Рішення № 85012654, 08.08.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2019 р. м. Київ Справа № 911/913/19

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Кушнірчука Віталія Зіновійовича ( АДРЕСА_1 )

до Дочірнього підприємства "РІТЕЙЛ ЦЕНТР" (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Лісова, буд. 6-Г)

про стягнення 42947,97 грн. заборгованості згідно договору № РЦ021650 від 27.01.2014 р.

секретар судового засідання: Демідова А.А.

від позивача: Дудник В.З. (ордер КС № 431940 від 20.05.2019 р.);

від відповідача: Павленко С.В. (свідоцтво адвоката № 000531 від 30.11.2018 р., довіреність б/н від 13.06.2019 р.).

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Кушнірчук Віталій Зіновійович (далі - ФОП Кушнірчук В.З., позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства "РІТЕЙЛ ЦЕНТР" (далі - ДП "РІТЕЙЛ ЦЕНТР", відповідач) про стягнення 114303,36 грн. заборгованості згідно договору № РЦ021650 від 27.01.2014 р.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № РЦ021650 від 27.01.2014 р., у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 114303,36 грн. основної заборгованості, а також судовий збір.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.04.2019 р. було відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.05.2019 р.

Підготовче засідання відкладалось.

10.06.2019 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив б/н від 07.06.2019 р. (вх. № 11400/19 від 10.06.2019 р.) на позовну заяву, за змістом якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції відповідач, посилаючись на пункт 7.10 договору № РЦ021650 від 27.01.2014 р., зазначає, що оскільки з тексту видаткових накладних, наданих позивачем, на думку ДП "РІТЕЙЛ ЦЕНТР", неможливо ідентифікувати особу представника покупця та встановити повноваження особи, яка отримала товар, через наявність лише підпису та нерозбірливо написаного прізвища, то такі видаткові накладні не оформлені неналежним чином, а відтак, відповідач вправі здійснити затримку розрахунку до надання документів, передбачених п. 3.6 вказаного договору, а ФОП Кушнірчук В. З. , відповідно, позбавлений права вимагати від ДП "РІТЕЙЛ ЦЕНТР" здійснення оплати за товар до моменту надання таких документів відповідачеві. Поряд з цим, відповідач наголошує, що оскільки оплата за товар здійснюється лише після його реалізації, то, з огляду на те, що товар позивача не продано, станом на поточну дату у ДП "РІТЕЙЛ ЦЕНТР" ще не настав обов`язок по оплаті за договором № РЦ021650 від 27.01.2014 р. Окрім того, як вказував відповідач, позивачем при зверненні до суду не враховано зарахування зустрічних вимог на суму 15000,00 грн. від 01.04.2017 р.

18.06.2019 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 11.06.2019 р. (вх. № 11977/19 від 18.06.2019 р.) про долучення доказів до матеріалів справи, а саме - копії акту виконаних робіт від 15.02.2017 р. на суму 15000,00 грн.

25.06.2019 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь б/н, б/д (вх. № 12539/19 від 25.06.2019 р.) на відзив, за змістом якої позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з огляду на те, що отримані від ФОП Кушнірчука Віталія Зіновійовича видаткові і податкові накладні обліковані відповідачем по бухгалтерському обліку, що, на переконання позивача, підтверджує факт отримання останнім товару та правильність оформлення таких накладних. Поряд з цим, позивач вказує, що умова договору про оплату товару після його реалізації кожні 40 днів не є встановленим строком виконання зобов`язань, та, у разі, якщо договором не передбачено такого строку, на думку ФОП Кушнірчука В. З ., застосуванню підлягають положення статті 692 Цивільного кодексу України, з чого вбачається, що обов`язок з оплати товару у ДП "РІТЕЙЛ ЦЕНТР" виникає з моменту поставки товару та його прийняття останнім.

