Рішення № 85009356, 16.10.2019, Гребінківський районний суд Полтавської області

Гребінківський районний суд Полтавської області

__________________

Справа № 528/862/19

Провадження № 2/528/359/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 жовтня 2019 року м. Гребінка

Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:

судді Шевченко В.М.,

за участю секретаря судового засідання Кузуб В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Гребінківського районного суду Полтавської області

цивільну справу № 528/862/19

за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

учасники справи - не з`явились,

УСТАНОВИВ:

12.09.2019 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в особі представника за довіреністю Гребенюк О.С. звернувся з позовом до ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 02.09.2011 в розмірі 118 322 грн 32 коп та 1 921 грн 00 коп в рахунок повернення судового збору. Позовна заява мотивована тим, що між позивачем та відповідачем у справі – ОСОБА_1 02.09.2011 року був укладений кредитний договір № б/н, на підставі якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 11 000 грн 00 коп у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачем не виконано взяті на себе зобов`язання відповідно до умов договору, у зв`язку із чим станом на 09.07.2019 заборгованість відповідача за кредитним договором становить 118 322 грн 32 коп, з яких: 0, 00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 36 548 грн. 09 коп – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками; 81 774 грн 23 коп – нараховано пені за прострочене зобов`язання за період з 02.09.2011 по 01.03.2018.

Справа призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника Банку та винесення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився повторно, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Правом подання відзиву не скористався.

Водночас відповідач ОСОБА_1 16.10.2019 подав суду заяву про те, що він у повному обсязі сплатив борг перед ПАТ КБ «Приватбанк» у розмірі 2 000,00 грн. Анкету-заяву не підписував, з тарифами обслуговування та витягом з умов та правил не ознайомлювався, на умови не погоджувався. Також листи з банку до нього про строк погашення кредиту не надходили. Строки повернення не обумовлювалися взагалі. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 68).

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, з урахуванням заяви відповідача, прийшов таких висновків.

Згідно із витягом із статуту /а.с.51-52/ позивач є правонаступником Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК». А, випискою з ЄДРПОУ /а.с.47/ та банківською ліцензією /а.с.49/ підтверджується, що він є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку та має право на здійснення банківських операцій.

За наданим позивачем розрахунком розмір заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем станом на 09.07.2019 становить 118 322 грн 32 коп, з яких: 0, 00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 36 548 грн. 09 коп – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками; 81 774 грн 23 коп – нараховано пені за прострочене зобов`язання за період з 02.09.2011 по 01.03.2018.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

За приписом ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно із ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (стаття 530 ЦК України).

Заявляючи вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором б/н від 02.09.2011, АТ КБ «ПриватБанк» надав суду копію анкети-заяви від 02.09.2011 року, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, копію паспорта ОСОБА_1 не засвідчену належним чином, розрахунок заборгованості за договором №б/н від 02.09.2011.

При цьому банком зазначено, що заборгованість за тілом кредиту складає 0,00 грн, тобто відсутня, при цьому банк просив, стягнути заборгованість за простроченим тілом кредиту, пеню за прострочене зобов`язання.

За приписами ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із приписів положень ст.ст. 551, 625, 1050 ЦК України вбачається, що в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом - розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства, та договірні - розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, ні анкета-заява, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», ні витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, не містять підпису ОСОБА_1

Анкета-заява від 02 вересня 2011 року містить лише анкетні дані відповідача та його контактну інформацію, відомості про освіту, працевлаштування та сімейний стан. Заява не містить даних про умови кредитування. У заяві позичальника процентна ставка не зазначена, також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Відсутній підпис позичальника (а.с. 10).

Надана банком копія паспорта відповідача є нечитабельною належним чином не завірена (а.с. 46).

При зверненні до суду на підтвердження позовних вимог банк надав Витяг з Тарифів та Витяг з Умов, при цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяги розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку не підписував.

Крім цього, в матеріалах справи відсутні докази щодо строку повернення кредиту (користування ним).

Отже, позивачем не доведено правомірність стягнення такої складової заборгованості як заборгованість за простроченим тілом кредиту та пені за прострочене зобов`язання, оскільки сторонами не підписано заяву-анкету, не обумовлено момент, з якого виникають правові наслідки для дострокового стягнення банком з відповідача заборгованості за тілом кредиту.

Дослідження підстав для дострокового стягнення заборгованості за тілом кредиту міститься у постанові Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 344/3627/16-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилом ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За приписами ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частинами першою та другою ст. 83 ЦПК України встановлено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Аналізуючи наявні у матеріалах справи докази, керуючись положеннями діючого цивільного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підставі для стягнення із ОСОБА_1 таких складових як заборгованості за простроченим тілом кредиту та нарахованої пені за прострочене зобов`язання, оскільки наявність простроченої заборгованості в даному випадку не підтверджена жодним належним та допустимим доказом. Стороною позивача чітко зазначено про відсутність заборгованості за тілом кредиту, а додані до матеріалів справи докази не містять а ні підписів відповідача, а ні строків повернення кредиту, що в свою чергу вказує на необґрунтованість позову.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

При розгляді цих спірних правовідносин судом враховано висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 від 03.07.2019 та у постановах Верховного Суду у справі № 344/3627/169-ц від 12.06.2019, № 492/1149/16-ц від 18.10.2018, № 364/737/17 від 14.06.2018, № 373/251/17 від 31.01.2019, у справі № 372/2767/16-ц від 24.01.2019.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 526, 551, 612, 634, 638, 640, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 76, 77, 83, 89,141, 209, 258, 264, 268, 354, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України,

УХВАЛИВ:

відмовити у задоволенні позову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Гребінківський районний суд Полтавської області у строки, встановлені статтею 354 ЦПК України.

Інформацію стосовно справи, що розглядається, можна отримати за адресою: м. Гребінка, вул АДРЕСА_1 Я. Мудрого, 4, та на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud1605.

Повний текст рішення складено 16.10.2019.

Суддя В. Шевченко