Ухвала суду № 85004765, 15.10.2019, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа №: 653/3586/19

Провадження № 2/653/1099/19

У Х В А Л А

іменем України

15 жовтня 2019 року м. Генічеськ

Суддя Генічеського районного суду Херсонської області Крапівіна О.П. ., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Міністерства юстиції України, треті особи – ТОВ «Оздоровчий комплекс «Енергія», компанія «Комбест Сервісіз ЛТД», в особі адвоката Тихоші Дмитра Сергійовича, ТОВ «Консалтингова група «Гектар-Херсон», ТОВ науково-виробнича агрофірма «Перлина Поділля», про визнання протиправним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ

Позивачі звернулись до суду із вищевказаним позовом, в якому просять визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 2353/5 від 31.07.2019 року «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень».

Позивачі зазначають, що приписами ч.1 ст.20 ЦПК України, визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

З приводу можливості розгляду провадження в порядку цивільного судочинства суд зазначає таке.

Відповідно ч.1 ст.19 ЦПК України, та роз`яснень, викладених в абз.1 п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ в суді першої інстанції» вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, Суд повинен виходити з того, що згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі, а за частинами першою та другою ст. 15 ЦПК України (редакції ЦПК України до 15.12.2017 року), в порядку цивільного судочинства розглядаються справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС України (ст. 17 редакції КАС України до 15.12.2017 року) або ГПК України (ст.1, 12 редакції ГПК України до 15.12.2017 року) віднесено до компетенції адміністративних або господарських судів.

Цивільне право - це галузь права, яка включає в себе норми права, що регулюють майнові та особисті немайнові правові суспільні відносини між рівноправними суб`єктами права- фізичними та юридичними особами, територіальними громадами, державами та іншими суб`єктами публічного права.

Отже предметом цивільного права є майнові (вольові суспільні відносини з приводу належності, використання чи переходу нерухомого і рухомого майна та інших матеріальних благ від одного суб`єкта до іншого) та особисті немайнові (абсолютні суб`єктивні права, що налеоісить коленій фізичній особі, є невіддільними від неї, не мають економічного змісту, мають властивість індивідуалізації особи, яке виникає у неї від народоюення (чи за законом) та належать їй довічно) відносини, так звані «цивільні відносини», засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Разом з тим статтею 5 КАС України встановлено право на звернення до суду та способи судового захисту і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2018 року в цивільній справі №461/12052/15-ц, провадження № 14-14цс18, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Це правило є загальним. Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади. Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, і в якому держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним, критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.

В даному позові предметом є визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України. Дана справа має розглядатись в порядку адміністративного судочинства. Дана позиція виражена в постанові Вищого адміністративного суду України від "07" червня 2017 р. № К/800/35906/16.

Так, зокрема у вищевказаній постанові зазначено, що окрім оскарження рішень, дій та бездіяльності державного реєстратора до суду у зацікавленої особи є право адміністративного (відомчого оскарження) до Мінюсту та його територіальних органів. На підставі ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» діють Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації та Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації. Рішення за результатами розгляду адміністративної скарги приймається у формі наказу Мінюсту або його територіального органу на підставі висновку цієї Комісії.

В даній справі позивач просить скасувати наказ Мінюсту, а саме посилається, як на підставу позову, те що особа, яка звернулась до Мінюсту є неналежним позивачем так як власником нерухомого майна за адресою Генічеська АДРЕСА_1 , вул.Набережна,38 було ТОВ «ОК «Енергія» як юридична особа. Компанія «Комбест Сервісіз ЛТД» жодних повноважень як представник ТОВ «ОК «Енергія» не має. Також позивачі зазначають, що оспорюваним наказом скасовано державну реєстрацію права власності, що вчинено приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Тетієвською Т.В. 25.09.2015 року , тобто до введення в дію Закону України, яким Міністерство Юстиції України отримало право розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав відповідно до ст. 37 Закону № 1952, а саме таке право надано законом 01.01.2016 року.

В даному позові позивачі оскаржують не тільки скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а й ставиться питання щодо правомочності Міністерства Юстиції України приймати оскаржуване рішення, тобто пояснюють, що такий орган державної влади неправомочен приймати таке рішення, також в обґрунтування позову наведені підстави того, що заявник Компанія «Комбест Сервісіз ЛТД» жодних повноважень як представник ТОВ «ОК «Енергія» не має, за таких умов підстав, які зазначені в позові вважаю, що така справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відтак, на думку суду, в контексті предмета позову, характер спірних відносин дозволяє зробити висновок, що позивачами оскаржуються дії, наказ в сфері владних повноважень( а саме правомочність таких дій, право заявника на звернення), а тому позов не має ознак цивільного, з цих підстав, прихожу до переконання, що у відкритті провадження за позовною заявою слід відмовити.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 186, 353, 354 ЦПК України,-

УХВАЛИВ

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Міністерства юстиції України, треті особи – ТОВ «Оздоровчий комплекс «Енергія», компанія «Комбест Сервісіз ЛТД», в особі адвоката Тихоші Дмитра Сергійовича, ТОВ «Консалтингова група «Гектар-Херсон», ТОВ науково-виробнича агрофірма «Перлина Поділля», про визнання протиправним та скасування наказу.

Роз`яснити позивачам право на звернення за вимогою в порядку КАС України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги, у 15-денний строк з дня проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Генічеського районного суду О. П. Крапівіна