02.07.2019 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 27.06.2019 р. (вх. № 12923/19 від 02.07.2019 р.) про долучення доказів до матеріалів справи, а саме - частини переліку залишків нереалізованого товару, отриманого ДП "РІТЕЙЛ ЦЕНТР" від ФОП Кушнірчука В. З. , станом на 27.06.2019 р. на загальну суму 62569,32 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.07.2019 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.07.2019 р.

29.07.2019 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло пояснення б/н від 26.07.2019 р. (вх. № 14686/19 від 29.07.2019 р.), за змістом якого відповідач зазначає, що у підписаному сторонами акті перевірки взаєморозрахунків станом на 31.07.2017 р. зазначено заборгованість за всіма укладеними між позивачем та відповідачем договорами, до якого, зокрема, ввійшли і договори про переведення боргу на загальну суму 56335,39 грн., яку, на переконання ДП "РІТЕЙЛ ЦЕНТР", необхідно відмінусувати, оскільки такі договори є предметом спору в іншій справі № 911/676/19. Також, за твердженням відповідача, сума неоплаченого боргу за договором № РЦ021650 від 27.01.2014 р., з урахуванням видаткових накладних, наданих позивачем, виписки банку щодо оплати по спірному договору, актів наданих послуг, за якими здійснено взаємозалік, накладних на повернення товару та долученого відповідачем акту надання послуг на суму 15000,00 грн., становить 73461,30 грн. Водночас, ДП "РІТЕЙЛ ЦЕНТР" надає платіжні доручення на суму 73474,76 грн., з яких, на переконання останнього, вбачається, що заборгованість саме по спірному договору погашена відповідачем у повному обсязі.

29.07.2019 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання б/н від 29.07.2019 р. (вх. № 14687/19 від 29.07.2019 р.) про долучення доказів до матеріалів справи, а саме - копії договору про надання послуг № РРЦ035300 від 30.01.2017 р., про подання якого до суду представник позивача зазначав у попередньому судовому засіданні.

У судовому засіданні 29.07.2019 р. представник відповідача підтримувала позицію, викладену у поясненні б/н від 26.07.2019 р. (вх. № 14686/19 від 29.07.2019 р.); представник позивача клопотав про оголошення перерви у судовому засідання для надання часу позивачеві ознайомитись з вказаним поясненням, а також зазначив про те, що наданий раніше відповідачем акт виконання робіт від 15.02.2017 р. на суму 15000,00 грн. не стосується спірного договору № РЦ021650 від 27.01.2014 р.

29.07.2019 р. в судовому засіданні з розгляду справи було оголошено перерву до 08.08.2019 р.

07.08.2019 р. до господарського суду Київської області позивачем було подано заперечення на пояснення б/н, б/д (вх. № 15272/19 від 07.08.2019 р.), відповідно до яких позивач зазначив, що відповідач при здійсненні свого розрахунку за основу взяв не суму боргу, а видаткові накладні, які позивач додав до позовної заяви як неоплачені відповідачем, відняв оплати, які вже враховані позивачем при поданні даного позову до суду, відняв оплати, здійснені ним з 01.02.2017 р., суми актів взаємозаліку, суму повернутого товару і вирішив, що заборгованість по спірному договору ним погашена повністю. Однак, заборгованість у відповідача є, оскільки за період з 01.02.2017 р. по день подання позовної заяви: відповідач оплатив поставлений товар частково на суму 86222,81 грн. (банківська виписка наявна в матеріалах справи); здійснено взаємозалік за договором № РЦ 021650 від 27.01.2017 р. про надання послуг на суму 16478,08 грн. (акти наданих послуг наявні в матеріалах справи); здійснено повернення товару на суму 3527,64 грн. (накладні на повернення наявні в матеріалах справи); здійснено взаємозалік на суму 15000,00 грн. за договором № РРЦ035300 про надання послуг від 30.01.2017 р. (акт про надання послуг і вказаний договір долучено до матеріалів справи). З урахуванням зазначеного, позивач зробив розрахунок заборгованості за договором, а саме: 220531,89 грн. (заборгованість станом на 31.01.2017 р., підтверджена актом перевірки розрахунків) - 86222,81 грн. (оплати, здійснені відповідачем з 01.02.2017 р.) - 16478,08 грн. (акти наданих послуг, по яким здійснено взаємозалік) - 3527,64 грн. (накладні на повернення товару) = 114303,36 грн. (первинна сума позову) - 15000,00 грн. (акт про надання послуг за договором № РРЦ035300 про надання послуг від 30.01.2017 р.) - 56355,39 грн. (сума заборгованості за договорами переведення боргу, які не є предметом спору) = 42947,97 грн. Тобто, сума боргу відповідача перед позивачем становить 42947,97 грн., що, крім того, підтверджується актом перевірки розрахунків, який сформований відповідачем та підписаний останнім.

