Рішення № 85013052, 09.10.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2019 справа № 914/2657/16

За позовом: Акціонерного товариства «Укргазвидобування», м. Київ

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазрембуд-1», м. Львів

до відповідача 2: Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія», м. Львів

про стягнення 728 029, 66 грн.

Суддя Н.Мороз

При секретарі Ю.Забора

Представники:

Від позивача: Стернюк В. А.

Від відповідача-1: не з`явився

Від відповідача-2: Батьков В.В.

Хід розгляду спору:

Позов подано Публічним акціонерним товариством “Укргазвидобування” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтогазрембуд-1” та Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії “Надра України” “Західукргеологія” про стягнення 579 765, 53 грн.

Ухвалою суду від 19.10.2016 (суддя Блавацька-Калінська О. М.) порушено провадження у справі. Розгляд призначено на 03.11.2016.

Ухвалою від 03.11.2016 розгляд справи відкладено на 17.11.2016 з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

Ухвалою від 17.11.2016 розгляд справи відкладено на 01.12.2016 з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

Ухвалою від 01.12.2016 продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 26.12.2016.

Ухвалою суду від 26.12.2016 зупинено провадження у справі до вирішення господарським судом справи №914/3095/16 за позовом Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії “Надра України” “Західукргеологія” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтогазрембуд-1”, Публічного акціонерного товариства “Укргазвидобування” про визнання недійсним договору.

15.12.2017 набрала чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, викладена у розділі І Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017. N 2147-VIII, пунктом 9 розділу XI Перехідних положень якого встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв`язку із закінченням повноважень як вперше призначеної на посаду судді Блавацька-Калінської О. М., внаслідок повторного автоматизованого розподілу справу передано судді Мороз Н. В. на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2019.

Ухвалою від 19.06.2019 суд вирішив поновити провадження у справі та продовжити розгляд справи зі стадії підготовчого провадження. Підготовче засідання призначено на 23.07.2019.

18.07.2019 через службу діловодства господарського суду позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої останній просить суд стягнути солідарно з ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» та ТзОВ «Нафтогазрембуд-1» на користь АТ «Укргазвидобування» 755 217, 27 грн., з яких: 441 156, 64 грн. - основного боргу, 70 098, 19 грн. – пені, 30 880,96 грн. - 7% штрафу, 41 540, 61 грн. - 3% річних та 171 540, 87 грн. - інфляційних втрат.

23.07.2019 розгляд справи відкладено на 06.08.2019, про що відповідача 2 повідомлено ухвалою про виклик в порядку ст.121 ГПК України.

06.08.2019 через службу діловодства господарського суду позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої останній просить суд стягнути солідарно з ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» та ТзОВ «Нафтогазрембуд-1» на користь АТ «Укргазвидобування» 748 561, 26 грн., з яких: основний борг - 441 156, 64 грн., пеня - 70 015, 33 грн., 7% штрафу – 30 880, 96 грн., 3% річних - 41 515, 75 грн. та інфляційні втрати - 168 521, 83 грн.

Ухвалою господарського суду від 06.08.2019 продовжено підготовче провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 05.09.2019.

03.09.2019 через службу діловодства господарського суду позивачем подано заяву про уточнення розміру позовних вимог, згідно якої останній просить суд стягнути солідарно з ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» та ТзОВ «Нафтогазрембуд-1» на користь АТ «Укргазвидобування» 441 156, 64 грн. - основного боргу, 44 322, 80 грн. – пені, 30 880, 96 грн. - 7% штрафу, 43 147, 43 грн. - 3% річних та 168 521, 83 грн. - інфляційних втрат.

05.09.2019 розгляд справи відкладено на 10.09.2019, про що відповідача 1 повідомлено ухвалою про виклик в порядку ст.121 ГПК України.

Ухвалою суду від 10.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 03.10.2019.

Ухвалою від 03.10.2019 розгляд справи по суті відкладено на 09.10.2019 з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

В судове засідання 09.10.2019 представник позивача з`явився, дав пояснення по суті спору. Позовні вимоги підтримав у відповідності до заяви про зменшення позовних вимог від 06.08.2019 та заяви про уточнення позовних вимог від 03.09.2019.

