазначає, що відповідач не позбавлений права звернутися до суду в порядку ст. 331 Господарського процесуального кодексу України з заявою про відстрочку виконання рішення на стадії його виконання, надавши відповідні докази.

Щодо клопотання відповідача про не застосування до ПАТ «Укрпластик» штрафних санкцій у вигляді пені, 3% річних та інфляційних втрат, з посиланням на ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

Так, частиною третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Суд зазначає, що за змістом наведеної вище норми зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як вбачається із клопотання відповідача, останній просить не застосовувати до нього штрафні санкції взагалі, а не просить їх зменшити, як це передбачено нормами права, що не підлягає задоволенню. Крім цього, відповідачем жодним чином не обґрунтовано та не доведено наявності тих обставин, які є підставою для зменшення пені.

Щодо 3% річних та інфляційних втрат, то суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, враховуючи, що 3% річних та інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права, а відтак клопотання відповідача про не застосування до ПАТ «Укртелеком» 3% річних та інфляційних втрат в силу ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами п.п. 1-2 ст. 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Крім того, ч. 4-5 зазначеної статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як свідчать матеріали справи, з метою належного захисту прав позивача та надання професійної правничої допомоги в суді, 01.09.2015 року між позивачем (замовник) та адвокатським бюро «Горда і Партнери» в особі адвоката Горда Валерія Владиславовича (виконавець) був укладений договір про надання правової допомоги №23-2, відповідно до якого виконавець зобов`язався надати правову допомогу замовнику та представляти його інтереси у вирішенні правовідносин, які склалися між ним та правоохоронними органами і державними закладами України, фізичними та юридичними особами всіх форм власності, судами.

У п. 3 та 4 договору про надання правової допомоги сторони передбачили форму оплати виконаних робіт - передоплата. Вартість послуг по договору визначається за обоюдною згодою сторін. Виконавець приступає до роботи в день отримання передоплати, згідно рахунку-фактурі, яку надсилає замовнику.

Як встановлено судом, адвокатським бюро «Горда Партнери» виставлено рахунок-фактуру № 39 від 18.07.2019 на підставі договору № 23-2 від 01.09.2015 на оплату послуг, а саме: «надання правової допомоги: вивчення матеріалів, наданих замовником, з приводу заборгованості ПАТ «Укрпластик» перед ТОВ «Унітехнології ЮЕЙ» за договорами підряду № 20/04-2017 від 20.04.2017 та № 14/11-2017 від 14.11.2017, підготовка та подача позову, представництво інтересів замовника в Господарському суді м. Києва за позовом ТОВ Унітехнології ЮЕЙ» до ПАТ «Укрпластик» - на суму 12 000,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ Унітехнології ЮЕЙ» оплатило вказаний рахунок-фактуру, що підтверджується платіжним дорученням № 3859 від 18.07.2019 у сумі 12 000,00 грн з призначенням платежу: «оплата за надання правової допомоги, згідно рах. № 39 від 18.07.2019». та випискою з банківського рахунку позивача.

Приймаючи до уваги, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та сума таких витрат у розмірі 12 000,00 грн підтверджується матеріалами справи, а відповідач в порядку, визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України не звертався до суду з клопотанням про їх зменшення, суд приходить до висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача, стягнувши з останнього на користь позивача 12 000,00 грн.

Доводи відповідача, що вказані витрати на правову допомогу у розмірі 12 000,00 грн є необґрунтовані та безпідставні не відповідають дійсності та жодним чином не спростовані, в той час як матеріалами справи містять докази понесення позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 12 000,00 грн, враховуючи умови договору № 23-2 щодо порядку оплати.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, з покладенням судового збору на відповідача в частині задоволення позовних вимог, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрпластик» (02002, м. Київ, вул. М. Раскової, буд. 1; ідентифікаційний код 00203588) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Унітехнології ЮЕЙ» (03142, м. Київ, проспект Академіка Палладіна, буд. 22, оф. 207; ідентифікаційний код 36285936) основну суму заборгованості у розмірі 2 948 238 (два мільйони дев`ятсот сорок вісім тисяч двісті тридцять вісім) грн 78 коп.; пеню у розмірі 147 411 (сто сорок сім тисяч чотириста одинадцять) грн 94 коп.; інфляційні втрати у розмірі 35 333 (тридцять п`ять тисяч триста тридцять три) грн 62 коп.; 3% річних у розмірі 29 750 (двадцять дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят) грн 82 коп.; судовий збір у розмірі 47 411 (сорок сім тисяч чотириста одинадцять) грн 03 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) грн 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 18.10.2019.

Суддя Л. Г. Пукшин