Також 07.08.2019 р. до господарського суду Київської області ФОП Кушнірчуком В.З. було подано заяву б/н, б/д (вх. № 15273/19 від 07.08.2019 р.) про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач зазначив, що ним було з`ясовано, що сума заборгованості за договором № РЦ021650 від 27.01.2014 р. становить 42947,97 грн., у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 42947,97 грн. основного боргу, а також 1921,00 грн. судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Поряд з цим, приписами ст. 207 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

З огляду на зазначене вище, поважною причиною у даному випадку є подання 29.07.2019 р. до господарського суду Київської області представником відповідача пояснення б/н від 26.07.2019 р. (вх. № 14686/19 від 29.07.2019 р.), відповідно до якого останній заперечував суму заборгованості, заявлену позивачем до стягнення при зверненні з даним позовом до суду, з посиланням на обставини, які потребують додаткового дослідження та узгодження сторонами.

У судовому засіданні 08.08.2019 р. представник позивача підтримував позовні вимоги, з урахуванням заяви б/н, б/д (вх. № 15273/19 від 07.08.2019 р.) про зменшення позовних вимог; представник відповідача не заперечував проти поданої представником позивача заяви б/н, б/д (вх. № 15273/19 від 07.08.2019 р.) про зменшення позовних вимог та її розгляду судом, і при цьому зазначав, що сума, визначена позивачем у зазначеній заяві, відповідає сумі, визначеній в акті перевірки розрахунків, який підписаний уповноваженими представниками сторін. Водночас, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з викладених у відзиві підстав.

З урахуванням викладеного та позицій сторін, відсутності заперечень зі сторони представника відповідача, розгляд позовних вимог здійснений судом в редакції заяви позивача б/н, б/д (вх. № 15273/19 від 07.08.2019 р.) про зменшення розміру позовних вимог, а саме - про стягнення з відповідача 42947,97 грн. основного боргу, а також 1921,00 грн. судового збору.

У судовому засіданні 08.08.2019 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

27.01.2014 р. між Фізичною особою-підприємцем Кушнірчуком Віталієм Зіновійовичем (постачальник) та Дочірнім підприємством "РІТЕЙЛ ЦЕНТР" (покупець) було укладено договір № РЦ021650, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця поставити товар, а покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації.

Відповідно до п. 3.1 договору товар поставляється постачальником у відповідності з замовленням покупця по асортименту, кількості та цінами в строк, зазначений в замовленні.

Згідно з п. 3.4 договору пунктом поставки товару за цим договором є склад покупця, адреса якого вказана в замовленні. Поставка товару до місця передачі здійснюється транспортом постачальника. Датою поставки є дата отримання покупцем товару на складі покупця.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що постачальник при поставці відповідної партії товару передає покупцю наступну супровідну документацію: накладні, в яких повинно бути чітко зазначено кількість відвантаженого товару, ціна за одиницю товару без ПДВ, вартість без ПДВ, сума ПДВ, загальна вартість з ПДВ; товарно-транспортні накладні; податкові накладні; належним чином засвідчені копії посвідчення якості, ветеринарних свідоцтв чи довідок (для товарів тваринного походження), сертифікатів відповідності, в разі необхідності сертифікат про визнання іноземного сертифікату, гігієнічні висновки (для товарів, що не підлягають обов`язковій сертифікації), інструкції з використання, гарантійні сертифікати, технічні паспорти тощо, що вимагається відповідно до законодавства України для оптової чи роздрібної торгівлі; коригувальні податкові накладні у випадку повернення товару; погоджений з покупцем примірник замовлення.