Відповідач-1 явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Представник відповідача-2 в судове засідання з`явився, дав пояснення по суті спору. В позові просить відмовити в частині вимог до відповідача 2.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.04.2003 між Дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» (відповідач 2) та Корпорацією «Укрнерудпром» укладено Договір №147 про спільну діяльність, предметом якого є спільна інвестиційна та виробнича діяльність учасників з приводу організації й здійснення геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки Тинівського родовища та можливої промислової розробки Тинівського родовища з метою одержання прибутку.

30.11.2011 між Дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» та Корпорацією «Укрнерудпром» укладено Додаткову угоду №01/11 до Договору №147 про спільну діяльність від 25.04.2003, про те, що з моменту укладення цієї Додаткової угоди сторонами Договору №147 про спільну діяльність від 25.04.2003 є ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія», Корпорація «Укрнерудпром» та ТзОВ «Нафтогазрембуд-1».

27.01.2016 між Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогазрембуд-1» (відповідач 1), як оператором по договору про спільну діяльність, укладено Договір №ЛГВ-71/06-16, згідно умов якого позивач надає відповідачу 1 послуги по прийому, підготовці та транспортуванню належного йому природного газу в систему магістральних газопроводів ПАТ «Укртрансгаз», а відповідач 1 зобов`язаний оплатити послуги згідно умов договору.

На виконання умов вказаного договору позивач надав, а відповідач 1 прийняв послуги на суму 1 165 287, 60 грн. Однак, в порушення взятих на себе зобов`язань, ТзОВ «Нафтогазрембуд-1» лише частково здійснив оплату за отримані послуги, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 441 156, 64 грн.

Посилаючись на норми закону, що регулюють діяльність простого товариства, позивач просить суд стягнути заборгованість за надані згідно Договору №ЛГВ-71/06-16 послуги солідарно з відповідача 1 (Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазрембуд-1») та відповідача 2 (Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія»), як учасників договору простого товариства.

Крім того, за неналежне виконання договірних зобов`язань, позивачем також нараховано відповідачам 44 322, 80 грн. – пені, 30 880, 96 грн. - 7% штрафу, 43 147, 43 грн. - 3% річних та 168 521, 83 грн. - інфляційних втрат.

Правова позиція відповідача 1.

01.12.2016 через службу діловодства господарського суду відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву, згідно якого останнім зазначено, що вимога АТ «Укргазвидобування» до ТзОВ «Нафтогазрембуд-1» не підлягає до задоволення в частині невірно нарахованих пені, 3% річних, 7% штрафу та інфляційних втрат. Крім того, відповідачем 1 зазначено, що позивачем в порушення норм чинного законодавства нараховано відповідачу і пеню і штраф, тобто застосовано подвійну відповідальність.

23.07.2019 через службу діловодства господарського суду відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву (з врахуванням уточнення позовних вимог), згідно якого останній просить суд у задоволенні позовних вимог АТ «Укргазвидобування» до ТзОВ «Нафтогазрембуд-1» в частині невірно нарахованих пені, 3% річних, 7% штрафу та інфляційних втрат відмовити.

Правова позиція відповідача 2.

23.08.2019 через службу діловодства господарського суду відповідачем 2 подано відзив на позовну заяву, згідно якого останній просить суд у задоволенні позовних вимог АТ «Укргазвидобування» до ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» в частині стягнення 70 015, 33 грн. – пені, 30 880, 96 грн. – 7% штрафу, 41 515, 75 грн. – 3% річних та 168 521, 83 грн. – інфляційних втрат відмовити.

06.09.2019 через службу діловодства господарського суду відповідачем 2 подано уточнення до відзиву на позовну заяву, згідно якого просить суд у задоволенні позовних вимог АТ «Укргазвидобування» до ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» про стягнення 441 156, 64 грн. - основного боргу, 70 015, 33 грн. - пені, 30 880, 96 грн. – 7% штрафу, 41 515, 75 грн. – 3% річних та 168 521, 83 грн. – інфляційних втрат – відмовити повністю.

Крім того, в судовому засіданні усно заперечив щодо позовних вимог, зазначивши що заборгованість відповідача-1 перед позивачем виникла у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за Договором ЛГВ-71/06-16 та про відсутність солідарного обов`язку відповідача 2 перед позивачем. Ствердив, що Договір від 25.04.2003 № 147 є Договором про спільну діяльність, а не Договором простого товариства.

