Рішення № 85012172, 08.10.2019, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 жовтня 2019 р. Справа № 903/509/19

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г.,

розглянувши справу

за позовом Волинської обласної спілки споживчих товариств

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Волинця Олександра Петровича

про стягнення 2152грн. неустойки та усунення перешкод у користуванні торговельним місцем

за відсутності сторін

встановив: Волинська обласна спілка споживчих товариств звернулася до суду з позовом, уточненим заявою від 15.07.2013р. (вих. №208/1), до ФОП Волинця О.П. про стягнення 2152грн. неустойки за прострочення в звільненні торговельного місця №1866 на ринку "Завокзальний" за період з 14.12.2018р. по 02.07.2019р. та усунення перешкод в користуванні Волинською облспоживспілкою торговельним місцем № 1866, шляхом виселення ФОП Волинця Олександра Петровича (демонтажу малої архітектурної форми) із торговельного місця № 1866 площею 2,7 кв.м., що знаходиться на території "Завокзального ринку" за адресою вул. Карпенка - Карого, 1 в м. Луцьку. Також просить стягнути 3842грн. витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на дострокове розірвання договору оренди торговельного місця від 01.01.2009р. №1040, укладеного між позивачем та відповідачем, у зв`язку з чим відповідач повинен сплатити на користь позивача неустойку за час прострочення в поверненні торговельного місця №1866 на ринку "Завокзальний" за адресою: м.Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 1 за період з 14.12.2018р. по 02.07.2019р. та звільнити торговельне місце №1866 площею 2,7 кв.м., що знаходиться на ринку "Завокзальний" за адресою м.Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 1.

Ухвалою суду від 10.07.2019р. відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 03.09.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 09.09.2019р. відкладено розгляд справи по суті на 08.10.2019р.

Ухвали суду отримані сторонами, про що свідчать провідомлення про вручення поштових відправлень адресатам.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

08.10.2019р. представник позивача подав клопотання, в якому підтримує позовні вимоги та просить розглядати справу без його участі.

07.10.2019р. представник відповідача подав до суду клопотання, в якому зазначає, що ухвалою суду від 10.07.2019р. відповідачу встановлено строк до 30.07.2019р. для подання відзиву на позов. У зв`язку з тим, що відповідачем не отримано копію позовної заяви з додатками, останній не мав можливості надати відзив (заперечення на позов) у встановлений строк, а тому просить відкласти розгляд справи.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Ухвалою суду від 10.07.2019р. підготовче засідання було призначено на 06.08.2019 р. та встановлено відповідачу строк до 30.07.2019р. для подання відзиву на позов. Ухвалою суду від 06.08.2019р. відкладено підготовче засідання на 03.09.2019 р. та встановлено сторонам строк до 27.08.2019р. для подання суду заяв, клопотань, пояснень та доказів, які з поважних причин не були подані до суду в обгрунтування своїх вимог та заперечень. Ухвалою суду від 03.09.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.09.2019 р. Ухвалою суду від 09.09.2019р. відкладено розгляд справи по суті на 08.10.2019р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи у суді та призначення справи до судового розгляду по суті, про що свідчать поштові повідомлення про вручення відповідачу ухвал суду.

У відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та подання суду відзиву на позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи тривалість судового провадження та закінчення строків розгляду справи по суті, враховуючи повторну неявку представника відповідача у судове засідання, судом відхилено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з огляду на відсутність підстав, передбачених ч.2 ст.202 ГПК України. А тому суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представників сторін.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, господарський суд встановив наступне.

01 січня 2009 року між Волинською обласною спілкою споживчих товариств (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Волинцем О.П. (орендар) укладено договір №1040 оренди торговельного місця, згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування торговельне місце, розташоване у м. Луцьку на "Завокзальному ринку" по вул. Карпенка Карого, 1, площею 2,1кв.м., для розміщення об`єкту торгівлі (малої архітектурної форми) за №1890, яка не є власністю орендодавця.