Відповідно до п. 5.1 договору перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця.

Згідно з п. 7.1 договору покупець оплачує товар, що поставляється за цінами, погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими у накладних.

Пунктом 7.8 договору передбачено, що загальна сума цього договору складається з суми накладних, по яких була здійснена поставка товару.

Відповідно до п. 7.9 договору оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника після його реалізації кожні 40 днів. При цьому сторони домовились про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 грн. з кожного магазину.

Згідно з п. 7.10 договору покупець має право затримати розрахунки з постачальником: при несвоєчасній оплаті покупцем товарів, робіт, послуг по іншим договорам, укладеним між постачальником та покупцем; у випадку ненадання/надання неналежно оформленої супровідної документації, передбаченої п. 3.6 договору - до моменту надання в повному обсязі належно оформленої супровідної документації; у випадку невиконання/неналежного виконання пунктів 7.12, 7.13 (із підпунктами) або 7.14 (із підпунктами) цього договору.

Пунктом 7.11 договору передбачено, що зобов`язання покупця по оплаті товару вважається виконаним з моменту списання коштів з його банківського рахунку.

Відповідно до п. 7.12 договору, не пізніше кожного 08 числа місяця уповноважений представник постачальника зобов`язаний отримати документи в офісі покупця (за адресою м. Київ, вул. Сосюри 6).

Згідно з п. 7.13 договору, не рідше ніж кожні три місяці з моменту укладення цього договору, сторони зобов`язані підписувати акти звірки взаєморозрахунків. Акти звірки взаєморозрахунків по цьому договору підписуються не пізніше кожного 30 числа першого місяця наступного кварталу.

У відповідності з п. 7.14 договору кожний місяць з моменту укладення цього договору сторони зобов`язані підписувати всі первинні та інші документи. Первинні та інші документи по цьому договорі підписуються не пізніше кожного 10 числа першого місяця наступного кварталу.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що даний договір набирає силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016 р.

Між сторонами було підписано специфікацію товару до договору поставки № РЦ021650 від 27.01.2014 р.