Обставини справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, створивши у відповідності до ст. 13 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив:

25.04.2003 між Дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» (відповідач 2, за договором - підприємство) та Корпорацією «Укрнерудпром» (за договором – інвестор) укладено Договір № 147 про спільну діяльність.

Предметом цього договору є спільна інвестиційна та виробнича діяльність учасників з приводу організації й здійснення геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки Тинівського родовища та можливої промислової розробки Тинівського родовища з метою одержання прибутку (п.1.1). Прибуток розподіляється між учасниками в такому порядку: інвестор – 60%, підприємство – 40% (п.7.3).

Вказаний договір взято на облік ДПІ у Франківському районі м. Львова 09.07.2003, реєстр. №000146, що підтверджується підписом та печаткою начальника ДПІ О. Савчин на останній сторінці Договору №147 про спільну діяльність.

30.11.2011 між Дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» та Корпорацією «Укрнерудпром» укладено Додаткову угоду №01/11 до Договору №147 про спільну діяльність від 25.04.2003, про те, що на основі рішення, закріпленого в Протоколі №1 від 19.04.2011 позачергового засідання Комітету з управління Договору №147 про спільну діяльність від 25.04.2003, ТзОВ «Нафтогазрембуд-1» (відповідач 1) входить до складу учасників Договору СД, як третя сторона (п.1). З моменту укладення цієї Додаткової угоди сторонами Договору №147 про спільну діяльність від 25.04.2003 є ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» (за договором – підприємство), Корпорація «Укрнерудпром» (за договором – інвестор 1) та ТзОВ «Нафтогазрембуд-1» (за договором – інвестор 2) (п.2).

Вказаною Додатковою угодою №01/11 Договір №147 про спільну діяльність від 25.04.2003 викладено в новій редакції. Зокрема, відповідно до п.6.4, у випадку припинення даного договору спільне майно учасників підлягає реалізації, а отримані від спільної діяльності кошти (після сплати всіх необхідних платежів, погашення грошових зобов`язань, у тому числі і тих, строк виконання яких не настав), розподіляються між учасниками у наступній пропорції: підприємство – 40%, інвестор 1 – 1%, інвестор 2 – 59%.

28.08.2014 між ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» та ТзОВ «Нафтогазрембуд-1» укладено Додаткову угоду №02/14 до Договору №147 про спільну діяльність від 25.04.2003.

Згідно умов даної Додаткової угоди, на основі рішення, закріпленого в Протоколі №1/2013 від « 21» серпня 2013 та Протоколі №01/2014 від « 14» серпня 2014 Зборів Учасників Договору №147 про спільну діяльність від 25.04.2003 Корпорація «Укрнерудпром» виходить із складу Учасників Договору СД. Права та обов`язки Корпорації «Укрнерудпром» переходять до ТОВ «Нафтогазрембуд-1» згідно Договору про відступлення фінансових інвестицій від 22.08.2013 (п.1). З моменту укладення цієї Додаткової угоди сторонами по Договору №147 про спільну діяльність від 25.04.2003 є Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» (за договором – підприємство) і Товариство з обмеженою відповідальністо «Нафтогазрембуд-1» (за договором – інвестор) (п.2). З моменту укладення цієї Додаткової угоди, частка Корпорації «Укрнерудпром» - 1% переходить до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазрембуд-1» (п.3).

Вказаною Додатковою угодою №02/14 Договір №147 про спільну діяльність від 25.04.2003 викладено в новій редакції. Зокрема, відповідно до п.6.4, у випадку припинення даного договору спільне майно учасників підлягає реалізації, а отримані від спільної діяльності кошти (після сплати всіх необхідних платежів, погашення грошових зобов`язань, у тому числі і тих, строк виконання яких не настав), розподіляються між учасниками у наступній пропорції: підприємство – 40%, інвестор – 60%.

