Ухвала суду № 85013297, 17.10.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

м. Київ

17.10.2019Справа № 910/14119/19

Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 про забезпечення позову, подану разом з позовом ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армтек" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Армтекхолд" про визнання рішень загальних зборів недійсними, визнання недійсним статуту,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армтек" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Армтекхолд", в якому просить:

- визнати недійсним та скасувати протокол №17/7 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Армтек" від 22.08.2016;

- визнати недійсним та скасувати протокол №13/07 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Армтек" від 13.06.2017;

- визнати недійсним та скасувати Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Армтек", затверджений протоколом №13/07 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Армтек" від 13.06.2017;

- визнати недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна, яке вноситься учасником для формування статутного капіталу, виданий 10.04.2018, видавник: ТОВ "Армтек" та ТОВ "Армтекхолд".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення, статут та акт суперечать положенням законодавства України та порушують набуті позивачем як спадкоємцем права, які випливають з частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Армтек", що належала спадкодавцю - ОСОБА_3 .

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.10.2019 вказаний позов залишено без руху на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк на усунення встановлених недоліків.

При цьому, разом з вказаним позовом позивачем було подано заяву про забезпечення позову, за змістом якої просить заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Армтек" рішеннями загальних зборів учасників: змінювати склад учасників товариства щодо відчуження оспорюваної частки в розмірі 6,8%, що належала ОСОБА_3 ; вносити зміни, що стосуються перерозподілу часток у статутному капіталі товариства, оспорюваної частки в розмірі 6,8%, що належала ОСОБА_3 ; ліквідувати товариство.

Суд відзначає, що залишення позову без руху не нівелює обов`язку суду в силу приписів ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України розглянути подану позивачем заяву про забезпечення позову, адже на відміну від Господарського процесуального кодексу України в редакції, яка діяла до 15.12.2017 та відокремлювала забезпечення позову, вирішення питання застосування якого було неможливим за відсутності порушення відповідної справи, і вжиття запобіжних заходів, що було можливим виключно до подання відповідного позову, чинна редакція названого кодексу не ставить в залежність обов`язок суду розглянути заяву позивача про забезпечення позову від факту подачі відповідного позову, а відтак, і від залишення його без руху.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із ч.ч. 1, 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При цьому, вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом спору; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, питання задоволення заяви про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду або ж нівелювання ефективності обраного позивачем способу захисту у випадку невжиття відповідних заходів забезпечення позову.

При цьому, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

В даному випадку, необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовується заявником тим, що предметом позовних вимог є оспорення незаконного виключення ОСОБА_3 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Армтек", права якого були набуті позивачем в порядку спадкування, а тому невжиття зазначених ним заходів забезпечення позову може призвести до завдання йому шкоди.

В той же час, саме лише посилання заявником на певні обставини, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Так, за приписами статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Однак, матеріали позову та заяви про забезпечення позову не містять жодних доказів на підтвердження існування частки в розмірі 6,8% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Армтек", що належала ОСОБА_3 , чи переходу прав на неї до ОСОБА_1 в порядку спадкування, в т.ч. з огляду на визначені в ухвалі суду підстави залишення позову останнього без руху.

Більш того, подана заява про забезпечення позову не містить жодних пояснень відносно того якої саме шкоди може бути завдано позивачу у випадку не встановлення судом визначеної заявником заборони, що з урахуванням відсутності зазначених доказів нівелює можливість самостійного дослідження судом таких обставин.

Крім того, суд звертає увагу заявника на те, що мотивування поданої заяви з посиланням на норми Господарського процесуального кодексу України в редакції, яка припинила чинність 14.12.2017, вже саме по собі свідчить про її необґрунтованість.

Відтак, подана позивачем заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб та ймовірності утруднення виконання рішення господарського суду чи нівелювання обраного позивачем способу захисту в разі їх невжиття.

Тобто, заявником не доведено належними доказами те, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених прав і інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду з даним позовом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що правові підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (17.10.2019) та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені положеннями ст.ст. 253-259 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.В. Бойко