Постачальником на виконання умов договору № РЦ021650 від 27.01.2014 р. була здійснена поставка товару покупцю, що підтверджується, зокрема, видатковими накладними № РН-0001675 від 15.12.2016 р. на суму 1583,94 грн., № РН-0001674 від 15.12.2016 р. на суму 1566,18 грн., № РН-0001673 від 14.12.2016 р. на суму 1594,38 грн., № РН-0001618 від 06.12.2016 р. на суму 2042,94 грн., № РН-0001617 від 06.12.2016 р., № РН-0001603 від 29.11.2016 р. на суму 6590,28 грн., № РН-0001578 від 23.11.2016 р. на суму 1519,02 грн., № РН-0001577 від 23.11.2016 р. на суму 1361,52 грн., № РН-0001548 від 17.11.2016 р. на суму 1361,52 грн., № РН-0001517 від 11.11.2016 р. на суму 1629,48 грн., № РН-0001516 від 11.11.2016 р. на суму 1262,28 грн., № РН-0001515 від 10.11.2016 р. на суму 1364,88 грн., № РН-0001513 від 10.11.2016 р. на суму 1280,16 грн., № РН-0001497 від 04.11.2016 р. на суму 1601,04 грн., № РН-0001495 від 04.11.2016 р. на суму 1594,38 грн., № РН-0001462 від 02.11.2016 р. на суму 7289,76 грн., № 0001436 від 20.10.2016 р. на суму 1840,68 грн., № РН-0001435 від 20.10.2016 р. на суму 1721,76 грн., № РН-0001438 від 20.10.2016 р. на суму 1280,16 грн., № РН-0001426 від 17.10.2016 р. на суму 1640,58 грн., № РН-0001368 від 06.10.2016 р. на суму 1381,98 грн., № РН-0001369 від 06.10.2016 р. на суму 1405,38 грн., № РН-0001330 від 22.09.2016 р. на суму 1381,98 грн., № РН-0001355 від 03.10.2016 р. на суму 1544,52 грн., № РН-0001332 від 22.09.2016 р. на суму 1230,78 грн., № РН-0001304 від 15.09.2016 р. на суму 1466,94 грн., № РН-0001303 від 15.09.2016 р. на суму 1619,10 грн., № РН-0001284 від 07.09.2016 р. на суму 2863,02 грн., № РН-0001283 від 07.09.2016 р. на суму 2593,92 грн., № РН-0001244 від 25.08.2016 р. на суму 1369,92 грн., № РН-0001212 від 19.08.2016 р. на суму 1689,96 грн., № РН-0001211 від 19.08.2016 р. на суму 1262,28 грн., № РН-0001210 від 18.08.2016 р. на суму 1411,74 грн., № РН-0001184 від 11.08.2016 р. на суму 1207,38 грн., № РН-0001167 від 04.08.2016 р. на суму 1618,14 грн., № РН-0001166 від 04.08.2016 р. на суму 1614,12 грн., № РН-0001152 від 28.07.2016 р. на суму 1536,12 грн., РН-0001151 від 28.07.2016 р. на суму 1935,48 грн., № РН-0001137 від 20.07.2016 р. на суму 1338,42 грн., № РН-0001108 від 15.07.2016 р. на суму 1385,28 грн., № РН-0001107 від 14.07.2016 р. на суму 1380,24 грн., № РН-0001106 від 13.07.2016 р. на суму 1350,48 грн., № РН-0001097 від 13.07.2016 р. на суму 1350,48 грн., № РН-0001089 від 06.07.2016 р. на суму 1798,74 грн., № РН-001065 від 01.07.2016 р. на суму 1726,38 грн., № РН-0001038 від 22.06.2016 р. на суму 1236,66 грн., № РН-0000998 від 17.06.2016 р. на суму 1550,82 грн., № РН-0000996 від 17.06.2016 р. на суму 1601,04 грн., № РН-0000995 від 16.06.2016 р. на суму 1230,78 грн., № РН-0000958 від 08.06.2016 р. на суму 1263,24 грн., № РН-0000927 від 01.06.2016 р. на суму 1926,12 грн., № РН-0000908 від 31.05.2016 р. на суму 3671,04 грн., № РН-0000907 від 26.05.2016 р. на суму 1369,92 грн., № РН-0000906 від 25.05.2016 р. на суму 2177,04 грн., № РН-0000828 від 12.05.2016 р. на суму 1280,16 грн., № РН-0000805 від 06.05.2016 р. на суму 1738,08 грн., № РН-0000724 від 28.04.2016 р. на суму 4868,34 грн., № РН-0000747 від 27.04.2016 р. на суму 6654,72 грн., № РН-0000750 від 27.04.2016 р. на суму 6599,77 грн., № РН-0000751 від 28.04.2016 р. на суму 4318,14 грн., № РН-0000749 від 27.04.2016 р. на суму 6956,76 грн., № РН-0000719 від 27.04.2016 р. на суму 7880,10 грн., № РН-0000720 від 27.04.2016 р. на суму 6964,04 грн., № РН-0000717 від 27.04.2016 р. на суму 7331,64 грн., № РН-0000701 від 22.04.2016 р. на суму 3612,84 грн., № РН-0000697 від 21.04.2016 р. на суму 2012,76 грн., № РН-0000696 від 21.04.2016 р. на суму 509,04 грн., № РН-0000694 від 21.04.2016 р. на суму 2453,88 грн., № РН-0000693 від 21.04.2016 р. на суму 1642,86 грн., № РН-0000691 від 21.04.2016 р. на суму 3825,24 грн., № РН-0000702 від 20.04.2016 р. на суму 2172,60 грн., № РН-0000698 від 20.04.2016 р. на суму 814,68 грн., № РН-0000700 від 20.04.2016 р. на суму 6418,38 грн., № РН-0000695 від 20.04.2016 р. на суму 3342,78 грн., № РН-0000542 від 22.04.2016 р. на суму 2722,98 грн., № РН-0000551 від 05.04.2016 р. на суму 1485,30 грн., № РН-0000586 від 04.04.2016 р. на суму 3996,78 грн., № РН-0000585від 04.04.2016 р. на суму 4173,18 грн., № РН-0000541 від 01.04.2016 р. на суму 1619,10 грн., № РН-0000540 від 01.04.2016 р. на суму 2435,16 грн.