Згідно п. 1.2 даного договору передача торговельного місця в тимчасове користування не спричиняє передачу орендареві права власності на це місце, власником залишається орендодавець, а орендар користується ним протягом терміну дії цього договору без права суборенди та приватизації.

Згідно п. 3.2 договору орендна плата сплачується щомісячно на поточний рахунок орендаря не пізніше 15-го числа поточного місяця.

Згідно п.п. 7.1, 7.5 угоди цей договір діє з 01 січня 2009 року до 31 березня 2009 року включно. Якщо Орендар продовжує користуватися торговельним місцем після закінчення дії договору, то за відсутності заперечень Орендодавця протягом місяця з дати закінчення дії договору, договір вважається поновленим ще на один рік.

Пунктом 7.4 договору сторони визначили, що дія договору припиняється внаслідок, зокрема, відмови орендодавцем від договору оренди у випадку несплати орендарем орендної плати протягом 3 місяців підряд.

Відповідно до п. 2.2 договору сторони погодили, що після закінчення дії договору або достроковому розірванні, орендар протягом 10 днів після дати припинення дії договору зобов`язаний звільнити торгівельне місце від малої архітектурної форми та повністю розрахуватися із орендодавцем за усіма борговими зобов`язаннями.

Згідно п. 7.2 договору оренди зміни та доповнення до угоди вносяться шляхом підписання додаткових угод, які є невід`ємною частиною договору.

Додатковою угодою від 01.11.2011р. сторони внесли зміни в договір №1040, а саме: в.п.1.1 договору, змінивши площу торгівельного місця з 2,1 кв.м. до 2,7 кв.м., номер малої архітектурної форми) з №1890 на № НОМЕР_1 , та розмір орендної плати за торгівельне місце з 109,20 грн. на місяць до 162,00грн. на місяць.

Дана угода набрала чинності з 01.11.2011р. і є невід`ємною частиною договору оренди торговельного місця (п.3 Додаткової угоди).

Позивач вказує, що оскільки відповідач не платив орендну плату протягом 3 місяців підряд, 21.06.2017 року Волинською облспоживспілкою як орендодавцем згідно п.7.4 договору та ст. 782 ЦКУ було надіслано підприємцю Волинцю О .П . повідомлення про відмову від договору, в якому облспоживспілка просила протягом 10 днів погасити заборгованість та звільнити торговельне місце від металоконструкції. Повідомлення про відмову від договору відповідач отримав 22.06.2017р., проте торговельне місце не звільнив, в зв`язку з чим позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення неустойки за прострочення в звільненні торговельного місця.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 27.02.2018р. у справі № 903/932/17 про стягнення з підприємця Волинця О. П. 1651грн. неустойки за прострочення в звільненні торговельного місця площею 2,7 м.кв., металева конструкція (мала архітектурна форма) №1866, на ринку "Завокзальний" за адресою: м. Луцьк, вул. Карпенка Карого 1 за період з 05.12.2017р. по 05.12.2017р. позов задоволено. Рішення набрало законної сили.

Рішенням суду було встановлено, що повідомленням 20.06.2017р. №154/1 (21.06.2017р. направленим позивачем та 22.06.2017р. отриманим відповідачем) про відмову від договору №1040 оренди торговельного місця від 01.01.2009р. позивач повідомив відповідача, що ним умови договору в частині своєчасної та повної сплати орендної плати не виконані та станом на 20.06.2017р. виникла заборгованість в сумі 918 грн., яка не сплачена понад 5 місяців підряд та у випадку не звільнення торгівельного місця Волинська обласна спілка споживчих товариств звернеться до суду з позовом про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування за час прострочення та стягнення заборгованості по орендній платі. В порушення п. 2.2 договору відповідач не звільнив торгівельне місце.