27.01.2016 між ПАТ «Укргазвидобування» (позивач, за договором – виконавець) та ТзОВ «Нафтогазрембуд-1», як оператор по Договору №147 про спільну діяльність від 25.04.2003 (відповідач 1, за договором – замовник) укладено Договір №ЛГВ-71/06-16, згідно умов якого виконавець надає замовнику послуги по прийому, підготовці та транспортуванню належного йому природного газу в систему магістральних газопроводів ПАТ «Укртрансгаз». Замовник зобов`язується оплачувати послуги згідно умов цього Договору (п.1.3). Акти передачі-приймання наданих послуг підписуються уповноваженими представниками сторін на підставі актів прийому-передачі природного газу, складеними відповідно до технічної угоди, підписаної сторонами (п.6.1). Вартість послуг за цим Договором становить 531,42 гри. з розрахунку підготовки та транспортуванні однієї тисячі метрів кубічних газу, видобутого замовником в І та IV кварталах (без компримування) та 793,50 грн. з розрахунку підготовки та транспортуванні однієї тисячі метрів кубічних газу, видобутого замовником в II та III кварталах (з урахуванням компримування). Загальна вартість послуг по підготовці газу, наданих в поточному місяці, визначається на підставі акту прийому-передачі природного газу і оформляється актом передачі-приймання наданих послуг, що є підставою для остаточного розрахунку (п.7.1). Оплата послуг згідно цього Договору здійснюється Замовником передоплатою до 20 числа поточного місяця - 100% від прогнозованого видобутку природного газу в поточному місяці (п.3.1.) з обов`язковим зазначенням в призначенні платежу номеру та дати укладення цього Договору. В разі видобутку газу замовником менше ніж передбачено в п. 3.1, виконавець надлишкову оплату зараховує в якості оплати в наступних за звітним місяцях. Остаточний розрахунок замовник здійснює на протязі 10-ти банківських днів з моменту підписання акту наданих послуг (п. 7.2).

На виконання умов вказаного договору позивач надав, а відповідач 1 прийняв послуги на суму 1 165 287, 60 грн., що підтверджується актами передачі-приймання наданих послуг по Договору №ЛГВ-71/06-16 від 27.01.2016 підписаними та скріпленими печатками сторін (в матеріалах справи).

Однак, в порушення взятих на себе зобов`язань, ТзОВ «Нафтогазрембуд-1» лише частково здійснив оплату за отримані послуги, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 441 156, 64 грн. Дана обставина сторонами договору не заперечувалась.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем 1 взятих на себе за Договором №ЛГВ-71/06-16 зобов`язань щодо погашення боргу позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та з вимогою про солідарне стягнення з відповідача1 та відповідача 2 заборгованості.

Вимога позивача щодо солідарного стягнення обґрунтована тим, що між ТзОВ «Нафтогазрембуд-1» (відповідач 1) та ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» (відповідач 2) укладено Договір №147 про спільну діяльність, котрий, на думку позивача є договором простого товариства. Посилаючись на норму, закріплену ст. 1138 ЦК України, згідно якої якщо договір простого товариства пов`язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно за всіма спільними зобов`язаннями незалежно від підстав їх виникнення, позивач вважає, що відповідачі повинні нести солідарну відповідальність за Договором №ЛГВ-71/06-16.

Оцінка суду.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов”язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку. Однією з підстав виникнення зобов”язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін ) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно приписів ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Таким чином саме особа, яка порушила зобов`язання має довести відсутність своєї вини у вказаному порушенні в силу вимог вищевказаних норм законодавства.

Згідно ст. 1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Відповідно до ст. 1132 ЦК України, за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов`язання об`єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Згідно ч.2 ст.1138 ЦК України, якщо договір простого товариства пов`язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно за всіма спільними зобов`язаннями незалежно від підстав їх виникнення.

Суд звертає увагу позивача, що договір про спільну діяльність та договір простого товариства мають багато спільних рис, однак їх не можна ототожнювати. Згідно ст. 64.6 Податкового кодексу України, на обліку у контролюючих органах повинні перебувати угоди про розподіл продукції, договори управління майном (крім договорів щодо операцій, визначених у підпункті 153.13.10 пункту 153.13 статті 153 або у другому реченні абзацу другого підпункту 5 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу) та договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами (угодами), визначені цим Кодексом.

Враховуючи наведене, а також факт взяття на облік ДПІ у Франківському районі м. Львова Договору №147 про спільну діяльність (№ 000146), суд дійшов висновку, що твердження позивача про те, що Договір №147 про спільну діяльність є договором простого товариства, є помилковим.

