Рішення № 85011685, 15.10.2019, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 жовтня 2019 р. Справа № 903/611/19

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді – Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання – Коваль Олександр Миколайович

за участю представників сторін:

від позивача: Гапоненко Р.І. – посвідчення адвоката №000224 від 18.06.2018

від відповідача: н/з

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/611/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ішів» до Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства про внесення змін до договору,

ВСТАНОВИВ:

13.08.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ішів» звернулося в суд з позовною заявою до Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства про внесення змін до договору.

Заява обґрунтована тим, що ТзОВ «Ішів» не може фактично і юридично здійснювати користування 465 га мисливських угідь, які є частиною площі мисливських угідь за договором про умови ведення мисливського господарства від 12.04.2013. Оскільки 465 га мисливських угідь знаходяться у прикордонній смузі не можуть бути предметом договірних відносин між ТзОВ «Ішів» та Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, а тому мають бути виключені з договору про умови ведення мисливського господарства від 12.04.2013, в результаті за яким загальна площа мисливського господарства, яка надається ТзОВ «Ішів» в оренду має становити 13788 га, а не 142536 га.

Ухвалою суду від 14.08.2019 в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Ішів» про розгляд справи в спрощеному позовному провадженні відмовлено. Позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.09.2019.

Представник відповідача 10.09.2019 подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що позов не підлягає до задоволення, так як є необґрунтованим та безпідставним.

Представник позивача 17.09.2019 подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що заперечення Відповідача є необґрунтованими та відхиляє їх.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд позов задовольнити в повному обсязі. Подав заяву в якій просить вирішити питання стосовно розподілу судових витрат.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи по суті, що підтверджується підписом у розписці суду від 19.09.2019 (а.с.75).

З врахуванням того, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням Волинської обласної ради від 26.02.2013 №17/82 надано ТОВ «Ішів» у користування мисливські угіддя площею 14253 га терміном на 25 років (а.с.10).

На підставі Рішення, 12.04.2013 між ТОВ «Ішів» та Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства укладено договір про умови ведення мисливського господарства, предметом якого стало мисливські угіддя загальною площею 14253 га. (а.с.8-9).

У відповідності до п. 2.2. Договору ТОВ «Ішів» зобов`язується, зокрема:

е) проводити комплексні заходи, спрямовані на відтворення, у тому числі штучне, мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування, щорічно вкладати кошти на їх охорону і відтворення з розрахунку на 1 тисячу гектарів лісових угідь не менше тридцяти, польових – двадцяти п`яти, водно-болотних – двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

є) здійснювати охорону державного мисливського фонду, сформувати єгерську службу з розрахунку не менше як один єгер на п`ять тисяч гектарів лісових або десяти тисяч гектарів польових чи водно – болотних мисливських угідь в термін до 01 травня 2013 року згідно з штатним розписом, який додається користувачем.

Як слідує з матеріалів справи, Заступник військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Волинської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Волинської обласної ради V скликання від 26 лютого 2013 року N 17/82 «Про надання мисливських угідь у користування» в частині надання в користування ТОВ «Ішів» мисливських угідь Ішівського, Стенжаричівського та Устилузького лісництв на території відділу прикордонної служби «Пархоменкове» та «Коритниця» Львівського прикордонного загону в смузі місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень Державної прикордонної служби України загальною площею 465 га.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.03.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 у справі №910/23066/17, в частині визнання незаконним та скасування підпункту 1.8 п. 1 рішення Волинської обласної ради VI скликання від 26 лютого 2013 року № 17/82 «Про надання мисливських угідь у користування» загальною площею 465 га., залишено без змін, а в частині визнання недійсним договору, направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.16-19).

Підставою визнання незаконним та скасування підпункту 1.8 п. 1 рішення Волинської обласної ради VI скликання від 26 лютого 2013 року № 17/82 «Про надання мисливських угідь у користування» загальною площею 465 га. стало перевищення Волинською обласною радою своїх повноважень, а саме передання в оренду земельної ділянки, яка знаходиться в межах прикордонної смуги, так як вона належність до земель оборони.

Згідно ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

24.07.2019 представник позивача на адресу Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства надіслав Пропозицію (а.с.13-14) щодо внесення змін до Договору про умови ведення мисливського господарства від 12.04.2013, у якій пропонує укласти Додаткову угоду, в якій сторони виключили спірні 465 га із загальної площі оренди земель мисливського господарства.

У відповіді №09-05/1203-19 від 06.08.2019 Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства відмолено в розгляді даного питання та укладанні Додаткової угоди.

Згідно ч. 3 ст. 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь.

Згідно ч.ч. 2-4 ст.188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до положень ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору.

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Статтею 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Із матеріалів справи слідує, що ТОВ «Ішів» не може фактично та юридично здійснювати користування 465 га мисливських угідь, які є частиною площі мисливських угідь за Договором про умови ведення мисливського господарства від 12.04.2013.

У зв`язку з цим, згідно ч.2 ст.652 ЦКУ (зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися), у даній справі, такими обставинами є те, що: 1) при укладанні договору сторони не допускали зміну обставин, яка сталася; 2) причину зміну обставин ТОВ «Ішів» не могла і не може усунути в односторонньому порядку; 3) ТОВ «Ішів» фактичного позбавлено можливості користуватися 465га мисливських угідь, які є частиною предмету договору, в той же час, за умовами договору від 12.04.2013 на позивача продовжують покладатися обов`язки щодо належного утримання та догляду за спірною частиною земельної ділянки; 4) умовами договору не встановлюється, що позивач несе ризики при зміні обставин.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що 465га мисливських угідь, які знаходяться у прикордонні смузі, не можуть бути предметом договірних відносин між Волинським обласним управління лісового та мисливського господарства і ТОВ «Ішів», а від так мають бути виключені з Договору про умови ведення мисливського господарства від 12.04.2013, в результаті за яким загальна площа мисливського господарства, яка надається ТОВ «Ішів» в оренду, має становити 13 788 га., а не 14 253 га, як це прописано у Договорі.