ДП "РІТЕЙЛ ЦЕНТР" було частково оплачено поставлений товар у сумі 86222,81 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку ФОП Кушнірчука В. З . за період з 01.01.2017 р. до 22.03.2019 р.

Між ДП "РІТЕЙЛ ЦЕНТР" та ФОП Кушнірчуком В.З. було здійснено взаємозалік заборгованості на суму 16478,08 грн. за договором № РЦ 021650 від 27.01.2017 р. про надання послуг (копії актів наданих послуг долучені до матеріалів справи).

Поряд з цим, ДП "РІТЕЙЛ ЦЕНТР" було повернуто ФОП Кушнірчуку В.З. товар на суму 3527,64 грн. (копії накладних на повернення долучені до матеріалів справи).

Також сторонами було здійснено взаємозалік заборгованості на суму 15000,00 грн. за договором № РРЦ035300 про надання послуг від 30.01.2017 р. (копії акта про надання послуг і вказаного договору долучено до матеріалів справи).

ФОП Кушнірчуком В.З. та ДП "РІТЕЙЛ ЦЕНТР" було підписано акт перевірки розрахунків за період з 01.01.2014 р. по 17.05.2019 р. за договором № ВЗРЦ021650 від 27.01.2014 р. та № РЦ21650 від 27.01.2014 р. на суму 42947,97 грн. простроченої дебіторської заборгованості (оригінал акту перевірки розрахунків, копію якого долучено до справи, було оглянуто судом).

Оскільки в порушення своїх договірних зобов`язань відповідачем не було здійснено оплати вартості поставленого позивачем товару в сумі 42947,97 грн., то у ДП "РІТЕЙЛ ЦЕНТР" утворилась заборгованість у зазначеному розмірі, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач в частині вартості неоплаченого товару не заперечує, проте наголошує, що надані позивачем видаткові накладні належним чином не оформлені, оскільки з їх тексту неможливо ідентифікувати особу та встановити повноваження особи, яка отримала товар, а також що позивачем не надано відповідачу належним чином оформлені документи, передбачені п. 3.6 договору, у зв`язку з чим відповідач має право затримати оплату за товар в порядку п. 7.10 договору.

Оцінивши на предмет належності, допустимості та достовірності подані позивачем докази на підтвердження тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а також подані відповідачем докази на підтвердження тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, виходячи із наступного.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав до справи, зокрема, договір № РЦ021650 від 27.01.2014 р., видаткові накладні, акт перевірки розрахунків, накладні на повернення товару.

Як слідує з матеріалів справи, останніми підтверджено поставку позивачем відповідачу товару, за який останній не розрахувався на загальну суму 42947,97 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пункту 5.1 договору перехід права власності на товар від позивача до відповідача здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі відповідача.

Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Поряд з цим, згідно зі ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які містять відомості про господарську операцію.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити як назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.5 вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Відсутність у видатковій накладній назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності її підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки/штампу самої юридичної особи, відсутність реквізитів довіреності на цю особу не може свідчити про те, що така особа є неуповноваженою чи що така видаткова накладна є неналежним доказом у справі. Водночас, відтиск печатки/штампу на видатковій накладній є свідченням участі юридичної особи у здійсненні господарської операції за цією накладною.

Крім того, ненадання позивачем супровідної документації, визначеної пунктами 3.6 договорів, за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати зазначену господарську операцію.

