Рішення № 85012284, 15.10.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2019м. ДніпроСправа № 904/4182/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Єпік А.М.

за позовом Публічного акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ", м. Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Дніпро

до Управління соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації, м. Апостолове, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у розмірі 31 984,54 грн. на відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

Представники:

від позивача: Малишевський О.І., довіреність № 4404 від 09.04.2019 року адвокат;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "УКРТЕЛЕКОМ" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Управління соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації заборгованість у розмірі 31 984,54 грн. на відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах та судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з оплати наданих позивачем послуг, а саме Дніпропетровською філією Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" у період з січня по червень 2019 року включно надавалися телекомунікаційні послуги та пільгових умовах відповідним категоріям громадян проживаючим на території Апостолівського району Дніпропетровської області згідно зі ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та про державні соціальні гарантії" та ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації".

Розглянувши поданий позов, суд зазначив наступне.

Згідно приписів частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до частин 3-4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно положень ч.1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Виходячи із вказаних вище положень Господарського процесуального кодексу України та беручи до уваги ціну позову (31 984,54 грн.), яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто поданий позов відноситься до малозначних справ, а також незначну складність характеру спірних правовідносин та обсяг необхідних доказів, що потребує проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 15.10.2019 року о 11:20 год.

08.10.2019 року на адресу Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву № 2870/01 від 04.10.2019 року, в якому він заперечує проти задоволення позову з огляду на наступне. Фінансування пільг за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян до 2016 року здійснювалося за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв`язку. Відповідно до змін, внесених до Бюджетного кодексу України з 01 січня 2017 року видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги згідно зі статтею 91 Бюджетного кодексу України у повному обсязі віднесені до таких, що здійснюються з місцевих бюджетів. Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002, не визначає механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо компенсаційних виплат за надані пільги з послуг зв`язку окремим категоріям громадян.

Згідно довідки про зміни до річного розпису бюджету на 2019 рік було виділено кошти на відшкодування пільг з оплати телекомунікаційних послуг пільговій категорії мешканцям Грушівської об`єднаної територіальної громади у сумі 1 566,18 грн., які були перераховані позивачу, як доказ розрахунку, надали платіжне доручення № 3 від 25 вересня 2019 року (а.с.62). Крім того, розпорядженням голови районної ради № 28-р від 14.06.2019 року було затверджено видатки на відшкодування ПАТ "Укртелеком" пільг з оплати телекомунікаційних послуг мешканцям Апостолівської громади у сумі 54 679,60 грн., але станом на 02.10.2019 року кошти на рахунок відповідача для проведення розрахунку з позивачем не надійшли. У разі надходження планових асигнувань на рахунок відповідача, кошти будуть перераховані позивачу відповідно до розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг мешканцям Апостолівської об`єднаної територіальної громади.

Позивач, не погодившись із доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, 15.10.2019 року подав до суду відповідь на відзив від 11.10.2019 року, у якому зазначив, що відсутність передбачених видатків з міського бюджету на компенсацію пільг з послуг зв`язку пільговим категоріям громадян, жодним чином не впливає на зобов`язання суб`єктів правовідносин у сфері надання пільг громадянам. Відповідач діє на підставі Положення про управління соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови райдержадміністрації № Р/192/0/269-18 від 22.06.2018 року. Позивач підтвердив про надходження 25.09.2019 року на поточний рахунок ПАТ "Укртелеком" грошових коштів у розмірі 1 566,18 грн. на погашення заборгованості та просить суд стягнути з відповідача 30 418,36 грн.

Відповідно до ч. 2 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання.

У призначене судове засідання 15.10.2019 року відповідач не з`явився, про причини не явки суду не повідомив, про дату час та місце повідомлений належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 15.10.2019 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" (далі - позивач) є оператором телекомунікацій і включений до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації.

У період з січня по червень 2019 року включно Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" надавалися згідно із ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та про державні соціальні гарантії", ч. З ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги на пільгових умовах відповідним категоріям громадян проживаючим на території Апостолівського району Дніпропетровської області. на загальну суму 31 984,54 грн., у тому числі:

- у січні 2019 року - на суму 3 901,79 грн.;

- у лютому 2019 року - на суму 7 499,04 грн..;

- у березні 2019 року - на суму 5 169,73 грн.;

- у квітні 2019 року - на суму 4 942,24 грн.;

- у травні 2019 року - на суму 5 204,09 грн.;

- у червні 2019 року - на суму 5 267,65 грн.

Факт надання позивачем телекомунікаційних послуг та фактичне споживання їх пільговими категоріями населення, що користуються пільгами, підтверджуються доданими позивачем до матеріалів справи розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за січень 2019 року по червень 2019 року.

За даними Позивача, протягом січня по червень 2019 року включно на виконання п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 року на адресу відповідача у відділ персоніфікованого обліку пільговиків УСЗН, до 25 числа місяця, що настає за звітним, згідно з регламентом установи надавалися на електронних носіях та на паперових носіях розрахунки щодо вартості послуг, фактично наданих громадянам пільгових категорій у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга", що має наслідки проведення Відповідачем відповідних розрахунків на відшкодування понесених підприємством витрат.

Проте жодної дії з виконання відповідачем покладених на нього законом обов`язків по відшкодуванню пільги не вчинено, акти звіряння розрахунків не підписано, вмотивованої відмови від їх підписання позивачу не надано.

03.09.2019 року позивач направив відповідачу вимогу від 02.09.2019 року про оплату заборгованості (а.с. 45-46).

Однак, за даними позивача, вимога про сплату коштів на відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг залишена відповідачем без відповіді.

Вищенаведені обставини і стали причиною звернення позивача до суду з даним позовом.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012р., визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Пунктами 1, 6 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту тощо.