Як зазначено у частині 4 ст. 652 ЦК України, зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді («Руїс Торіха проти Іспанії»).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами («Ван де Гурк проти Нідерландів)».

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті («Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Згідно ж із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору з наведених вище підстав, впливу не мають.

До прийняття судом рішення від 15.10.2019, ТОВ «Ішів» звернулося із заявою про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи № 903/611/19. У цій заяві позивач просить стягнути з відповідача на його користь 33750,00 грн. таких витрат.

Дослідивши заяву позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши заперечення відповідача щодо такого розподілу цих витрат, суд вважає, що вказану заяву позивача необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження того, що ОСОБА_1 І є адвокатом позивачем додано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №000224, виданого Радою адвокатів міста Києва від 18.06.2018.

Представництво інтересів позивача у суді адвокат Гапоненко Р.І здійснював на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги №03-76/1 від 14.03.2019; ордера серії КВ №800804 від 09.09.2019.

Згідно п.п. 1.1. договору про надання правової допомоги (надалі за текстом - договір), укладеного між ТзОВ «ІШІВ» як клієнтом і адвокатським об`єднанням «Гапоненко Роман і партнери», в особі керуючого партнера Гапоненка Р.І. клієнт доручає, а адвокатське об`єднання, приймає на себе зобов`язання в якості правової допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнта, надавати інші види правової допомоги в обсязі та на умовах, встановлених цим договором (додатками, додатковими угодами) та за домовленістю сторін.

Розмір гонорару за надання правової допомоги та порядок його оплати, передбаченої розділом 4 цього договору встановлюється в розмірі 2500,00грн. за одну годину роботи адвоката.

Суми гонорару зазначаються адвокатом в актах про надання правової допомоги, які формуються ним в міру необхідності та вручаються безпосередньо клієнту (уповноваженій особі клієнта) або направляються засобами поштового чи комунікаційного зв`язку за його місцезнаходженням.

Адвокатське об`єднання має право не приступати до виконання своїх обов`язків, визначених цим договором, якщо клієнт не сплатив гонорар або сплатив його у розмірі меншому ніж погоджений сторонам.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: на підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.

До заяви про стягнення судових витрат адвокатом додано копію акту надання послуг №49 від 10.09.2019, №54 від 20.09.2019, квитанцію до прибуткового касового ордеру №32 від 07.09.2019, №33 від 08.10.2019, №34 від 09.10.2019, №35 від 10.10.2019, договір про надання правової (правничої) допомоги №03-76/1 від 14.03.2019.

Згідно із актами надання послуг, адвокатом в рамках представництва інтересів клієнта як позивача в суді першої інстанції у господарській справі №903/611/19 було надано наступні послуги:

1. підготовка та подання позовної заяви у справі №903/611/19 (7500,00грн.);

2. аналіз судової практики та діючого законодавства (7500,00грн.);

3. участь у судовому засіданні в Господарському суді від 10.09.2019 (3750,00 грн.);

4. підготовка та подання відповіді на відзив (7500,00 грн.);

5. участь у судовому засіданні 19.09.2019 (3750,00 грн.);

6. участь у судовому засіданні 15.10.2019 (3750,00 грн.).

Загальна вартість наданих послуг адвокатом – 33750,00 грн.

Як вбачається з копій квитанцій до прибуткового касового ордеру №32 від 07.09.2019, №33 від 08.10.2019, №34 від 09.10.2019, №35 від 10.10.2019, ТзОВ «ІШІВ» відповідно до умов договору перерахувало адвокатському об`єднанню 33750,00 грн.

Враховуючи вказане, позивачем згідно з вимогами ст. 74 ГПК України було доведено надання йому адвокатським об`єднанням вказаних послуг у суді.

Суд, при вирішенні розміру судових витрат переглянув калькуляцію часу, який був витрачений адвокатом, оцінив співмірність та розумність ціни його послуг, врахував складність справи.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що витрати у сумі 33750,00 грн. є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатським об`єднанням обсягом послуг у суді, затраченим часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Приймаючи до уваги наведене вище, виходячи із засад розумності і справедливості, суд вважає підставним та обґрунтованим стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.

Оскільки, розгляд справи в суді доведено з вини відповідача, то судові витрати по справі, які складаються із судового збору в сумі 1921,00 грн. та в сумі 15000,00 грн. на підставі ст. 126, 129 ГПК України, слід покласти на нього.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Виключити із Договору про умови ведення мисливського господарства, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ішів» та Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства від 12.04.2013 мисливські угіддя площею 465 га. Шляхом внесення змін до п.1.1, вищевказаного договору, встановивши загальну площу наданих в оренду мисливських угідь у розмірі 13788 га.

3. Стягнути з Волинського обласного управлінням лісового та мисливського господарства на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ішів» 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) витрат по сплаті судового збору та 15000,00 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень) витрат на правову допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 18.10.2019.

Суддя І. О. Гарбар