Суд звертає увагу, що будь-яких доказів звернення відповідача до позивача з вимогою надати визначені договором належним чином оформлені документи, із встановленням при цьому розумного строку для їх передання, доказів відмови відповідача від договору та повернення отриманого товару чи вчинення інших дій, які б могли свідчити про невиконання позивачем своїх зобов`язань за договором поставки у повному обсязі, у відповідності до вимог законодавства та умов укладеного між сторонами договору, відповідачем не надано.

Таким чином, відповідач з часу отримання товару не скористався наданим йому нормами ст. 666 Цивільного кодексу України правом встановити позивачу строк для передачі документів, що стосуються товару, якщо відповідач вважав таку передачу необхідною, а в разі невиконання вказаних вимог - правом відмовитися від договору та повернути товар.

Разом з тим, ненадання податкових накладних, посвідчень якості чи погоджених замовлень не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити переданий йому товар.

Поряд з цим, заперечуючи проти позову, відповідач наголошував на тому, що строк оплати поставленого позивачем відповідачу товару не настав, оскільки у позивача немає відомостей щодо реалізації відповідачем поставленого товару.

Слід зазначити, що договором № РЦ021650 від 27.01.2014 р. передбачено обов`язок відповідача оплачувати поставлений позивачем товар після його реалізації кожні 40 днів.

Водночас, сторони передбачили у договорі право відповідача повернути позивачу товар у випадку, якщо він не виходить на необхідний рівень продажу у роздрібній мережі відповідача для вказаної категорії товару, або якщо товар не був реалізований на протязі строку його придатності, або товар виявився неякісним при тестуванні, за умови повідомлення відповідачем позивача про обсяг та причини повернення товару, а також про перелік торгівельних точок, з яких позивач зобов`язаний протягом 5 календарних днів з моменту одержання такого повідомлення від відповідача вивезти вказаний товар (пп. 3.7.1 п. 3.7 договору).

Суд звертає увагу, що будь-яких доказів звернення відповідача до позивача з повідомленням про повернення товару із зазначенням, що він не реалізований, не виходить на необхідний рівень продажу або сплив його строк придатності чи з інших причин до суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що ненадання позивачем доказів реалізації товару не може свідчити про відсутність у відповідача обов`язку оплатити отриманий товар.

Отже, судом критично оцінюються доводи відповідача про те, що у нього не виник обов`язок з оплати отриманого товару, оскільки за умовами відповідного договору поставки товар переходить у власність покупця в момент приймання-передачі товару на складі покупця (п. 5.1 договору), отже, покупець за договором поставки має всі правомочності власника і вільно ним розпоряджається. Поряд з цим, у матеріалах справи відсутні докази реалізації товару, тому що позивач не є особою, яка реалізовує переданий товар, а відповідачем не було надано належних доказів того, що товар не був реалізований.

Водночас, доданий до матеріалів справи перелік залишків нереалізованого товару, отриманого ДП "РІТЕЙЛ ЦЕНТР" від ФОП Кушнірчука В. З. , станом на 27.06.2019 р., не є належним доказом нереалізації поставленого позивачем відповідачу товару, в розумінні приписів ст.ст. 76-79 ГПК України, оскільки із нього взагалі не вбачається, за яким договором та за якими видатковими накладними був поставлений зазначений в переліку товар. Поряд з цим, вказаний вище перелік не є первинним документом, який містить відомості про господарські операції, в розумінні приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, матеріали свідчать про те, що відповідач належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами заявлених до нього вимог не спростував, доказів повернення поставленого позивачем товару суду не надав.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 42947,97 грн. основного боргу за договором № РЦ021650 від 27.01.2014 р. є доведеними, обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Решта долучених до матеріалів справи доказів та наданих сторонами пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "РІТЕЙЛ ЦЕНТР" (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Лісова, буд. 6-Г, код 38734018) на користь Фізичної особи-підприємця Кушнірчука Віталія Зіновійовича ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) 42947 (сорок дві тисячі дев`ятсот сорок сім) грн. 97 коп. основного боргу, 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 19.08.2019 р.

Суддя В.М. Бабкіна