У відповідності до ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", який означає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Згідно з ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Загальні засади фінансування витрат, пов`язаних з наданням пільг на підставі вищевказаних законів, визначено безпосередньо у даних законах, зокрема:

- у ст.17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказано, що фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

- у ст. 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вказано, що фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством;

- у ст. 9 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" вказано, що витрати, пов`язані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством;

- у ст.23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" вказано, що фінансове забезпечення витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Зазначеними Законами закріплюється реалізація державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов`язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Частиною шостою статті 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Відтак, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян. При цьому, такі зобов`язання виникають безпосередньо із законів України та не залежать від їх фінансування.

Надання пільг ґрунтується на принципі відшкодування витрат підприємствам, які надають послуги пільговим категоріям громадян. Чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги пільговим категоріям громадян за рахунок коштів місцевих бюджетів. Обов`язок оператора послуг з надання таких пільг не перебуває у залежності від наявності бюджетних коштів для відшкодування відповідних витрат, а визначається виключно статусом відповідної категорії споживачів, наданим державою.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 за № 256 було затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок), який визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, в тому числі компенсаційних виплат за пільговий зв`язок.

Пунктом 2 Порядку визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Пунктами 3, 4 Порядку передбачено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевий держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення; а перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню. Щомісячні суми субвенцій перераховуються на рахунки місцевих бюджетів, відкриті Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у відповідних органах Державної казначейської служби, пропорційно обсягам субвенцій, передбаченим у державному бюджеті для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів мм. Києва та Севастополя.

Згідно з п. 5, 7, 8 Порядку, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення); Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові органи обласних держадміністрацій протягом двох операційних днів після отримання коштів субвенцій надають органам Державної казначейської служби платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів, бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення пропорційно фактичним зобов`язанням з пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян відповідних бюджетів на дату проведення платежів з їх оплати. Щомісячні суми субвенцій перераховуються органами Державної казначейської служби на рахунки місцевих бюджетів з урахуванням їх обсягів, передбачених у бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних бюджетах для відповідних місцевих бюджетів. Органи Державної казначейської служби протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби; отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п`ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг, у тому числі на оплату пільг з послуг зв`язку, зокрема безпровідного доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів.

Отже, чинне законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов`язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із закону і не залежать від їх бажання.

Крім того, законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов`язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог законів України.

Отже, враховуючи викладене, між сторонами виникли правовідносини з надання послуг зв`язку окремим категоріям населення на пільговій основі, в яких відповідач як розпорядник відповідних коштів зобов`язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.

Відповідно до частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

За змістом частини 2 статті 617 цього Кодексу, частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005р. у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконувались обов`язки щодо надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах пільговим категоріям громадян - мешканцям міста Синельникове Дніпропетровської області.

Згідно з п. 11 Положення "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" уповноважений орган щомісяця: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга"; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга".

Однак відповідачем не надано доказів вчинення дій, передбачених пунктом 11 цього Положення (складання після проведення розрахунків реєстрів погашення заборгованості згідно з формою "5-пільга" та реєстрів розрахунків згідно з формою "7-пільга" за спірні періоди, актів звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга"). Заперечення відповідача щодо якості та обсягів наданих послуг у матеріалах справи також відсутні.

Враховуючи вищенаведене, матеріалами справи підтверджується, що зобов`язання з оплати наданих позивачем телекомунікаційні послуги на пільгових умовах у період з січня 2019 року по червень 2019 року відповідачем виконані не були.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що письмова вимога позивача за №78 від 24.05.2019р. вручена уповноваженому представнику відповідача під розпис 24.05.2019р., що відповідачем не оспорюється.

Отже, термін оплати наданих позивачем телекомунікаційні послуги на пільгових умовах є таким, що настав зі спливом семиденного строку від дати отримання відповідачем письмової вимоги позивача, у зв`язку з чим суд вважає наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 31 984,54 грн. обґрунтованою та підтвердженою належними доказами.

Відповідач у відзиві на позовну заяву № 2870/01 від 04.10.2019 року, повідомив, що відповідно до довідки про зміни до річного розпису бюджету на 2019 рік перерахував на поточний рахунок ПАТ "Укртелеком" грошові кошти у розмірі 1 566,18 грн. (платіжне доручення № 3 від 25 вересня 2019 року (а.с.62)).

Позивач підтвердив про надходження 25.09.2019 року на поточний рахунок ПАТ "Укртелеком" грошових коштів у розмірі 1 566,18 грн. на погашення заборгованості та просить суд стягнути з відповідача 30 418,36 грн.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00), держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 22.03.2017 у справі №905/2358/16, від 08.10.2018 у справі №911/2865/17 та від 05.07.2018 у справі №904/7478/17.

Відповідач не надав доказів сплати коштів на відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, за період з січня по червень 2019 року, з урахуванням зменшення позовних вимог, на загальну суму 30 418,36 грн., доводи позивача не спростував, що є підставою для задоволення позовних вимог повністю.

Щодо розподілу судових витрат господарський суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі підлягають стягненню з відповідача у розмірі 1 826,94 грн.

Згідно з частиною 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог позивачу підлягає поверненню судовий збір у сумі 94,06 грн., проте позивач з клопотанням до суду не звертався, то питання про повернення суми судового збору на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", наразі не вирішується судом.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарського суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації (53802, Дніпропетровська область, м. Апостолове, вулиця Визволення, будинок 36, код ЄДРПОУ 03192141) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (010601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (49600, м. Дніпро, вулиця Херсонська, будинок 26, код ЄДРПОУ 25543196) 30 418,36 грн. - заборгованості; 1 826,94 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.10.2019 року.

Суддя В.Г. Бєлік