Також, рішенням Господарського суду Волинської області від 04.02.2019р. у справі № 903/943/18 про стягнення з підприємця Волинця О. П. 3970грн. неустойки за прострочення в звільненні торговельного місця площею 2,7 м.кв. на ринку "Завокзальний" за адресою: м. Луцьк, вул. Карпенка Карого 1 , за період з 06.12.2017р. по 13.12.2018р. позов задоволено. Рішення набрало законної сили.

Згідно ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що станом на 03.07.2019р. торговельне місце відповідачем не звільнене, відповідач продовжує користування об`єктом оренди, що підтверджується актом обстеження торговельного місця №1866 від 03.07.2019р., складеним комісією в складі: Голяра В. В. - головного інженера ринку, Хомич C.Л - інспектора з основної діяльності, Гринчука І . С . - юриста Волинської облспоживспілки про те, що станом на 03.07.2019р. на території Завокзального ринку за адресою: м.Луцьк вул. Карпенка Карого 1 , на торговельному місці АДРЕСА_2 знаходиться металоконструкція, яка належить підприємцю Волинцю О. П.

За прострочення в звільненні торговельного місця позивач нарахував відповідачу 2152грн. неустойки за період з 14.12.2018р. по 02.07.2019р. та звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача 2152грн. неустойки та усунути перешкоди в користуванні Волинською облспоживспілкою торговельним місцем № 1866, шляхом виселення ФОП Волинця О.П. (демонтажу малої архітектурної форми) із торговельного місця № 1866 площею 2,7 кв.м., що знаходиться на території "Завокзального ринку" за адресою вул. Карпенка - Карого, 1 в м. Луцьку .

Згідно з ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Приписами ч. 1 ст. 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 760 ЦК України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Нормами ч. 2 ст. 291 ГК України встановлено, що договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди.

Частинами 1-2 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У відповідності до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до 1 ч. ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1статті 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

На час розгляду справи відповідач не подав суду доказів на підтвердження повернення торговельного місця позивачу та звільнення його від малої архітектурної форми.

Враховуючи, що укладений між Волинською обласною спілкою споживчих товариств та фізичною особою-підприємцем Волинцем Олександром Петровичем договір від 01.01.2009р. №1040 оренди торговельного місця з додатковою угодою від 01.11.2011р. припинений, небажання орендодавця продовжувати термін дії угоди на наступний період часу, відповідач втратив статус орендаря, а тому суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні Волинською облспоживспілкою торговельним місцем № 1866, шляхом виселення ФОП Волинця Олександра Петровича (демонтажу малої архітектурної форми) із торговельного місця № 1866 площею 2,7 кв.м., що знаходиться на території "Завокзального ринку" за адресою вул. Карпенка - Карого, 1 в м. Луцьку, є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Передбачені статтею 785 Цивільного кодексу України наслідки пов`язані з моментом припинення договору оренди (найму).

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Отже, законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди.

Неустойка за період з 14.12.2018р. по 02.07.2019р. у розмірі 2152грн нарахована позивачем, виходячи із розміру щомісячної орендної плати, встановленого додатковою угодою від 01.11.2011р. Розрахунок неустойки знаходиться в матеріалах справи.

Враховуючи зазначене, позовна вимога про стягнення з відповідача 2152грн. неустойки, підставна та підлягає до задоволення.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є підставними та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 13, 86, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Волинця Олександра Петровича ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Волинської обласної спілки споживчих товариств (43016, м. Луцьк, вул. Ковельська, 13, код ЄДРПОУ 01743401) 2152грн. неустойки за період з 14.12.2018р. по 02.07.2019р., а також 3842грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Усунути перешкоди в користуванні Волинською облспоживспілкою торговельним місцем № 1866, шляхом виселення Фізичної особи-підприємця Волинця Олександра Петровича (демонтажу малої архітектурної форми) із торговельного місця № 1866 площею 2,7 кв.м., що знаходиться на території "Завокзального ринку" за адресою вул. Карпенка - Карого, 1 в м. Луцьку.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення відповідно до ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 18.10.2019р.

Суддя О. Г. Слободян