Таким чином, вимога позивача щодо солідарного стягнення заборгованості з відповідачів є неправомірною, оскільки згідно ст. 541 ЦК України, солідарна відповідальність виникає у випадках, встановлених договором або законом.

Уклавши Договір №ЛГВ-71/06-16 (як оператор по договору №147 про спільну діяльність) та отримавши від позивача послуги по прийому, підготовці та транспортуванні природного газу, відповідачу 1 було відомо про виникнення у нього обов`язку щодо оплати (п.7.2).

Враховуючи те, що ані Договором №ЛГВ-71/06-16 (ані нормами закону, що регулюють дані правовідносини не встановлено солідарної відповідальності відповідачів, вимога позивача в частині солідарного стягнення заборгованості з відповідачів задоволенню не підлягає.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що предметом спору в даній справі є правовідносини, що виникли між сторонами внаслідок укладення Договору №ЛГВ-71/06-16, а не Договору №147 про спільну діяльність.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 1, як замовником, згідно Договору №ЛГВ-71/06-16 в порушення приписів ст.74 ГПК України не доведено, що ним ужито усіх заходів для недопущення господарського правопорушення.

Невжиття ТзОВ «Нафтогазрембуд-1» заходів, спрямованих на виконання свого зобов`язання за договором за своєю суттю є ухиленням від виконання господарського зобов`язання.

Разом з тим, в силу ст.ст. 6, 626 ЦК України, сторони є вільними у виборі контрагента та визначенні (погоджені) умов договору. При цьому відносини, що виникли між сторонами засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 ЦК України), що регулюються актами цивільного законодавства України.

Дослідивши та проаналізувавши подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем 1 не виконано передбаченого договором та законом обов`язку щодо оплати послуг, чим було порушено право позивача на одержання коштів. Відтак, позивач вправі вимагати стягнення з відповідача 1 заборгованості.

Як визначено в ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» роз`яснено, сплата трьох процентів річних від простроченої суми не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

На підставі вищенаведеного, згідно розрахунку, доданого до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 06.08.2019 та заяви про уточнення розміру позовних вимог від 03.09.2019 позивачем за прострочення виконання зобов`язання нараховано відповідачу інфляційні втрати у розмірі 168 521, 83 грн. за період з червня 2016 по червень 2019 та 3% річних у розмірі 43 147, 43 грн. за період з 19.05.2016 по 30.08.2019.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», суд встановив, що розмір інфляційних нарахувань становить 168 477, 39 грн.

У відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Замовник відповідає за своєчасну оплату наданих послуг. За порушення строків оплати замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (п.8.2).

Відтак, на підставі п. 8.2 Договору №ЛГВ-71/06-16, у зв`язку з невиконанням взятих на себе зобов`язань, позивачем нараховано відповідачу 1 пеню у розмірі 44 322, 80 грн. та 7% штрафу у розмірі 30 880, 96 грн., згідно розрахунку, доданого до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 06.08.2019 та заяви про уточнення розміру позовних вимог від 03.09.2019 та за вказані у них періоди.

Щодо заперечень відповідача 1 стосовно застосування позивачем подвійної відповідальності шляхом нарахування пені та штрафу одночасно, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України та ст..ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст.. 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відтак, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України, пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у Постанові від 02.04.2019 у справі № 917/194/18.

Таким чином, станом на день прийняття рішення судом, заборгованість відповідача 1 перед позивачем доведена матеріалами справи та становить 441 156, 64 грн. – основного боргу, 44 322, 80 грн. – пені, 30 880, 96 грн. – 7% штрафу, 43 147, 43 грн. – 3 % річних та 168 477,39 грн. – інфляційних нарахувань. Доказів зворотнього суду не надано.

Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача 1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-78, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

1.Позов задоволити частково.

2.Cтягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазрембуд-1» (79053, м. Львів, вул. В. Великого, 18, код ЄДРПОУ 33799463) на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) 441 156, 64 грн. – основного боргу, 44 322, 80 грн. – пені, 30 880, 96 грн. – 7% штрафу, 43 147, 43 грн. – 3 % річних, 168 477, 39 грн. – інфляційних нарахувань та 10 909, 52 грн. – судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення виготовлено 18.10.2019.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.